Ухвала

від 14.08.2022 по справі 904/6084/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/6084/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Уркевича В.Ю.,

розглядаючи у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу ?Дніпровська дирекція?

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.05.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу "Дніпровське територіальне управління" Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Міського комунального закладу культури "Дніпровська дитяча музична школа №13"

про стягнення заборгованості, неустойки, інфляційних, річних

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись до суду з позовом до Міського комунального закладу культури "Дніпровська дитяча музична школа № 13" (далі - відповідач, Заклад), Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого структурного підрозділу ?Дніпровська дирекція? (далі - позивач, скаржник, Товариство) просило стягнути з відповідача 194 991,01 грн боргу за договором оренди, 324 985,02 грн неустойки в подвійному розмірі орендованої плати, 8 282,56 грн боргу за договором про відшкодування витрат балансоутримувача, 11 806,59 грн інфляційних збитків і 3 258,71 грн 3% річних.

1.2. Позовна заява мотивована заборгованістю відповідача з орендної плати за укладеним між сторонами договором оренди майна, а також обов`язком відповідача сплатити передбачені умовами договору оренди та нормами законодавства суми за несвоєчасне і неналежне виконання обов`язку щодо сплати орендної плати та обов`язку щодо повернення майна з оренди після припинення дії договору оренди.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 194 991,01 грн боргу за договором оренди, 1 грн неустойки, 8 282,56 грн боргу за договором про відшкодування витрат балансоутримувача, 11 806,59 грн інфляційних збитків, 3 258,71 грн 3% річних; у решті позову відмовлено. Розподілено судові витрати.

2.2. Рішення мотивоване тим, що незважаючи на те, що дія договору оренди від 07.07.2009 №12/02-3481-ОД припинилася 30.06.2018, позивачем обґрунтовано стягується з відповідача орендна плата за період фактичного користування орендованим приміщенням з 01.01.2020 по 30.04.2021 та відшкодовуються витрати на отримання орендованого приміщення. Приймаючи до уваги значне соціальне значення Закладу для територіальної громади міста Дніпро та те, що відповідач утримується за рахунок бюджетних коштів, а також ураховуючи приписи статті 233 Господарського кодексу України, суд першої інстанції вважав за можливе зменшити розмір неустойки до 1 гривні. Щодо решти позовних вимог, господарський суд вважав їх обґрунтованими та підтвердженими наявними у справі доказами.

2.3. Оскарженою у касаційному порядку постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.05.2022 апеляційну скаргу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради задоволено частково, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 в частині стягнення з Закладу на користь Товариства суми боргу за договором оренди № 12/02-3481-ОД від 07.07.2009 за період з 01.01.2020 по 30.04.2021, інфляційних збитків та 3% річних скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

2.4. Постанова мотивована тим, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України. Суд апеляційної інстанції також вказав, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно. При цьому, наводячи такі мотиви для скасування рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції послався на висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у в постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, зазначивши, що вони (висновки) підлягають застосуванню у спірних правовідносинах у відповідності до вимог частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України).

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Товариство просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 02.05.2022 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

3.2. Як виключні випадки касаційного оскарження Товариство вказує пункти 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України, а також посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес і має для нього виняткове значення (підпункти ?а? і ?"в? пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України).

3.3. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, статтю 795 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №127/14633/16-ц, а також на тому, що у справі слід відступити від висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, який було застосовано судом апеляційної інстанції, а саме в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.

4. Клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та позиція інших учасників справи

4.1. До касаційної скарги Товариством додано клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 ГПК України.

4.2. Клопотання обґрунтовано тим, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Товариство вказує, що у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 викладені правові висновки, згідно з якими з орендаря, що не повертає майно після припинення строку дії договору, стягується неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 ЦК України), але не допускається стягнення за той самий період орендної плати за користування річчю, та зазначає, що такі правові висновки покладено в основу численних постанов Верховного Суду, зокрема, від 26.07.2021 у справі № 904/577/20, від 23.06.2021 у справі № 908/3593/19, від 24.06.2021 у справі № 908/3592/19, від 08.07.2021 у справі № 904/6063/19, від 07.07.2021 у справі № 904/5303/19, від 14.07.2021 у справі № 904/342/19.

