Постанова
від 09.08.2022 по справі 757/30830/18-ц
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 757/30830/18-ц головуючий у суді І інстанції Матійчук Г.О.

провадження № 22-ц/824/5273/2022 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 серпня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Фінагеєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Лобоцької В.П.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Громадської організації «Центр протидії корупції» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Центр протидії корупції» про захист немайнових прав на використання імені та недоторканості ділової репутації,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Громадської організації «Центр протидії корупції» (далі - ГО «Центр протидії корупції») про захист немайнових прав на використання імені та недоторканості ділової репутації. Позивач просив визнати інформацію, яка розміщена у вкладці відкритого реєстру національних публічних діячів України « ОСОБА_1 », що міститься за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

«Разом з тим, в 2015 році Національним антикорупційним бюро України розпочато два досудових розслідування, що стосувались діяльності компаній, пов`язаних із ОСОБА_2 , в 2016 році - розпочате ще одне. В ході розслідування було встановлено, що ОСОБА_3 є бенефіціарним власником юридичних осіб, зареєстрованих в офшорних юрисдикціях: DEVECOM COMPANY LIMITED, GUILFORD ESTATES LTD, KENSON TRADING LTD, HUMMERON COMPANY LTD , FORTER HOLDINGS LTD. Також було встановлено, що незважаючи на відсутність формального володіння, він контролює діяльність компаній "STEUERMANN" та Bradcrest Investments SA через директора цих підприємств ОСОБА_23, зокрема, може віддавати вказівки стосовно діяльності цих підприємств. Довіреною особою ОСОБА_4 вважається ОСОБА_5 .

20 квітня 2017 року в одному із проваджень - № 52015000000000010 - ОСОБА_1 було повідомлено про підозру. Згідно із судовими ухвалами, ОСОБА_3 мав можливість остаточно вирішувати основні питання діяльності ТОВ "Енерготехпром", що є міноритарним акціонером, членом наглядових органів компаній: ПАТ "БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ КОМБІНАТ "БУДІНДУСТРІЯ", ПАТ`ЕНЕРГОТЕХНОЛОГІЇ", ПАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "МЕГА-ПОЛІС", ПАТ "КРИВОРІЗЬКИЙ ТУРБІННИЙ ЗАВОД "КОНСТАР", ТОВ "БРИНКФОРД".

В кримінальному провадженні № 52015000000000010 в травні 2017 року на частки ОСОБА_4 у всіх трьох фірмах накладено арешт.

«Під час обшуку в офісі ОСОБА_4 ( м. Київ, пров. Рильського, 6, 4-й поверх - за інформацією ЗМІ офіс ОСОБА_1) детективами НАБУ знайдено і вилучено протоколи засідань наглядової ради ПАТ "Констар" за 2012-2013 роки.»

КРИМІНАЛЬНІ ПРОВАДЖЕННЯ ТА САНКЦІЇ:

Кримінальні провадження

1) Кримінальне провадження НАБУ № 52015000000000009 від 11.12.2015 року за ч. 4 ст. 368 КК України (одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі) ч. 3 ст. 209 КК України (легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом). Постановою Генеральної прокуратури України від 09.11.2017 року матеріали досудового розслідування № 52015000000000009 від 11.12.2015 року та № 52015000000000010 від 11.12.2015 року об`єднано під номером 52015000000000009 від 11.12.2015 року. Тоді ж змінено правову кваліфікацію діяння на ч. 5 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах), ч. 3 ст. 209 (легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом), ч. 1 ст. 255 КК України (створення злочинної організації).

25.10.2017 року ОСОБА_7 в цьому провадженні пред`явлено підозру.

22.04.2017 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва детективам було відмовлено у задоволенні клопотання про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у виді особистої поруки. Поручителями виступили 19 осіб. На ОСОБА_1 були покладені обов`язки:

1) прибувати до детектива НАБУ, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, слідчого судді, суду за першою вимогою;

2) не відлучатися з м. Києва без дозволу детектива, прокурора або суду;

3) повідомляти детективу, прокурору чи суду про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватись від будь-якого спілкування з ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32 (інформація про осіб прихована), а також від спілкування щодо ДП «СхідГЗК», ТОВ «Енерготехпром», ПрАТ «Енерготехнології», ПрАТ «СК «Мега-Поліс», ДП «STEUERMANN-Україна ГМБХ», ПрАТ «Пласт», ПАТ «Запорізький абразивний комбінат», австрійських компаній «STEUERMANN» Investitions- und Handelsgesellschaft bmH», «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG», «Uniqa Osterreich Versicherungen AG», британських компаній «WARGRAVE TRADING LLP», «ADTECH CONSULTING LIMITED», «DALLAS FUEL SA», кіпрських компаній «FORTER HOLDINGS LTD», «HUMMERON COMPANY LTD», «LEDRA NOMINEES LTD», «IONICS NOMINEES LTD», «DEVECOM COMPANY LTD», «ABS ALLIED BUILDING STEEL LTD», панамської компанії «BRADCREST INVESTMENTS SA», компаній «KENSON TRADING LIMITED», «WENMORE ENTERPRISES LTD» - з будь-якими особами, утримуватись від спілкування з будь-яких питань з особами, які є або були учасниками або представниками вказаних компаній, крім своїх захисників;

