Рішення

від 09.08.2022 по справі 918/1170/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2022 р. м. Рівне Справа № 918/1170/21

Господарський суд Рівненської області у складі: суддя Романюк Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Гусевик І.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу "Селянський ліс"

до Державного підприємства "Рафалівське лісове господарство"

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Вараської міської ради Рівненської області, Володимирецької селищної ради Рівненської області, Великожолудської сільської ради Рівненської області, Лозківської сільської ради Рівненської області, Полицької сільської ради Рівненської області, Каноницької сільської ради Рівненської області та Рівненської обласної державної адміністрації

за участі Рівненської обласної прокуратури

про визнання права власності

За участю представників сторін:

від позивача: Мельник І.А. (ордер серія ВК №1044334 від 18.05.2022 року);

від відповідача: Мороченець Я.І. (ордер серія ВК № 1044101 від 13.05.2022 р.);

від третьої особи (Вараської міської ради): Долюк О.С. (самопредставництво);

від третьої особи (Рівненської ОДА): Любчик І.І. (самопредставництво);

від третіх осіб: не з`явилися;

прокурор: Манжаюк Д.Л.(посвідчення № 063412 від 20.04.2021 року).

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізований сільськогосподарський виробничий кооператив "Селянський ліс" (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Рафалівське лісове господарство" (далі - Відповідач) в якому просить визнати право власності на багаторічні (лісові) насадження, які розміщенні на землях лісового призначення загальною площею 10 085,4 га, які знаходяться на території декількох адміністративних утворень, а саме: Вараська міська рада 141,4 га, Берестівська сільська рада 545,00 га, Біленська сільська рада 1005 га, Великожолудська сільська рада 59,0га, Великотелковицька сільська рада 88,0 га, Воронівська сільська рада 542,0 га, Довговільська сільська рада 870,0 га, Заболотівська сільська рада 117,0 га, Кідрівська сільська рада 344,0 га, Красносільська сільська рада 1169,0 га, Лозківська сільська рада 167,0 га, Мульчицька сільська рада 888,0 га, Новаківська сільська рада 311,0 га, Озерська сільська рада 944,0 га, Полицька сільська рада 522,0 га, Половлівська сільська рада 1394,0 га, Собіщицька сільська рада 197,0 га, Сопачівська сільська рада 145,0 га, Степангородська сільська рада 637,0 га.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до протоколу № 1 від 10.03.1978 року для більш ефективного ведення лісового господарства в колгоспних та радгоспних лісах району було вирішено створити Володимирецький міжгосподарський лісгосп. Володимирецький міжгосподарський лісгосп було створювався в 1978 році для ведення лісового господарства в колгоспних і радгоспних лісах, з метою раціонального використання лісових ресурсів, що в кінцевому рахунку направлено на збереження лісів. На підставі рішення Виконавчого комітету Володимирецької районної ради народних депутатів Рівненської області № 6 від 28.01.1992 року «Про проведення перереєстрації раніше створених та реєстрацію новостворених підприємств, організацій та кооперативів» було вирішено провести перереєстрацію статутів раніше створених підприємств на території району в т.ч. і Володимирецького міжгосподарського лісгоспу, що і було проведено в 1992 році. Відповідно до Розділу 8 Статуту засновниками (членам) Володимирецького міжгосподарського лісгоспу стали наступні колгоспи та радгоспи, які внесли (передали) відповідну площу лісу (лісових насаджень), а саме: Колгосп «Комуніст» - 358 га., колгосп імені Ватутіна - 385 га, колгосп імені Горького - 146 га, колгосп «Світанок» - 1149 га, Колгосп «Дружба» - 797 га., Колгосп « 30 років Жовтня» - 129 га, Колгосп імені Калініна - 315 га, Колгосп імені К.Маркса - 2219 га, Колгосп імені Леніна - 314 га, Колгосп імені Свердлова - 312 га., Колгосп імені Фрундзе - 519 га., Колгосп «Маяк» - 48 га., колгосп імені Чкалова - 171 га., Колгосп «Червоний прапор» - 1038 га., Колгосп «Зоря комунізму» - 148 га., Колгосп імені ХХІІІ партійного з`їзду - 497 га., Колгосп «Україна» - 275 га., Радгоспу «Хиноцький» - 621 га., Радгосп «Зоря» - 474 га., Радгосп «Більський» - 958 га., Радгосп «Полицький» - 282 га., Радгосп «Мульчицький» - 1799 га., Радгосп «Степангородський» - 686 га., Радгосп «Городецький» - 678 га., які сумарно загалом передали лісгоспу 14 759 га лісових насаджень. Дані лісові насадження з моменту передачі стали власністю лісгоспу, так лише абз. 4 п. 32 Статуту передбачалося, що в разі ліквідації міжгосподарського лісгоспу, лісові площі передаються господарствам-учасникам, або за їх згодою, до складу держлісгоспу.

Позивач зазначає, що Володимирецький міжгосподарський лісгосп функціонував на базі лісів колгоспів та радгоспів району, що були йому передані, протягом 1978 року по 2000 рік. Згідно до зборів уповноважених представників господарських учасників, що оформлено протоколом від 10.02.2000 року, у зв`язку з реформуванням колективних сільськогосподарських підприємств та створення на їх базі нових агроформувань, було припинено членство колективних сільськогосподарських підприємств в міжгосподарському лісгоспі, та створено на базі міжгосподарського лісгоспу в порядку його реформування Спеціалізований сільськогосподарський виробничій кооператив «Селянський ліс» та передбачено членство в Кооперативі всіх нових юридичних осіб, що створені на базі КСП. В лютому 2000 року ССВК «Селянський ліс» було зареєстровано на підставі рішення загальних зборів, що оформлено протоколом № 1 від 23.02.200 року та розпорядження голови Володимирецької районної державної адміністрації № 93 від 13.03.2000 року як юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України. Таким чином, правонаступником прав та обов`язків Володимирецького міжгосподарського лісгоспу став ССВК «Селянський ліс» створений в 2000 році.

