Рішення

від 16.02.2022 по справі 640/4595/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2022 року м. Київ № 640/4595/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., при секретарі судового засідання Моренко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК" до Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби, Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

за участю представників сторін:

від позивача: Колядінцев М.А., Макарчук Р.В.

від відповідача 1: Пущук М.В.

від відповідача 2: не прибув

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ТТВК» з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (правонаступник - Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ Державної податкової служби, (далі - Відповідач-1), Офісу великих платників податків ДПС (правонаступник - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Відповідач-2) в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2019 № 17140305,

податкову вимогу від 15.02.2019 № 129-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 20.02.2019 № 8561/10/28-10-17-02-23; визнання протиправними дій Головного управління ДФС у місті Києві щодо нарахування в інтегрованій картці ТОВ «ТТВК» пені на суму грошового зобов`язання, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2019 № 17140305;

зобов`язати Головне управління ДФС у місті Києві та Офіс великих платників податків ДФС відкоригувати дані інтегрованої картки ТОВ «ТТВК» шляхом виключення суми пені, нарахованої на суму грошового зобов`язання, визначеної у податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2019 №17140305; визнання протиправними дій Головного управління ДФС у місті Києві щодо нарахування в інтегрованій картці ТОВ «ТТВК» пені на суму грошового зобов`язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2019 №17140305.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2019 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 14.01.2019 №17140305. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Офісу великих платників податків ДФС від 15.01. 2019 №129-17. Визнано протиправним та скасовано рішення Офісу великих платників податків ДФС про опис майна у податкову заставу від 20.02.2019 №8561/10/28-10-17-02-23. Визнано протиправними дії Головного управління ДФС у місті Києві щодо нарахування в інтегрованій картці товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК" пені на суму грошового зобов`язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2019 №17140305. Зобов`язано Головне управління ДФС у місті Києві та Офіс великих платників податків ДФС відкоригувати дані інтегрованої картки ТОВ "ТТВК" шляхом виключення суми пені, нарахованої на суму зобов`язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2019 №17140305.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2019 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2019 № 17140305 скасовано. В цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «ТТВК» відмовлено. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2019 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 17.06.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.10.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2020 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розгляду справ між суддями, для розгляду даної справи визначено суддю Мазур А.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.07.2021 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.10.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що для проведення аналізу з трансферного ціноутверення щодо контрольованих операцій, останнім був обраний метод «витрати плюс» на основі показника рентабельної собівартості. На думку позивача, вказаний метод є пріорітетним по відношенню до метода, застосованого відповідачем 1 при проведенні перевірки. Крім того, вказаний метод є традиційним для встановлення відповідності умов комерційних та фінансових відносин між підприємствами принципу витягнутої руки. Відповідачі не погодилися із застосування методу «витрати плюс» щодо контрольованих операцій позивача, застосувавши принцип «чистого прибутку». В той же час, на думку позивача, відповідачі не врахували, що основним видом господарської діяльності позивача є надання туристичних послуг, а тому показник валової рентабельності собівартості залежить від прибутковості позивача саме від надання туристичних послуг. Так, у 2015 році значна частина собівартості послуг складалася з придбання послуг від непов`язаних осіб, тому показник загальної рентабельності компанії не може повноцінно відобразити ціноутворення в контрольованих операціях.

Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що під час перевірки, контролюючим органом було досліджено доцільність використання позивачем методу трансферного ціноутворення та встановлено неправомірність застосування методу «витрати плюс», як такого, що не дає можливості розкрити сутність операції та не має суттєвого впливу відмінностей від умов проведення операції та не функцій, виконуваних сторонами операції. Враховуючи те, що позивач здійснює придбання туристичних послуг у контрольованих операціях та додає до них додаткові послуги, формуючи туристичний продукт, який продається кінцевому споживачу, контролюючим органом було зроблено висновок про доцільність застосування методу «чистого прибутку». До того ж, норми Податкового кодексу України чітко визначено, що метод «витрати плюс» застосовується виключно у випадку здійснення контрольованих операцій з продажу (експорту) послуг, а не в разі придбання (імпорті) таких послуг в межах контрольованих операцій.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва в ході нового розгляду справи встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку контрольованих операцій, здійснених товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК» з нерезидентами «Borublita Holdings Limited» (Республіка Кіпр) та «Simsala Holdings Limited» (Республіка Кіпр) за період з 01.09.2013 та 31.12.2015. Предметом контрольованих операцій є придбання товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК» туристичних послуг у «Borublita Holdings Limited» та «Simsala Holdings Limited» для цілей формування комплексного туристичного продукту.

Загальний обсяг контрольованих операцій за 2013 рік, що відображений позивачем у звіті про контрольовані операції за 2013 рік становить 111 574380,00 грн. У поданому Звіті відображено контрольовані операції з контрагентами - нерезидентами, а саме: «Borublita Holdings Limited» (Республіка Кіпр), загальна сума операцій з контрагентом - 395 142 773,00 грн. (графа 5 Звіту), з яких контрольованими є операції за період з 01.09.2013 по 31.12.2013 на суму 96 643 012 грн. (графа 6 Звіту); «Simsala Holdings Limited» (Республіка Кіпр), загальна сума операцій з контрагентом 62 35 644 грн. (графа 5 Звіту), з яких контрольованими є операції за період з 01.09.2013 по 12.2013 на суму 14 931 368,00 грн. (графа 6 Звіту).

