Рішення

від 01.08.2022 по справі 548/898/22

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/898/22

Провадження № 2/548/453/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.08.2022 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Коновод О. В.

за участю : секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання права на завершення приватизації в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Позивач звернувся до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.

На обґрунтування позову зазначає, що він ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, який прийняв спадщину до майна свого батька - ОСОБА_2 , 1952 року народження, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . У приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Горбаня В.В. було відкрито спадкову справу №61/2019 року на підставі заяви позивача про прийняття спадщини.

28.01.2020 року приватним нотаріусом Горбанем В.В. видано на ім`я позивача свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,4940 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5324881200:00:001:0085, що розташована на території Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області та належала померлому ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ПЛ №155502, виданого 10.01.2006 року Хорольським районним відділом земельних ресурсів .

Згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ПЛ №0273163 на ім`я ОСОБА_2 на території Вишняківської сільської ради встановлено його право на земельну частку (пай) колективного сільськогосподарського підприємства «Ленінський шлях» розміром 3,02 в умовних кадастрових гектарах, до складу якої входили рілля та сіножаті.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не оформивши за собою право власності на земельну ділянку площею 0,1556 га, кадастровий номер 5324881200:00:011:0097.

15.07.2022 року по справі було відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження.

В судове засідання позивач не з"явився, але в заяві прохав суд провести розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання представник відповідача Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області не з"явився, але подали заяву про розгляд справи за відсутності представника міської ради.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом.

У повідомленні приватного нотаріуса Горбаня В.В від 11.07.2022 року № 38/01-16 вказано, що на підставі заяви позивача про прийняття спадщини була заведена спадкова справа № 61/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 . Крім позивача, із заявою про відмову від спадщини звернулася дружина померлого ОСОБА_3 . Інших заяв не надходило. Тобто, позивач є єдиним спадкоємцем майна померлого ОСОБА_2 .

З повідомлення № 35/01-16 від 29.06.2022 року приватного нотаріуса Горбаня В.В. слідує, що у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на дану земельну ділянку позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вищевказану земельну ділянку.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої увійшло також право на завершення приватизації земельної ділянки та на реєстрацію в реєстраційних органах права власності на цю ділянку, яка була надана померлому для ведення товарного сільськогосподарського виробництва як земельна частка (пай) зі складу земель КСП «Ленінський шлях».

За життя спадкодавець ОСОБА_2 розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, але не встиг її завершити у зв`язку зі смертю, у т.ч.: зареєструвати право власності на земельну ділянку на своє ім`я.

Розпорядженням Голови Хорольської районної державної адміністрації від 14.09.2016 року № 225 «Про надання дозволу на встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для посвідчення права власності на земельну частку (пай) колишнього КСП «Ленінський шлях» (сіножаті) надано дозвіл громадянам згідно з додатком, у тому числі і ОСОБА_2 , через проектну організацію на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для отримання документа, що посвідчує право власності на земельні ділянки, що знаходяться в межах розпайованих земель колишнього КСП «Ленінський шлях» (сіножаті), згідно схеми організації території земельних часток (паїв) на території Вишняківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

На замовлення ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_4 було виготовлено відповідну технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області. Державним кадастровим реєстратором ОСОБА_5 внесено відповідні відомості до Державного земельного кадастру та присвоєно кадастровий номер 5324881200:00:011:0097. Площа земельної ділянки склала 0,1556 га, що підтверджується копією витягу з Державного земельного кадастру.

Виходячи з вищевикладеного, земельна ділянка, виділена ОСОБА_2 відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМ України від 17 жовтня 2012 року за № 1051 є сформованою, їй присвоєний кадастровий номер 5324881200:00:011:0097.

Із вказаної технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) вбачається, що межі спірної земельної ділянки встановлено в натурі, що доводиться актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання підписаного замовником ОСОБА_2 , виконавцем ФОП ОСОБА_4 , землевпорядником сільської ради ОСОБА_6 та сільським головою Вишняківської сільської ради Хорольського району Полтавської області Фесенком А.А.

Згідно листа приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Горбаня В.В. від 11.07.2022 року № 38/01-16 спадкова справа на майно померлого ОСОБА_2 заведена за № 61/2019 на підставі заяви позивача про прийняття спадщини. Крім моєї заяви із заявою про відмову від спадщини звернулася дружина померлого ОСОБА_3 . Інших заяв не надходило.

Таким чином, спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 , який прийняв спадщину.

З огляду на те, що державна реєстрація права власності на земельну ділянку за життя спадкодавця проведена не була, а тому правовстановлюючі документи, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно (земельну ділянку) - відсутні, нотаріусом повідомлено про неможливість оформлення у нотаріальному порядку вказаної спадщини.