4.3. Поряд з цим Товариство вказує на наявний інший, відмінний від наведеного, правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц.

4.4. Заперечень чи пояснень стосовно вказаного клопотання до суду не надійшло.

5. Рух справи

5.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.07.2022 відкрито касаційне провадження у справі, касаційну скаргу призначено для розгляду у порядку письмового провадження.

5.2. Переглядаючи у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду в порядку, передбаченому частиною 2 статті 302 ГПК України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, з огляду на таке.

6. Мотивувальна частина

6.1. Скасовуючи оскарженою у касаційному порядку постановою Центрального апеляційного господарського суду від 02.05.2022 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.08.2021 в частині задоволених позовних вимог та приймаючи в цій частині нове рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції свою постанову мотивував тим, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України. Суд апеляційної інстанції також вказав, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

6.2. При цьому, наводячи такі мотиви для скасування рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції послався на висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у в постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, зазначивши, що вони (висновки) підлягають застосуванню у спірних правовідносинах у відповідності до вимог частини 4 статті 236 ГПК України.

6.3. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України).

6.4. Відповідно до положень частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

6.5. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 викладено правовий висновок, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України (п.9.11).

6.6. Такі висновки Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду обґрунтовує наступним: із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном, договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін всіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинність) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

6.7. Як вбачається, правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, у подальшому було покладено в основу низки постанов Верховного Суду, зокрема, від 26.07.2021 у справі № 904/577/20, від 23.06.2021 у справі № 908/3593/19, від 24.06.2021 у справі № 908/3592/19, від 08.07.2021 у справі № 904/6063/19, від 07.07.2021 у справі № 904/5303/19, від 14.07.2021 у справі № 904/342/19.

6.8. Так, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.07.2021 у справі № 904/577/20 з аналогічного спору між тими ж сторонами, колегія суддів зазначила, що після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві (п.43). При цьому Верховний Суд вказав, що такий правовий висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі, яка переглядається, і Суд, з урахуванням приписів частини четвертої статті 300 ГПК України, вважає за необхідне врахувати висновок, викладений у наведеній постанові (п.44).

6.9. Разом з тим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 127/14633/16-ц застосовуючи норми права у подібних правовідносинах суд касаційної інстанції вказав, що: ?Відповідно до статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. Тобто законодавець передбачив загальне правило, за яким визначається як початок, так і припинення договірних правовідносин з оренди будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини). Фактом початку та відповідно припинення правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря.?.

6.10. За цих обставин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що фактом початку та відповідно припинення правовідносин із оренди є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря.

6.11. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 640/12616/17, від 20.06.2019 у справі №785/13953/14-ц, від 12.02.2020 у справі №127/14633/16-ц, від 12.01.2022 у справі №646/8585/16, від 31.05.2022 у справі №910/3334/21, від 24.06.2022 у справі №914/408/21, постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 у справі №3-54гс12.

6.12. На вказані суперечливі правові висновки Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду посилається скаржник у своєму клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

6.13. З викладеного вбачається, що у судах цивільної та господарської юрисдикції у подібних правовідносинах неоднаково застосовуються одні і ті ж норми права.

6.14. Відповідно до положень частини 2 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні об`єднаної палати.

6.15. Оскільки як вбачається, виходячи із дати постанови Великої Палати Верховного Суду, наведене у цій постанові застосування норм права здійснено раніше, ніж наведене у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, колегія суддів з метою усунення розбіжностей у застосуванні норм права у подібних правовідносинах, вважає за необхідне відступити від наведених висновків, викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, у зв`язку із чим клопотання Товариства про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду належить задовольнити частково, а справу слід передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Справу № 904/6084/21 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Є.В. Краснов

В.Ю. Уркевич