Проведеною перевіркою відображеного показника за період 01.09.2013 по 31.12.2013 у графі 6 Звіту про контрольовані операції за 2013 рік «Загальна сума контрольованих операцій з контрагентом» у загальній сумі 111 574 380,00 грн. на підставі таких документів: договорів, актів виконаних робіт, банківських виписок, платіжних документів, касових чеків, регістрів синтетичного обліку по рахункам 31 «Рахунки в банках», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 68 «Розрахунки з кредиторами», 90 «Собівартість реалізації», 79 «Фінансовий результат» не встановлено заниження задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК» показників у графі 6 Звіту про контрольовані операції за 2013 рік «Загальна сума контрольованих операцій з контрагентом».

Господарські операції з нерезидентами «Borublita Holdings Limited» та «Simsala Holdings Limited» за період з 01.09.2013 по 31.12.2013 визнаються контрольованими операціями, критерії яких визначені Податковим кодексом України, а саме:

- підпунктом 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01.01.2015) яким визначено, що для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України;

-підпункту 39.2.1.4 пункту 39.2. статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01.01.2015) яким визначено, що загальна сума здійснених контрольованих операцій Товариства з контрагентами перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний звітний календарний рік.

Загальний обсяг контрольованих операцій за 2014 рік, що відображений позивачем у Звіті про контрольовані операції за 2014 рік становить 667 027 953,00 грн.

У поданому Звіті відображено контрольовані операції з двома контрагентами - нерезидентами, а саме: «Одеон Туризм Інтернешнл Мальта Лімітед» (Республіка Мальта) (контрольовані операції з даним контрагентом не були предметом перевірки); «Borublita Holdings Limited» (Республіка Кіпр), загальна сума операцій з контрагентом становить 667 027 953,00 грн. (графа 5 Звіту), які є контрольованими (графа 6 Звіту).

Проведеною перевіркою відображеного показника за 2014 рік з нерезидентом «Borublita Holdings Limited» у графі 6 Звіту про контрольовані операції за 2014 рік «Загальна сума контрольованих операцій з контрагентом» у загальній сумі 667 027 953,00 грн. на підставі таких документів: договорів, актів виконаних робіт, банківських виписок, платіжних документів, касових чеків, регістрів синтетичного обліку по рахунками 31 «Рахунки в банках», 63 Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 68 «Розрахунки з кредиторами», 90 «Собівартість реалізації», 79 «Фінансовий результат» не встановлено заниження задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК» показників у графі Звіту про контрольовані операції за 2014 рік «Загальна сума контрольованих операцій з контрагентом».

Господарські операції з нерезидентом «Borublita Holdings Limited» за 2014 рік визнаються контрольованими операціями, критерії яких визначені Податковим кодексом України, а саме:

- підпунктом 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01.01.2015) яким визначено, що для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України;

- підпунктом 39.2.1.4 пункту 39.2. статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла до 01.01.2015) яким визначено, що загальна сума здійснених контрольованих операцій товариства з контрагентами перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний звітний календарний рік.

Загальний обсяг контрольованих операцій за 2015 рік, що відображений позивачем у Звіті про контрольовані операції за 2015 рік становить 577 533 052,00 грн.

У поданому Звіті відображено контрольовані операції з контрагентами - нерезидентами «Borublita Holdings Limited» та «Simsala Holdings Limited».

Загальна сума операцій з контрагентом «Borublita Holdings Limited» за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 становить 545 633 096,00 грн. (графа 4 Звіту).

Загальна сума операцій з контрагентом «Simsala Holdings Limited» за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 становить 31 899 956,00 грн. (графа 4 Звіту).

Проведеною перевіркою відображеного показника за 2015 рік з нерезидентами «Borublita Holdings Limited» та «Simsala Holdings Limited» у графі 4 Звіту про контрольовані операції за 2015 рік «Загальна сума контрольованих операцій з контрагентом» у загальній сумі 577 533 052,00 грн. на підставі таких документів: договорів, актів виконаних робіт, банківських виписок, платіжних документів, касових чеків, регістрів синтетичного обліку по рахункам 31 «Рахунки в банках», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 68 «Розрахунки з кредиторами», 90 «Собівартість реалізації», 79 «Фінансовий результат» не встановлено заниження задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК» показників у графі 4 Звіту про контрольовані операції за 2015 рік «Загальна сума контрольованих операцій з контрагентом».

Господарські операції з нерезидентами «Borublita Holdings Limited» та «Simsala Holdings limited» за 2015 рік визнаються контрольованими операціями, критерії яких визначені Податковим кодексом України, а саме:

- абзацом «в» підпункту 39.2.1.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла з 01.01.2015) яким визначено, що господарські операції, що впливають на об`єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України;

-підпунктом 39.2.1.7 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла з 01.01.2015 року) яким визначено, що річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік та обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.?

За результатами перевірки складено акт «Про результати перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК» з питань повноти нарахування і сплати податків під час здійснення контрольованих операцій за період з 01.09.2013 по 31.12.2013 та з 01.01.2014 по 31.12.2014 і дотримання принципу «витягнутої руки» під час здійснення контрольованих операцій за період з 01.01.2015 по 31.12.2015» від 08.01.2019 №5/1/26-15-14-03-05/36285831.

