Рішення

від 14.08.2022 по справі 380/10034/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/10034/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валетудо» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

в с т а н о в и в:

Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валетудо» (далі відповідач, ТзОВ «Валетудо»), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 40 675 грн 20 к. (38 000 грн сума адміністративно-господарських санкцій; 2 675 грн 20 к. пеня) адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ відповідачем у 2021 році не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 особи. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 38 000 грн. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій відповідачу нарахована пеня в сумі 2 675 грн 20 к. Несплата відповідачем адміністративно-господарських санкцій до бюджету в добровільному порядку зумовила звернення позивачем до суду з даною позовною заявою.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у безпідставності позовних вимог, оскільки підприємством вжито усіх залежних від нього заходів, спрямованих на працевлаштування осіб з інвалідністю. Зазначає, що ним створено 1 робоче місце для осіб з інвалідністю за посадою «прибирання виробничих приміщень». Вказує, що підприємством 04.01.2021 подано звіт за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)». Новояворівською міською філією Львівського обласного центу зайнятості видано направлення двом особам із інвалідністю. Однак обидві особи відмовились від працевлаштування на підприємстві та вказали причини відмови на корінці направлення. Просить відмовити у задоволені позову.

Ухвалою від 26.07.2022 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідачем 05.08.2022 (вх. №51508) подано відзив на позовну заяву.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТзОВ «Валетудо» подано до Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2021 рік (річна) за формою № 10-ПОІ, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики №591 від 27.08.2020.

Згідно з формою 10-ПОІ «Звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2021 рік, що надавався відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача у 2021 році становила 11 осіб, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановлено статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для відповідача становить 1 особу, середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 76 000 грн.

Відповідачем не виконано нормативу щодо працевлаштування інвалідів у 2021 році у кількості, визначеній чинним законодавством, у зв`язку з цим позивачем нараховано адміністративно-господарські санкції у сумі 38 000 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 2 675 грн 20 к.

Наявність вказаних санкцій зумовила звернення позивача до суду з даним позовом.

При вирішення справи суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 №875-ХII (далі - Закон № 875-ХІІ).

Відповідно до частин першої та третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону № 875-ХІІ пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Частинами першою, другою статті 19 Закону №875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до статей п`ятої, восьмої та десятої статті 19 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Згідно до статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Спори, що виникають із правовідносин за статтями 19 і 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

В контексті прийнятого Закону № 5067-VI та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, водночас передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто встановлено одноразове інформування про кожну вакансію.

Тому якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

У такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Саме така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17 та від 31.07.2019 у справі № 817/724/17.

Відповідно до частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України (далі ГК України) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 218 ГК України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Як встановлено судом з матеріалів справи, ТзОВ «Валетудо» на виконання статті 19 Закон № 875-ХІІ, створено 1 робоче місце для інваліда - прибиральник виробничих приміщень та повідомлено відповідний центр зайнятості про наявність вказаної вакансій для інваліда шляхом подачі звітності Інформація про попит на робочу силу (вакансії) форми №3-ПН від 04.01.2021.

Суд звертає увагу, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми №3-ПН.

Законом не передбачено обов`язку щомісячно подавати звітність за формою №3-ПН. Проте існує обов`язок підприємств подавати форму 3-ПН одноразово: не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Саме така правова позиція викладене у постановах Верховного Суду від 11.08.2021 у справі №825/1790/18 та від 25.07.2022 у справі №160/4187/19.

Судом також встановлено, що скеровані для працевлаштування Новояворівською міською філією Львівського обласного центу зайнятості за направленнями від 27.01.2021 №13682101040001008 ОСОБА_1 та від 02.02.2021 №13682101040001009 ОСОБА_2 відмовилися працевлаштовуватися на створене відповідачем робоче місце прибиральника виробничих приміщень. Тобто робоче місце для працевлаштування осіб з інвалідністю залишилося вакантним.

Встановлені судом фактичні обставини свідчать про створення ТзОВ «Валетудо» робочого місця для працевлаштування інвалідів та інформування про це органу зайнятості шляхом подання звіту форми №3-ПН.

Наслідком таких дій стало скерування центром зайнятості двох осіб до відповідача для працевлаштування, від якого обидві особи відмовилися.

Фактів відмови зі сторони відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю за 2021 рік не встановлено.

Вказане в сукупності спростовує доводи позивача про невиконання ТзОВ «Валетудо» у 2021 році нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

Суд також враховує висновок Верховного Суду, сформований в постанові від 24.04.2019 у справі №817/1188/18, відповідно до якого підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало осіб з інвалідністю з причин незалежних від нього.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про виконання відповідачем вимог Закону №875-ХІІ щодо створення робочих місць для інвалідів та відсутність підстав для застосування до ТзОВ «Валетудо» адміністративно-господарських санкцій, що дає підстави стверджувати про безпідставність позовних вимоги, тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 139 КАС України не підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (пл. Маланюка, буд. 6, м. Львів, 79005, код ЄДРПОУ 13817458) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валетудо» (вул. Івана Франка, буд. 2, с. Солуки, Яворівський район, Львівська область, 81086, код ЄДРПОУ 33708905) про стягнення адміністративно-господарських санкцій, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.П. Хома