5) здати на зберігання до Державної міграційної служби України всі свої паспорти для виїзду за кордон та всі інші документи, що дають право на виїзд з України, у тому числі паспорт громадянина України.

12.06.2017 та 12.10.2017 року строк дії запобіжного заходу був продовжений. Але 06.12.2017 року ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва за клопотанням захисника ОСОБА_1 з переліку покладених на ОСОБА_1 обов`язків виключено обов`язок здати на зберігання паспорти для виїзду за кордон.

29.11.2017 року в рамках кримінального провадження було арештовано квартиру ОСОБА_1 .

За інформацією веб-сайту НАБУ: «За версією слідства, екс-народний депутат України, колишній голова комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, у змові з трьома особами - згаданим посадовцем структурного підрозділу ДП «НАЕК «Енергоатом», колишнім керівником цього ж підрозділу та ще однією особою, наближеною до екс-народного депутата, організували корупційну схему, в результаті якої інтересам ДП «НАЕК «Енергоатом» завдано шкоди в розмірі 6,4 млн євро. Як з`ясували детективи НАБУ, учасники угруповання у 2008-2012 рр штучно створили умови проведення низки тендерів, завдяки яким переможцем визнано чеську компанію «Skoda JS» (фактичним власником є російське ЗАТ «Об`єднані машинобудівні заводи») із завищеними на 6,4 млн євро ціновими пропозиціями, що в окремих випадках складало до 20% від вартості обладнання. У подальшому, після отримання зазначених коштів за контрактами, укладеними з ДП «НАЕК «Енергоатом», «Skoda JS» перерахувала 6,4 млн євро на рахунок компанії «BRADCREST INVESTMENT S.A.» (Панамська Республіка), єдиним власником (бенефіціаром) якої є екс-народний депутат України.»

В ході досудового розслідування встановлено, що службові особи ДП «НАЕК «Енергоатом», його відокремленого підрозділу «Атомкомплект», представники державної влади України та інші особи одержали упродовж 2009-2015 років хабар у розмірі понад 10,88 млн. Євро від представників АТ «Skoda JS», за сприяння закупівлі обладнання вказаного товариства на атомні електростанції України.

Грошові кошти товариством «Skoda JS» перераховувались компаніям «BRADCREST INVESTMENTS SA» (в подальшому перераховувало кошти на рахунок «RANDSTONE COMMERCIAL LLP», яке в свою чергу перераховувало їх компаніям «DELANGOLO GROUP LIMITED», «Company Kredo-Z Kft. Limited», ТОВ «ТІА «Консольінвест»), «BARTON BUSINESS LLC», «INLORD SALES LLP», «VISILOGIK LIMITED», «DEVECOM COMPANY LIMITED» . В Реєстрі судових рішень наявна інформація про те, що кінцевим бенефіціарним власником «BRADCREST INVESTMENTS SA» та «DEVECOM COMPANY LIMITED» є безпосередньо ОСОБА_3 .

2) Кримінальне провадження НАБУ № 52015000000000010 від 11.12.2015 року за ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, за підозрою ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у заволодінні в складі злочинної організації коштами ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ДП "СхідГЗК") в особливо великому розмірі та їх легалізації (відмивання). 09.11.2017 року це провадження об`єднано з провадженням № 52015000000000009 про що йдеться вище.

ОСОБА_7 у цьому провадженні 20.04.2017 року пред`явлено підозру у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст. 255 («Створення злочинної організації»), ч. 5 ст. 191 («Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем») Кримінального Кодексу України.

23.04.2017 року в рамках провадження на майно ОСОБА_4 накладено арешт: автомобіль TOYOTA SEQUOIA 5.7, квартиру, банківські рахунки в ПАТ "Діамантбанк".

07.11.2017 року НАБУ повідомило, що кількість підозрюваних у справі зросла до восьми осіб, також пред`явили підозру ще трьом - генеральному директору [ОСОБА_24], директору [ ОСОБА_12 ] компанії «Steuermann». Ще один підозрюваний - громадянин України - є керівником низки компаній, які систематично вигравали тендери у ДП «СхідГЗК», ДП «НАЕК «Енергоатом», ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», та, водночас, є очільником іноземних підприємств, задіяних у схемі відмивання коштів. Про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 та ч.5 ст.191 КК України, йому повідомлено у Латвійській Республіці.

