Ухвала

від 15.08.2022 по справі 521/11124/22

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/11124/22

Номер провадження:1-кс/521/2632/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2022 року

Слідчий суддя Малиновського районного суду м. Одеси, ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , представника скаржника адвоката ОСОБА_5 розглянувши скаргу ОСОБА_6 на постанову слідчого СВ відділення поліції №3 ОРУП №1 Головного управління національної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 26 січня 2022 року про закриття кримінального провадження № 12016161470002313 від 13.10.2016 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.191, ч.1 ст. 366 КК України-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 звернувся до суду зі скаргою на постанову слідчого СВ відділення поліції №3 ОРУП №1 Головного управління національної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження № 12016161470002313 від 13.10.2016 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.191, ч.1 ст. 366 КК України.

Як вбачається з заявленої скарги, предметом оскарження є постанова слідчого про закриття кримінального провадження від 26 січня 2022 року, про яку стало відомо лише 07 липня 2022 року та яка на думку особи, яка подала скаргу, є передчасною, незаконною та такою, яке не відповідає завданням кримінального провадження. Скарга обґрунтована тим, що передумовою для звернення до правоохоронних органів стало те, що починаючи з 21 травня 1993 року ним та ОСОБА_7 було створене ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМА «КРОКУС» (ТОВ «КРОКУС ЛТД») (код за ЄДРПОУ - 13915675; місцезнаходження за реєстрацією: м. Одеса, Київське (Ленінградське) шосе, 5), яке 21 травня 1993 року, на підставі Рішення № 577, зареєстроване як юридична особа Виконкомом Іллічівської ради районної ради народних депутатів м. Одеси.

Засновниками ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРОКУС ЛТД» виступили ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , із розподілом внесків до Статутного капіталу ТОВ у рівних частках, а саме по 50 % (п`ятдесят відсотків).

01 серпня 2013 року на підставі Протоколу № 3 Загальних зборів Засновників ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРОКУС ЛТД» ОСОБА_7 призначена на посаду Директора ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРОКУС ЛТД».

На підставі вищезазначеного Протоколу з ОСОБА_7 укладено Контракт як з директором ТОВ «КРОКУС ЛТД» б/н від 01 серпня 2013 року, що є трудовим договором і діє на сьогоднішній день, на підставі якого виникли трудові стосунки між Директором та Підприємством. Згідно пункту 7.1. Контракту, встановлено термін його дії - 5 років, а саме, з 01 серпня 2013 року по 01 серпня 2018 року.

Контрактом та Статутом встановлено обмеження щодо розпорядження коштами підприємства виключно директором у сумі 100 000 евро.

Операції щодо більших сум контрактів повинні узгоджуватись на підставі протоколу Загальних зборів засновників.

7 червня 2016 року ОСОБА_6 , згідно норм чинного законодавства України та Статуту ТОВ «КРОКУС ЛТД», подана Заява про вихід з ТОВ «КРОКУС ЛТД».

22 червня 2016 року між ТОВ «КРОКУС ЛТД», в особі Директора - ОСОБА_7 , без отримання згоди Загальних зборів Учасників ТОВ «КРОКУС ЛТД», з однією із німецьких фірм, точна назва якої скаржнику не відома, укладено Контракт купівлі-продажу виробничої лінії для виготовлення шпалер, а також проведено оплату першого траншу. Загальна сума вказаного контракту значно перевищувала суму, визначену Статутом та Контрактом з директором ТОВ «КРОКУС ЛТД», що унеможливлювало його укладення самовільно Директором ТОВ «КРОКУС ЛТД». Вартість вказаного контракту, як відомо ОСОБА_6 складає близько 620 000, 00 (Шістсот двадцять тисяч) Євро, та була в повному обсязі сплачена ТОВ «КРОКУС ЛТД», і вказана виробнича лінія повинна була бути зареєстрована на балансі ТОВ «КРОКУС ЛТД».

