Рішення

від 03.08.2022 по справі 758/5597/17

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/5597/17

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2022 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Макарчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання договору поруки припиненим, -

В С Т А Н О В И В:

24.04.2017 ОСОБА_1 звернувся із вказаним позовом до Подільського районного суду міста Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2017 справу було передано у провадження судді Богінкевич С.М.

Ухвалою судді від 28.04.2017 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

В порядку повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа неодноразово передавалася у провадження інших суддів Подільського районного суду міста Києва: 16.11.2017 - судді Супрун Г.Б.; 28.11.2018 - судді Васильченку О.В.; 06.05.2021 - судді Ковбасюк О.О.

Ухвалою судді Ковбасюк О.О. від 18.06.2021 справу прийнято до свого провадження та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до змісту позовної заяви позивач в обґрунтування своїх вимог зазначив, що 29.07.2008 між ним та ЗАТ «ПУМБ», правонаступником якого є відповідач ПАТ «ПУМБ», був укладений договір поруки №10-96, яким було забезпечено виконання зобов`язань ТОВ Детективно-правове агентство «Щит» за кредитним договором №04-92 від 29.07.2008 щодо своєчасного повернення кредиту у розмірі 500 000,00 доларів США та сплати процентів за користування кредитом.

15.06.2010 Ковпаківським районним судом міста Суми було ухвалено рішення у справі №2-1203/10, яким з позивача на користь ПАТ «ПУМБ» стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 571 806,95 доларів США, що станом на 16.06.2010 становило 4 525 794,83 грн., відсотки за користування кредитом в розмірі 428 556,67 грн. та судові витрати в сумі 1820,00 грн.

Вказане рішення звернуто банком до примусового виконання та на його підставі відкрито виконавче провадження, яке перебуває на примусовому виконанні у Ковпаківському відділі державної виконавчої служби міста Суми.

Однак відповідно до ухвали Господарського суду Сумської області №7/65-09 від 16.06.2011 ТОВ Детективно-правове агентство «Щит» (код ЄДРПОУ 30845841) ліквідовано як юридичну особу, про що 25.06.2011 внесено відповідний запис до ЄДРПОУ.

Враховуючи наведене, позивач, посилаючись на положення ч.1 ст. 609 ЦК України, вважає, що грошове зобов`язання ТОВ Детективно-правове агентство «Щит» перед ПАТ «ПУМБ» за кредитним договором №04-92 від 29.07.2008 є припиненим з 25.06.2011 у зв`язку з ліквідацією такої юридичної особи.

Із цих же підстав позивач вважає припиненим і договір поруки №10-96, що був укладений між ним та ЗАТ «ПУМБ» 29.07.2008, у зв`язку з чим він просить задовольнити його позовні вимоги, визнавши такий договір припиненим з 25.06.2011.

В ході розгляду справи відповідачем було подано письмові заперечення та відзив на позовну заяву, в яких він посилається на положення ч.1 ст. 559 ЦК України, згідно з якими зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Враховуючи те, що зобов`язання за кредитним договором є невиконаними, заборгованість перед банком не погашена, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на їх безпідставність та необґрунтованість.

У судове засідання позивач не з`явився, від його представника надійшла заява про розгляд справи без його участі, в якій він позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у відзиві заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З огляду на наведене, у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 29.06.2008 між ЗАТ «Перший український міжнародний банк», правонаступником якого є відповідач ПАТ «Перший український міжнародний банк», та ТОВ Детективно-правове агентство «Щит» було укладено кредитний договір №04-92, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит на суму 500 000,00 доларів США на строк до 29.12.2009.

29.07.2008 між позивачем ОСОБА_1 та ЗАТ «ПУМБ» був укладений договір поруки №10-96, яким було забезпечено виконання зобов`язань ТОВ Детективно-правове агентство «Щит» за вказаним кредитним договором щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Пунктом 6.1. договору поруки визначено, що порука за цим договором припиняється з припиненням зобов`язання.

Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 15.06.2010, ухваленим у справі №2-1203/10, з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором №04-92 від 29.06.2008 в сумі 571 806,95 доларів США, що станом на 16.06.2010 становило 4 525 794,83 грн., відсотки за користування кредитом в розмірі 428 556,67 грн., та судові витрати в сумі 1820,00 грн.

Згідно з доводами позивача вказане рішення судом звернуто банком до примусового виконання та на його підставі відкрито виконавче провадження, яке перебуває на примусовому виконанні у Ковпаківському відділі державної виконавчої служби міста Суми.

Згідно з ухвалою Господарського суду Сумської області від 16.06.2011, постановленою у справі №7/65-09, ТОВ Детективно-правове агентство «Щит» (код ЄДРПОУ 30845841) ліквідовано як юридичну особу.

На підставі вказаної ухвали господарського суду відомості про юридичну особу виключено із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчить відповідний запис від 25.06.2011.

Таким чином, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу визнання поруки припиненою.

Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15ц Велика Палата відступила від свого висновку, сформульованого у постанові від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), зазначивши наступне.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою (частина перша статті 546 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Закон не пов`язує припинення поруки з прийняттям судом рішення про стягнення з боржника або поручителя боргу за зобов`язанням, забезпеченим порукою.

Рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати.

Отже, саме по собі набрання законної сили рішенням суду про стягнення з боржника або поручителя заборгованості за кредитним договором не змінює та не припиняє ані кредитного договору, ані відповідного договору поруки, доки не виникне договірна чи законна підстава для такого припинення.

Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку, зокрема у таких випадках: кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).

Водночас Велика Палата Верховного Суду знову звертає увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.

Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором, і відсутності кореспондуючого обов`язку особи-боржника у відповідних правовідносинах є спрямованим на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.

Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.

Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов`язання.

Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.

Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.

Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.

У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту.

Отже, ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України» (Svetlana Naumenko v. Ukraine), заява № 41984/98, §53). Тому задоволення позову про визнання поруки припиненою в одній справі не є ані підставою перегляду судового рішення в іншій справі за нововиявленими обставинами (частина друга статті 423 ЦПК України), ані підставою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню (частина друга статті 432 ЦПК України).

Приймаючи до уваги наведені вище положення законодавства та судової практики, суд вважає, що в даному випадку позивач мав захищати свої інтереси під час судового розгляду у справі за позовом банку про стягнення заборгованості за кредитним договором, а не ініціювати окрему судову справу.

Із урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «ПУМБ» про визнання договору поруки припиненим є безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим у їх задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 23, 81, 89, 247, 258, 259, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» про визнання договору поруки припиненим відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

- позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач - Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, 4, код ЄДРПОУ 14282829.

Суддя О. О. Ковбасюк