Позивач вказує, що окремим майновим активом, який був набутий у власність Кооперативу з моменту його створення, як особи, яка є правонаступником прав та обов`язків Володимирецький міжгосподарський лісгосп, є багаторічні насадження (лісові насадження), які згідно з пп. 5.1.8 п. 5 ПБО 7 багаторічні насадження належать до складу об`єктів основних засобів. Оскільки, Кооператив створювався на базі Володимирецького міжгосподарського лісгоспу, то в його користування, володіння та розпорядження було передано землі лісового фонду площею 19 600,00 га. Відповідно до рішення № 71 від 30.03.2000 року було погоджено передачу земель лісового фонду в простійне користування площею 16049,9 га. Однак, реалізувати в установленому порядку дане право ССВК «Селянський ліс» на землі лісового фонду не встиг (не зміг).

Разом з тим, позивач посилається на те, що rооператив як суб`єкт господарювання та самостійна юридична особа, відповідно до обставин, які склались в його фінансового-господарській діяльності, протягом всього часу свого існування та ведення господарської діяльності володів земельними ділянками лісового фонду, які були йому надані при створені в 2000 році, та на яких розміщені багаторічні насадження (лісові насадження), що згідно до стандартів бухгалтерського обліку є основним засобом, що обліковується на 108 субрахунку згідно до Планів рахунків бухгалтерського обліку.

За твердженням позивача, за ССВК «Селянський ліс» закріплено земельні ділянки лісового фонду загальною площею 12 211,821 га, які перебувають у володінні та користування кооперативу, які закріпленні за ДП «Рафалівське лісництво» (ДП "СЛАП "Володимирецький держлісгосп"). В свою чергу на даних земельних ділянках розміщенні багаторічні насадження, які обліковуються як основний засіб. Таким чином, ССВК «Селянський Ліс» уже понад 20 років володіє та обслуговує, несучи при даному витрати, не лише землі лісового призначення загальною площею 12 211,821 га. в т.ч., в межах населених пунктів 235,5827 га., які розташовані на території декількох адміністративних утворень, а саме: Балаховицька сільська рада - 380,1006 га., які утворені за рахунок земель КСП «Нива»; Берестівська сільська рада - 534,7 га., які утворені за рахунок земель КСП «Промінь»; Біленська сільська рада - 1005 га., які утворені за рахунок земель КСП «Біле озеро»; Великожолудська сільська рада - 57,2 га., які утворені за рахунок земель КСП «Маяк»; Володимирецька селищна рада - 1,3 га., які утворені за рахунок земель КСП «Колос» та КСП «Світанок»; Воронківська сільська рада - 542,4 га., які утворені за рахунок земель КСП «Зоря»; Великотелковська сільська рада - 87,5 га., які утворені за рахунок земель КСП «Стир»; Городецька сільська рада - 745,9981 га., які утворені за рахунок земель дослідницького підприємства «Городецьке»; Довговільська сільська рада - 866,8 га. ., які утворені за рахунок земель КСП «Дружба»; Заболотська сільська рада - 114,1 га. ., які утворені за рахунок земель КСП «Заболоття»; Кідрівська сільська рада - 338,6 га., які утворені за рахунок земель КСП «Кідрівське»; Краснопільська сільська рада - 1169,4 га. ., які утворені за рахунок земель КСП «Урожай» та земель запасу; Лозківська сільська рада - 166,6 га., які утворені за рахунок земель КСП «Полісся»; Любахівська сільська рада - 151,3 га., які утворені за рахунок земель КСП «Любахівське»; Мульчинська сільська рада - 908,3 га., які утворені за рахунок земель КСП «Мульчинський»; Новаківська сільська рада - 311,6 га., які утворені за рахунок земель КСП «Україна»; Озерська сільська рада - 920,3 га., які утворені за рахунок земель КСП «Мульчинський»; Полицька сільська рада - 522,6 га., які утворені за рахунок земель КСП «Полицьке» та Селянської спілки «Заболоття»; Половлінська сільська рада - 1379,4 га., які утворені за рахунок земель КСП «Світанок»; Ромейківська сільська рада - 223,2271 га., які утворені за рахунок земель КСП «Ромейківське»; Сопачівська сільська рада - 137,5 га., які утворені за рахунок земель КСП «Хлібороб» та КСП «Любахівський»; Собіщицька сільська рада - 194,8 га., які утворені за рахунок земель КСП «Діброва»; Степангородська сільська 680,8 га., які утворені за рахунок земель КСП «Хинницьке» та КСП «Хлібороб»; Варашська міська рада - 141,3952 га.. але і багаторічними насадженнями, які розміщення на даних лісових площах, та які бути передані Кооперативу при його створенні у власність.

02.03.2022 року до господарського суду від позивача надійшло пояснення по справі (вих. № 01/03-1 від 01.03.2022 року) відповідно до якого вказує, що набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, перелік яких встановлено ст. 2 ЦК України, а отже, і ССВК «Селянський ліс» як юридична особа, що має відповідні права та обов`язки. Станом як на дату звернення з позовом, так і протягом всього володіння об`єктом «багаторічними (лісовими) насадженнями» відсутні будь-які нормативно-правові акти щодо вилучення даного об`єкту з цивільного обороту, а отже, «багаторічні (лісові) насадження» можуть виступати об`єктом набуття права власності за допомогою інституту набувальної давності.