Так, перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК» підпункту 39.1.3 пункту 39.1 статті 39, підпункту 134.1.1 пункту 134.1статті 134, пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 2 363 522,00 грн., в тому числі: за 2013 рік - 635 974,00 грн., за 2014 рік - 396 215,00 грн., за 2015 рік - 1334 357,00 грн..

На підставі акта перевірки від 08.01.2019 №5/1/26-15-14-03-05/36285831, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 14.01.2019 №17140305 на суму 2 366 546,00 грн..

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТТВК» у повному обсязі сплатило визначені в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні грошові зобов`язання.

У зв`язку з досягненням товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК» критеріїв, передбачених підпунктом 14.1.24 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, воно було переведене на податковий облік до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.

Незважаючи на сплату товариством з обмеженою відповідальністю «ТТВК» грошових зобов`язань, визначених в податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2019 №17140305, Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби було винесено податкову вимогу від 15.02.2019 №129-17, якою визначено податковий борг щодо сплати пені у розмірі 1808 656,80 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу від 20.02.2019 №8561/10/28-10-17-02-23.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТТВК», не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 14.01.2019 №17140305, податковою вимогою від 15.02.2019 №129-17 та рішенням про опис майна у податкову заставу від 20.02.2019 №8561/10/28-10-17-02-23, винесеними Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, звернулось до суду з даним позовом.

Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.251-1 пункту 14.1 статті 14 ПК трансфертне ціноутворення - система визначення звичайної ціни товарів та/або результатів робіт (послуг) в операціях, визнаних відповідно до статті 39 цього Кодексу контрольованими.

Згідно підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до підпункту 39.1.2 пункту 39.1 статті 39 ПК визначення ціни під час здійснення контрольованих операцій проводиться за методами, встановленими пунктом 39.3 цієї статті, з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість.

За змістом підпункту 39.1.3 пункту 39.1 статті 39 ПК ціна в контрольованій операції для цілей оподаткування визнається звичайною, якщо центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, не доведено зворотне або платником податків використано ціну, зазначену в договорі про взаємне узгодження цін під час здійснення контрольованих операцій, порядок укладення якого визначено пунктом 39.6 цієї статті, та ціну, зазначену в такому договорі, не може бути оскаржено в установленому цим Кодексом порядку.

Згідно підпункту 39.1.4 пункту 39.1 статті 39 ПК у разі застосування платником податків під час здійснення контрольованих операцій цін, що не відповідають рівню звичайних цін на відповідні товари (роботи, послуги), та якщо внаслідок такої невідповідності виникає заниження податкового зобов`язання, платник податків має право самостійно провести коригування податкових зобов`язань і сплачених сум податку відповідно до підпункту 39.5.4 цієї статті.

Податковий контроль за трансфертним ціноутворенням передбачає коригування податкових зобов`язань платника податків до рівня податкових зобов`язань, розрахованих за умови відповідності комерційних та/або фінансових умов контрольованої операції комерційним та/або фінансовим умовам, які мали місце під час здійснення зіставних операцій, передбачених цією статтею, сторони яких не є пов`язаними особами (підпункт 39.1.1 пункту 39.1 статті 39 ПК).

Відповідно до підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК для цілей цього Кодексу контрольованими операціями є господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов`язаними особами - нерезидентами <…>.

Пов`язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють (підпункт 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК).

Підпункт 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 ПК до контрольованих операцій відносить також господарські операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, або який сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні. Перелік таких держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України. Цей перелік держав (територій) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, публікує щороку в офіційних друкованих виданнях та на офіційному веб-сайті із зазначенням ставок податку на прибуток (корпоративний податок). Інформація про зміну ставок публікується протягом трьох місяців з моменту такої зміни.

Належність спірних господарських операцій позивача з контрагентами «Borublita Holdings Limited» та «Simsala Holdings limited» до контрольованих операцій сторонами не заперечується, а тому ця обставина не підлягає доказуванню згідно частини першої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України

Основним міжнародним правовим актом, що регламентує порядок оподаткування при застосуванні трансфертних цін, і на принципових засадах якого базуються приписи статті 39 ПК, є Керівництво ОЕСР з трансфертного ціноутворення для транснаціональних корпорацій і податкових органів 1995 р. Керівництво ОЕСР 1995 р. передбачає поширення його положень на міжнародні (зовнішньоекономічні) угоди, тобто регламентує податкові аспекти трансфертного ціноутворення в контексті міжнародного податкового права. Національне законодавство багатьох країн так чи інакше дотримується положень цього документа, у тому числі і Україна. Окрім правових актів ОЕСР, питання трансфертного ціноутворення регулюється документами інших міжнародних організацій, зокрема, ООН і Комісією ЄС.

Правило витягнутої руки (arm's lenth principle) сформульоване в Керівництві ОЕСР - це принцип оподаткування взаємозалежних компаній, відповідно до якого розрахунок податкових зобов`язань робиться виходячі: з ринкових цін по угодах, між взаємозалежними платниками податків, начебто компанії були незалежні. Цей принцип прийнятий як спосіб захисту держави в отриманні податків.

У свою чергу, трансфертне ціноутворення було впроваджено в Україні із набранням чинності 01.09.2013 Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення" від 04.07.2013 № 408-VII та визначалось як податковий контроль за трансфертним ціноутворенням, що передбачає коригування податкових зобов`язань платника податків до рівня податкових зобов`язань, розрахованих за умови відповідності комерційних та/або фінансових умов контрольованої операції комерційним та/або фінансовим умовам, які мали місце під час здійснення зіставних операцій, передбачених цією статтею, сторони яких не є пов`язаними особами (пп. 39.1.1 п. 39.1 ст. 39 ПК).

З 01.01.2015 набули чинності зміни до статті 39 ПК стосовно трансфертного ціноутворення, яким було прямо впроваджено принцип "витягнутої руки", удосконалено можливості податкового контролю за трансфертним ціноутворенням та усунення прогалин і нечіткості формулювань, що мали місце у попередніх редакціях статті 39 ПК.

Відповідно до приписів пп. 39.1.2 п. 39.1 ст. 39 ПК принцип "витягнутої руки" полягає у тому, що обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає принципу "витягнутої руки", якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, шо застосовуються між непов`язаними особами у співставних, неконтрольованих операціях.

Контрольованими операціями відповідно до п. 39.2 ст. 39 статті 39 ПК визнаються господарські операції платника податків, шо можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, у томі числі: господарські операції, що здійснюються з пов`язаними особами нерезидентами, в тому числі у випадках, визначених підпунктом 39.2.1.5 цього підпункту; зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів та/або послуг через комісіонерів-нерезидентів; господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами них держав; господарські операції, шо здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів в розрізі держав (територій) затверджується Кабінетом Міністрів України.

ПК у чинні на час виникнення спірних правовідносин редакції було визначено методи встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" (пп. 39.3.1. п.39.3 ст. 39 ПК), а саме методи: порівняльної неконтрольованої ціни; ціни перепродажу; "витрати плюс"; чистого прибутку; розподілення прибутку. При цьому, при визначенні ціни контрольованої операції згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між сторонами які не є пов`язаними особами (пп. 39.3.2.8. п.39.3 ст. 39 ПК).

Таким чином, формулювання статті 39 ПК хоча і не містило прямої вказівки на принцип "витягнутої руки", однак основні засади визначення трансфертних цін та методів її визначення, не зважаючи на певні відмінності у формулюваннях, базувались саме на цьому принципі - співставлення цін в операціях між непов`язаними особами у співставних умовах (контрольованих операціях).

1 січня 2015 року підпункт 39.3.2.1 пункту 39.3 статті 39 ПК України змінено у звязку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням» 28 грудня 2014 року № 72-VIII.

Відповідно до пояснювальної записки до цього Закону контролюючому органу надано право застосовувати інші методи визначення ціни контрольованих операцій, лише якщо ним обґрунтовано, що застосований платником податків метод не дає змогу визначити, що ціна в контрольованій операції відповідає принципу «витягнутої руки».

Отже, з 1 січня 2015 року підпунктом 39.3.2.1 пункту 39.3 статті 39 ПК України визначено, що відповідність умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" визначається за допомогою застосування методу трансфертного ціноутворення, який є найбільш доцільним до фактів та обставин випадку. Найбільш доцільний метод трансфертного ціноутворення обирається з числа методів, наведених у підпункті 39.3.1 цього пункту, з урахуванням таких критеріїв:

- доцільності обраного методу відповідно до характеру контрольованої операції, що визначається, зокрема, на основі результатів функціонального аналізу контрольованої операції (з урахуванням виконуваних функцій, використовуваних активів і понесених ризиків);

- наявності повної та достовірної інформації, необхідної для застосування обраного методу та/або методів трансфертного ціноутворення;

- ступеня порівнюваності між контрольованими і неконтрольованими операціями, включаючи надійність коригувань порівнюваності, якщо такі застосовують, які можуть використовуватися для усунення розбіжностей між такими операціями.

Платник податку з урахуванням зазначених критеріїв використовує будь-який метод, який він вважає найбільш доцільним, однак у разі, коли існує можливість застосування і методу порівняльної неконтрольованої ціни, і будь-якого іншого методу, застосовується метод порівняльної неконтрольованої ціни.

У разі, коли з урахуванням таких критеріїв метод ціни перепродажу або метод "витрати плюс" та метод чистого прибутку або розподілення прибутку можуть застосовуватися платником податку з однаковою надійністю, слід застосовувати метод ціни перепродажу або метод "витрати плюс".

Платник податку може не застосовувати більше одного методу для визначення того, чи відповідають умови контрольованої операції принципу "витягнутої руки".

Відповідно до абзацу дев`ятого пункту 39.3.2.1 статті 39 ПК України, в редакції, яка діяла на момент перевірки (2019 рік), якщо платник податків використав метод, що відповідає положенням цієї статті, встановлення контролюючим органом відповідності умов контрольованої операції платника податків принципу «витягнутої руки» базується на тому методі трансфертного ціноутворення, який застосовується платником податків, за винятком випадків, коли контролюючий орган обґрунтує, що метод, який застосовується платником податків, не є найбільш доцільним.

Спірним по справі є вирішення питання щодо правильності застосування методу для визначення ціни під час здійснення контрольованих операцій за 2014 - 2015 роки та встановлення відповідності умов контрольованих операцій методу "витрати плюс" як стверджує позивач чи методу "чистого прибутку" аналогів продажу, як стверджує відповідач.

