Рішення

від 19.04.2022 по справі 640/31279/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2022 року місто Київ №640/31279/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВіДіЕй Груп»до треті особи проприватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефір Олександра Олександровича Акціонерне товариство «Банк «Український капітал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «Київпідземшляхбуд», Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови від 17.11.2020 ВП№63395707,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіДіЕй Груп» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефір Олександра Олександровича, Акціонерного товариства «Банк «Український капітал», треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «Київпідземшляхбуд», Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просить суд (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.10.2021 №03-14/162762/21):

- визнати дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефір Олександра Олександровича, щодо опису та арешту тунулепрохідної установки AVN 1200, виробник HERRENKNECHT «AG», в тому числі електрогідравлічний операційний контейнер, тунулепрохідний щит AVN C/DA 1505, домкратна станція, система насосів, з`єднувальні лінії та трубопроводи, стартове ущільнення, насос подачі бетону, протиправними;

- визнати постанову №63395707 від 17.11.2020 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефір Олександра Олександровича, щодо опису та арешту тунулепрохідної установки AVN 1200, виробник HERRENKNECHT «AG» в тому числі електрогідравлічний операційний контейнер, тунулепрохідний щит AVN C/DA 1505, домкратна станція, система насосів, з`єднувальні лінії та трубопроводи, стартове ущільнення, насос подачі бетону, незаконною;

- cкасувати постанову №63395707 від 17.11.2020 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефір Олександра Олександровича;

- cкасувати арешт, який накладено постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника №63395707 від 17.11.2020 на тунулепрохідну установку AVN 1200, виробник HERRENKNECHT «AG» в тому числі електрогідравлічний операційний контейнер, тунулепрохідний щит AVN C/DA 1505, домкратна станція, система насосів, з`єднувальні лінії та трубопроводи, стартове ущільнення, насос подачі бетону.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефір Олександра Олександровича про опис та арешт майна (коштів) боржника від 17.11.2020 ВП№63395707 є протиправною та такою, що порушує права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДіЕй Груп", оскільки відповідачем в межах виконавчого провадження ВП№63395707 було звернуто стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів без урахуванням всіх умов, визначених частиною першою статті 51 Закону України "Про виконавче провадження", а відсутність хоча б однієї з вказаних умов, встановлених частиною першою статті 51 Закону України "Про виконавче провадження", унеможливлює звернення стягнення на заставлене майно боржника. Позивач вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, відповідачем діяв на власний розсуд. Крім того, позивачем наголошено на тому, що всупереч приписам частини третьої статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Олефір Олександр Олександрович не повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіДіЕй Груп" про звернення стягнення на заставлене майно позивача.

Разом з тим, на думку позивача, нехтуючи приписами статті 51 Закону України "Про виконавче провадження", без жодного повідомлення боржника та заставодержателя 17.11.2020 відповідачем було протиправно здійснено опис та арешт майна боржника та встановлено обмеження прав користування та відчуження. Так, перевищуючи свої повноваження відповідачем незаконно призначено зберігачем зазначеного у оскаржуваній постанові обладнання, представника стягувача - фізичну особу Басова Валерія Вадимовича , який діяв на підставі договору від 04.04.2019 та яку неможливо ідентифікувати у зв`язку з відсутністю необхідних в оскаржуваній постанові відомостей про цю особу.

За посиланням позивача, 05.12.2020 у вихідний день зберігач майна разом з невідомою групою у кількості 20 осіб за сприянням приватного виконавця здійснили викрадення заставного майна та іншого майна, яке належить іншим юридичним особам, доказом чого є внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань запису №12020100040006007 про кримінальне провадження за фактом подій, які відбулись 05.12.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.12.2020 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДіЕй Груп» в адміністративній справі №640/31279/20.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДіЕй Груп» задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 грудня 2020 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Верховного Суду від 28.09.2021 касаційну скаргу Акціонерного товариства «Банк «Український капітал» залишено без задоволення. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року в справі № 640/31279/20 залишено без змін.

Супровідним листом від 29.09.2021 №640/31279/20/64180/21 матеріали адміністративної справи №640/31279/20 направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2021 позовну заяву залишено без руху. Позивач у встановлені судом строки усунув недоліки позовної заяви, зокрема, визначився із належним складом відповідачів у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.10.2021 відкрито провадження в адміністративній справі №640/31279/20 з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, призначено справу до судового розгляду та запропоновано відповідачеві надати відзив на позовну заяву, а також зобов`язано останнього надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №63395707.

Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 02.11.2021 від відповідача наідйшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній не погоджується з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДіЕй Груп", вважає її необгрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки в заяві про відкриття виконавчого провадження №63395707 стягувач зазначив про те, що боржнику на праві власності належать тунелепрохідницькі машини, а саме тунелепрохідницька машина AVN 1200 виробництва HERRENKNECHT AG та мікротунелепрохідницька установка AVN 1200 виробництва HERRENKNECHT AG. На підтвердження належності боржнику даного майна стягувач надав копії митних декларацій, відповідно до яких дане майно було придбано та ввезено в Україну боржником, копії балансових довідок боржника № 43/3 від 08.04.2019, № 42/3 від 08.04.2019, згідно з якими дане майно перебуває на балансі боржника, виписки з інвентарних книг боржника, згідно яких дане майно обліковується за боржником, копії контракту №01-06/101 436/101437 від 23.01.2006 та контракту від 08.04.2003 щодо придбання боржником вищевказаного майна.

Як зазначив відповідачем, про те, що на арештоване майно Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіДіЕй Груп» як заставодержатель, йому стало відомо з листа від 02.12.2021 вх.№812. При цьому, відповідач наголосив на тому, що жодних підтверджуючих документів відносно застави майна позивачем надано не було. Наявний опис предмета застави не надає достатньої інформації предмету застави. Тобто відсутнє зазначення виробника, серійні номери, посилання на правовстановлюючі документи, рік виробництва та інше. Проставлення інвентарного номеру відноситься до облікової політики підприємства, а відповідно такий номер може змінюватись. Водночас, відповідач зауважив також, що боржником було проігноровано вимоги приватного виконавця щодо надання декларації про доходи та майно боржника, зокрема, про майно, яким він володіє спільно з іншими особами та про майно, що перебуває в заставі чи іпотеці.

Щодо призначення відповідачем відповідального зберігача під час складання постанови від 17.11.2020 про опис та арешт майна боржника останній зазначив про те, що майно було передано ним на зберігання не фізичній особі, у розумінні стороннього громадянина - фізичної особи, а представнику юридичної особи стягувача ПАТ "Банк "Український капітал" Басову В.В. Дана особа була ідентифікована на наявність відповідних повноважень. Дані документів, на підставі яких приватним виконавцем були встановлені повноваження, занесені до постанови про опис та арешт майна боржника. Копії даних документів залучені до матеріалів виконавчого провадження.

У судовому засіданні 08.11.2021 судом залучено в якості третіх осіб Акціонерне товариство «Банк «Український капітал» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «Київпідземшляхбуд».

Від Акціонерного товариства «Банк «Український капітал» 06.12.2021 до суду надійшли письмові пояснення, в яких представник зазначив про те, що частина третя статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" прямо встановлює, що навіть за наявності у виконавця інформації про те, що майно перебуває у заставі, виконавець спочатку накладає арешт на таке майно і лише після цього повідомляє заставодержателя про звернення стягнення на заставне майно. В свою чергу, станом на 17.11.2020 (на час винесення оскаржуваної постанови) ні АТ «Банк «Український капітал», ні приватному виконавцю не було відомо про те, що рухоме майно, яке було предметом опису та арешту, було передано у заставу ТОВ «ВіДіЕй Груп», оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Концерн «Київпідземшляхбуд» не надавало приватному виконавцю декларацію про майно боржника та не повідомляло про передачу належного боржнику майна у заставу, у зв`язку з чим у приватного виконавця не було жодних підстав вважати, що ним здійснюється опис та арешт майна, переданого у заставу. В той же час, ненакладення арешту на майно боржника є порушенням обов`язку виконавця здійснювати заходи щодо примусового виконання рішень, встановленого ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Щодо неможливості ідентифікації зберігача майна Басова В.В. представник АТ «Банк «Український капітал» вказав на те, що зберігачем майна було призначено не фізичну особу Басова В.В. , а представника стягувача, відомості щодо якого наявні у оскаржуваній постанові, яким до проведення опису та арешту майна було надано до матеріалів виконавчого провадження належним чином засвідчену копію договору про надання правничої допомоги від 04.04.2019, укладеного між Банком та адвокатом, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №5399 від 19.04.2013, посвідчення адвоката №5399 від 19.04.2013 та поспорта серії СО №254977, виданого 22.10.1999 Шевченківським РУ ГУ МВС України в місті Києві.

У судовому засіданні 10.01.2022 представник Акціонерного товариства «Банк «Український капітал» (відповідач-2) відмовився від поданого клопотання про залишення позову без розгляду, надавши відповідні усні пояснення.

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.01.2022 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача-2 про залишення позову без руху. Також протокольною ухвалою залучено в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області та Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ).

У судовому засіданні 31.01.2022 судом замінено третю особу Акціонерне товариство «Банк «Український капітал» на відповідача.

Під час судового розгляду справи судом оголошувались перерви у відповідності із приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 14.02.2022, з урахуванням заяв представника позивача та відповідача-2, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розгляд справи здійснено із урахуванням особливостей розгляду даної категорії спорів, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2020, яке набрало законної сили 13.10.2020 у справі №910/11124/19 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" (01034, м. Київ, вул. Пушкінська, 9-Б; ідентифікаційний код 31169965) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67, ідентифікаційний код 22868414) заборгованість за кредитним договором № 40кл-15 від 19.10.2015: заборгованість по сплаті кредиту у розмірі 20611841 (двадцять мільйонів шістсот одинадцять тисяч вісімсот сорок одна) грн 00 коп, інфляційні втрати в зв`язку з простроченням сплати кредиту у розмірі 4303068 (чотири мільйони триста три тисячі шістдесят вісім) грн 11 коп., інфляційні втрати в зв`язку з простроченням сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1324492 (один мільйон триста двадцять чотири тисячі чотириста дев`яносто дві) грн 31 коп, 80% річних від простроченої суми кредиту у розмірі 15396014 (п`ятнадцять мільйонів триста дев`яносто шість тисяч чотирнадцять) грн 47 коп, судовий збір у розмірі 624531 (шістсот двадцять чотири тисячі п`ятсот тридцять одна) грн 24 коп, витрати на проведення експертизи у розмірі 24178 (двадцять чотири тисячі сто сімдесят вісім) грн 00 коп.

На виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва 20.10.2020 видано виконавчий лист №910/11124/19.

У зв`язку з надходженням заяви стягувача АТ "Банк "Український капітал" від 22.10.2020 вх.№663 про примусове виконання рішення постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефір Олександра Олександровича від 22.10.2020 відкрито виконавче провадження №63395707 по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 №910/11124/19 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" заборгованості за кредитним договором № 40кл-15 від 19.10.2015: заборгованість по сплаті кредиту у розмірі 20611841 (двадцять мільйонів шістсот одинадцять тисяч вісімсот сорок одна) грн 00 коп, інфляційні втрати в зв`язку з простроченням сплати кредиту у розмірі 4303068 (чотири мільйони триста три тисячі шістдесят вісім) грн 11 коп., інфляційні втрати в зв`язку з простроченням сплати процентів за користування кредитом у розмірі 1324492 (один мільйон триста двадцять чотири тисячі чотириста дев`яносто дві) грн 31 коп, 80% річних від простроченої суми кредиту у розмірі 15396014 (п`ятнадцять мільйонів триста дев`яносто шість тисяч чотирнадцять) грн 47 коп, судовий збір у розмірі 624531 (шістсот двадцять чотири тисячі п`ятсот тридцять одна) грн 24 коп, витрати на проведення експертизи у розмірі 24178 (двадцять чотири тисячі сто сімдесят вісім) грн 00 коп.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефір О.О. від 22.10.2020 ВП №63395707 накладено арешт на все нерухоме майно, все рухоме майно та цінні папери.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефіра О.О. від 17.11.2020 ВП №63395707 описано та накладено арешт на майно боржника, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Віфліємська, 8 (будівельний майданчик): тунелепрохідницька машина AVN 1200, виробник HERRENKNECHT AG, в тому числі електрогідравлічний операційний контейнер, тунулепрохідний щит AVN C/DA 1505, домкратна станція, система насосів, з`єднувальні лінії та трубопроводи, стартове ущільнення, насос подачі бетону.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефір О.О. від 02.12.2020 ВП№63395707 внесено зміни до постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника №63395707 від 17.11.2020 у виконавчому провадженні №63395707 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/11124/19 за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом зазначення вірної назви майна, опис якого проведено, та на яке накладено арешт, а саме: замість "Мікротонелепрохідницька установка AVN 1200" зазначено вірну назву "Тунелепрохідницька машина AVN 1200".

