Рішення

від 09.08.2022 по справі 910/19977/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2022Справа № 910/19977/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА ДВЕРЕЙ «ГРАНД» (80100, Львівська обл., місто Червоноград, ПРОСПЕКТ ШЕВЧЕНКА, будинок 16А) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД» (04119, місто Київ, вул.Зоологічна, будинок 4 А, офіс 139) стягнення заборгованості у розмірі 267 171 грн. 60 коп.Представники:

від Позивача: Гавриленко С.М. (представник в порядку самопредставництва);

від Відповідача: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА ДВЕРЕЙ «ГРАНД» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 267 171 грн. 60 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором купівлі - продажу №11102021/10 від 11.10.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2021 року відкрито провадження у справі № 910/19977/21, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

17.12.2021 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

17.12.2021 року через загальний відділ діловодства господарського суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД» про розгляд справи №910/19977/21 в порядку загального позовного провадження відмовлено.

06.01.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

06.01.2022 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 року постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.02.2022 року.

У підготовче судове засідання 09.02.2022 року з`явився керівник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 16.02.2022 року.

У підготовче судове засідання 16.02.2022 року з`явився представники сторін не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 16.03.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2022 року призначено підготовче судове засідання, яке не відбулось у зв`язку із введенням Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 на території України воєнного стану, на 01.07.2022 року.

У підготовче судове засідання 01.07.2022 року з`явився представники сторін не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.08.2022 року.

В судовому засіданні 10 серпня 2022 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд їх задовольнити. Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду поштового конверту, у зв`язку з відсутністю адресату, надісланого на адресу Відповідача.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД» є 04119, місто Київ, вул.Зоологічна, будинок 4 А, офіс 139.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/19977/21 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 10 серпня 2022 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

11.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА ДВЕРЕЙ «ГРАНД» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД» (Постачальник) було укладено Договір купівлі - продажу №11102021/10, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві металопрокат, іменований надалі "продукція", в кількості, якості, номенклатурі та асортименті, наведених у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору та рахунках. Покупець зобов`язаний прийняти продукцію і оплатити її у строки, передбачені даним договором та додатками до нього. (а.с.9-12)

Згідно з п.2.5 Договору право власності на продукцію, а також усі ризики, переходять від постачальника до покупця в момент передачі продукції покупцеві, що підтверджується підписом представника покупця на видатковій накладній, що підтверджує факт прийняття продукції покупцем.

Згідно з п. 2.6. Договору термін поставки продукції - 5 (п`ять) банківських днів після зарахування 100 % передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій продукції узгоджуються сторонами у Специфікаціях до договору.

У п. 3.3 Договору сторонами визначено умови оплати - передоплата в розмірі 100% на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п.4.1 Договору приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється матеріально відповідальним представником Покупця на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленою у відповідності з вимогами чинного законодавства України та умовами договору: за кількістю - на підставі даних видаткової накладної або товарно - транспортної накладної відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6; за якістю - згідно із супровідними документами, що посвідчують якість продукції, яка поставляється, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7.

Згідно з п.4.3 Договору якщо будуть виявлені факти нестачі або недоліків продукції під час приймання за кількістю/якістю виклик представника Постачальника є обов`язковим. Повідомлення про виклик представника Постачальника надсилається негайно, протягом 24 годин з дня зазначеного у товаросупровідних документах. Нестачею вважається кількість товару, що є різницею між кількістю продукції, обумовленою у відповідній специфікації або накладній на відвантаження, з врахуванням узгодженого толерансу поставки та фактичною кількістю поставленої продукції.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у разі порушення Постачальником строків поставки продукції, Постачальник сплачує Покупую пеню в розмірі 0,3% від суми невиконаного зобов`язання.

Даний договір набуває чинності з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2021 але у будь-якому випадку до повного виконання взятих на себе зобов`язань. (п.7.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу №11102021/10 від 11.10.2021 року Відповідач виставив рахунок на оплату №4230 від 11.10.2021 року на суму в розмірі 263 187 грн. 75 коп., а Позивач в свою чергу перерахував на користь Відповідача грошові кошти у розмірі 263 187 грн. 75 коп., що підтверджується платіжним дорученням №821 від 13.10.2021 року із зазначенням призначення платежу: «оплата за товари згідно рах №4230 від 11.10.2021». (а.с.13-15)

19.10.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА ДВЕРЕЙ «ГРАНД» складено Акт приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю, яким встановлено недопоставку металопродукції на складі постачальника згідно з рахунком №4250 від 11.10.2021 року. (а.с.16-17)