Позивач у вказаному поясненні зазначає, що ССВК «Селянський ліс» добросовісно заволодів майном, що є предметом даного судового спору, оскільки ССВК «Селянський ліс» створене в 2000 році на базі колишнього Володимирецького міжгосподарського лісгоспу, який був створений згідно до протокольного рішення засідання господарств учасників Володимирецького міжгосподарського лісгосту Володимирецького району Рівненської області та рішення Виконавчого комітету Володимирецької районної ради Народних депутатів Ровенської області № 96 від 07.04.1978 року. Отже, дані лісові насадження з моменту передачі стали власністю лісгоспу, у зв`язку з чим абз. 4 п. 32 Статуту передбачалося, що в разі ліквідації міжгосподарського лісгоспу, лісові площі передаються господарствам-учасникам, або за їх згодою, до складу держлісгоспу. Правонаступником прав та обов`язків Володимирецького міжгосподарського лісгоспу став Позивач - ССВК «Селянський ліс» створений в 2000 році. ССВК «Селянський ліс» володів та володіє багаторічними (лісовими насадженнями) добросовісно та відкрито, та останньому не було відомо про обставини того, що в Коперативу відсутні правові підстави для набуття права власності на них. Крім того, позивач зазначає, що кооператив володіє даним майном безперервно протягом 20 років, протягом всього строку останній вчиняв і вчиняє дії необхідні для утримання об`єкту в належному стані та не приховував і не приховує для третіх осіб факт того, що дані багаторічні (лісові) насадження на землі на яких вони розташовані знаходяться в його володінні.

30.05.2022 року на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого просить суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог через їх безпідставність. При цьому у вказаному відзиві посилається на те, що багаторічні (лісові) насадження, які розміщені на землях лісового призначення загальною площею 10085,4 га, які знаходяться на території декількох адміністративних утворень, на які ССВК «Селянський ліс» хоче визнати за собою право власності, не можуть розглядатися як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони розташовані, оскільки є складовою частиною земельної ділянки. Проте, земельні ділянки, на яких розташовані лісові насадження, на які позивач просить визнати право власності за собою, то вони не перебувають у власності, на праві постійного користування чи в оренді ССВК «Селянський ліс», відповідно, на думку відповідача, позовні вимоги є безпідставними. Крім того, відповідач вказує про те, що останній забезпечує охорону багаторічних (лісових) насаджень, на які позивач просить визнати право власності за собою, а після розблокування державних ресурсів ДП "Рафалівське лісове господарство" повинно здійснити заходи щодо оформлення права користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, на яких знаходяться лісові насадження, які є предметом цього позову.

10.06.2022 року до суду від Рівненської обласної прокуратури надійшло пояснення № 12-294ВИХ-22 від 30.05.2022 р. відповідно до якого просить суд відмовити в задоволенні позову ССВК «Селянський ліс» посилаючись на те, що багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони розташовані, оскільки є складовою часиною земельної ділянки. Земельні ділянки лісогосподарського призначення, на яких розміщені спірні багаторічні насадження, перебували у позивача на праві оренди згідно договорів від 05.02.2003 р. з терміном їх дії до 01.01.2008 р., строк дії даних договорів не продовжувався, відтак орендні правовідносини між сторонами припинилися з 02.01.2008 р. та ССВК «Селянський ліс» з 02.01.2008 р. не володіє спірними земельними ділянками лісогосподарського призначення та багаторічними лісовими насадженнями. Разом з тим, прокуратура зазначає, що облік лісових насаджень в кооперативі як основного засобу не може вважатися підтвердженням права володіння насадженнями, оскільки фактично це є формовою бухгалтерського обліку. Крім того, прокуратура вказує, що саме Рівненська обласна військова адміністрація є розпорядником земель, на яких знаходяться лісові насадження, що є предметом спору, а не ДП "Рафалівське лісове господарство".

14.06.2022 року до суду від Рівненської обласної військової адміністрації надійшло пояснення № вих-5663/0/01-22/22 від 13.06.2022 р. відповідно до якого вважає позов необґрунтованим, безпідставним в задоволенні якого слід відмовити вказуючи про те, що багаторічні насадження не можуть розглядатися як окремий об`єкт права власності без земельної ділянки, на якій вони розташовані, оскільки є складовою часиною земельної ділянки. Земельні ділянки лісогосподарського призначення, на яких розміщені спірні багаторічні насадження, перебували у позивача на праві оренди згідно договорів від 05.02.2003 р. з терміном їх дії до 01.01.2008 р., строк дії даних договорів не продовжувався, відтак орендні правовідносини між сторонами припинилися з 02.01.2008 р. та ССВК «Селянський ліс» з 02.01.2008 р. не володіє спірними земельними ділянками лісогосподарського призначення та багаторічними лісовими насадженнями. При розгляді справи № 918/163/18 ССВК «Селянський ліс» заперечувався факт володіння земельними ділянками лісогосподарського призначення, на яких розташовані спірні багаторічні насадження, що виключає обставину відкритості володіння майном, як необхідну умову для застосування набувальної давності. Разом з тим, Рівненська обласна військова адміністрація зазначає, що облік лісових насаджень в кооперативі як основного засобу не може вважатися підтвердженням права володіння насадженнями, оскільки фактично це є формовою бухгалтерського обліку. Рівненська обласна військова адміністрація вважає, що саме остання є розпорядником земель, на яких знаходяться лісові насадження, що є предметом спору, а не ДП "Рафалівське лісове господарство".

15.06.2022 року до суду від позивача надійшли пояснення (№ 14/06-2 від 14.06.2022 року) по справі ввідповідно до яких вважає, що належним відповідачем у даній справі є ДП «Рафалівське лісове господарство», що є правонаступником прав та обов`язків ДП "СЛАП "Володимирецький держлісгосп", оскільки орган місцевої влади виконує лише розпорядчу функцію щодо даних земельних ділянок, а фактичним володільцем та користувачем майна може були підприємство створене для ведення відповідних лісових робіт. Станом на сьогоднішній день наявні ряд розпоряджень Рівненської обласної адміністрації № 305 від 16.06.2007 р., № 662 від 26.12.2011 р., № 439 від 12.08.2013 р., № 42 від 10.02.2014 р., № 51 від 23.10.2014 р., згідно до яких припинялося за ССВК "Селянський ліс" право постійного користування земельними ділянками розташованими за межами населених пунктів на території окремих сільських ради, та дані землі передавалися у постійне користування ДП "СЛАП "Володимирецький держлісгосп" для ведення лісового господарства.

На думку позивача, оскільки в розумінні фінансово-господарської діяльності, податкового та бухгалтерського обліку, багаторічні насадження є окремим активом, а не частиною земельної ділянки, та мають ознаки, які закріплені за нерухомим майном, тому даний актив можна віднести до категорії речі, та класифікувати як нерухомий об`єкт речового права.

Позивач стверджує, що позовна вимога щодо визнання права власності на багаторічні (лісові) насадження в контексті, що даний об`єкт слідує разом із земельною ділянкою на яких він розміщений, є правомірною та обґрунтованою, попри те, що позивачем питання набуття права власності саме на землю не виноситься. Відтак, враховуючи обставини, які викладені як в позовній заяві, так і в поясненнях, що подавалися раніше, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

15.06.2022 року до господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про призначення судової експертизи в якому просить суд призначити у справі № 918/1170/21 комплексну земельну судову експертизу проведення якої доручити Рівненському відділенню Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз та на вирішення якої поставити наступні питання:

1) Яка фактична площа земельної ділянки лісового фонду знаходиться під багаторічними (лісовими) насадженнями ССВК "Селянський ліс", що знаходяться на території Вараської міської ради Рівненської області?

2) Яка фактична площа земельної ділянки лісового фонду знаходиться під багаторічними (лісовими) насадженнями ССВК "Селянський ліс", що знаходяться на території Берестівської сільської ради Рівненської області?

3) Яка фактична площа земельної ділянки лісового фонду знаходиться під багаторічними (лісовими) насадженнями ССВК "Селянський ліс", що знаходяться на території Біленської сільської ради Рівненської області?

4) Яка фактична площа земельної ділянки лісового фонду знаходиться під багаторічними (лісовими) насадженнями ССВК "Селянський ліс", що знаходяться на території Великожолудської сільської ради Рівненської області?

5) Яка фактична площа земельної ділянки лісового фонду знаходиться під багаторічними (лісовими) насадженнями ССВК "Селянський ліс", що знаходяться на території Великотелковицької сільської ради Рівненської області?

6) Яка фактична площа земельної ділянки лісового фонду знаходиться під багаторічними (лісовими) насадженнями ССВК "Селянський ліс", що знаходяться на території Воронівської сільської ради Рівненської області?

7) Яка фактична площа земельної ділянки лісового фонду знаходиться під багаторічними (лісовими) насадженнями ССВК "Селянський ліс", що знаходяться на території Довговільської сільської ради Рівненської області?

8) Яка фактична площа земельної ділянки лісового фонду знаходиться під багаторічними (лісовими) насадженнями ССВК "Селянський ліс", що знаходяться на території Заболоттівської сільської ради Рівненської області?

9) Яка фактична площа земельної ділянки лісового фонду знаходиться під багаторічними (лісовими) насадженнями ССВК "Селянський ліс", що знаходяться на території Кідрівської сільської ради Рівненської області?

10) Яка фактична площа земельної ділянки лісового фонду знаходиться під багаторічними (лісовими) насадженнями ССВК "Селянський ліс", що знаходяться на території Красносільської сільської ради Рівненської області?

11) Яка фактична площа земельної ділянки лісового фонду знаходиться під багаторічними (лісовими) насадженнями ССВК "Селянський ліс", що знаходяться на території Лозківської сільської ради Рівненської області?

12) Яка фактична площа земельної ділянки лісового фонду знаходиться під багаторічними (лісовими) насадженнями ССВК "Селянський ліс", що знаходяться на території Мульчицької сільської ради Рівненської області?

13) Яка фактична площа земельної ділянки лісового фонду знаходиться під багаторічними (лісовими) насадженнями ССВК "Селянський ліс", що знаходяться на території Новаківської сільської ради Рівненської області?

14) Яка фактична площа земельної ділянки лісового фонду знаходиться під багаторічними (лісовими) насадженнями ССВК "Селянський ліс", що знаходяться на території Озерської сільської ради Рівненської області?

15) Яка фактична площа земельної ділянки лісового фонду знаходиться під багаторічними (лісовими) насадженнями ССВК "Селянський ліс", що знаходяться на території Полицької сільської ради Рівненської області?

16) Яка фактична площа земельної ділянки лісового фонду знаходиться під багаторічними (лісовими) насадженнями ССВК "Селянський ліс", що знаходяться на території Половлівської сільської ради Рівненської області?

17) Яка фактична площа земельної ділянки лісового фонду знаходиться під багаторічними (лісовими) насадженнями ССВК "Селянський ліс", що знаходяться на території Собіщицької сільської ради Рівненської області?

18) Яка фактична площа земельної ділянки лісового фонду знаходиться під багаторічними (лісовими) насадженнями ССВК "Селянський ліс", що знаходяться на території Сопачівської сільської ради Рівненської області?

19) Яка фактична площа земельної ділянки лісового фонду знаходиться під багаторічними (лісовими) насадженнями ССВК "Селянський ліс", що знаходяться на території Степангородської сільської ради Рівненської області?