8 липня 2016 року ОСОБА_7 , одноособово, зареєструвала у Юридичному департаменті Одеської міської ради ще один суб`єкт господарювання - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АРТЕНА С.К.» (код за ЄДРПОУ - 40643907; місцезнаходження - м. Одеса, вул. Балківська, 108; основний вид діяльності за КВЕД - 17.24 - Виробництво шпалер; статутний капітал ТОВ - 7 000 000,00 (Сім мільйонів гривень). Директором новоствореного підприємства призначений племінник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 .

За вказаною адресою місцезнаходження ТОВ «АРТЕНА С.К.» знаходиться ще одне підприємство, належне ОСОБА_7 - ТОВ «СВІТ ПЛЮС 2010», директором якого є донька ОСОБА_7 - ОСОБА_9 .

Новостворене у червні 2016 року, підприємство - ТОВ «АРТЕНА С.К.», маючи статутний капітал у розмірі 7 000 000,00 (Сім мільйонів гривень), в вересні 2016 року, протягом тижня з 15 по 31 вересня, перерахувало на рахунки ТОВ «КРОКУС ЛТД» за обладнання, придбане ОСОБА_7 , за кошти ТОВ «КРОКУС ЛТД», без відома та дозволу іншого співзасновника ТОВ «КРОКУС ЛТД», з порушенням низки умов Статуту ТОВ «КРОКУС ЛТД», Контракту з Директором ТОВ «КРОКУС ЛТД» та вимог чинного законодавства України.

Крім того, використовуючи підробні документи, зловживаючи своїм службовим становищем та вступаючи у змову із державними реєстраторами Юридичного департаменту Одеської міської ради, 09 вересня 2016 року, не зважаючи на хід судового процесу щодо визначення частки ОСОБА_6 при його виході з ТОВ «КРОКУС ЛТД», невстановлені особи провели державну реєстрацію змін до статутних документів ТОВ «КРОКУС ЛТД», намагаючись неправомірно виключити ОСОБА_6 , зі складу Учасників ТОВ «КРОКУС ЛТД», допускаючи грубі порушення вимог чинного законодавства України.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1001387713 від 12 вересня 2016 року, вбачається, що 09 вересня 2016 року державним реєстратором Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_10 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «КРОКУС ЛТД» (номер реєстраційної дії - 15561050018001094 від 09 вересня 2016 року). Як стало згодом відомо ОСОБА_6 вказана реєстраційна дія, згідно якої його було виключено зі складу Засновників ТОВ «КРОКУС ЛТД», була проведена державним реєстратором ОСОБА_10 на підставі Протоколу Загальних зборів Засновників ТОВ «КРОКУС ЛТД», який не був наданий для ознайомлення та підпису засновнику із часткою у Статутному капіталі ТОВ «КРОКУС ЛТД» у розмірі 50 %.

13 вересня 2016 року зазначена реєстраційна дія була відмінена, а ОСОБА_6 повернений до складу Учасників ТОВ «КРОКУС ЛТД», в зв`язку із допущенням помилки при проведенні реєстраційної дії щодо його виключення зі складу Учасників ТОВ «КРОКУС ЛТД».

15 вересня 2016 року, ОСОБА_7 , очевидно сподіваючись, що єдиним Учасником ТОВ «КРОКУС ЛТД» є вона одноособово, без узгодження питання із іншим Учасником ТОВ «КРОКУС ЛТД» - ОСОБА_6 , діючи від імені ТОВ «КРОКУС ЛТД», як Директор, уклала контракт № 15-09/2016 із своїм же підприємством - ТОВ «АРТЕНА С.К.», єдиним засновником і учасником якого вона є, від імені якого діяв директор вказаного підприємства, її племінник - ОСОБА_8 . Предметом вказаного контракту була неправомірно придбана нею виробнича лінія для виробництва шпалер.

Загалом починаючи з 22 вересня 2016 року по 31 жовтня 2016 року, в той період, коли ОСОБА_6 був Учасником ТОВ «КРОКУС ЛТД», директор та Співзасновник ТОВ «КРОКУС ЛТД» ОСОБА_7 , без правомірного узгодження із ОСОБА_6 на Загальних зборах Учасників ТОВ «КРОКУС ЛТД», продала своєму новоствореному підприємству « ОСОБА_11 » майно ТОВ «КРОКУС ЛТД» на загальну суму більш ніж 16 000 000 (Шістнадцять мільйонів) гривень, витративши на придбання цього майна на порядок більше коштів Підприємства, яка в рівних частках належало їй та потерпілому ОСОБА_6 .

На сьогоднішній день ТОВ «КРОКУС ЛТД», завдячуючи зусиллям ОСОБА_7 та її пособників знаходиться на межі банкрутства, оскільки усі виробничі потужності ТОВ «КРОКУС ЛТД» передані іншому підприємству, належному ОСОБА_7 - TOB «АРТЕНА С.К.».

14 грудня 2016 року державним реєстратором Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» ОСОБА_12 проведено державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ «КРОКУС ЛТД» (номер реєстраційної дії- 15561050020001094 від 14 грудня 2016 року).

Як стало згодом, в ході допиту у Хмельницькому ВП Малиновського ВП ГУНП Одеської області, відомо ОСОБА_6 вказана реєстраційна дія, згідно якої його було виключено зі складу Засновників ТОВ «КРОКУС ЛТД», була проведена державним реєстратором ОСОБА_12 на підставі Протоколу Загальних зборів Засновників ТОВ «КРОКУС ЛТД», який, в остаточній редакції не був наданий для ознайомлення та підпису засновнику ОСОБА_6 із часткою у Статутному капіталі ТОВ «КРОКУС ЛТД» у розмірі 50 %, ОСОБА_6 , не був присутнім при підписанні вказаного Протоколу у нотаріуса, а тому вважає зазначений документ неправомірним та таким, що не міг бути реалізований та зареєстрований державним реєстратором, як підстава для внесення змін до Статутних документів та відомостей про ТОВ «КРОКУС ЛТД», що містяться у ЄДРПОУ (ЄДР).

Тобто, потерпілому достеменно навіть не було відомо, з якого періоду він перестав бути засновником ТОВ «КРОКУС ЛТД», точної дати його виходу слідством не встановлено.

У матеріалах кримінального провадження існує чимало доказів, більшість з яких суперечать один одному, зокрема, у матеріалах кримінального провадження наявні декілька висновків експертів, зміст та резолютивні частини яких протирічать один одному, у вказаних експертних висновках перекручені факти, спотворені відомості та відсутні чіткі посилання на документи.

Так у кримінальному провадженні проводились експертизи двома експертними установами: Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз та Одеським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України.

Проте, висновки експертів - економістів протирічать не тільки один одному, але й фактичним обставинам справи, та змісту наявних у матеріалах кримінального провадження доказів. Не зважаючи на ці факти, слідчим не було ініційовано призначення комплексної експертизи, з метою встановлення істини у кримінальному провадженні.

Під час винесення оскаржуваної постанови слідчим органу досудового розслідування було порушено порядок збирання доказів та надання їм належної правової оцінки, до висновків експертів та інших доказів, зібраних органом досудового розслідування, слідчий поставився не критично, не проаналізував докази, та, всупереч ст. 9 КПК України, не здійснив жодної слідчої дії, спрямованої на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження, що призвело до неправомірного закриття кримінального провадження.

В оскаржуваній Постанові, слідчим СВ Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУ НП в Одеській області:

- не були описані обставини, що стосуються наявності чи відсутності у діях посадових осіб ТОВ «КРОКУС ЛТД», державних реєстраторів та інших осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень, вказаних у своїй заяві ОСОБА_6 ,;

- не були здійснені інші процесуальні дії спрямовані на всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження, не призначені комплексні експертизи, з метою усунення суперечностей між висновками різних експертних установ; не були допитані усі свідки по кримінальному провадженню.

