Рішення

від 09.08.2022 по справі 308/5740/22

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/5740/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2022 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Легеза Я.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород,у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою, що подана представником позивача - ОСОБА_1 , адвокатом Свида Олександром Георгійовичем, до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 6 ст. 268 ЦПК України 10.08.2022 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.08.2022.

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Свида Олександр Георгійович, звернувся до Ужгородського міськоайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є одноособовою власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується нотаріально завіреним договором купівлі-продажу квартири від 14.02.2018 року, зареєстрований в реєстрі №292 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №113999789 від 14.02.2018 року.

Адвокат зазначає, що при придбанні даної квартири у 2018 році її завірили, що ніхто не зареєстрований в даній квартирі, що підтверджувалось будинковою книгою, де не було інших зареєстрованих осіб (надається). Однак, при знятті з реєстрації себе та дитини у лютому 2022 році її повідомили, що в її квартирі є чужа зареєстрована людина - ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою про кількість зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 23.02.2022 року №1071/13-21.

При цьому у позові вказано на те, що у даній квартирі зареєстрований громадянин ОСОБА_2 , однак з 2018 року (з моменту укладення договору купівлі-продажу новим власником) не проживає в даній квартирі та не приймає ніякої участі у сплаті комунальних платежів за неї, в квартирі не тримає ніяких особистих речей.

Як вказано у позовній заяві, згідно складеного акту перевірки дотримання паспортного режиму від 19.05.2022 року було встановлено, що громадянин ОСОБА_2 не проживає у квартирі з 2018 року, тобто вже чотири роки. Цей акт було підписано та завірено свідками і завірений печаткою директора ОСБББ «Шахта» ЄДРПОУ 35865705 (копія акту додається). Також ОСББ «Шахта» згідно довідки №1 від 09.05.2022 року підтверджує факт того, що громадянин ОСОБА_2 зареєстрований, але фактично не проживає з 2018 року.

Адвокат у прозові вказує на те, що відповідач не доглядає за квартирою, не надає матеріальної допомоги на утримання даного майна та без поважних причин не проживає у квартирі, понад строки, встановлені ст. 71 ЖК України та відповідно втратив право на користування житловим приміщенням, що належить ОСОБА_1 .

При обґрунтуванні позовної заяви, адвокат посилається на положення ст.41 Конституції України, статті 263,частини 1 статті 316, частини 1 статті 317, статті 319, частину 1 статті 321, статті 379 статті 391 Цивільного кодексу України, статті 64 Житлового кодексу УРСР, статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», статті 71, 72ЖК України, суд може визнати особу, що втратила право користування житловим приміщенням, якщо доведено, що вона не користується цим житловим приміщенням більше шести місяців без поважних причин.

Адвокат зазначає, що усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням є належним способом захисту його порушених прав.

Так, у позовній заяві вказано на те, що враховуючи вищевказане, відповідач, втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою по АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що він з 2018 року не проживає у даній квартирі, не допомагає її утримувати та відповідно обмежує право позивача на розпорядження та користування своєю власністю.

Згідно прохальної частини позовної заяви позивач просить суд: визнати відповідача - громадянина ОСОБА_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням (квартирою) по АДРЕСА_1 та примусово зняти його з реєстраційного обліку з даної квартири.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.06.2022 року у даній справі відкрито провадження, постановлено розгляд проводити у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

Позивач, її представник в судове засідання не з`явилися, про дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином. Від адвоката, що представляє інтереси ОСОБА_1 , Свида О.Г. , надійшло клопотання про розгляд справи без їх присутності, позов просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату та час судового засідання із розгляду вказаної справи повідомлялися належним чином. Суд вважає за необхідне вказати на те, що оголошення про виклик відповідачів в судове засідання було розміщено на веб-порталі Судова влада України сайт Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, за посиланням https://ug.zk.court.gov.ua/sud0712/gromadyanam//. Від відповідачів заяв на адресу суду не надходило, відзив на позовну заяву ними не подано.

На підставі наведеного суд керуючись ч.4 ст.223,280-281 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

За приписом ч.1ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 2 ст.13 та ч.1 ст.81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є одноособовою власницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується нотаріально завіреним договором купівлі-продажу квартири від 14.02.2018 року, зареєстрований в реєстрі №292 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №113999789 від 14.02.2018 року.

Копія вказаного договору міститься в матеріалах справи. Окрім того, позивачем у підтвердження права власності на спірну квартиру додано витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.02.2018 року № 113999789.

Позивачу, під час зняття її з реєстрації стало відомо про те, що окрім неї у належній їй квартирі також зареєстрований ОСОБА_2 .

Однак вказана особа за адресою: АДРЕСА_1 не проживає із 2018 року. Вказане підтверджується Атом перевірки дотримання паспортного режиму від 09.05.2022 року. Акт перевірки складено комісією у складі представників ОСББ «Шахта» та директора ОСОБА_7, підписано сусідами, ОСОБА_4 (кв. 29) та ОСОБА_5 (кв.30)..