В обґрунтування поданого клопотання, представник позивача зазначає, що з метою забезпечення реалізації права позивача щодо уточнення своєї позовної вимоги (в частині площ) існує потреба в проведенні комплексної земельної судової експертизи для встановлення фактичної площі багаторічних (лісових) насаджень на території Вараської міської ради, Берестівської сільської ради, Біленської сільської ради, Великожолудської сільської ради, Великотелковицької сільської ради, Воронівської сільської ради, Довговільської сільської ради, Заболоттівської сільської ради, Кідрівської сільської ради, Красносільської сільської ради, Лозківської сільської ради, Мульчицької сільської ради, Новаківської сільської ради, Озерської сільської ради, Полицької сільської ради, Половлівської сільської ради, Собіщицької сільської ради, Сопачівської сільської ради та Степангородської сільської ради.

15.06.2022 року до суду від Вараської міської ради надійшли пояснення (№ 1520-363-3110-36-04-22 від 14.06.2022 р.) у справі № 918/1170/21 в яких вказує, що за відсутності будь - яких правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності позивача на земельні ділянки, на яких розміщені вищевказані багаторічні насадження (ліси) та сукупність інших вказаних обставин, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за повною безпідставністю. Визначення підстав для визнання права власності на багаторічні насадження (ліси) за набувальною давністю цілком обґрунтовано та прийнятно наведено у відзиві відповідача на позовну заяву.

28.06.2022 року до суду від представника відповідача надійшло заперечення на клопотання про призначення експертизи відповідно до якого просить суд у задоволенні клопотання сторони позивача про призначення комплексної земельної судової експертизи відмовити повністю посилаючись на відсутність підстав для призначення комплексної земельної судової експертизи.

01.07.2022 року до господарського суду від третьої особи - Вараської міської ради надійшло заперечення на клопотання про призначення експертизи у справі № 918/1170/21 відповідно до якого просить суд у задоволенні клопотання представника позивача про призначення комплексної земельної судової експертизи відмовити повністю за безпідставністю.

05.07.2022 року до господарського суду від Рівненської обласної військової адміністрації надійшло заперечення на клопотання про призначення експертизи відповідно до якого просить суд у задоволенні клопотання представника позивача про призначення комплексної земельної судової експертизи відмовити повністю за безпідставністю.

05.07.2022 року до господарського суду від Рівненської обласної прокуратури надійшло заперечення на клопотання про призначення експертизи відповідно до якого просить суд у задоволенні клопотання позивача про призначення комплексної земельної судової експертизи відмовити повністю, оскільки предметом даного спору є визнання права власності на багаторічні лісові насадження, а отже інформація щодо площі земельних ділянок, які не є предметом спору. Не мають значення для вирішення справи.

06.07.2022 року до господарського суду від представника позивача надійшло уточнення до клопотання про призначення судової експертизи в якому просить суд призначити у справі № 918/1170/21 земельно - технічну експертизу, проведення якої доручити Рівненському відділенню Львівського науково - дослідного інституту судових експертиз та на вирішення якої поставити наступні питання:

1) Яка фактична площа багаторічних (лісових) насаджень ССВК "Селянський ліс", що є предметом даного спору, та розміщені на землях лісового призначення на території Вараської міської ради Рівненської області?

2) Яка фактична площа багаторічних (лісових) насаджень ССВК "Селянський ліс", що є предметом даного спору, та розміщені на землях лісового призначення на території Берестівської сільської ради Рівненської області?

3) Яка фактична площа багаторічних (лісових) насаджень ССВК "Селянський ліс", що є предметом даного спору, та розміщені на землях лісового призначення на території Біленської сільської ради Рівненської області?

4) Яка фактична площа багаторічних (лісових) насаджень ССВК "Селянський ліс", що є предметом даного спору, та розміщені на землях лісового призначення на території Великожолудської сільської ради Рівненської області?

5) Яка фактична площа багаторічних (лісових) насаджень ССВК "Селянський ліс", що є предметом даного спору, та розміщені на землях лісового призначення на території Великотелковицької сільської ради Рівненської області?

6) Яка фактична площа багаторічних (лісових) насаджень ССВК "Селянський ліс", що є предметом даного спору, та розміщені на землях лісового призначення на території Воронівської сільської ради Рівненської області?

7) Яка фактична площа багаторічних (лісових) насаджень ССВК "Селянський ліс", що є предметом даного спору, та розміщені на землях лісового призначення на території Довговільської сільської ради Рівненської області?

8) Яка фактична площа багаторічних (лісових) насаджень ССВК "Селянський ліс", що є предметом даного спору, та розміщені на землях лісового призначення на території Заболоттівської сільської ради Рівненської області?

9) Яка фактична площа багаторічних (лісових) насаджень ССВК "Селянський ліс", що є предметом даного спору, та розміщені на землях лісового призначення на території Кідрівської сільської ради Рівненської області?

10) Яка фактична площа багаторічних (лісових) насаджень ССВК "Селянський ліс", що є предметом даного спору, та розміщені на землях лісового призначення на території Красносільської сільської ради Рівненської області?

11) Яка фактична площа багаторічних (лісових) насаджень ССВК "Селянський ліс", що є предметом даного спору, та розміщені на землях лісового призначення на території Лозківської сільської ради Рівненської області?

12) Яка фактична площа багаторічних (лісових) насаджень ССВК "Селянський ліс", що є предметом даного спору, та розміщені на землях лісового призначення на території Мульчицької сільської ради Рівненської області?

13) Яка фактична площа багаторічних (лісових) насаджень ССВК "Селянський ліс", що є предметом даного спору, та розміщені на землях лісового призначення на території Новаківської сільської ради Рівненської області?

