Рішення

від 14.08.2022 по справі 905/383/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.08.2022р. Справа №905/383/22

Господарський суд Донецької області у складі судді Зельман Ю.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Автосервіс "Автолідер" (місцезнаходження: 30100, Хмельницька область, м.Нетішин, вул. Промислова б.1/11; ідентифікаційний код 36346286; електронна пошта avtolider@online.ua)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Потапенко Тараса Юрійовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; електронна пошта trs.potapenko@gmail.com,

предмет позову: про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 300 000грн

без виклику представників сторін

Обставини справи:

Приватне підприємство "Автосервіс "Автолідер" звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Потапенко Тараса Юрійовича безпідставно збережених коштів в сумі 300 000грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 20 липня 2021 року з розрахункового рахунку НОМЕР_2 Приватного підприємства «АВТОСЕРВІС «АВТОЛІДЕР», код ЄДРПОУ 36346286, на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 , фізичної особи-підприємця Потапенко Тараса Юрійовича, РНОКПП НОМЕР_1 , відбулось несанкціоноване списання грошових коштів в розмірі 300 000, 00 грн. (триста тисяч грн. 00 коп.).

Приватне підприємство «АВТОСЕРВІС «АВТОЛІДЕР» відразу звернулось з листом в АТ «ОЩАДБАНК» з проханням припинити дію ключів, та повідомили про незаконне заволодіння даними коштами (лист від 20.0712021 вих. № 34).

Також, про несанкціоновані (протизаконні) дії Позивач повідомив правоохоронні органи. За даним фактом порушено кримінальне провадження № 12021244000000486 від 20.07.2021 року, що підтверджується копією витягу з ЄРДР від 20.07.2021 року.

Приватне підприємство «АВТОСЕРВІС «АВТОЛІДЕР» 21.07.2021 року звернулось до АТ «Сбербанк» з проханням повернути безпідставно списані грошові кошти. Проте, у відповідь отримало відмову, яка викладена в листі від 21.07.2021 р. № 9736/3/ 1-3.

25 січня 2022 року Приватне підприємство «АВТОСЕРВІС «АВТОЛІДЕР» направило поштовим відправленням № 3010001623911 вимогу від № 02/22 фізичній особі-підприємцю Потапенко Тарасу Юрійовичу про повернення грошових коштів. Дана вимога також була направлена на офіційну електронну скриньку відповідача.

Однак, станом на день подання даного позову, вимога Підприємства «АВТОСЕРВІС «АВТОЛІДЕР» не виконана, грошові кошти не повернуто.

Зазначені обставини стали підставою для звернення з позовними вимогами.

Ухвалою суду від 27.05.2022 позов Приватного підприємства "Автосервіс "Автолідер" залишено без руху.

Ухвалою від 08.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Згідно з положеннями статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України), суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із закінченням знаків поштової оплати (поштових марок) та проведенням відповідних процедур закупівлі, Господарський суд Донецької області не має можливості з 22.02.2022 здійснювати відправку вихідної кореспонденції (розпорядження від 21.02.2022), тому про хід справи повідомлено сторін з використанням альтернативних способів, зокрема: шляхом електронного листування на електронні адреси учасників справи.

За таких обставин вбачається, що судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, а тому сторони, у розумінні вимог ст. 120 ГПК України, вважаються таким, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, враховуючи альтернативні засоби повідомлення.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до частині 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи,

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Частиною ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем за платіжним дорученням №368 від 20.07.2021 було здійснено платіж у розмірі 300 000 грн на користь відповідача, з призначенням платежу - згідно рахунку №04-078 від 19.07.2021р.

Позивач твердить, що вказана оплата була вчинена несанкціоновано, без відома керівника та бухгалтера підприємства невідомою особою. Крім того позивач зазначає, що жодних договірних відносин між сторонами не існує. Приватне підприємство «АВТОСЕРВІС «АВТОЛІДЕР» не замовляло товару чи послуг у фізичної особи-підприємця Потапенка Тараса Юрійовича, а отже зазначені кошти є безпідставно набутими відповідачем та підлягають поверненню позивачу на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

На підставі вищевикладеного позивач 25 січня 2022 року направив поштовим відправленням № 3010001623911 вимогу №02/22 фізичній особі-підприємцю Потапенко Тарасу Юрійовичу на адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, в якій просив у семиденний строк повернути грошові кошти. Разом із тим, вказана претензія не була отримана відповідачем та повернута на адресу позивача з позначкою "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Проте суд вважає, що це є достатнім для того, щоб вважати повідомлення Відповідача належним, оскільки отримання зазначеного поштового відправлення адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Така правова позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/ 18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/1 7, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-6.

Дана вимога також була направлена на офіційну електронну скриньку відповідача, що підтверджується наявними матеріалами справи.

З огляду на викладене Позивач вважає, що строк виконання вимоги настав, а Відповідач законну вимогу Позивача не виконав, тому останній має право на захист власних прав в судовому порядку.

За вимогами ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог. про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння: повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування їй шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Характерною особливістю кондиційних зобов`язань є те, що ці зобов`язання можуть виникати і з дій, і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.