Єдине, що зробив слідчий (згідно до постанови про закриття кримінального провадження), так це послався на зміст висновку експерта № 65 Е від 17 липня 2020 року (навіть не зазначивши при цьому експертної установи, що надала цей висновок), наголосивши увагу на тому, що в обсязі наданих на експертизу документів показники фінансово-економічного стану не містять ознак доведення до банкрутства, фіктивного чи прихованого банкрутства ТОВ «КРОКУС ЛТД», при тому, що кримінальне провадження відкрите по заяві про вчинення кримінальних правопорушень за ознаками злочинів, передбачених статтями 191 та 366 КК України. Складається враження, що про наявність фактів, зазначених ОСОБА_6 , у своїй заяві про вчинення кримінальних правопорушення, слідчий, при винесенні оскаржуваної Постанови просто забув, що явно не свідчить про всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження та законність оскаржуваної постанови.

Крім того, у Постанові про закриття кримінального провадження слідчий посилається на Рішення Господарського суду Одеської області від 06 травня 2021 року, як на підставу визначення частки ОСОБА_6 , як засновника, що виходив з ТОВ.

Проте, слідчий жодним чином не кваліфікує дій посадових осіб ТОВ «КРОКУС ЛТД» щодо незаконного, без узгодження з потерпілим ОСОБА_6 , який на момент здійснення зазначених правочинів, придбання майна - ротаційної трафаретної шпалеропечатної машини, вартість якої, дорівнювала вартості підприємства, продаж зазначеного майна з ТОВ «КРОКУС ЛТД», другим засновником та директором якого на той момент була ОСОБА_7 , на TOB «АРТЕНА С.К.» єдиним засновником якого була ОСОБА_7 , при цьому, без облікування зазначеного майна на балансі ТОВ «КРОКУС ЛТД».

Слідчий жодним чином не приділив увагу тому факту, що у всіх допитах ОСОБА_7 повідомляла органу досудового розслідування про вартість незаконно придбаного та перепроданого майна з ТОВ «КРОКУС ЛТД» на ТОВ «АРТЕНА С.К.». При цьому вартість придбання шпалеропечатної машини на ТОВ «КРОКУС ЛТД» є вищою, ніж вартість продажу цієї ж машини з ТОВ «КРОКУС ЛТД» на ТОВ «АРТЕНА С.К.».

Як зазначалось вище, 22.06.2016 року між ТОВ «Крокус ЛТД» та компанією Eitel GmbH (м. Кірххайн, Німеччина) укладено договір купівлі-продажу ротаційної трафаретної печатної машини для виготовлення шпалер на суму 620 000 евро, що за курсом НБУ на дату розмитнення (13.10.2016) у національній валюті становить 17 913 928, 10 грн.. Сума ввізного мита при цьому, згідно даних ВМД №500600/20і 6/0187і 1 становила 534 417, 84 грн, а сума податку на додану вартість - 3 582 785, 62 грн.

Крім того, слідчий жодним чином не звернув уваги на тому, що, відповідно до змісту Контракту купівлі-продажу ротаційної трафаретної печатної машини для виготовлення шпалер із периферичним обладнанням між ТОВ «КРОКУС ЛТД» та компанією Eitel GmbH (м. Кірххайн, Німеччина), а саме, згідно пункту 7.1. контракту встановлено, що право власності на машину переходить до покупця (ТОВ «КРОКУС ЛТД») тільки в момент повної оплати.

В матеріалах досудового розслідування наявне підтвердження від компанії Eitel GmbH (м. Кірххайн, Німеччина) про те, що станом на серпень 2020 року наявна заборгованість за контрактом купівлі-продажу ротаційної трафаретної печатної машини для виготовлення шпалер від 22.06.2016 року.

Проте, 15 вересня 2016 року в порушення умов контракту із компанією Eitel GmbH (м. Кірххайн, Німеччина) ОСОБА_13 , діючи від імені ТОВ «КРОКУ ЛТД» на підставі договору купівлі продажу, не узгоджуючи зазначений правочин із іншим засновником ТОВ «КРОКУС ЛТД» - ОСОБА_6 , продала ТОВ «АРТЕНА С.К.» ротаційну трафаретну печатну машину для виготовлення шпалер із периферичним обладнанням. При цьому ТОВ «КРОКУС ЛТД» на момент продажу не набуло права власності на ротаційну трафаретну печатну машину для виготовлення шпалер із периферичним обладнанням.

При цьому слідчий жодним чином не згадує у оскаржуваній Постанові про низку фактів, які є підтвердженням наявності у діях ОСОБА_7 ознак кримінальних правопорушень, пов`язаних не тільки з розтратою майка ТОВ «КРОКУС ЛТД», але й інших дій, пов`язаних з нанесенням шкоди і потерпілому ОСОБА_6 , а також нанесенням шкоди компанії Eitel GmbH.

Адже за усіма доказами, зібраними в ході досудового розслідування, твердження експертів Одеським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, які стали підставою для закриття кримінального провадження, нівелюється протилежними доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, змістом допитів, в тому числі і ОСОБА_7 , змістом фінансово-економічної документації, яку вдалось отримати в ході тимчасових доступів до речей та документів. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_6 звернувся з вказаною скаргою до суду.

В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_5 скаргу підтримала наполягала на її задоволенні

Прокурор та слідчий в судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги.

Вивчивши матеріали скарги та надані слідчим матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини 1 ст.303 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною 1 статті 303 КПК України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача або прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Як вбачається з матеріалів скарги, скаржник стверджує, що отримав копію оскаржу вальної постанови від 26 січня 2022 року, лише 07 липня 2022 року, при цьому копія цієї постанови на його адресу не надходила.

Вищевказані обставини, слідчим, яким здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження № 12016161470002313 від 13.10.2016, не спростовані та доказів протилежному не надано. З даною скаргою скаржник звернувся до слідчого судді 17.07.2022 року, шляхом її направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Враховуючи вищевикладене слідчий суддя приходить до висновку, що скаржником ОСОБА_6 ,не пропущено строк, визначений ч.1 ст.303 КПК України, для подачі на розгляд слідчому судді скарги на постанову слідчого СВ відділення поліції №3 ОРУП №1 Головного управління національної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 26 січня 2022 року про закриття кримінального провадження № 12016161470002313 від 13.10.2016 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.191, ч.1 ст. 366 КК України.

В ході розгляду скарги встановлені наступні обставини.

Так, відомості про дану подію внесені до ЄРДР за № 1201616470002313 від 13.10.2016 року за ознаками складу злочинів передбачених ч. 1 ст.191, ч.1 ст.366 КК України за кваліфікуючими ознаками: привласнення чужого майна ввіреного особі та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Згідно п.5 ч.1 ст.3 КПК України, досудове розслідування стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направлення до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

26.01.2022 року в рамках зазначеного кримінального провадження було прийнято рішення на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Зі скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що в ході досудового розслідування не було проведено ряд слідчих дій по кримінальному провадженою, після чого слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження.

Частиною 2 статті 9 КПК України передбачено, що керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як п обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відносяться: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (ст. 7 КПК України).

Під час судового розгляду даної скарги слідчим суддею встановлено, що слідчий при проведені досудового розслідування кримінального провадження 12016161470002313 від 13.10.2016,вищевказаний вимог чинного КПК України не дотримався.

Так відповідно до п.2 ч.4 ст.110 КПК України, постанова слідчого складається, зокрема, з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього кодексу.

Як вбачається з мотивувальної частини оскаржу вальної постанови, слідчий обґрунтовує своє рішення про закриття кримінального провадження, порушеного за ч.1 ст.191, ч.1 ст.366 КК України, тим що: « згідно висновку експерта №65 Е від 17.07.2020, встановлено, що: в обсязі наданих на експертизу документів показники фінансово- економічного стану не містять ознак доведення до банкрутства, фіктивного банкрутства, прихованого банкрутства ГОВ «Крокус» за період з 30.06.2016 по 30.09.2019 не підтверджується; Необгрунтоване списання майна ТОВ «Крокус ЛІД» за період з 30.06.2016 по 30.09.2019 в обсязі наданих документів документально не підтверджується. По результатам дослідження матеріалів кримінального провадження документально не підтверджується заниження частки ОСОБА_6 від вартості майна ТОВ «Крокус ЛТД» при його виході зі складу засновників ТОВ «Крокус ЛТД за рахунок виводу активів ІОВ «Крокус ЛТД». Необґрунтований вивід активів, а саме: ротаційної трафаретної друкарської машини 1986 року випуску з периферичним обладнанням з балансу ТОВ «Крокус» на користь ТОВ «Аргена СК.» за період з 30.06.2016 по 30.09.2019 документально не підтверджується. Документально підтвердити спростувати необгрунтований вивід активів з ТОВ «Артена С.К.» на- користь третіх осіб за період з І5.09.2016 по 30.09.2019 не надається за можливе.

Слідчим констатовано, що по результатам дослідження матеріалів кримінального провадження документально підтверджується оприбуткування на баланс ТОВ «Крокус» ротаційної трафаретної друкарської машини 1986 року випуску з периферичним обладнанням як товарів на складі (рахунок 281) по первісній вартості на суму 17 938 265,46 грн. на підставі Контракту купівлі-продажу ротаційної трафаретної друкарської машини для шпалер № 2206/16 від 22.06.2016 з додатками до нього та додатковими угодами, укладеного між ГОВ «Крокус» та компанією EitelGmbH (м.Кірххайн, Німеччина). Однак, не конкретизовано, які саме матеріали кримінального провадження підтверджують зазначені обставини.

При цьому, у постанові слідчий надав оцінку доказам які спростовують вчинення кримінальних правопорушень за ст.219 КК України ( доведення до банкрутства) ст.215 КК України (приховування банкрутства, фіктивне банкрутство або умисне доведення до банкрутства), хоча кримінальне провадження відкрите по заяві про вчинення кримінальних правопорушень за ознаками злочинів, передбачених статтями 191 та 366 КК України.

З цих підстав, слідчий суддя приходить до висновку, що про наявність фактів, зазначених ОСОБА_6 , у своїй заяві про вчинення кримінальних правопорушення, слідчий, при винесенні оскаржуваної Постанови не врахував, що явно не свідчить про всебічне, повне і неупереджене дослідження обставин кримінального провадження та законність оскаржуваної постанови.

Щодо обґрунтування постанови про закриття кримінального провадження рішенням господарського суду Одеської області від 06 травня 2021 року, яким визначена частка ОСОБА_6 , як засновника що виходив з ТОВ, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 191 КК України передбачена кримінальна відповідальність за привласнення чи розтрату чужого майна, яке було ввірене особі. З об`єктивної сторони кримінальні правопорушення, передбачені ст.191 КК України можуть бути вчинені у формі: 1) привласнення чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні;2) розтрати такого майна зазначеною особою ( ч.1 ст.191); 3) привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. Привласнення полягає у протиправному і безоплатному вилученні( утриманні, неповерненні) винним чужого майна, яке знаходилось у його правомірному володінні, з наміром у подальшому обернути його на свою користь чи користь третіх осіб. У результаті привласнення чужого майна винний починає незаконно володіти і користуватись вилученим майном, поліпшуючи таким чином своє матеріальне становище. Розтрата передбачає незаконне та безоплатне витрачання(споживання, продаж, безоплатну передачу, обмін, передачу в рахунок погашення боргу, тощо) винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні. В результаті розтати винним поліпшує матеріальне становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна, позбавлення їх за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів інших осіб.

Діяння може кваліфікуватися як привласнення чи розтрата лише у разі, коли його предметом виступає майно, яке було ввірене винному чи було в його віданні, тобто воно знаходилося у правомірному володінні винного, який був наділений правомочністю по розпорядженню, управлінню, доставці або зберіганні такого майна.

Така правомочність може обумовлюватися службовими обов`язками, договірними відносинами або спеціальним дорученням та може виникати не лише у осіб, які знаходяться у трудових відносинах.