Згідно довідки ОСББ «Шахта» №1 від 09.05.2022, виданої ОСОБА_1 1988 року народження. вона проживає за адресою: АДРЕСА_1 , члени сім`ї - син ОСОБА_6 , 2016 р.н.. також за вказаною адресою зареєстрований , але не проживає з 2018 року - ОСОБА_2 , 1984 р.н.

Згідно будинкової книги за адресою по АДРЕСА_1 , проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які зняті із реєстрації 22.02.2022 року. Інших осіб у будинковій книзі не вказано.

Згідно довідки відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Ужгородської міської ради, від 23.02.2022 №1071/13-21, виданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 23.02.2022 року, зареєстровано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Факт реєстрації відповідача у спірній квартирі підтверджується і довідками, що надійшли до суду у відповідь на запити суду з метою встановлення зареєстрованого у встановленому порядку місця проживання відповідачів.

Відповідно до ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Згідно ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і при домової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу (дружина, діти, батьки власника, інші особи, якщо вони постійно проживають з власником і ведуть з ним спільне господарство).

Відповідно до ст. 71 ЖК України за тимчасової відсутності наймача або членів сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім ' ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк, за заявою відсутнього, може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Тимчасова відсутність особи може биту безперервною, але не повинна перевищувати шести місяців.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності . тимчасова відсутність наймача, членів його сім`ї не потребує згоди інших членів сім`ї. Не має значення і причина відсутності, якщо остання не перевищила шість місяців.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач протягом тривалого часу за місцем реєстрації не проживає, а саме із 2018 року.

Суду не надано відомостей про те що йому чиняться перешкоди в користуванні житлом. Відзиву на позовну заяву від ОСОБА_2 , до суду не надходило, жодних пояснень, будь яких доказів відповідачем на адресу суду надіслано не було.

Суд дослідивши докази що містяться у матеріалах справи, оцінивши їх в сукупності, вважає, що реєстрація відповідача ОСОБА_2 , у квартирі АДРЕСА_2 , створює для позивача перешкоди у вільному користуванні належним їй майном.

Відповідно до ч.1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Статтею 155 ЖК України встановлені гарантії прав громадян, які мають в приватній власності жилий будинок (квартири), а саме жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

Такі ж гарантії встановлені і ст.321 ЦК України, згідно якої право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом норм матеріального права, зокрема ст.156 ЖК України та ст.405 ЦК України правом користування житлом, якій знаходиться у власності особи, мають члени сім`ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть спільне господарство.

Згідно з положеннями ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 , є власником спірної квартири, то відповідач не має права порушувати законні права на володіння та користування належною їй квартирою, в тому числі право на проживання. Власники квартири мають право на володіння та користування житлом на праві власності незалежно від стосунків, які склалися між сторонами та незалежно від наявності у них іншого житла.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті першої Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям.

Принцип пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу», передбачає, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Викладене узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 та Верховного Суду у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 344/4224/17.

Так, судом встановлено, що відповідач із 2018 року не проживає, хоча і зареєстрований за вказаною адресою, при цьому, він не надав суду доказів щодо своїх правових підстав користування спірним житлом, суду не надано відомостей, які б спростовували твердження позивача, право власності позивача підлягає захисту шляхом визнання відповідача такими, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_3 .

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. В статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що реєстрація це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу. Згідно зі ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Таким чином, рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, після набуття ним законної сили, є підставою для скасування реєстрації відповідача за вищевказаною адресою.

Відповідно до положень ст.ст.317, 319, 321, 391 ЦК України, якими передбачено зміст, порядок, захист здійснення права власності та його непорушність, враховуючи вищезназначені обставини, можна погодитись з доводами позивача, що реєстрація відповідача в помешканні за вищевказаною адресою фактично перешкоджає в реалізації його прав власника спірного жилого приміщення, які підлягають відновленню, зокрема, і шляхом усунення перешкод у користуванні житловим будинком, визнавши відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Щодо позовної вимоги позивача про зняття відповідача з реєстраційного обліку в квартирі, то така вимога є передчасною та такою, що не ґрунтується на вимогах закону, оскільки до звернення позивача з позовом до суду та прийняття судового рішення у вказаній справі правових підстав для зняття відповідача з реєстрації не було, а тому відсутні правові підстави для задоволення вказаної позовної вимоги.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Згідно ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 16, 29, 316, 317, 319, 391 ЦК України, ст. 3, 6, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. .ст.12, 76, 223, 258, 259, 260, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву, що подана представником позивача - ОСОБА_1 , адвокатом Свида Олександром Георгійовичем, до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням (квартирою) по АДРЕСА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в розмірі 992,40 грн.

Позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду Фазикош О.В.