Рішення

від 15.08.2022 по справі 497/1119/22

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16.08.2022

Справа №497/1119/22

Провадження №2/497/417/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2022 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

секретаря судового засідання - Деревенського І.Ю.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Болград матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з названим позовом (а.с.1-2), та просить постановити рішення, яким:

- визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.02.2002 року, укладеного між ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Болградським РВ УМВС України в Одеській області 12 липня 1995 року, ОСОБА_3 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Шумським РВ УМВС України в Тернопільській області 17 вересня 1997 року, діючих від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , виданий 22 лютого 2002 року відділом РАЦС Болградського району Одеської області та ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Болградським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП: НОМЕР_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 на Бесарабській товарній біржі, а саме, квартири АДРЕСА_2 .

- визнати за ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Болградським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП: НОМЕР_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26 серпня 1999 року, реєстраційний номер 36-02, зареєстрованого на Бесарабській товарній біржі. Однак, вказаний договір не був посвідчений нотаріально, а тому наразі вона не може зареєструвати своє право власності та розпорядитися належним їй нерухомим майном.

Зазначене стало приводом для звернення до суду.

Ухвалою суду від 29.06.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та запропоновано усунути недоліки у встановлений строк (а.с.20).

12.07.2022 року позивачем було подано заяву до канцелярії суду та усунуто недоліки зазначені в ухвалі (а.с.22,23).

Ухвалою від 13.07.2022 року було відкрито провадження по справі та призначено підготовчий розгляд на 16.08.2022 року об 11:00 годині (а.с.24), про що повідомлено сторін (а.с.25).

В підготовче засідання 16.08.2022 року сторони не прибули, однак:

- 26.07.2022 року відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до суду надіслали заяву, якою визнали позовні вимоги, не заперечували на їх задоволенні у повному обсязі, та просили провести розгляд справи без їх, відповідачів участі (а.с.26-37).

- 16.08.2022 року позивач ОСОБА_1 через канцелярію суду подала заяву, якою підтримала позові вимоги, наполягала на задоволенні їх у повному обсязі, та просила провести розгляд справи без її участі (а.с.31).

Згідно ст.200 ч.3 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Беручи до уваги, що відповідач визнає позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заяви сторін по справі, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

26.02.2002 року між відповідачами по справі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , діючих в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 та позивачем ОСОБА_1 було складено та підписано договір купівлі продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , згідно тексту цього договору сторони дійшли згоди щодо всіх його істотних умов, в тому числі вартості об`єкту нерухомого майна, яка на момент укладення договору складала дві тисячі п`ятсот гривень (а.с.6-7).

Даний договір було посвідчено Бесарабською товарною біржею, ЄДРПОУ: 30533830, яка на момент звернення до суду припинила свою діяльність (а.с.15). Договір складено російською мовою, та прізвища продавців вказано російською мовою « ОСОБА_5 ». Відповідачі ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , як на час укладення цього договору, так і на час розгляду цієї справи користуються тими самими паспортами громадян України, дані яких зазначено в договорі (а.с.67), та їх копії додані до заяви про визнання позовних вимог (а.с.31, 33-36). В даних паспортах прізвища відповідачів значаться українською мовою « ОСОБА_5 ».

Згідно реєстраційного посвідчення, даний договір був своєчасно, а саме 28.02.2022 року зареєстрований в Болградському МБТІ за №229, занесений в реєстрову книгу за №24 (а.с.14), про що також є відмітка Болградського МБТІ на технічному паспорті на вказану квартиру (а.с.8-13).

У відповідності до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст.208 ч.1 п.3 ЦК України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою ст.206 цього Кодексу.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Така згода між сторонами була досягнута по всіх істотних умовах договору купівлі-продажу частини житлового будинку. Зокрема, було досягнуто згоди по наступних умовах договору купівлі-продажу: визначено предмет договору купівлі-продажу, погоджено ціну товару (частини житлового будинку), передано позивачем, як покупцем, належної грошової суми за придбаний товар: частину житлового будинку, продавцем передано, а позивач, в свою чергу, прийнято частину житлового будинку, який на власний розсуд користується та володіє нею.

Відповідно до ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.218 ч.3 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимог щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Крім того, відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу […] житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Що стосується визнання права власності на нерухоме майно, то згідно ч.3 ст.334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Нині діючі статті 334, 640, 657 ЦК України вимог щодо обов`язкової державної реєстрації таких правочинів не містять та не пов`язують момент вчинення таких правочинів з державною реєстрацією.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», встановлена державна реєстрація саме речових прав на нерухоме майно, а не самих правочинів, з яких набувається це право, а ст. 19 цього ж Закону договори та рішення суду зазначає лише як підставу для реєстрації прав, а не як об`єкт державної реєстрації.

При вирішенні справи по суті суд приймає до уваги правову позицію, яка викладена в Постанові ВСУ № 6-1288цс17 від 06 вересня 2017 року, згідно якої суди дійшли неправильного висновку про те, що норма ч.2 ст.220 ЦК України не застосовується до спірних правовідносин у зв`язку з необхідністю державної реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна. Однією з умов застосування ч. 2 ст.220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. Відповідно до п. 13 постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Таким чином, суд, дослідивши надані письмові докази в сукупності, дійшов висновку, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу квартири, однак позивачем втрачена можливість з поважних причин нотаріально посвідчити правочин, так як біржа на якій було складено договір купівлі-продажу квартири втратила статус юридичної особи ще 18.10.2005 року, а відтак втрачена можливість посвідчення укладеного між сторонами договору у нотаріуса. Також встановлено, що інших підстав нікчемності правочину в даному випадку немає.

У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення(стаття 229 ЦПК України).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв`язку у їх сукупності.

За таких обставин суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин між сторонами вимог ч.2 ст.220 ЦК України, оскільки сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, відбулося повне виконання умов договору, тому суд може визнати дійсним договір купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна від 26.02.2002 року розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати право власності на квартиру за позивачем ОСОБА_1 .

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним та визнання права власності - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.02.2002 року укладений між ОСОБА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Болградським РВ УМВС України в Одеській області 12 липня 1995 року, ОСОБА_3 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Шумським РВ УМВС України в Тернопільській області 17 вересня 1997 року, діючих від свого імені та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , виданий 22 лютого 2002 року відділом РАЦС Болградського району Одеської області та ОСОБА_1 паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Болградським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП: НОМЕР_5 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 на Бесарабській товарній біржі, а саме: квартири АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 11.12.1996 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В.Кодінцева