14) Яка фактична площа багаторічних (лісових) насаджень ССВК "Селянський ліс", що є предметом даного спору, та розміщені на землях лісового призначення на території Озерської сільської ради Рівненської області?

15) Яка фактична площа багаторічних (лісових) насаджень ССВК "Селянський ліс", що є предметом даного спору, та розміщені на землях лісового призначення на території Полицької сільської ради Рівненської області?

16) Яка фактична площа багаторічних (лісових) насаджень ССВК "Селянський ліс", що є предметом даного спору, та розміщені на землях лісового призначення на території Половлівської сільської ради Рівненської області?

17) Яка фактична площа багаторічних (лісових) насаджень ССВК "Селянський ліс", що є предметом даного спору, та розміщені на землях лісового призначення на території Собіщицької сільської ради Рівненської області?

18) Яка фактична площа багаторічних (лісових) насаджень ССВК "Селянський ліс", що є предметом даного спору, та розміщені на землях лісового призначення на території Сопачівської сільської ради Рівненської області?

19) Яка фактична площа багаторічних (лісових) насаджень ССВК "Селянський ліс", що є предметом даного спору, та розміщені на землях лісового призначення на території Степангородської сільської ради Рівненської області?

Судом, протокольною ухвалою від 06.07.2022 року, відмовлено у задоволенні клопотання ССВК "Селянський ліс" про призначення експертизи, оскільки необхідність проведення такого експертного дослідження не підтверджено жодними належними доказами.

06.07.2022 року до суду від третьої особи - Володимирецької селищної ради Рівненської області надійшов відзив відповідно до якого заперечує проти позовної заяви, оскільки кооператив на земельних ділянках фактично не здійснює лісогосподарські, лісокультурні заходи та заходи з охорони, спрямовані на збереження лісів від незаконних порубок, пожеж, та просить суд відмовити повністю у задоволенні позову, та відмовити у задоволенні клопотання про призначення комплексної земельної судової експертизи у справі № 918/1170/21.

11.07.2022 року до суду від третьої особи - Каноницької сільської ради Рівненської області надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого заперечує проти позовної заяви, оскільки кооператив на земельних ділянках фактично не здійснює лісогосподарські, лісокультурні заходи та заходи з охорони, спрямовані на збереження лісів від незаконних порубок, пожеж, та просить суд відмовити повністю у задоволенні позову, та відмовити у задоволенні клопотання про призначення комплексної земельної судової експертизи у справі.

Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.12.2021 року позовну заяву Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу "Селянський ліс" до Державного підприємства "Рафалівське лісове господарство" про визнання права власності, залишено без руху, надано Спеціалізованому сільськогосподарському виробничому кооперативу "Селянський ліс" 5-денний строк з дня отримання даної ухвали через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області подати суду докази сплати судового збору за розгляд позовної заяви у встановленому законом порядку та розмірі, із урахуванням вартості спірного майна, а саме - 26 259 грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21.12.2021 року заяву Спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу "Селянський ліс" про забезпечення позову - задоволено. Вжито заходи забезпечення позову, шляхом заборони будь-яким третім особам в т.ч. Рівненській обласній державній адміністрації, Державному підприємству "РАФАЛІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО" та іншим органам місцевого самоврядування, фізичним особам, юридичним особам вчиняти дії щодо відчуження в будь-який спосіб багаторічних (лісових) насаджень, що знаходяться на земельних ділянках лісового фонду загальною площею 10 085,4 га., а саме: Варашська міська рада 141,4 га, Берестівська сільська рада 545,00 га., Біленська сільська рада 1005 га., Великожолудська сільська рада 59,0 га., Великотелковицтька сільська рада 88,0 га., Воронівська сільська рада 542,0 га., Довговільська сільська рада 870,0 га., Заболоттівська сільська рада 117,0 га., Кідрівська сільська рада 344,0 га., Красносільська сільська рада 1169,0 га., Лозківська сільська рада 167,0 га., Мульчицька сільська рада 888,0 га., Новаківська сільська рада 311,0 га., Озерська сільська рада 944,0 га., Полицька сільська рада 522,0 га., Половлівська сільська рада 1394,0 га., Собіщицька сільська рада 197,0 га., Сопачівська сільська рада 145,0 га., Степангородська сільська рада 637,0 га.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26 січня 2022 р.

Судове засідання 26.01.2022 року не відбулось з причин тимчасової втрати працездатності судді Романюка Р.В.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.01.2022 року призначено підготовче засідання на 08.02.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08.02.2022 року відкладено підготовче засідання на 16.02.2022 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.02.2022 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 28.03.2022 року, з ініціативи суду; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Вараську міську раду Рівненської області; Володимирецьку селищну раду Рівненської області; Великожолудську сільську раду Рівненської області; Мульчицьку сільську раду Рівненської області; Лозківську сільську раду Рівненської області; Сопачівську сільську раду Рівненської області; Полицьку сільську раду Рівненської області; Каноницьку сільську раду Рівненської області; Собіщицьку сільську раду Рівненської області; відкладено підготовче засідання на "02" березня 2022 р.; позивачу до "22" лютого 2022 року надати суду докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів: Володимирецькій селищній раді Рівненської області, Каноницькій сільській раді Рівненської області, Полицькій сільській раді Рівненської області та третім особам до "01" березня 2022 року надати суду письмові пояснення стосовно заявлених позовних вимог.