Враховуючи вищевикладене, приходжу до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 06.05.2021 року, яким встановлено, що 07.06.2016 року ОСОБА_6 вийшов зі складу засновників ТОВ «Крокус ЛТ Д», а тому питання, щодо скликання загальних зборів учасників на момент продажу ротаційно-трафаретної машини є недоцільним оскільки станом на 15.09.2016 ОСОБА_7 являлась безпосередньо єдиним засновником і директором ТОВ «Крокує ЛТД», тому мала безпосереднє право на вирішення питань щодо відчуження ротаційно-трафаретної машини, не може бути підставою для закриття кримінального провадження за ст.191 КК України, оскільки вказане рішення тільки констатує, що особа була наділена правомочністю щодо розпорядження майна підприємства.

Статтею 366 КК України передбачена відповідальність за підроблення, тобто внесення службового особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання та видача завідомо неправдивих документів.

Проаналізувавши постанову слідчого про закриття кримінального провадження по ст.366 КК України, приходжу до висновку що слідчий взагалі не обґрунтував своє рішення про відсутність складу злочину саме за ст.366 КК України.

Згідно статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брата така особа участь у судовому розгляді.

Згідно статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження.

Відповідно до статті 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 3 33 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Згідно статті 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування , після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.

Прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після дослідження всіх обставин кримінального провадження та безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, прокурором, показань, речей і документів, які стосуються цього провадження, у їх сукупності. Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Згідно ч. 5ст. 110 КПК України постанова слідчого має бути вмотивована, однак ці вимоги процесуального закону при закритті провадження дотримані не були, оскільки в постанові про закриття кримінального провадження не надано оцінку всім обставинам, здобутим під час досудового розслідування.

Разом з тим, слідчим тривалий час потерпілій та її представнику не було відомо на якій стадії знаходиться кримінальне провадження. Крім того, а ні слідчий, а ні процесуальний керівник не повідомляли про закриття кримінального провадження.

В постанові слідчого про закриття кримінального провадження не необґрунтовано та не зазначено, на підставі яких проведених слідчих та процесуальних дій він прийшов до висновку про необхідність закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст.284 КПК України.

Вказані обставини в сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що досудове розслідування у кримінальному провадженні проведено без всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів, тому висновок слідчого про закриття кримінального провадження є передчасним, а постанова про закриття кримінального провадження підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, заявником може бути оскаржено до суду рішення слідчого про закриття кримінального провадження.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 307 КПК України, за наслідками розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування постановлюється ухвала, якою може бути скасовано рішення слідчого чи прокурора, зобов`язано припинити певну дію, зобов`язано вчинити певну дію, відмовлено у задоволенні скарги. Нормою ч. 3 цієї статті встановлено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.

У зв`язку із наведеним, слідчий суддя приходить до висновку, що вимога особи, яка подала скаргу на постанову про закриття провадження, ґрунтується на нормах закону, що є належною підставою для задоволення скарги.

Керуючись ст.ст. 2, 110, 303, 307, 309 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_6 на постанову слідчого СВ відділення поліції №3 ОРУП №1 Головного управління національної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 26 січня 2022 року про закриття кримінального провадження № 12016161470002313 від 13.10.2016 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.191, ч.1 ст. 366 КК України - задовольнити.

Постанову слідчого СВ відділення поліції №3 ОРУП №1 Головного управління національної поліції в Одеській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 26 січня 2022 року про закриття кримінального провадження № 12016161470002313 від 13.10.2016 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.191, ч.1 ст. 366 КК України - скасувати.

Зобов`язати слідчого СВ відділення поліції №3 ОРУП №1 Головного управління національної поліції в Одеській області поновити досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016161470002313 від 13.10.2016 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.191, ч.1 ст. 366 КК України та провести його у відповідності з вимогами КПК України.

Копію ухвали направити до СВ відділення поліції №3 ОРУП №1 Головного управління національної поліції в Одеській області для подальшого досудового розслідування.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1