Рішення

від 21.06.2022 по справі 569/2183/22

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/2183/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2022 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника позивача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу (спеціальний) «Центр Пагінець» Рівненської міської ради про стягнення компенсації за невикористану відпустку на дітей у зв`язку із звільненням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу (спеціальний) «Центр Пагінець» Рівненської міської ради (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про виправлення описки, просить стягнути з відповідача на її користь компенсацію за невикористану відпустку на дітей у зв`язку із звільненням 11 травня 2021 року в розмірі 2 097 грн. 30 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 11 травня 2021 року звернулася із заявою до в.о. директора ЗДО «Центр Пагінець» з проханням звільнити її з посади підсобного працівника за власним бажанням 11 травня 2021 року у зв`язку з необхідністю доглядати за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку. Того ж дня було адресовано заяву до Управління держпраці у Рівненській області з викладом обставин справи щодо порушень роботодавцем виплати розрахункових коштів, а саме компенсації за невикористану відпустку на дітей у зв`язку із звільненням. За результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства Управлінням Держпраці у Рівненській області складено акт, винесено припис для усунення виявлених порушень та направлено до Рівненського міського суду Рівненської області протокол за ч. 1 ст. 41 КУпАП. В травні 2021 року позивач направила відповідачу рекомендованим листом заяву з повідомленням щодо виплати їй компенсації у грошовій формі за невикористану відпустку на дітей, яка мала бути нарахована і виплачена у зв`язку зі звільненням 11 травня 2021 року, однак лист повернуто за закінченням терміну зберігання. На її неодноразові прохання сплатити компенсацію за невикористану відпустку на дітей у зв`язку зі звільненням роботодавець не прореагував. Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 18 червня 2021 року у справі № 569/11748/21 ОСОБА_4 , директора ЗДО «Центр Пагінець», визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП

24 травня 2022 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. Позивач прийнята на посаду підсобного працівника до ЗДО «Центр Пагінець» з 26 січня 2021 року згідно наказу № 09 від 22 січня 2021 року. 11 травня 2021 року відповідачем було видано наказ № 66 «Про звільнення ОСОБА_1 », згідно поданої нею заяви від 11 травня 2021 року на підставі ст. 38 КЗпП України. Позивач була звільнена у строк, який вона просила - 11 травня 2021 року. З огляду на те, що позивач зазначала в заяві від 11 травня 2021 року про необхідність догляду за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку, відповідач зобов`язаний був звільнити працівника в той самий день, про який просила позивач. Однак провести розрахунок з працівником в день подання заяви неможливо, в зв`язку з особливостями фінансування закладу через органи Державного казначейства.

В день звільнення позивач звернулась до Управління Держпраці у Рівненській області із заявою про невиплату розрахункових коштів та невидачу трудової книжки. Управлінням Держпраці у Рівненській області здійснено перевірку щодо додержання вимог трудового законодавства відповідачем. В результаті перевірки виявлено порушення частини першої ст. 47, частини першої ст. 116 та частини першої ст. 117 КЗпП, оскільки трудову книжку у день звільнення не видано, а розрахункові кошти не виплачено. На виконання Припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю № 374 П/04-06/374А від 27 травня 2021 року відповідачем усунуто усі виявлені порушення, а саме виплачено заробітну плату та компенсацію за час затримки по день фактичного розрахунку. Таким чином, в результаті перевірки виявлені лише порушення строків виплати коштів та видачі трудової книжки, однак не виявлено невідповідностей між нарахованими і виплаченими сумами та сумами, належними до компенсації.

Отже посадовими особами Управління Держпраці в Рівненській області не встановлено порушення статті 83 КЗпП України та статті 24 Закону України «Про відпустки», відповідно до якої у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним щорічні відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А 1 групи.

Вказує, що додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, має певні особливості (підстави для її надання) та потребує документального підтвердження права працівника на таку відпустку. Зокрема надання даної соціальної відпустки на дітей прив`язане до календарного року. Тому соціальна відпустка на дітей надається в будь-який час календарного року, незалежно від відпрацьованого часу та дати народження дитини до чи після. Враховуючи зазначене, якщо працівник звільнився з попереднього місця роботи в поточному році і не скористався в цьому році своїм право на соціальну відпустку за ст. 19 Закону України «Про відпустки», йому мала бути виплачена за неї грошова компенсація. Влаштовуючись на інше місце роботи, працівник мав пред`явити довідку з попереднього місця роботи про те, що він або використав таку відпустку, або отримав за неї грошову компенсацію. На новому робочому місці працівник не матиме права на отримання додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, оскільки ця відпустка надається протягом відповідного календарного року.