Важливо те, що у кондиційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Відтак, за матеріалами справи доведеним є факт перерахування коштів з рахунку позивача на користь відповідача в сумі 300 000грн.

Доказів існування між сторонами договору як правової підстави для отримання вказаних коштів у будь-якій формі (чи у формі єдиного документу, чи укладеного у спрощений спосіб шляхом обміну документами, з яких вбачається його зміст) суду не подано.Також суду не подано доказів поставки товару відповідачем позивачу на спірну суму.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що за даним фактом перерахування коштів порушено кримінальне провадження № 12021244000000486 від 20.07.2021 року, що підтверджується копією витягу з ЄРДР від 20.07.2021 року та розпочато досудове розслідування, що підтверджується документами наданими до матеріалів справи.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують доводи позивача, отже позов Приватного підприємства «АВТОСЕРВІС «АВТОЛІДЕР» до фізичної особи-підприємця Потапенко Тараса Юрійовича про стягнення 300 000грн підлягає задоволенню у повному обсязі, як правомірніий та обґрунтований.

З урахуванням норм ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача повністю.

Щодо витрат Позивача на правову допомогу.

У позовній заяві ПП «АВТОСЕРВІС «АВТОЛІДЕР» просить стягнути з фізичної особи-підприємця Потапенко Тараса Юрійовича витрати на правову допомогу в сумі 25 000,00 грн.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно до ч.1 ст.126 вказаного кодексу України витрати, пов`язані з правничоюдопомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду, справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у ч.5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями ч.ч.6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст.129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява №19336/04, п.269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Відповідно до пункту 4 частин 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою однасторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У відповідності до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи вбачається, що 02.10.2018 між позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Фіделіс" (виконавець, АО) укладено договір про надання правової допомоги №16-А за умовами якого виконавець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, АО в особі його адвокатів, помічників адвокатів та юристів бере на себе зобов"язання надати клієнту за його дорученням правову допомогу шляхом здійснення будь-яких видів адвокатської діяльності.

Крім того, у рамках зазначеного договору сторонами було укладено 24.01.2022 додаткову угоду №2, за змістом якої Клієнт доручає АО надати необхідну правову інформацію, консультацію і роз`яснення, що стосуються взаємовідносин Клієнта з фізичною особою-підприємцем Потапенко Тарасом Юрійовичем, РНОКПП НОМЕР_1 , щодо набуття останнім безпідставно отриманих коштів від Клієнта. Проаналізувати надані Клієнтом документи, підготувати, підписати та подати необхідні адвокатські запити, зібрати необхідні документи, підготувати, підписати та подати до компетентного суду позов про повернення безпідставно отриманих коштів Клієнту, підготувати та подати інші документи передбачені процесуальним законодавством, а також представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення судочинства, під час якого має право вчиняти всі без виключення дії, що може ВЧИНЯТИ Клієнт за процесуальним законодавством України (п.1).

За послуги визначені розділом 1 Договору та цієї Додаткової Угоди №2 Клієнт у безготівковій формі сплачує АО гонорар у розмірі 25 000,00 грн. (двадцять п`ять тисяч грн.) наступному порядку (п.2):

протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дати підписання цієї Додаткової угоди № 2 Клієнт сплачує Гонорар АО в розмірі 15 000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч грн. 00 коп.), без ПДВ (п.2.1);

протягом 10 днів після ухвалення компетентним судом першої інстанції рішення у відповідній справі Клієнт сплачує Гонорар АО, в розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.), без ПДВ. (П.2.2).

Клієнт оплачує Гонорар АО виключно на підставі наданого АО рахунком-фактури (п.3).

Пунктом 4 Додаткової угоди сторони передбачили, що після надання правової допомоги (або виконання певного ії етапу, частини) АО надає клієнту Акт приймання -передачі в якому міститься короткий опис наданої правової допомоги.

Крім того до матеріалів справи надані Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4488/10 від 24.03.2011р. на ім"я Гарматюка А.Д. та №5065 від 13.09.2012р на ім"я Старкова І.О. та Ордери на надання правничої допомоги ПП «АВТОСЕРВІС «АВТОЛІДЕР» виданий АО "Феделіс" Гарматюку А.Д. та Старкову І.О.

На виконання умов договору АО Клієнту було виставлено рахунок №0000084 від 03 лютого 2022р. на суму 15000 грн.

07.02.2022 ПП «АВТОСЕРВІС «АВТОЛІДЕР» перерахувало на розрахунковий рахунок АО «ФІДЕЛІС» грошові кошти в розмірі 15000 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку АО.

14.06.2022 між АО та Клієнтом було складено Акт №ОУ-1554 здачі-прийняття послуг за Договором 16-А від 02.10.2018р. про надання правової допомоги. Зазначеним актом зафіксовано, що Виконавцем були надані такі послуги:

1.Аналіз документів, вияснення всіх обставин справи - 1500грн.

2.Консультації щодо правових наслідків звернення до суду з позовною заявою про стягнення безпідставно збережених коштів зі сторони ФОП ПотапенкоТ.Ю. Роз"яснення вимог законодавства, процесуальних строків, інших питань що впливають на поновлення порушених прав Замовника - 4000грн.

