Постанова

від 14.08.2022 по справі 457/1145/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 457/1145/21 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.

Провадження № 22-ц/811/698/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.,

без участі сторін,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 18 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мир 44» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення,-

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мир 44» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення. Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 26 лютого 2021 року звільнено з посади голови правління ОСББ «Мир-44». При звільненні йому письмово не було повідомлено про нараховані суми належні йому при звільненні та не була виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки. 23 липня 2021 року ОСББ «Мир-44» було виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 1942,94 грн. Тобто проведений повний розрахунок через 98 днів з дати звільнення. Зазначає, що останніми місяцями до дня звільнення є грудень 2020 року та січень 2021 року, а відтак середньоденна заробітна плата повинна вираховуватися із даних нарахованої заробітної плати за ці два місяці. Оскільки за кожен з цих місяців позивачу було нараховано по 2000 грн. , тобто всього 4000 грн., то середньоденна заробітня плата становить 97,56 грн. А тому розмір середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку складає 9 560,88 грн. А тому просить суд стягнути з ОСББ «Мир-44» середній заробіток за весь час затримки в розмірі 9 560,88 грн. та судові витрати.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 18 лютого 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мир 44» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення - відмовлено.

Рішення суду в апеляційному порядку 15 березня 2022 року оскаржив ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим. Звертає увагу на доведеність з його сторони розмір його заробітної плати перед звільненням довідкою Пенсійного фонду України за формою ОК-5, яка містить інформацію щодо розміру нарахованої заробітної плати, а позиція Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі №820/451/17 не підлягає застосуванню до даної справи, оскільки такі не є подібними.

В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 18 лютого 2022 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 04 серпня 2022 року, є дата складення повного судового рішення - 15 серпня 2022 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 до задоволення не підлягає із наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з тих обставин, що при зверненні позивачем до суду з даним позовом, останнім не представлено належних доказів в підтвердження розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.

Судом встановлено, що Наказом №1 від 20 вересня 2019 року ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків голови Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мир 44» з 20 вересня 2019 року.

Як вбачається з копії наказу про звільнення з роботи №2 від 26 лютого 2021 року, ОСОБА_1 звільнено з посади з 26 лютого 2021 року за власним бажанням.

При звільненні йому не було виплачені виплати належних йому.

Позивачем проведено розрахунок розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, згідно якого в період часу з 26 вересня 2019 року по 26 лютого 2021 року було 98 робочих днів. Так, заробітня плата за грудень 2020 року та січень 2021 року, тобто два останні місяці роботи, становила 2000,00 грн. за кожен місяць, а всього 4000, 00 грн. Середньоденна заробітна плата позивача за вказані місяці дорівнює 97,56 грн. Таким чином, середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача становить, на його думку, 9 560, 88 грн.

В підтвердження суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку під час звільнення з 26 лютого 2021 року по 23 липня 2021 року позивачем надано копію витягу Пенсійного фонду щодо розміру заробітної плати за формою ОК-5.

Оскільки судом встановлено наявність спору щодо суми невиплат позивачу на день звільнення, то до таких спірних правовідносин слід застосувати ст.117 КЗпП України.

Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Під час його проведення слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у Постанові по цивільній справі №6-195цс14 і є обов`язковою для застосування у всіх судах України.

Згідно з абзацом третім пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до абзаців пункту 8 вищевказаного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Згідно ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч.1-3 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

При зверненні до суду з даним позовом, позивачем не представлено належних та допустимих доказів в підтвердження розміру його заробітної плати, а також розмір заборгованості по заробітній платі при звільненні, в зв`язку з чим суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Мир 44» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення.

Довідка з індивідуальних відомостей про застраховану особу, видана управлінням Пенсійного фонду України, не підтверджує наявність заборгованості по заробітній платі та не визначає її розмір.

Таким чином, офіційні відомості Пенсійного фонду України щодо розміру заробітної плати за формою ОК-5 відносно ОСОБА_1 підтверджують лише його страховий стаж та не можуть бути прийняті судом, як належні докази щодо розміру заробітної плати та розміру заборгованості по ній.

Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 18 лютого 2022 рокузалишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 18 лютого 2022 року- залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 15 серпня 2022 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк