Рішення

від 14.08.2022 по справі 926/2155/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2022 року м. ЧернівціСправа № 926/2155/22

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Дутки В.В., при секретарі судового засідання Боднарчуку В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України, м. Київ

до виробничо - комерційної фірми "МОМ", с. Кам`янка Глибоцького району Чернівецької області

про стягнення заборгованості в сумі 100000,00 грн

Представники сторін:

від позивача - Петрик М.М., ордер від 08.06.2022;

від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до виробничо - комерційної фірми "МОМ" про стягнення заборгованості за договором безвідсоткової поворотної фінансової допомоги №02/16 від 04.01.2016 в сумі 150 000,00 грн.

Ухвалою від 15.06.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 13.07.2022 прийнято заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог до 100 000,00 грн. до розгляду та відкладено судове засідання на 28.07.2022.

Ухвалою від 28.07.2022 відкладено судове засідання на 15.08.2022.

У судовому засіданні 15.08.2022 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. При цьому, судом встановлено, що ухвали суду були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на його адресу: Чернівецька область, Глибоцький район, с.Кам`янка, вул.Гуцульська, 21, яка зазначена у позовній заяві. Вся судова кореспонденція по даній справі була надіслана за вищезазначеною адресою, проте конверти повернулися до суду без вручення із відповідною відміткою про це органу поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Крім того, відповідача було повідомлено про розгляд справи шляхом офіційного оприлюднення оголошення у справі на офіційному веб-сайті судової влади України.

Частиною 2, 3 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до пункту 4 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 року №270, поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв`язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об`єкті поштового зв`язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставці до дому (п. 92. правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка» в об`єкті поштового зв`язку не передбачено (п. 102 правил).

У разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 правил).

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Чернівецької області та визначеними у них датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Між Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України та виробничо - комерційною фірмою "МОМ" укладено Договір безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 02/16 від 04.01.2016.

Відповідно до умов Договору Асоціація зобов`язується надати Підприємству поворотну безвідсоткову фінансову допомогу (надалі - фінансову допомогу), а Підприємство зобов`язується по закінченню терміну даного договору повернути її Асоціації у повному обсязі.

На виконання п. 3.1 Договору Асоціація перерахувала на рахунок відповідача фінансову допомогу у розмірі 150 000 (сто п`ятдесят тисяч)грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №2210 від 05.01.2016р.

Відповідно до п. 5.1 Договору, термін повернення фінансової допомоги до 30.12.2016р.

Однак, в порушення умов Договору, відповідач станом на 08.06.2022р. не повернув отриману фінансову допомогу.

Асоціація неодноразово зверталась до Підприємства з вимогами про повернення боргу від 16.10.2018р. № 1/8/893п, від 04.11.2019 №1/8/1001п.

Після отримання вищевказаних вимог Підприємство визнало наявність боргу, однак через складне фінансове становище Сторони погодили продовжити термін для повернення фінансової допомоги до 27.12.2020, що підтверджується Додатковою угодою №1 до Договору від 27.12.2019р.

Однак, Підприємство у визначений термін знову не виконало взяті на себе зобов`язання, в зв`язку з чим, позивач надсилав відповідачу вимогу від 09.04.2021 №1/16/261п.

04.07.2022 відповідач сплатив на рахунок позивача 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №31050389SВ.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 100 000,00 грн.

Відповідач в добровільному порядку взяті на себе зобов`язання з повернення фінансової допомоги у розмірі 100 000,00 грн не виконав.

Доказів повернення відповідачем позивачу фінансової допомоги в сумі 100 000,00 грн суду не подано.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це. якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначеним вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що факт надання позики у загальній сумі 150 000, 000 грн. на виконання умов Договору безвідсоткової поворотної фінансової допомоги № 02/16 від 04.01.2016 підтверджується зібраними у справі матеріалами, строк повернення якої настав, з урахуванням часткового погашення боргу після подання позову в розмірі 50 000,00 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з виробничо - комерційної фірми "МОМ" на користь Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України заборгованості в розмірі 100 000,00 грн.

У зв`язку із задоволенням позову судовий збір у справі згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України покладається на відповідача.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Так, судом встановлено, що між позивачем та адвокатським об`єднанням «ГОРПИНЧЕНКО, ПЕТРОЩУК І ПАРТНЕРИ» укладено договір про надання правової допомоги від 01.07.2016 №12.

Відповідно до п.1.1.Договору Клієнт замовляє у Юриста юридичні послуги та консультації, зобов`язується оплачувати їх, а Юрист бере на себе зобов`язання надавати юридичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором та іншими документами, складеними у відповідності до нього, а також прийняти оплату.

08.06.2022 укладено Додаткову угоду №17 до Договору про надання правової допомоги №12 від 01.07.2016, згідно п.1.1. якої, Клієнт замовляє, а Юрист приймає на себе зобов`язання щодо юридичного супроводу та представництва інтересів Клієнта у Господарському суді Чернівецької області, Західному апеляційному господарському суді, Касаційному господарському суді Верховного Суду щодо стягнення з ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНОЇ ФІРМИ «МОМ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 31003986) грошових коштів за умовами трьох Договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги:

№ 02/16 від 04.01.2016р. в розмірі 150 000,00грн.,

№ 09/06 від 16.06.2016р. в розмірі 200 000,00грн.,

№10/06 від 21.06.2016р. в розмірі 300 000,00грн та інших судових витрат.

Перелік послуг, що надаються Клієнту визначено у п.1.2. Додаткової угоди:

-Усні консультації 3 вивченням документів та їх правовим аналізом;

-Вивчення останніх рішень/судової практики з аналогічних спорів;

-Підготовка матеріалів ДЛЯ складання позовної заяви; Складання позовної заяви;

-Представництво інтересів клієнта у судах, стосовно розгляду позову до Опонента;

-Отримання судових рішень;

-Вчинення необхідних дій для виконання судових рішень.

Згідно п.3.1. Додаткової угоди, загальна вартість послуг за цією Додатковою угодою складає 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. (по 5000 грн. за надання послуг по кожному з Договорів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги, оскільки по кожному з договорів буде подана окрема позовна заява).

Оплата здійснюється після набрання Рішенням суду законної сили, шляхом перерахунку на поточний рахунок Юриста згідно виставленого рахунку- фактури впродовж одного робочого дня з моменту його виставлення (п.3.2. Додаткової угоди).

Також, матеріали справи містять копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Петрика Михайла Миколайовича.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Суд, здійснюючи розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) вказує наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На переконання суду, враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, заперечень щодо стягнення витрат на правничу допомогу чи заяви про зменшення заявленого розміру від відповідача не надходило, суд дійшов висновку про обґрунтованість та розумність визначеного позивачем розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача, з огляду на що судом заява позивача задовольняється повністю, шляхом стягнення з відповідача суми витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правничу допомогу покладаються на відповідача повністю в сумі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з виробничо - комерційної фірми "МОМ" ( 60427, Чернівецька область, Глибоцький район, с.Кам`янка, вул.Гуцульська, буд.21, код 31003986) на користь Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України (08133, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.Чорновола, буд.1-А, код 16307261) заборгованість в розмірі 100 000,00 грн., судовий збір у сумі 2481,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 16.08.2022.

Суддя В.В.Дутка