Так, метод "витрати плюс" є методом визначення відповідності ціни товарів (робіт, послуг) контрольованої операції звичайній ціні, який полягає у зіставленні валової рентабельності собівартості контрольованої операції з ринковим діапазоном валової рентабельності собівартості у зіставних операціях, визначених у порядку, встановленому підпунктом 39.3.2 цієї статті.

Метод "витрати плюс" застосовується, зокрема, під час: виконання робіт (надання послуг) особами, які є повязаними з отримувачами результатів таких робіт (послуг); реалізації товарів, сировини або напівфабрикатів за договорами між повязаними особами; реалізації товарів (робіт, послуг) за довгостроковими договорами (контрактами) між повязаними особами.

У разі коли валова рентабельність собівартості контрольованої операції перебуває в межах ринкового діапазону валової рентабельності собівартості, визначеного у порядку, встановленому підпунктом 39.3.2 цієї статті, для цілей оподаткування визнається, що ціна товарів (робіт, послуг) контрольованої операції відповідає звичайній ціні.

Якщо валова рентабельність собівартості контрольованої операції є меншою, ніж мінімальне значення ринкового діапазону валової рентабельності собівартості, визначеного у порядку, встановленому підпунктом 39.3.2 цієї статті, для цілей оподаткування враховується ціна, що визначається виходячи з фактичної собівартості реалізованих товарів (робіт, послуг) і валової рентабельності собівартості, яка відповідає мінімальному значенню ринкового діапазону валової рентабельності собівартості.

Отже, суть методу полягає в тому, що за основу беруться витрати, які виникли в постачальника товарів (робіт, послуг) у контрольованої операції. До цих витрат потім додається відповідна надбавка, визначена за допомогою надбавки на витрати, яку отримують постачальники у порівнянних неконтрольованих операціях, що забезпечує прибуток з урахуванням виконаних функцій і ринкових умов.

Метод чистого прибутку передбачає порівняння показника рентабельності однієї зі сторін контрольованої операції з показником рентабельності у неконтрольованих операціях на рівні операційного прибутку. Показник чистого прибутку платника податків у контрольованих операціях визначається за допомогою показника чистого прибутку, що отримується самим платником податків у порівнянних неконтрольних операціях (внутрішня порівнянність) або на основі показника чистого прибутку, який отримується в порівняних операціях незалежним підприємством («зовнішня порівняність»).

Згідно з підпунктом 39.3.6.1 пункту 39.3 статті 39 Податкового кодексу України, метод «чистого прибутку» ґрунтується на порівнянні рентабельності контрольованої операції з ринковим діапазоном рентабельності у зіставних операціях, визначеним у порядку, встановленому підпунктом 39.3.2 пункту 39.3 статті 39 Податкового кодексу України.

При цьому, згідно з підпунктом 39.3.2.7 пункту 39.3 статті 39 Податкового кодексу України під час визначення ринкового діапазону рентабельності використовуються значення показників рентабельності, що визначаються за результатами не менше трьох зіставних операцій.

Отже, даний метод використовується в разі відсутності або недостатньої інформації для зіставлення комерційних і фінансових умов контрольованих операцій та порівнянної операції.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом контрольованих операцій є послуги, які ТОВ «ТТВК» придбає за строковими договорами та реалізує на території України із доданням певної націнки, доцільно обрати метод «витрати плюс», так як він буде пов`язаний з меншою кількістю невизначеностей і дозволить з більшим ступенем надійності визначити ринковий діапазон рентабельності ринковий.

Під час використання зазначеного методу платником було обрано рентабельності: «...застосування методу «витрати плюс» передбачає необхідність вибору показника рентабельності, який буде використаний для розрахунку ринкового діапазону читабельності. Як зазначалося вище, відповідно до вимог Податкового кодексу України застосування методу «витрати плюс» використовується рентабельності собівартості».

Для розрахунку показників рентабельності Товариством було використано - групування операцій з придбання послуг в одну групу, оскільки в подальшому здійснюється продаж готового туристичного продукту в склад якого включено послуги, які є предметом контрольованих операцій.

Крім того, для встановлення відповідності умов контрольованих операцій рівню звичайної (ринкової) ціни за 2013-2014 роки та принципу «витягнутої руки» у 2015 році товариством використовувалася різна фінансова та інша інформація, що містилася у відкритих джерелах. Потенційно зіставні компанії були знайдені за допомогою бази даних «Ruslana».

Показники рентабельності Товариством розраховувалися сукупно, без розподілу на окремі операції.

Для порівняльного аналізу, Товариством було відібрано зіставні компанії за видом діяльності NACER2, діяльність туристичних агентств, туристичних операторів, інші види послуг з бронювання та інших супутніх послуг, за умови, якщо компанія володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 20% або більше, якщо учасником (акціонером) компанії є організація з часткою прямої участі 20% або більше, компанії, які засновані до 2007 року із середньорічною виручкою менше 5 000 000, 00 грн., а саме: ТОВ «Сієста», ПП «Тур Галичина», ТОВ «Испатур», ТОВ «Соната тревел», ТОВ «Албіз-тур», ТОВ «Алголь», ТОВ «Меридіан», ТОВ «Рондо», ПП «Любосвіт», ТОВ «Азія Груп».