Як зазначено позивачем, 01.06.2020 року між Tовариством з обмеженою відповідальністю "ВіДіЕй Груп" та Tовариством з обмеженою відповідальністю "Концерн "Київпідземшляхбуд" укладено договір застави рухомого майна (обладнання) №01/06/20-3, відповідно до якого у заставу передано:

- мікротонелепрохідницьку установку AVN 1200 виробник зовнішнім діаметром 1505 мм (кмт), інвентарний номер 428;

- тунелепрохідницьку установку AVN 1200 для спорудження тунелю із зовнішнім діаметром 1505 мм (кмт), інвентарний номер 620.

Запис про заставу було внесено в Державний реєстр обтяжень рухомого майна за №27835902 04.06.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернявською А.С.

При цьому, позивач вважає, що оскільки майно, на яке оскаржуваною постановою накладено арешт, належить йому, а згоду на його реалізацію він не надавав, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Олефір Олександр Олександрович не мав права вчиняти будь-яких виконавчих дій щодо опису та арешту майна, вказаного в оскаржуваній постанові.

Вважаючи дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефір Олександра Олександровича, щодо опису та арешту тунулепрохідної установки AVN 1200, виробник HERRENKNECHT "AG", в тому числі електрогідравлічний операційний контейнер, тунулепрохідний щит AVN C/DA 1505, домкратна станція, система насосів, з`єднувальні лінії та трубопроводи, стартове ущільнення, насос подачі бетону, протиправними, а постанову від 17.11.2020 ВП №63395707 такою, що не відповідає Закону України "Про виконавче провадження", позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Правовідносини у сфері примусового виконання судових рішень регулюються Законом України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон 1404-VIII).

Спірні правовідносини склались з приводу правомірності дій приватного виконавця з накладення арешту на майно боржника та зобов`язання звільнити з-під арешту нерухоме та рухоме майно боржника, накладеного постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника №63395707 від 17.11.2020.

Суд зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіДіЕй Груп" не є стороною виконавчого провадження ВП №63395707, в межах якого приватним виконавцем вчинялись оскаржувані дії.

Постановою Верховного Суду від 13.05.2020 по справі №320/6459/19 визначено, що оскільки Господарським процесуальним кодексом України не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, то відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року в справі № 815/2255/16 та від 27 березня 2019 року в справі № 823/359/18, від 05 червня 2019 року в справі № 917/2267/14, від 03 липня 2019 року в справі № 826/14603/17 тощо.

Отже, відповідно до статті 74 Закону №1404-VIII та частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця можуть бути оскаржені особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 1 Закону 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

В силу приписів Закону №1404-VIII виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 10 Закону №1404-VIII визначено, що заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до вимог статті 48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Частиною другою статті 56 Закону №1404-VIII визначено, що арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2020 на адресу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефір Олександра Олександровича надійшла заява в межах виконавчого провадження №63395707 про опис та арешт майна (коштів) боржника, в якій стягувач в особі представника Акціонерного товариства «Банк «Український капітал» зазначив місцезнаходження майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерн «Київпідземшляхбуд», на яке можливо звернути стягнення.

За посиланням відповідача, цього ж дня ним здійснено виїзд за вказаною стягувачем адресою та винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, якою описано та накладено арешт на майно боржника, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Віфліємська, 8 (будівельний майданчик): тунелепрохідницька машина AVN 1200, HERRENKNECHT "AG".

Однак, відповідно до матералів виконавчого провадження №63395707 позивач звернувся до відповідача з вимогою заставодержателя щодо припинення звернення стягнення на заставне майно від 02.12.2020 вх.№812, в якій просив зняти арешт із майна (мікротонелепрохідницька установка 1200 зовнішнім діаметром 1505 (кмт).