Суть справи полягає в тому, що в грудні 2013 року ДП «СхідГЗК» з порушеннями провело конкурс з відбору постачальників уранового оксидного концентрату, переможцем конкурсу було визнано Steuermann Investitions- und Handelsgesellschaft mbH (STEUERMANN). При цьому STEUERMANN не є виробником концентрату і не мало засобів для його перевезення. 25.07.2014 і пізніше 23.02.2015 STEUERMANN, від імені якого діяв директор цієї компанії ОСОБА_25, уклало договори з Казахською компанією «Степногірський гірничо-хімічний комбінат» (ТОО "Степногорский горно-химический комбинат", далі - СГХК). Відповідно до цих контрактів СГХК мало поставити для ДП «СхідГЗК» той же урановий концентрат та на таких же умовах, що STEUERMANN мав поставити для ДП «СхідГЗК». СГХК здійснило такі поставки у повному обсязі, однак за ціною нижчою, ніж ціна поставки STEUERMANN на 17,28 млн. дол. США (за курсом НБУ 462,95 млн. грн). Таким чином ДП «СхідГЗК» здійснило надмірні витрати протягом 2014-2016 років в сумі 17,28 млн. дол. США.

Кошти, перераховані ДП "СхідГЗК" на рахунки STEUERMANN були в подальшому перераховані "WARGRAVE TRADING LLP" та "ADTECH CONSULTING LIMITED". "WARGRAVE TRADING LLP" перерахувало гроші компанії «DALLAS FUEL SA», яка в свою чергу, оплачувала потреби ОСОБА_4 та членів його сім`ї.

3) Кримінальне провадження НАБУ № 52016000000000005 від 14.01.2016 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, службовими особами ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», які зловживаючи своїм службовим становищем уклали договори щодо постачання продукції, виготовленої підприємством, за заниженою вартістю, внаслідок чого третіми особами отримано неправомірну вигоду на суму понад 100 млн. грн. Керівником ДП "ОГКХ" є ОСОБА_9 .

Суть справи полягає в тому, що впродовж грудня 2014 року - липня 2016 року ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» продавала компаніям-посередникам «Bollwerk Finanzierungs- und Industriemanagement AG» та «Adelis Trade LLP» ільменітовий, рутиловий, цирконовий, дистен-саліманітовий концентрати за заниженими цінами (ці дві компанії називаються пов`язаними та повністю підконтрольними керівництву ДП «ОГХК»). В подальшому сировина продавалась кінцевим споживачам уже за ринковими цінами. При цьому ДП "ОГКХ" мало можливість укладати договори напряму з кінцевими споживачами.

Для перевезень титанової сировини залізничним транспортом було залучене ТОВ "Юнітранс Оператор". Ця компанія, починаючи з жовтня 2013 року, перебувала під контролем менеджменту держпідприємства (через RV Trans (Латвія), Kumelite International Spedition SIA (Латвія) і Steel Products Limited (Великобританія). ТОВ "Юнітранс Оператор" використовувала для перевезень пов`язані з ОСОБА_13 і ОСОБА_14 First Railway Company та Bolatico Limitеd (Кіпр).

Для перевезень титаномісної сировини морським транспортом "Bollwerk" залучала компанії «Swallow Logistcs OU», «Vitax Holding Corporation», «Ocean Trend Carriers Ltd», «Palmira Systems LP», більшість з яких мають поточні рахунки в Латвійській Республіці, куди компанія-посередник перераховувала гроші за транспортування продукції "ОГХК".

Контракт з «Adelis Trade LLP» щодо продажу ільменітового концентрату за ціною $ 135 за тонну, з терміном дії до кінця року і відстрочкою платежу на 60 календарних днів підписаний 27 серпня 2015 року. «Adelis Trade LLP» продавала концентрат компанії "Bollwerk", яка реалізовувала продукт кінцевим споживачам.

В публічно-доступних деклараціях про доходи ОСОБА_4 (остання була подана у 2014 році) відсутні відомості про володіння ним частками у статутних капіталах юридичних осіб.»