Так, в акті перевірки, контролюючий орган дійшов висновку, що жодне з інформаційних джерел не містить інформації щодо цін на ідентичні послуги, що у свою чергу виключає можливість для висновку про зіставність умов операцій між непов`язаними особами з комерційними умовами контрольованих операцій, у зв`язку із цим, відповідачем було застосовано метод "чистого прибутку", який ґрунтується на порівнянні рентабельності контрольованої операції з ринковим діапазоном рентабельності у зіставних операціях, визначеним у порядку, встановленому підпунктом 39.3.2 цієї статті (підпункт 39.3.6.1 пункту 39.3 статті 39 ПК).

Так, за результатами співставлення рентабельності зіставних компаній та ТОВ «ТТВК» за період з 01.09.2013 по 31.12.2013, відповідачем-1 встановлено, що рентабельність ТОВ «ТТВК» є меншою, ніж мінімальне значення діапазону рентабельності.

Факти невідповідності ціни контрольованих операцій рівню звичайної (ринкової) ціни для контрольованих операцій за 2013-2014 рік та відхилення умов контрольованих операції від умов, що відповідають принципу «витягнутої руки» контрольованих операцій за 2015 рік, що призвело до заниження сум податку.

Крім того, на переконання контролюючого органу, не всі відібрані ТОВ «ТТВК» компанії відповідають умовам зіставності, а саме: фінансові умови діяльності деяких компаній відрізняються від умов контрольованої операцій, про що свідчить показник обертання кредиторської заборгованості, який вказує на відмінність в умовах оплати, що суттєво впливає на показник чистого прибутку. До того ж, не в усіх зіставних компаній були наявні ліцензії на здійснення туроператорської діяльності.

Так, Верховний Суд, відправляючи справу на новий розгляд вказав, що судами попередніх інстанцій, як цього вимагають положення КАС України, не надано обґрунтованої оцінки твердженням Позивача та Відповідача-1 щодо неможливості/можливості застосування критерію «обертання кредиторської заборгованості» при визначенні зіставності умов контрольованих та неконтрольованих операцій.

Досліджуючи питання неможливості/можливості застосування критерію «обертання кредиторської заборгованості», суд встановив наступне.

Так, контролюючим органом було проведено детальний аналіз з обґрунтуванням критеріїв зіставності, що наведено в Додатку № 3 до акту перевірки, з якого вбачається, що у позивача та зіставних компаній не співпадає показник обертання кредиторської заборгованості.

Щодо вказаного твердження, позивача зазначив, що відповідно до приписів Податкового кодексу України основними критеріями зіставності умов операцій є ризики та активи компанії. Ключові критерії контрольованих та неконтрольованих операцій є співставними. Крім того, Податковий кодекс України не містить обов`язку застосування вищевказаного критерію.

Відповідач, застосувавши критерій «обертання кредиторської заборгованості» вказав, що дійсно даний показник не передбачений нормами Податкового кодексу України, однак за результатами комплексного аналізу встановлено, що об`єктивні обставини, що супроводжували контрольовані операції в 2013, 2014 та 2015 роках не можуть вважатись зіставними з точки зору валютних (різка зміна валютних курсів), кредитних (зміни в облікових ставках) ризиків, зменшенням купівельної спроможності споживачів. Крім того, даний показник не можна коригувати. Вказані обставини вплинули на кількість учасників такого діапазону та змінило його нижній/верхній квартилі та медіану.

Податковий орган у своїх поясненнях наполягав на тому, що об`єктивні обставини, що супроводжували контрольовані операції в 2013, 2014 та 2015 роках не можуть вважатись зіставними з точки зору валютних (різка зміна валютних курсів), кредитних (зміни в облікових ставках) ризиків, зменшенням купівельної спроможності споживачів, що в свою чергу суттєво впливало на ємність туристичного ринку.

Крім того, природа операцій, за яких можливе застосування методу «витрати плюс», має полягати у тому, що контрольованими мають бути операції з продажу товарів (робіт, послуг) і тільки.

В той же час, позивач зауважив, що правилами, які діяли в 2015 році встановлено пріоритет методу "витрати плюс" над методом чистого прибутку.

Згідно пункту 2.39 секції D Розділу ІІ Настанов ОЕСР та пункт 11 (секція А) Рекомендацій застосування методу "витрати плюс" передбачає порівняння надбавки, яку постачальник товарів (послуг) під час реалізації товарів та послуг у КО додає до своїх витрат, які виникли у нього (у зв`язку із виробництвом/придбанням товару (послуг) та їх постачанням в КО.

Тобто, умовою вибору методу "витрати плюс" є дослідження та порівняння надбавки на витрати ("mark-up on costs", в українському законодавстві - валової рентабельності собівартості) сторони (контрагента) контрольованої операції, якою є продавець товарів (послуг), як це зазначено у секції В2 Рекомендацій "Відповідність методу з точки зору природи контрольованої операції, що визначається шляхом проведення функціонального аналізу".