В особовій справі позивача містилась інформація про те, що ОСОБА_1 була одружена, а також має трьох дітей, 2004, 2010 та 2018 року народження. Тобто право на відпустку на дітей мала як позивач, так і її чоловік як батько дітей. Позивачем не надано відомостей відповідачу про працю в іншому місці до влаштування в ЗДО «Центр Пагінець» у поточному 2021 році та чи отримувала вона там відпустку або компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки на дітей, а також жодного документу, який би підтверджував той факт, що чоловік позивача зазначеною відпусткою не скористався. Окрім того, дана відпустка надається за письмовою заявою працівника. Ні під час роботи в ЗДО «Центр Пагінець», ні при звільненні позивач не висловлювала бажання отримати відпустку на дітей (відсутні заяви). Рішення про надання зазначеної соціальної відпустки приймається керівником з урахуванням наданих документів.

06 червня 2022 року позивач подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що відповідач володів інформацією про те, що вона не могла скористатись такою відпусткою за попереднім місцем роботи, оскільки останнє робоче місце в неї було в 2017 році, що підтверджується записами трудової книжки. Внаслідок недбалості відповідача вона втратила кошти, а саме компенсацію за невикористану додаткову відпустку на дітей, оскільки така відпустка надається протягом відповідного календарного року. Щодо посилання відповідача на те, що із 09 травня 2021 року діє Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною» від 15 квітня 2021 року № 1401-IX вказує, що в даній ситуації закон не варто застосовувати з огляду на те, що позивач була звільнена 11 травня 2021 року. Станом на травень 2021 року застосовувались норми ст. 73 КЗпП України, відповідно до якого 9 травня переносився на понеділок 10 травня 2021 року. Відповідно до ч. 3 ст. 67 КЗпП України у випадку коли, святковий або неробочий день збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Відтак 10 травня 2021 року був вихідним днем, а вже наступного 11 травня 2021 року вона звільнилася з роботи. Це свідчить про те, що її чоловік ОСОБА_3 не міг скористатися таким правом. До того ж він на той момент не був працевлаштований.

Позивач ОСОБА_1 та її представники ОСОБА_3 , ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали з мотивів у ньому наведених та просили його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала повністю, з підстав викладених у відзиві, просила відмовити в його задоволенні.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи і наявні у них докази, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, позивач з 26 січня 2021 року перебувала в трудових відносинах із ЗДО «Центр Пагінець» та працювала на посаді підсобного працівника, що підтверджується записами в трудовій книжці ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 .

11 травня 2021 року ОСОБА_1 на ім`я в.о. директора ЗДО «Центр Пагінець» Жильчук В.Є. подано заяву про звільнення її з посади підсобного працівника за власним бажанням 11 травня 2021 року у зв`язку з необхідністю догляду за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку

Наказом № 66 від 11 травня 2022 року «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади підсобного працівника за власним бажанням 11 травня 2021 року, відповідно до статті 38 КЗпП України. Підставою звільнення зазначено заяву ОСОБА_1 від 11 травня 2021 року, копію свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_2 .

11 травня 2021 року позивач звернулась із завою до начальника Управління Держпраці у Рівненській області, в які просила вжити заходів реагування та сприяти у виплаті розрахункових коштів і повернення трудової книжки.

09 червня 2021 року за № 19-04/3337 Управління Держпраці у Рівненській області за результатами розгляду її звернення повідомило ОСОБА_1 про проведення заходу державного реагування (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці в ЗДО «Центр Пагінець». В повідомлені зокрема зазначено, що відповідно до розрахункової відомості встановлено, що позивачу за травень 2021 року нараховано 2 127 грн. 52 коп., в тому числі 1 460 грн. 85 коп. компенсації за 7 днів невикористаної відпустки. Відповідно до табеля обліку використання робочого часу за травень 2021 року вона відпрацювала два календарні дні. Наказом № 64 від 05 травня 2021 року їй була надана відпустка без збереження заробітної плати з 05 травня 2021 року по 07 травня 2021 року. Розрахункові кошти в розмірі 2 095 грн. 61 коп. виплачено 17 травня 2021 року, згідно з відомістю перерахування коштів на особисті карткові рахунки, чим порушено вимоги ч. 1 ст. 116 КЗпП України. Трудову книжку позивач отримала 12 травня 2021 року, про що свідчить запис в журналі обліку та руху трудових книжок. В день звільнення позивач відмовилась від отримання трудової книжки, про що складений акт.

За результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) складено акт від 27 травня 2021 року № 374а/04-06 та внесено припис для усунення виявлених порушень законодавства про працю № 374 П/04-06/374А від 27 травня 2021 року, яким директора ЗДО «Центр Пагінець» ОСОБА_4 зобов`язано усунути порушення та забезпечити додержання норм законодавства про працю.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 18 червня 2021 року в справі №569/11748/21 ОСОБА_4 , директора ЗДО «Центр Пагінець», визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП. Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 41 КУпАП відносно ОСОБА_4 закрито. Звільнено ОСОБА_4 на підставі ст. 22 КУпАП від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

В особовій картці ОСОБА_1 , зазначено, що вона заміжня і має трьох дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначене також підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 та свідоцтвами про народження серії НОМЕР_4 , серії НОМЕР_5 , серії НОМЕР_6 .