Повідомленням приватного виконавця від 02.12.2020 №873 відповідач повідомив позивача про те, що на даний час на підставі наказу Господарського сду міста Києва від 20.10.2020 №910/11124/19 про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн"Київпідземшляхбуд"на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" 42 284 125,1 грн. вирішується питання звернення стягнення на майно боржника, в тому числі тунелепрохідницьку машину AVN 1200 та мікротонелепрохідницьку установку AVN 1200, які згідно з повідомленням Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДіЕй Груп» перебувають у заставі даного товариства.

Так, для отримання більш детальної інформації стосовно майна, на яке накладено арешт оскаржуваною постановою, відповідачем було направлено позивачу декільки вимог, зокрема, вимоги від 02.12.2020 №874 від 18.12.2020 №996, на які позивачем було надано відмову.

Позивач зауважив, що право застави вказаного майна виникло до ухвалення судом рішення, яке знаходиться на виконанні у відповідача та яке набрало законної сили 13.10.2020. Крім того позивач не надавав згоди як заставодержателя на здійснення звернення стягнення на мікротонелепрохідницьку установку AVN 1200 зовнішнім діаметром 1505 мм. (кмт).

Суд зазначає, що порядок звернення стягнення на заставлене майно врегульовано статтею 51 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, частиною третьою статты 51 Закону №1404-VIII передбчено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі.

Враховуючи викладене, частиною третьою статті 51 вказаного Закону прямо встановлено порядок дій виконавця, зокрема, останній спочатку накладає арешт на таке майно і лише після цього повідомляє заставодержателя про звернення стягнення на заставлене майно.

Відповідач наголосив на тому, що на момент прийняття оскаржуваної постанови він не мав інформації та доказів, що рухоме майно, яке було предметом опису та арешту, було передане у заставу ТОВ "ВіДіЕй Груп".

Необхідно зазначити, що згідно з інформацією Державного реєстру обяжень рухомого майна, яка міститься в матеріалах виконавчого провадження №63395707, майно передано боржнику у заставу ТОВ "ВіДіЕй Груп" зазначено як:

- мікротонелепрохідницька установка AVN 1200 зовнішнім діаметром 1505 мм., інвентарний номер 428;

- тунелепрохідницька машина AVN 1200 для спорудження тунелю зовнішнім діаметром 1505 мм інвентарний номер 620.

Відповідно до підпункту 3 пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 №830, якою затверджено Порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна у разі обтяження рухомого майна до Реєстру вносяться У разі обтяження рухомого майна до Реєстру вносяться такі відомості, зокрема, тип рухомого майна (відповідно до словника типів рухомого майна), який використовується під час заповнення заяв, опис рухомого майна, що є предметом обтяження, достатній для його ідентифікації, або ідентифікатори, за якими можливо отримати інформацію щодо предмета обтяження в електронних інформаційних системах.

З наявних матеріалів виконавчого провадження №63395707 та інформації, яка була наявна у відповідача можна дійти висновку, що опис предмета застави не надає достатньої інформації щодо предмету застави, а саме відсутнє зазначення виробника, серійні номери, посилання на правовстановлюючі документи, рік виробництва тощо.

Також відповідач вказав на те, що опис, що має місце у витягу, наданому заявником, не дає можливості для однозначного віднесення зазначеного майна до майна боржника, яке було арештоване під час опису майна 17.11.2020.

Згідно з пунктм 3 частини п`ятої статті 19 Закону №1404-VIII боржник зобов`язаний за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Суд зазначає, що матеріалами виконавчого провадження №63395707 не підтверджено, що боржник за виконавчим провадженням №63395707 виконав вимоги, визначені положенням статті 19 Закону №1404-VIIІ, та про які було вказано відповідачем у пункті 2 постанови від 22.10.2020 про відкриття виконавчого провадження №63395707.

Щодо можливості звернення стягнення на майно, що перебуває в заставі за умов наявності сукупності обставин, визначених частиною першою статті 51 Закону України "Про виконавче провадження", про які наголошує позивач, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 51 Закону №1404-VIII для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо:

1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю;

3) наявна письмова згода заставодержателя.

Системний аналіз частини першої статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що звернення стягнення на заставне майно для задоволення вимог стягувачів, які не є застоводержателями дозволяється за наявності хоча б однієї із підстав, вказаних у ній, а саме: або, якщо право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів, або, якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю, або якщо, наявна письмова згода заставодержателя.

Суд враховує доводи відповідача, які підтверджуються матеріалами виконавчого провадження №63395707 про те, що вартість рухомого майна, на яке накладено арешт оскаржуваною постановою, покриватиме зобов`язання боржника перед заставодержателем, оскільки контрактова вартість описаної тунелепрохідницької машини AVN 1200 складає 1 350 000 євро. При цьому, навіть з урахуванням зменшення вартості та зносу майна, його вартість також покриватиме зобов`язання боржника перед стягувачем.

Таким чином, суд вважає, що у діях відповідача відсутні порушення вимог статті 51 Закону України "Про виконавче провадження", а обов`язок виконавця накладати арешт на майно боржника прямо передбачений положеннями частини третьої даної статті.

В той же час, накладення арешту на майно боржника є порушенням обов`язку виконавця здійснювати заходи щодо примусового виконання рішень, встановленого статте 18 Закону №1404-VIII.

Щодо доводів Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДіЕй Груп» про обов`язок приватного виконавця звыльнити майно з-під арешту суд зазначає, що така позиція відповідача про те, що приватний виконавець не виконав вимоги законодавства та не звільнив з-під арешту майно є безпідставними, оскільки положенням частини третьої статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" прямо передбачають накладення арешту і повідомлення після цього заставодержателя.

Ні положення статті 51 Закону України "Про виконавче провадження", ні будь-яка інша норма не передбачають ні права, ні обов`язку виконавця знімати арешт з заставного майна після повідомлення заставодержателя про звернення стягнення на заставне майно.

Щодо правомірності передач арештованого майна на зберігання представнику АТ "Банк "Український капітал" - Басову Валерію Вадимовичу, які особі, яку неможливо ідентифікувати, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про виконавче провадження" майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством передбачено право виконавця передати майно на зберігання не лише боржнику або заставодержателю, а й будь-якій іншій уповноваженій особі.

Стосовно неможливості ідентифікації зберігача майна Басова В.В. суд звертає увагу на те, що зберігачем майна було призначено не фізичну особу Басова В.В. , а представника стягувача (АТ "Банк "Український капітал"), відомості щодо якого наявні у оскаржуній постанові та яким до проведення опису та арешту майна було надано до матеріалів виконавчого провадження належним чином засвідчену копію договору про надання правничої допомоги від 04.04.2019, укладеного між Банком та адвокатом, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №5399 від 19.04.2013, посвідчення адвоката №5399 від 19.04.2013 та паспорта серіії НОМЕР_1 , виданого 22.10.1999 Шевченківським РУ ГУ МВС України в місті Києві.

Крім того, суд наголошує, шо факт незазначення у оскаржуваній постанові паспортних даних та місця проживання зберігача майна за наявності їх документального підтвердження у матеріалах виконавчого провадження, не є підставою для визнання протиправною та/або для скасування постанови про опис та арешт майна.

Посилання позивача на висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений постанові від 06.02.2020 у справі №640/7964/19 суд не бере до уваги, оскільки зазначений у даній постанові висновок було ухвалено за інших фактичних обставин справи, які є не подібними до справи №640/31279/20.

Так, у справі №640/31279/20 предметом оскарження є виключно дії та постанова про опис та арешт майна боржника, а не дії щодо звернення стягнення на майно боржника, яке передано не в іпотеку, а в заставу, яке не передавалося на примусову реалізацію і така реалізація не була проведена.

Враховуючи викладене, обставини, за яких Верховним Судом було сформовано висновок щодо застосування ч. 1 с. 51 Закону України "Про виконавче провадження" не є тотожними обставинам справи №640/31279/20, у зв`язку з чим даний висновок не підлягає застосуванню при розгляді даної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає у діях відповідача протиправної поведінки щодо опису та арешту тунулепрохідної установки AVN 1200, виробник HERRENKNECHT «AG», в тому числі електрогідравлічний операційний контейнер, тунулепрохідний щит AVN C/DA 1505, домкратна станція, система насосів, з`єднувальні лінії та трубопроводи, стартове ущільнення, насос подачі бетону, що свідчить про правомірність прийняття оскаржуваної постанови.

Відтак, з огляду на встановлені судом обставини справи та правове регулювання спірних відносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241 - 246, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДіЕй Груп» відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.