02.03.2022 року, у зв`язку з запровадженням в Україні воєнного стану судом постановлено розгляд справи відкласти, про дату, час і місце наступного судового засідання учасників справи повідомити ухвалою суду.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.05.2022 року підготовче засідання призначено на "18" травня 2022 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.05.2022 року оголошено перерву у підготовчому засіданні до "01" червня 2022 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.05.2022 року заяву (№ 12-273ВИХ-22 від 19.05.2022 року) першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури про вступ у справу № 918/1170/21 - задоволено, постановлено допустити до участі в справі № 918/1170/21 Рівненську обласну прокуратуру та Рівненській обласній прокуратурі до "30" травня 2022 року надати суду письмові пояснення по суті справи.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.06.2022 року постановлено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Рівненську обласну державну адміністрацію; виключити від участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Мульчицьку сільську раду Рівненської області, Сопачівську сільську раду Рівненської області, Собіщицьку сільську раду Рівненської області; позивачу до "07" червня 2022 року надати суду докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів Рівненській обласній державній адміністрації; Рівненській обласній державній адміністрації до "13" червня 2022 року надати суду письмові пояснення стосовно заявлених позовних вимог та відкласти підготовче засідання на "15" червня 2022 р.

Ухвалою господарського суду від 15.06.2021 року постановлено відкласти підготовче засідання на "06" липня 2022 р. та прокурору, відповідачу та третім особам у справі подати до суду у строк до "04" липня 2022 року письмові пояснення з приводу необхідності (доцільності) призначення у справі судової експертизи, експертної установи, якій необхідно доручити проведення дослідження та кола питань, які необхідно поставити на вирішення експерту.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.07.2022 року закрито підготовче провадження у справі № 918/1170/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на "03" серпня 2022 р.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.08.2022 року оголошено в судовому засіданні перерву до "10" серпня 2022 р.

Представник позивача в судовому засіданні 10.08.2022 р. підтримала позовні вимоги з підстав, наведених в позові, з урахуванням наданих суду пояснень.

Представник відповідача в судовому засіданні 10.08.2022 р. позовні вимоги не визнає з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи - Вараської міської ради Рівненської області в судовому засіданні 10.08.2022 р. заперечив проти позовних вимог та погоджується з позицією відповідача викладеної у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи - Рівненської обласної державної адміністрації в судовому засіданні 10.08.2022 р. заперечив проти позовних вимог з підстав, зазначених у поясненнях.

Прокурор в судовому засіданні 10.08.2022 р. заперечив проти позовних вимог з підстав необґрунтованості позовних вимог.

Представники третіх осіб - Володимирецької селищної ради Рівненської області, Великожолудської сільської ради Рівненської області, Лозківської сільської ради Рівненської області, Полицької сільської ради Рівненської області, Каноницької сільської ради Рівненської області в судове засідання 10.08.2022 р. не з`явилися.

Суд зазначає, що статтею 42 ГПК України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

З огляду на вказане учасники справи не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Рішення Виконавчого комітету Володимирецької районний ради народних депутатів Рівненської області № 96 від 07.04.1978 р. «Про організацію Володимирецького міжгосподарського лісгоспу» вирішено: зареєструвати статут Володимирецького міжгосподарського лісгоспу; керуючому Володимирецьким відділенням Держбанку відкрити розрахунковий рахунок Володимирецькомуо міжгосподарському лісгоспу; виробничу базу міжгосподарського лісгоспу розмістити на землях держфонду в районі будівництва бази районного управління експлуатації осушувальних систем; передати лісгоспу для організованої розробки і послідуючої рекультивації колгоспні та радгоспні кар`єри по добуванню піску та каменю, які розміщенні в лісних угіддях.

Рішення Виконавчого комітету Володимирецької районної ради народних депутатів Рівненської області № 6 від 28.01.1992 року «Про проведення перереєстрації раніше створених та реєстрацію новостворених підприємств, організацій та кооперативів» вирішено провести перереєстрацію статутів раніше створених на території району підприємств: Володимирецького комбікормового заводу та міжгосподарського лісгоспу.

Відповідно до п. 1 Статуту Володимирецького міжгосподарського лісгоспу затвердженого зборами уповноважених представників господарств - учасників, протокол № 1 від 10.03.1978 р., міжгосподарський лісгосп організовується для сумісного ведення лісового господарства в колгоспних та радгоспних лісах. В зв`язку з великими площами лісів їх територіальною розрізненістю в складі лісгоспу створюються лісництва. Ці лісництва являються виробничо - територіальною частиною міжгосподарського лісгоспу і виконують на своїй території всі роботи по лісовому господарству.

Відповідно до протоколу зборів уповноважених господарств учасників від 10.02.2000 р. постановлено:

- в зв`язку із реформуванням колективних сільськогосподарських підприємств та створення на їх базі нових агроформувань припинити членство колективних сільськогосподарських підприємств в міжгосподарському лісгоспі та створення на базі міжгосподарського лісгоспу в порядку його реформування спеціалізованого сільськогосподарського виробничого Кооперативу «Селянський ліс», передбачивши членство в Кооперативі всіх нових юридичних осіб, що створені на базі КСП.

- порушити клопотання перед сільськими і селищними радами про передачу новоствореному спеціалізованому сільськогосподарському Кооперативу ліси в постійне користування.

- рекомендувати новоствореним сільськогосподарським агроформуванням вступити до спеціалізованого виробничого Кооперативу в якості засновників або асоційованих членів.

Відповідно до п. 1.1. Статуту спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу «Селянський ліс» затвердженого загальними зборами, протокол № 1 від 23.02.2000 року, зареєстрованого розпорядження голови Володимирецької районної державної адміністрації № 93 від 13.03.2000 року, Спеціалізований сільськогосподарський виробничий кооператив «Селянський ліс», надалі «Кооператив», є добровільним об`єднанням фізичних і юридичних осіб, створених для сумісного ведення лісового господарства, виробництва продукції сільськогосподарського, рибного і лісового господарств.