Згідно з частиною першою статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ч. 1 ст. 94 КЗпП України).

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено таку структуру заробітної плати: основна заробітна плата - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

Згідно з пунктом 2.2.12 розділу 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, компенсація за невикористану відпустку входить до фонду додаткової заробітної плати.

Відповідно до ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Статтею 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки», в редакції на момент звільнення позивача, одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України). Така редакція статті набрала чинності 09 травня 2021 року.

Ця відпустка надається за календарний рік, а не за відпрацьований робочий рік. Вона може бути використана працівником у будь-який час протягом календарного року незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини.

Якщо працівник, що має право на цю відпустку, з яких-небудь причин не скористався цим правом за декілька попередніх років, він може використати цю відпустку пізніше. На це вказує і Мінсоцполітики в листах від 20 вересня 2013 року № 807/13/155-13 і від 12 травня 2015 року № 256/13/116-15, підкреслюючи, що строк давності, після якого втрачається право на додаткову відпустку на дітей, чинним законодавством не встановлений.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вказано, що, розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей, тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років.

Також, середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 2 Порядку виплата компенсації за невикористані відпустки провадиться, виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно з пунктом 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Як встановлено судом, позивач працювала на посаді підсобного працівника ЗДО «Центр Пагінець» з 26 січня 2021 року по 11 травня 2021 року. Позивач мала право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю 10 календарних днів, оскільки мала двох дітей віком до 15 років, однак нею не скористалася. Отже, при звільненні позивача, відповідач зобов`язаний був здійснити виплату грошової компенсації за всі не використані нею дні додаткової відпустки, як працівнику, яка має дітей, однак такої виплати не здійснив.

Суд погоджується з розрахунком позивача розміру компенсації за невикористану відпустку на дітей, здійсненим за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, який становить 2 097 грн. 30 коп.

Відтак, з Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу (спеціальний) «Центр Пагінець» Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 слід стягнути компенсацію за невикористану відпустку на дітей у зв`язку із звільненням в розмірі 2 097 грн. 30 коп. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті.

При цьому, суд зауважує, що відповідач не довів відсутність підстав для стягнення на користь позивача компенсації невикористаної нею відпустки на дітей, і власних розрахунків розміру такої компенсації не надав. Доводи відповідача про те, що позивач могла використати додаткову відпустку на дітей на іншому місці роботи не заслуговують на увагу, оскільки попередній запис про місце роботи позивача здійснений в 2017 році. В особовій справі позивача наявні свідоцтва про народження дітей, а отже відповідач знав, що позивач має право на додаткову відпустку на дітей. Позивач написала заяву про звільнення і відповідач, відповідно до вимог ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про відпустки», зобов`язаний був здійснити виплату компенсації за невикористану додаткову відпустку на дітей при її звільнені 11 травня 2021 року. При цьому, з 11 травня 2021 року ОСОБА_1 не працевлаштовувалась на будь-яку іншу роботу, що підтверджується записами з трудової книжки.

Щодо посилання відповідача на те, що із 09 травня 2021 року діє Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення рівних можливостей матері та батька у догляді за дитиною» від 15 квітня 2021 року № 1401-IX і що чоловік позивача мав право на відпустку як батько дітей, суд зазначає, що позивач була звільнена 11 травня 2021 року. Станом на травень 2021 року застосовувались норми ст. 67, 73 КЗпП України, відповідно до яких 9 травня переносилося на понеділок 10 травня 2021 року. Відтак 10 травня 2021 року був вихідним днем, а вже наступного дня - 11 травня 2021 року позивач звільнилася з роботи. Це свідчить про те, що чоловік позивача ОСОБА_3 , до подання позивачем заяви про звільнення, не міг скористатися правом на отримання додаткової відпустки.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги позивача про стягнення компенсації за невикористану відпустку на дітей у зв`язку із звільненням 11 травня 2021 року знайшли своє повне підтвердження, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення компенсації за невикористану відпустку на дітей у зв`язку із звільненням, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 992 грн. 40 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу (спеціальний) «Центр Пагінець» Рівненської міської ради про стягнення компенсації за невикористану відпустку на дітей у зв`язку із звільненням - задовольнити.

Стягнути з Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу (спеціальний) «Центр Пагінець» Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку на дітей у зв`язку із звільненням в розмірі 2 097 (дві тисячі дев`яносто сім) грн. 30 коп. з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при її виплаті.

Стягнути з Закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу (спеціальний) «Центр Пагінець» Рівненської міської ради в дохід держави судовий збір у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо в Рівненський апеляційний суд або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач - Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу (спеціальний) «Центр Пагінець» Рівненської міської ради, місцезнаходження: вул. Олени Теліги, буд. 55, м. Рівне, код ЄДРПОУ 33871722.

Повне судове рішення складено 27 червня 2022 року.

Суддя О.О. Першко