Так, відповідно до пункту 45 (секція В2) Рекомендацій "Обраний метод трансфертного ціноутворення повинен бути сумісним із функціональним аналізом контрольованої операції. Це питання пов`язане з вибором "досліджуваної (-их) сторони (-ін)", тобто, сторони (-ін), для якої (-их) досліджується фінансовий індикатор. У методі "витрати плюс" досліджувана сторона виступає в якості продавця (найчастіше, виробником або постачальником послуг), а досліджуваний фінансовий індикатор - надбавкою до витрат продавця."

Під час аналізу застосування методу "витрати плюс" у пункті 2.46 Настанов ОЕСР вказується, що "Інший важливий аспект порівнянності полягає у сумісності бухгалтерської звітності. Там, де правила бухгалтерського обліку у контрольованій операції відрізняються від правил обліку в неконтрольованій операції, слід вносити коригування в дані, що використовуються, для того, щоб у кожному випадку використовувались однакові види витрат, що забезпечить сумісність їх обліку".

Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що застосування цього методу вимагає сумісності бухгалтерської звітності. Там, де стандарти бухгалтерського обліку в контрольованих операціях та неконтрольованих операціях відрізняються, потрібно вносити коригування в дані, які використовуються, для того, щоб у кожному випадку порівнювалися однакові види витрат. Необхідно враховувати відмінності за рівнем та видами витрат - операційні та постійні витрати, які охоплюють витрати, пов`язані з виконаними функціями і ризиками сторін, що беруть участь в контрольованій т

З огляду на викладене, відповідач -1 зауважив, що за результатами наданих позивачем звітів було неможливо порівняти бухгалтерську звітність позивача та зіставних компаній, оскільки дані відсутні у відкритому доступі, до того ж, аналіз зіставних компаній здійснювався позивачем ретроспективно, на вимогу контролюючого органу під час перевірки, що також підтверджує неможливість врахування повних даних бухгалтерської звітності.

Суттєві відмінності в облікових політиках, які можуть впливати на одержану валову рентабельність у контрольованих операціях і неконтрольованих операціях, потребують здійснення надійних коригувань і доступу до детальної інформації про фінансові та комерційні умови здійснення зіставних операцій, що обмежує застосування методу «витрати плюс».

Відтак, у спірних ситуаціях потрібно здійснити додатковий економічний аналіз потенційно зіставних компаній, що і фактично було здійснено контролюючим органом під час податкової перевірки, за результатами якої фактично було встановлено, що аналогія (схожість) відібраних підприємств не призвела до надійної порівняності.

В свою чергу, представник позивача в ході нового розгляду справи, не обґрунтував суду критерій сумісності бухгалтерської звітності із зіставними компаніями та не спростовував твердження відповідача в цій частині, не довів можливість надійного внутрішнього зіставлення умов контрольованих і неконтрольованих операцій.

Отже, можливість надійного зіставлення умов контрольованих і неконтрольованих операцій впливає на вибір найбільш доцільного методу трансфертного ціноутворення. Відповідно, неможливість проведення надійного зіставлення умов контрольованих і неконтрольованих операцій суттєво обмежує встановлення відповідності принципу «витягнутої руки» на основі вибору методу «витрати плюс» як найбільш доцільного.

Незважаючи на те, що метод «витрати плюс» був визначений як пріоритетний над методом «чистого прибутку», доцільність та можливість застосування цього методу має визначатися на основі фактів та обставин конкретного платника податків з урахуванням його функцій, активів, ризиків та економічних умов здійснення операцій, а також з урахуванням наявності інформації про облікову політику потенційно зіставних компаній і можливості здійснити надійні коригування для забезпечення зіставності даних, а тому твердження позивача, що даний метод є пріоритетними іншому не може слугувати самостійною підставою для його обрання.

Суд, звертає увагу позивача, що застосуванню методу «витрати плюс» повинні передувати умови дотримання всіх трьох критеріїв вибору методу, а саме:

1) доцільності обраного методу відповідно до характеру контрольованої операції;

2) наявності повної та достовірної інформації, необхідної для застосування обраного методу;

3) ступеня зіставності між контрольованими і неконтрольованими операціями

Тому, на переконання суду, використання методу «витрати плюс» не буде доцільним за відсутності детальної інформації щодо комерційних і фінансових умов зіставних операцій, фінансових показників, відсутності деталізованих даних обліку зіставних компаній щодо видів доходів та витрат, їх розподілу за операціями, а також без проведення надійних коригувань умов та фінансових результатів у контрольованих операціях і неконтрольованих операціях.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач 1 дійшов правомірного висновку, що більш доцільним, виправданим методом у спірних контрольованих операціях є метод чистого прибутку, оскільки з наявних у відкритому доступі даних, було не можливо визначити валову рентабельність у порівнянні зі зіставними компаніями, що функціонують на ринку туристичних послуг, а відтак, податкове повідомлення - рішення є правомірним, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми "Ю" від 15.02.2019 № 139-17, яким позивачу донараховано 1808656, 80 грн пені та рішення про опис майна у податкову заставу від 20.02.2019 р. № 8561/10/28-10-17-02-2, то суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 14.1.162 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 54.3.1-54.3.3 п. 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Згідно з п. 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Пунктом 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (у редакції до 1 січня 2017 року) було встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Нарахування пені розпочинається:

а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного цим Кодексом;

б) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

За правилами підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується: у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Отже, наведена редакція Кодексу передбачала застосування фінансової санкції до платників податків у вигляді нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання на суму такого заниження, оскільки платник весь період, коли він не декларував та не сплачував податки, користувався коштами, які він повинен був сплатити до бюджету.

У зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року №1797-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2017 року, пункт 129.1 викладений в такій редакції: «Нарахування пені розпочинається: 129.1.1. при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.2. при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.3. при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання".

Отже, відповідною нормою передбачено три процедури нарахування пені, а саме: 1) у порядку підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України за рішеннями контролюючого органу, прийнятими за результатами податкової перевірки; 2) у порядку підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України за рішеннями контролюючого органу, прийнятими у випадках визначення податкового зобов`язання органом доходів і зборів у силу закону; 3) у порядку підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України за самостійно поданими платником деклараціями.

У свою чергу, Верховним Судом у постанові від 05.12.2019 по справі №520/10442/18, визначаючись з тим, яка саме редакція підлягає застосуванню до спірних правовідносин, з огляду на той факт, що порушення податкового законодавства зі сторони підприємства мало місце до 01.01.2017 року, Верховний Суд погодився з тим, що у відповідача право на нарахування пені виникло після проведення перевірки та оформлення її результатів. Наявність цих обставин є обов`язковою умовою, за якої розпочинається процедура нарахування пені. І оскільки на момент застосування такої процедури вже діяла норма у новій редакції, саме за правилами цієї норми і має відбуватись таке нарахування.

Згідно ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки, на момент винесення спірної податкової вимоги, законодавцем було передбачено, що пеня розпочинає нараховуватись з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) і в ході нового розгляду справи встановлено факт сплати позивачем узгодженого грошового зобов`язання у сумі 2 366 546,00 грн., що у свою чергу, не заперечувалося учасниками справи, суд приходить до висновку, що сплата податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами перевірки у встановлений кодексом строк виключає можливість з боку контролюючого органу здійснювати нарахування пені.

З аналізу встановлених вище обставин, суд приходить до висновку про відсутність складу податкового правопорушення у діях позивача, що у свою чергу свідчить про протиправність податкової вимоги форми "Ю" від 15.02.2019 № 139-17.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 20.02.2019 № 8561/10/28-10-17-02-23, як похідну вимогу.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання Головного управління ДФС у місті Києві та Офісу великих платників податків ДФС відкоригувати дані інтегрованої картки ТОВ «ТТВК» шляхом виключення суми пені, нарахованої на суму грошового зобов`язання, визначеної у податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2019 №17140305; визнання протиправними дій Головного управління ДФС у місті Києві щодо нарахування в інтегрованій картці ТОВ «ТТВК» пені на суму грошового зобов`язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2019 №17140305, суд зазначає слідуюче.

Враховуючи, що у спірних правовідносинах, у позивача податковий борг не виникав, відсутнє рішення суду про стягнення з позивача суми податкового боргу, дії відповідача щодо стягнення з позивача пені не узгоджується із вищенаведеними приписами ПК України, суд приходить до висновку про зобов`язання Головного управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ Державної податкової служби відкоригувати дані інтегрованої картки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК", шляхом виключення суми пені, нарахованої на суму зобов`язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2019 №17140305.

Як встановлено судом, ТОВ «ТТВК» перебувало на податковому обліку в Головному управлінні Державної фіскальної служби у місті Києві, однак у подальшому було переведено на облік в Офіс великих платників податків ДФС.

Згідно п. 10.14 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12. 2011 №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 №462) якщо після зняття платника податків з основного місця обліку в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням продовжуються процедури адміністрування податків і зборів, визначені Податковим кодексом України, платник податків продовжує перебувати на обліку в такому контролюючому органі за неосновним місцем обліку до завершення процедур такого адміністрування

Отже, з вказаного слідує, що після зняття платника податків з основного місця обліку в контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням платник податків продовжує перебувати на обліку в такому органі з ознакою обліку за неосновним місцем обліку, а контролюючий орган стосовно платника податків продовжує адмініструвати податки, збори у частині завершення процедур такого адміністрування до, зокрема, закінчення документальної перевірки та узгодження сум грошових зобов`язань за її результатами, якщо перевірка була розпочата.

Оскільки податкову перевірку було проведено Головним управління ДФС у м. Києві, то коригування спірної суми пені повинні бути проведені саме вказаним вище контролюючим органом.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК" (03680, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72, кв. 128, код ЄДРПОУ 36285831) задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Офісу Великих платників податків Державної фіскальної служби від 15.02.2019 №129-17.

Визнати протиправним та скасувати рішення Офісу Великих платників податків Державної фіскальної служби про опис майна у податкову заставу від 20.02.2019 №8561/10/28-10-17-02-23.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо нарахування в інтегрованій картці Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК" пені на суму грошового зобов`язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2019 №17140305.

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві як відокремлений підрозділ Державної податкової служби відкоригувати дані інтегрованої картки Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК", шляхом виключення суми пені, нарахованої на суму зобов`язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 14.01.2019 №17140305.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТВК" (03680, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72, кв. 128, код ЄДРПОУ 36285831) солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу Державної податкової служби (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) та Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (04119, м. Київ, бульвар Дегтярівська, буд. 11-Г, код ЄДРПОУ 43141471) понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 3842 (три тисячі вісімсот сорок дві) грн. 00 коп.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст складено: 18.04.2022.

Суддя А.С. Мазур