Отже, до спадкової маси входить також право на завершення приватизації спірної земельної ділянки, у т.ч. на реєстрацію в реєстраційних органах права власності на цю ділянку, оскільки право на завершення процедури приватизації, яке належало померлому ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини, не припинилося внаслідок її смерті. Це право в порядку спадкування перейшло до ОСОБА_1 , який є спадкоємцем померлого, та підлягає захисту в судовому порядку.

Оскільки відповідно до чинного законодавства України, починаючи з 01.01.2013 року і по теперішній час державні акти про право власності на землю не видаються, а з огляду на положення ст. 126 ЗК України, якою визначено, що право власності оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , вбачається за доцільне прохати суд надати право позивачу на завершення процедури приватизації, у т.ч. на реєстрацію в реєстраційних органах права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням: 01.01. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,1556 га, кадастровий номер 5324881200:00:011:0097, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , Хорольська міська рада (колишня Вишняківська сільська рада Хорольського району).

ОСОБА_2 розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте за життя не завершив її, не отримавши документа, що підтверджує право власності на земельну ділянку та не зареєструвавши у встановленому законом порядку право власності на зазначену земельну ділянку.

Водночас, у випадку не завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку розпочав за життя спадкодавець, та не встиг закінчити, передбачена можливість визнання у судовому порядку такого права за спадкоємцем.

ОСОБА_1 , як син спадкодавця прийняв спадщину за законом, а тому успадкував право на завершення процедури приватизації земельної ділянки та державну реєстрацію права власності на неї, яке мала спадкодавець, але в установленому порядку не може завершити процедуру приватизації та зареєструвати своє право на спадкове майно.

Норми права, застосовані судом.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 17 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (у редакції на час прийняття розпорядження Хорольської РДА) сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч.2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі статтею 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Законодавством також встановлено, що межі земельних ділянок визначаються в технічній документації із землеустрою та в натурі (на місцевості)

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 3, 4, 9, 10 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст. 80, п. "г" ч.1 ст. 81 та ч. 1 ст.131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі, зокрема, спадкування.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п.1 ч.3 ст.152 ЗК України.

Відповідно п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 3.5 листа визначено, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Відповідно до Законів України «Про державний земельний кадастр» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з 1 січня 2013 року державні акти на право власності на земельну ділянку не видаються. Натомість, згідно зі статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Отже, до спадкової маси входить також право на завершення приватизації спірної земельної ділянки, у т.ч. на реєстрацію в реєстраційних органах права власності на цю ділянку, оскільки право на завершення процедури приватизації, яке належало померлому ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини, не припинилося внаслідок її смерті. Це право в порядку спадкування перейшло до ОСОБА_1 , який є спадкоємцем померлого, та підлягає захисту в судовому порядку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (провадження № 61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки. Зокрема, суд дійшов висновків що: Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку .

Згідно правового висновку Верховного суду викладеного у постанові від 29.08.2019 року у справі №554/1195/17 слідує, що наявність чи відсутність відмови органу приватизації не є обов`язковим фактом, з яким закон пов`язує можливість ухвалення судом рішення про визнання за спадкоємцем права на завершення приватизації.

Оскільки відповідно до чинного законодавства України, починаючи з 01.01.2013 року і по теперішній час державні акти про право власності на землю не видаються, а з огляду на положення ст. 126 ЗК України, якою визначено, що право власності оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , вбачається за доцільне прохати суд надати право позивачу на завершення процедури приватизації, у т.ч. на реєстрацію в реєстраційних органах права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням: 01.01. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,1556 га, кадастровий номер 5324881200:00:011:0097, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належати спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1220 ЦК України внаслідок смерті особи відкривається її спадщина.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи (ч.2 ст.1220 ЦК України).

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи «майна» за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини «майном» в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інетерсу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єкт захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для повновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Таким чином, під способами захисту суб`єктивних цивільних прав/інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться повновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільно права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами ч.1 ст.142 ЦПК України передбачено, що визнання позову Відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2) до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області ( адреса знаходження : вул. 1 Травня,4 м. Хорол Лубенського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 22528612) про визнання права на завершення приватизації в порядку спадкування за законом- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) право на завершення приватизації та державної реєстрації права власності на своє ім`я на земельну ділянку площею 0,1556 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5324881200:00:011:0097, що розташована за адресою: Полтавська область, Лубенський район (колишній Хорольський район), Хорольська міська рада Лубенського району Полтавської області (колишня Вишняківська сільська рада) у порядку спадкування за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька, ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 02.08.2022 року.

Суддя : О.В. Коновод