Позивач листом від 20.10.2021 р., надісланим на електронну пошту Відповідача, повідомив про неприйняття товару за рахунком та просив надати первинні документи на поставку товару. (а.с.18) У відповідь на який останній листом №22/10-1 від 22.10.2021 року повідомив, що ним вжито заходи для поставки товару шляхом оформлення договору-заявки на перевозку вантажу й з моменту передачі товару перевізнику товар вважається переданим покупцю (а.с. 26-27)

Листом №11 від 22.10.2021 року Позивач просив призначити представника для прибуття та встановлення факту нестачі продукції та складання двостороннього акту, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 22.10.2021 р., накладної, рекомендованого повідомлення про вручення 25.10.2021 р. (а.с.19-25)

Листом №12 від 26.10.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА ДВЕРЕЙ «ГРАНД» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД» про відмову від товару та вимагало повернення сплачених грошових коштів у розмірі 263 187 грн. 75 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 26.10.2021 р., накладної, рекомендованого повідомлення про вручення 28.10.2021 р. (а.с.28-32)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив поставку товару та не здійснив повернення попередньої оплати у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД» перед Позивачем становить 263 187 грн. 75 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД» пеню у розмірі 789 грн. 56 коп., 3% річних у розмірі 562 грн. 42 коп. та інфляційні у розмірі 2 631 грн. 87 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що на виконання умов договору ним була здійснена поставка товару 19.10.2021 року, що підтверджується договором-заявкою на разове автотранспортне перевезення вантажу, видатковою накладною №212 від 19.10.2021 р.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА ДВЕРЕЙ «ГРАНД» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору купівлі - продажу №11102021/10 від 11.10.2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору купівлі - продажу №11102021/10 від 11.10.2021 року Відповідач виставив рахунок на оплату №4230 від 11.10.2021 року на суму в розмірі 263 187 грн. 75 коп., а Позивач в свою чергу перерахував на користь Відповідача грошові кошти у розмірі 263 187 грн. 75 коп., що підтверджується платіжним дорученням №821 від 13.10.2021 року із зазначенням призначення платежу: «оплата за товари згідно рах №4230 від 11.10.2021». (а.с.13-15)

Згідно з п. 2.6. Договору термін поставки продукції - 5 (п`ять) банківських днів після зарахування 100% передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій продукції узгоджуються сторонами у Специфікаціях до договору.

Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За таких підстав, відповідно до умов Договору купівлі - продажу №11102021/10 від 11.10.2021 року Відповідач повинен був здійснити поставку товару на суму в розмірі 263 187 грн. 75 коп. у строк по 20.10.2021 року.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов`язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

19.10.2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА ДВЕРЕЙ «ГРАНД» складено Акт приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю, яким встановлено недопоставку металопродукції на складі постачальника згідно з рахунком №4250 від 11.10.2021 року. (а.с.16-17)

Позивач листом від 20.10.2021 р., надісланим на електронну пошту Відповідача, повідомив про неприйняття товару за рахунком та просив надати первинні документи на поставку товару. (а.с.18) У відповідь на який останній листом №22/10-1 від 22.10.2021 року повідомив, що ним вжито заходи для поставки товару шляхом оформлення договору-заявки на перевозку вантажу й з моменту передачі товару перевізнику товар вважається переданим покупцю (а.с. 26-27)

Листом №11 від 22.10.2021 року Позивач просив призначити представника для прибуття та встановлення факту нестачі продукції та складання двостороннього акту, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 22.10.2021 р., накладної, рекомендованого повідомлення про вручення 25.10.2021 р. (а.с.19-25)

Листом №12 від 26.10.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА ДВЕРЕЙ «ГРАНД» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД» про відмову від товару та вимагало повернення сплачених грошових коштів у розмірі 263 187 грн. 75 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 26.10.2021 р., накладної, рекомендованого повідомлення про вручення 28.10.2021 р. (а.с.28-32)

Відповідно до п.4.1 Договору приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється матеріально відповідальним представником Покупця на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленою у відповідності з вимогами чинного законодавства України та умовами договору: за кількістю - на підставі даних видаткової накладної або товарно - транспортної накладної відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6; за якістю - згідно із супровідними документами, що посвідчують якість продукції, яка поставляється, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7.

Згідно з п.4.3 Договору якщо будуть виявлені факти нестачі або недоліків продукції під час приймання за кількістю/якістю виклик представника Постачальника є обов`язковим. Повідомлення про виклик представника Постачальника надсилається негайно, протягом 24 годин з дня зазначеного у товаросупровідних документах. Нестачею вважається кількість товару, що є різницею між кількістю продукції, обумовленою у відповідній специфікації або накладній на відвантаження, з врахуванням узгодженого толерансу поставки та фактичною кількістю поставленої продукції.