В листі Володимирецької районної ради народних депутатів № 51 від 31.03.2000 р. адресованому голові Рівненської обласної ради, зазначено, що враховуючи згоду землекористувачів, позитивні висновки сільських і селщних рад, сесії районної ради від 30.03.2000 року Володимирецька районна рада дає згоду на передачу лісів спеціалізованому сільськогосподарському виробничому кооперативу «Селянський ліс» в постійне користування для ведення лісового господарства.

Відповідно до п. 1.1. Статуту спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу «Селянський ліс» (нова редакція) затвердженого загальними зборами, протокол № 16 від 14.01.2011 року, Спеціалізований сільськогосподарський виробничий кооператив «Селянський ліс», надалі «Кооператив», є добровільним об`єднанням фізичних і юридичних осіб для спільного ведення та отримання продукції лісового, сільського та рибного господарства на засадах обов`язкової трудової участі в процесі виробництва.

Відповідно до п. 6.2.1. та п. 6.2.2. Статуту спеціалізованого сільськогосподарського виробничого кооперативу «Селянський ліс» (нова редакція), земля Кооперативу складається із земельних ділянок придбаних ним у власність, земельних ділянок, наданих Кооперативу в користування його членам, як пайовий внесок, наданих іншими особами в оренду, а також наданих Кооперативу в постійне користування ділянок із земель державної або комунальної власності. Право кооперативу на землю зберігається і в разі входження його до складу кооперативного об`єднання.

Однак, право постійного користування земельними ділянками позивачем у встановленому законом порядку оформлено не було.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 року у справі № 918/163/18, залишеною без змін постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.05.2019 року, встановлено, що спірні земельні ділянки (визначені у позові - земельні ділянки, загальною площею 10033,7 га, нормативною грошовою оцінкою 292 984 040 грн., які знаходяться на територіях Воронківської, Великотелковицької, Великожолудської, Віденської, Берестівської, Степангородської, Сопачівської Собіщицької, Половельської, Полицької, Озірецької, Новаківської, Мульчицької, Лозківської, Красносільської, Кідрівської, Заболотівської, Довговільської сільських рад Володимирецького району Рівненської області) перебували у відповідача на праві оренди, у відповідності до умов укладених договорів. Даними угодами був визначений термін, на який їх укладено. Усі договори укладено 05.02.2003 р. з терміном їх дії до 01.01.2008 р. Строк дії даних договорів не продовжувався. А відтак слід вважати, що орендні правовідносини між сторонами припинилися з 02.01.2008 р. В листі Володимирецької райдержадміністрації від 08.09.2017 р., даний орган стверджує, що кооператив земельні ділянки за договором оренди не використовує, що призводить до погіршення стану земель лісового фонду, також належним чином не здійснюється охорона та відтворення лісів. Отже, безпосередньо орган, на території якого знаходяться спірні земельні ділянки, підтверджує факт їх невикористання відповідачем.

Жодних доказів правомірного користування (права власності, права постійного користування, оренди, тощо) позивачем земельними ділянками загальною площею 10 085,4 га на яких знаходяться лісові насадження, що є предметом позову, станом на день розгляду справи суду не подано.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Таким чином, обставини, встановлені постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 року у справі № 918/163/18, залишеною без змін постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.05.2019 року, повторного доказування не потребують.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу (ст. 16 ЦК України).

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

За змістом ст. 1 Лісового кодексу України (в редакції чинній на момент подання позову), ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі. Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Статтею 3 Лісового кодексу України визначено, що лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними законодавчими актами.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства (ст. 5 Лісового кодексу України).

Відповідно до ст. 7 Лісового кодексу України, ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Згідно з ст. 8 Лісового кодексу України, у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності. Суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України (ст. 10 Лісововго кодексу України).

За приписами ст. 12 Лісового кодексу України, громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом. Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі. Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Лісового кодеку України, право приватної власності на ліси громадян та юридичних осіб України виникає з дня державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 55 ЗК України передбачено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках; полезахисними лісовими смугами на землях сільськогосподарського призначення.

Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення (ст. 56 ЗК України).

Згідно з ст. 57 ЗК України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Частиною 2 статті 79 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 ЦК України, право власності на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар у межах цієї ділянки, на водні об`єкти, ліси, багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір, що є над і під поверхнею ділянки, висотою та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України, рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ЗК України, громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно протягом п`ятнадцяти років користуються земельною ділянкою, але не мають документів, що засвідчують наявність у них прав на зазначену земельну ділянку, можуть звернутися до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу такої земельної ділянки у їхню власність.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ст. 14 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1, ч. 3 та ч. 4 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 та ст. 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями частин першої та третьої цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; п.58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що позивач є приватною юридичною особою (суб`єктом права приватної власності), а земельні ділянки на яких розміщені лісові насадження, право власності на які просить визнати позивач за собою за правилами набувальної давності, не перебувають у власності останнього.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Підстави набуття права приватної власності на ліси визначені ст. 12 Лісового кодексу України, згідно з положеннями якої громадяни та юридичні особи України можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом.

Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі.

Ліси, створені громадянами та юридичними особами на земельних ділянках, що належать їм на праві власності, перебувають у приватній власності цих громадян і юридичних осіб.

За таких обставин, за відсутності доказів про право власності на земельні ділянки, позивач як приватна юридична особа (суб`єкт права приватної власності) позбавлений можливості набути у власність безоплатно або за плату ліси площею більше 5 гектарів, а відтак суд дійшов висновку про відмову у позові.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в задоволенні позову судом відмовлено, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 26 259,00 грн покладаються на позивача - Спеціалізований сільськогосподарський виробничий кооператив "Селянський ліс".

Керуючись ст. ст. 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 16 серпня 2022 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Р.Романюк