3.Пошук даних про ФОП Потапенко Т.Ю. (отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пошук іншої ідентифікуючої інформації в інших відкритих базах та джерелах) - 1000грн.

4.Підготовка претензій адресованої ФОП Потапенко Т.Ю., погодження ії з замовником, оформлення та організація направлення ії адресату - 1500грн.

5.Підготовка тексту позовної заяви до ФОП Потапенко Т.Ю., погодження ії з замовником - 8000грн.

6.Роз`яснення значення компонентів позовної заяви та додатків для судового процесу - 2000грн.

7.Організація направлення процесуальних документів іншій стороні, роздруківка та підготовка документів до подачі до суду - 1000грн.

8.Інформаційне супроводження Замовника протягом розгляду справи (телефонні та особисті консультації) - 3000грн.

9.Представництво інтересів протягом розгляду справи. Підготовка всіх необхідних додаткових документів. Реагування на всі можливі запити Замовника або суду, що стосуються справи. -3000грн.

Загальна вартість послуг без ПДВ 25 000грн. Також зазначено, що замовник не має претензій до якості наданих послуг та строків їх надання Виконавцем.

Дослідивши зазначений Договір, додаткову угоду, акт надання послуг, врахувавши характер спору по даній справі, ступінь її складності, витрачений адвокатом час на надання правової допомоги, в тому числі участь адвоката у судових засіданнях, суд вважає, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, з огляду на зміст пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Принцип розумного обґрунтування розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.08.2019 по справі № 915/237/18.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

За висновком суду, заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг.

Суд зазначає, що розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що мінімізувало витрачення адвокатом часу на протязі розгляду справи.

Як вбачається зі змісту Акта здачі-прийняття наданих послуг, адвокатським об`єднанням відокремлено послуги з: пошуку даних про ФОП Потапенко Т.Ю. (отримання витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, пошук іншої ідентифікуючої інформації в інших відкритих базах та джерелах) та підготовки тексту позовної заяви до ФОП Потапенко Т.Ю., погодження ії з замовником.

Суд зазначає, що обов`язок формування доказової бази (отримання витягів, пошук інформації), її підготовка та систематизація є невід`ємною частиною складання позовної заяви, оскільки обов`язок позивача додати всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, прямо передбачений ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, суд вважає що відокремлення адвокатом "роз`яснення значення компонентів позовної заяви та додатків для судового процесу" , "інформаційне супроводження Замовника протягом розгляду справи (телефонні та особисті консультації) як самостійних видів адвокатської послуги є необґрунтованим та охоплюється діями адвоката з "консультації щодо правових наслідків звернення до суду з позовною заявою про стягнення безпідставно збережених коштів зі сторони ФОП ПотапенкоТ.Ю, роз"яснення вимог законодавства, процесуальних строків, інших питань що впливають на поновлення порушених прав Замовника", а тому визначення оплати на суму 5000 грн. є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги та має бути виключено із загальної вартості наданих позивачу послуг правничої допомоги.

Отже, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, врахувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25000 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і вони неспівмірні з виконаною роботою у Господарському суді Донецької області.

Отже, з огляду на положення ч.4 ст.126 та частин 5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, беручи до уваги задоволення позовних вимог повністю, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову та складністю справи, дослідивши надані позивачем докази в підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку, що належні до компенсації відповідачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню на суму 19 000грн.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р I Ш И В:

Позов Приватного підприємства "Автосервіс "Автолідер" до Фізичної особи підприємця Потапенко Тараса Юрійовича про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 300 000грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Потапенко Тараса Юрійовича, (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), на користь Приватного підприємства «АВТОСЕРВІС «АВТОЛІДЕР» (місцезнаходження: 30100, Хмельницька область, м.Нетішин, вул. Промислова б.1/11; ідентифікаційний код 36346286) грошові кошти в розмірі 300 000,00 грн. (триста тисяч грн. 00 коп.), судовий збір у розмірі 4500,00 (чотири тисячі п`ятсот) грн. та витрати на правову допомогу у сумі 19 000 (двадцять п`ять тисяч ) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Відповідно до положень статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно наказу Господарського суду Донецької області «Про встановлення особливого режиму роботи Господарського суду Донецької області» №20 від 28.02.2022 встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану, тимчасово, до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України, обмежено доступ до приміщення суду.

Згідно розпорядження голови Господарського суду Донецької області від 15.04.2022р. №9-р з 18.04.2022р. запроваджено роботу Господарського суду Донецької області у віддаленому режимі. Рішенням зборів суддів Господарського суду Донецької області від 13.06.2022, зберігаючи віддалений режим роботи, в залежності від об`єктивних обставин, пов`язаних із збройною агресією, у тому числі інтенсивністю бойових дій у місті Харкові відновлено можливість доступу працівникам суду до приміщення суду у разі процесуальної необхідності.

У зв`язку з вищенаведеним, рішення складено 15.08.2022.

Суддя Ю.С. Зельман