Суд звертає увагу, що всупереч умов Договору купівлі - продажу №11102021/10 від 11.10.2021 року Відповідачем не було направлено представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА ДВЕРЕЙ «ГРАНД» для складання двостороннього акту на підтвердження виявлення факту нестачі або недоліків продукції під час приймання за кількістю/якістю, внаслідок чого Позивач скористався своїм правом, передбаченим частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України, й відмовився від переданого товару.

В свою чергу, на підтвердження здійснення поставки товару Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД» надано копію видаткової накладної №212 від 19.10.2021 року на суму 263 187 грн. 75 коп., яка підписана з боку покупця - генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА ДВЕРЕЙ «ГРАНД» Гавриленком С.М., а зі сторони постачальника - директором Відповідача та скріплена печаткою підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД». (а.с.59)

Відповідно до ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Оскільки на долучених Відповідачем документах зазначено "копія вірна, 17.12.2021" а також міститься підпис та печатка підприємства Відповідача, то в силу ст. 91 ГПК України Відповідач своїми діями підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього.

В той же час, Позивачем було заявлено клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, в обґрунтування якої Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА ДВЕРЕЙ «ГРАНД» зазначило, що підпис на видатковій накладній №212 від 19.10.2021 року, яка була надана Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД» разом з відзивом на позовну заяву, не належить директору Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА ДВЕРЕЙ «ГРАНД» Гавриленку С.М. Крім того, на вказаній видатковій накладній відсутня печатка Позивача.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (п. 4 ст. 74 ГПК України).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2022 року витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД" оригінал видаткової накладної №212 від 19.10.2021 року на суму 263 187 грн. 75 коп.

Відповідно до ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.ч.7-10 статті 81 Господарського процесуального кодексу України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Проте, всупереч вищезазначених норм чинного законодавства України Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД" не було надано суду оригінал видаткової накладної №212 від 19.10.2021 року на суму 263 187 грн. 75 коп., а також не повідомлено про причини неподання вказаного доказу, що також зумовило неможливість призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи, оскільки згідно з п.1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5) для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

За таких обставин, враховуючи заперечення Позивача щодо підписання ним видаткової накладної №212 від 19.10.2021 року, зважаючи на відсутність у матеріалах справи оригіналу документу, який всупереч вимог ухвали суду від 24.01.2022 року Відповідачем поданий не був, беручи до уваги неподання Відповідачем будь-яких пояснень із зазначенням причин неможливості надання оригіналу цього документу, а також відсутність у матеріалах справи інших належних доказів, які свідчать про виконання відповідачем взятого на себе обов`язку з поставки Позивачу погодженого товару, Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання встановленою обставину дійсного належного виконання Відповідачем своїх договірних зобов`язань перед Позивачем у повному обсязі.

Відповідно до частин 5, 6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відтак, зважаючи на наведені нормативні законодавчі приписи, враховуючи неподання Відповідачем оригіналу видаткової накладної №212 від 19.10.2021 року, відповідність копії якої її оригіналу Позивачем ставиться під сумнів, незазначення Відповідачем про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу, долучена Відповідачем до відзиву на позовну заяву копія видаткової накладної №212 від 19.10.2021 року не приймається Судом до уваги на підтвердження здійснення поставки.

Також на підтвердження здійснення поставки товару Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД» надано Договір-заявку б/н на разову автотранспортну перевозку вантажу, укладений між Фізичною-особою підприємцем Мелимукою В.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД» на здійснення перевезення металу, адреса завантаження: м. Львів, адреса розвантаження: м. Червоноград, однак Суд не приймає до уваги вказаний доказ на підтвердження здійснення поставки саме Товариству з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА ДВЕРЕЙ «ГРАНД», оскільки з вказаного договору неможливо встановити, який вантаж і кому було поставлено. (а.с.60-61)

Крім того, положеннями п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України) передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з положеннями абз. 14 п. 201.10 ст. 201 ПК України, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Згідно з абз. 1 п. 201.10. ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Положеннями абз. 2 п. 201.10. ст. 201 ПК України передбачено, що податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження (абз. 3 п. 201.10. ст. 201 ПК України).

Таким чином, положеннями податкового законодавства передбачено, що при здійсненні кожної операції постачання товару продавець товарів, у нашому випадку позивач, зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Абзацом 5 п. 201.10. ст. 201 ПК України передбачено, що підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Пунктом 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабміну від 29.12.2010 № 1246 (далі - Порядок № 1246), передбачено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема: дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

За результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція) (п. 13 Порядку № 1246).

Абзацом 13 п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, з положень ПК України вбачається, що прийняття податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних підтверджується квитанцією в електронному вигляді у текстовому форматі, а якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття податкової накладної, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем було надано Суду податкову накладну №13 від 13.10.2021 року, яка містить в собі дані про опис товару, кількість, ціну, обсяги постачання. (а.с.33-34)

Так, положеннями абз. 6 п. 201.10. ст. 201 ПК України становлено, що з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Крім того, надана позивачем копія податкової накладної містить в собі відмітки про реєстрацію в ЄДРП (Єдиному реєстрі податкових накладних) зареєстрована в ЄРПН.

При цьому, податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару (надання послуг) та їх прийняття. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15 та від 29.01.2020 у справі № 916/922/19.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 року по справі № 904/2357/20 виклав таку правову позицію щодо застосування статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Так, 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведені та оцінені Судом докази, з огляду на встановлені процесуальним Законом на засадах змагальності порядок розподілу між сторонами обов`язків щодо доказування у межах здійснення судочинства у господарських судах, а також подання Позивачем більш вірогідних доказів на підтвердження своїх вимог, ніж Відповідачем на підтвердження своїх заперечень, Суд приходить до висновку, що на виконання умов Договору купівлі - продажу №11102021/10 від 11.10.2021 року Відповідачем не була здійснена поставка товару на суму в розмірі 263 187 грн. 75 коп.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 року по справі № 5011-42/13539-2012|3-30гс13.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Листом №12 від 26.10.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА ДВЕРЕЙ «ГРАНД» повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД» про відмову від товару та вимагало повернення сплачених грошових коштів у розмірі 263 187 грн. 75 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 26.10.2021 р., накладної, рекомендованого повідомлення про вручення 28.10.2021 р. (а.с.28-32)

Суд зазначає, що Відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку Позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 ЦК України. Вказане зобов`язання, відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв`язку із закінченням обумовленого сторонами у Договорі строку поставки, який виходячи із суті зобов`язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.

Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.

При цьому, можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 05.06.2018р. по справі №904/8972/17.

У цьому зв`язку, Позивачем обрано такий варіант поведінки, як повернення суми попередньої оплати товару.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, Суд приходить до висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання з повернення перерахованих Позивачем коштів у розмірі 263 187 грн. 75 коп.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА ДВЕРЕЙ «ГРАНД» в розмірі 263 187 грн. 75 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив поставку товару та повернення суми попередньої оплати в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому Суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 263 187 грн. 75 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 01.11.2021 р. по 26.11.2021 р. у розмірі 562 грн. 42 коп. та інфляційні у розмірі 2 631 грн. 87 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем повернення грошових коштів за загальний період прострочки з 01.11.2021 р. по 26.11.2021 р. у розмірі 562 грн. 42 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за період прострочки з 01.11.2021 р. по 26.11.2021 р. у розмірі 2 631 грн. 87 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні у розмірі 2 105 грн. 50 коп.

Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню у розмірі 789 грн. 56 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно норми ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до приписів ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 ГК)

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 ЦК, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що у разі порушення Постачальником строків поставки продукції, Постачальник сплачує Покупую пеню в розмірі 0,3% від суми невиконаного зобов`язання.

Тобто розмір договірної штрафної санкції, що обраховано у відсотковому розмірі, за визначенням статті 549 Цивільного кодексу України відповідає поняттю "штраф".

Між тим для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов`язання.

Виходячи з системного аналізу вказаних вище норм, Суд приходить до висновку, що сторонами в п.5.1 Договору було передбачено стягнення штрафу за порушення строку поставки товару.

Суд, перевіривши розрахунок 0,3% штрафу, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, у розмірі 789 грн. 56 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА ДВЕРЕЙ «ГРАНД» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 263 187 грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 562 грн. 42 коп., інфляційні у розмірі 2 105 грн. 50 коп. та штраф у розмірі 789 грн. 56 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА ДВЕРЕЙ «ГРАНД» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ-ПРОФІ ЛТД» (04119, місто Київ, вул.Зоологічна, будинок 4 А, офіс 139, Ідентифікаційний код юридичної особи 42689731) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА ДВЕРЕЙ «ГРАНД» (80100, Львівська обл., місто Червоноград, ПРОСПЕКТ ШЕВЧЕНКА, будинок 16А, Ідентифікаційний код юридичної особи 36535608) заборгованість у розмірі 263 187 (двісті шістдесят три тисячі сто вісімдесят сім) грн. 75 (сімдесят п`ять) коп., 3% річних у розмірі 562 (п`ятсот шістдесят дві) грн. 42 (сорок дві) коп., інфляційні у розмірі 2 105 (дві тисячі сто п`ять) грн. 50 (п`ятдесят) коп., штраф у розмірі 789 (сімсот вісімдесят дев`ять) грн. 56 (п`ятдесят шість) коп. та судовий збір у розмірі 3 999 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 68 (шістдесят вісім) коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 15 серпня 2022 року.

Суддя О.В. Чинчин