« ОСОБА_1

Ділові зв`язки

- ОСОБА_8 - є підозрюваними у кримінальному провадженні № 52015000000000010

- ОСОБА_15 - є (були) пов`язані з ПрАТ "Запоріжабразив"

- ОСОБА_9 - є підозрюваними в кримінальному провадженні № 52016000000000005, були (є) пов`язаними із WARGRAVE TRADING (див. вікі-статті);

- ОСОБА_24 - є/були підозрюваними у кримінальному провадженні N 52015000000000010, є (були) пов`язаними із "STEUERMANN";

- ОСОБА_16 - є/були підозрюваними у кримінальному провадженні N 52015000000000010, є (були) пов`язаними із "STEUERMANN";

- ОСОБА_26 - були пов`язані з ПАТ "Криворізький турбінний завод "Констар" (через MILLENIUM TRADE BANK LIMITED), пов`язані через кримінальне провадження №52015000000000009 (COMPANY "KREDO-Z KFT.");

- ОСОБА_17 - є (були) пов`язаними із ДП «Штоєрман-Україна ГМБХ»;

- ОСОБА_18 - є підозрюваними у кримінальному провадженні №52015000000000009;

- ОСОБА_27 - є (були) пов`язаними з «BRADCREST INVESTMENTS SA»;

- ОСОБА_19 - є (були) пов`язаними з «BRADCREST INVESTMENTS SA»;

- ОСОБА_28 - є (були) пов`язаними з «BRADCREST INVESTMENTS SA»;

- ОСОБА_21 - є (були) пов`язаними з «BRADCREST INVESTMENTS SA»;

- ОСОБА_11 - є підозрюваними в кримінальному провадженні №52015000000000010;

- ОСОБА_22 - є (були) пов`язаними з «BRADCREST INVESTMENTS SA»;

- ОСОБА_10 - є підозрюваними в кримінальному провадженні №52015000000000010;

- ОСОБА_29 - є пов`язаними з "STEUERMANN" та "Bollwerk"»

«Пов`язані юридичні особи:

- Bradcrest Investments SA - Бенефіціарний власник;

- STEUERMANN, ЄДРПОУ FN189399d - Бенефіціарний власник;

- FORTER HOLDINGS LTD, ЄДРПОУ ЗЕ239001 - Бенефіціарний власник;

- HUMMERON COMPANY LTD, ЄДРПОУ ЗЕ193032- Бенефіціарний власник;

- KENSON TRADING LTD - Бенефіціарний власник;

- GUILFORD ESTATES LTD - Бенефіціарний власник;

- DEVECOM COMPANY LIMITED, ЄДРПОУ ЗЕ223633 - Бенефіціарний власник;

- ПрАТ «ЗАПОРІЖАБРАЗИВ», ЄДРПОУ 00222226 - Бенефіціарний власник;

- ТОВ «ЕНЕРГОТЕХПРОМ», ЄДРПОУ 32309445 - Бенефіціарний власник;

- ПрАТ «ЕНЕРГОТЕХНОЛОГІЇ», ЄДРПОУ 33833671 - Бенефіціарний власник;

- ПАТ "КОНСТАР" , ЄДРПОУ 13461621- Бенефіціарний власник»,

такою, що порушує його немайнове право на використання імені, немайнове право на недоторканість ділової репутації, зобов`язати відповідача видалити зазначену інформацію та заборонити відповідачу публікувати інформацію про кримінальні провадження із зазначенням імені позивача у Відкритому реєстрі національних публічних діячів України за відсутності обвинувального вироку суду щодо нього, який набрав законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач незаконно використав ім`я позивача шляхом його зазначення в інформації про кримінальні провадження, в яких він був підозрюваним та є обвинуваченим, у вкладці « ОСОБА_1 » на сайті «Відкритий реєстр національних публічних діячів України», що міститься за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім цього, до постановлення обвинувального вироку суду щодо позивача в назві та тексті публікації « ОСОБА_1 » наводяться дані про доведеність його вини у цих кримінальних провадженнях. У зв`язку з цим, відповідач порушив немайнові права позивача на використання імені та недоторканість ділової репутації, передбачені ч. 4 ст. 296 та ч. 1 ст. 299 ЦК України.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року касаційну скаргу відповідача задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи зазначені судові рішення Верховний суд виходив з того, що суди зробили висновок, що інформація, поширена відповідачем у статті « ОСОБА_1 » є такою, що порушує його немайнове право на недоторканість ділової репутації внаслідок використання імені позивача. Проте суди при задоволенні позову: не врахували, що позивач звернувся за захистом немайнових прав, а не з позовом про спростування недостовірної інформації; не перевірили чи допустима тільки констатація порушення як ефективний спосіб захисту немайнового права в справі, що переглядається та чи відбувається відновлення права внаслідок його застосування; не звернули уваги, що розміщена відповідачем інформація стосується не тільки позивача; не визначили в чому саме полягає порушення прав позивача та яка саме інформація викладена відповідачем з порушенням права на використанням імені позивача; не звернули увагу, що суд вирішує спір, який існує між сторонами на час розгляду справи, а не той, що може виникнути в майбутньому.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано такою, що порушує немайнове право ОСОБА_1 на використання імені, інформацію, яка розміщена у вкладці Відкритого реєстру національних публічних діячів України « ОСОБА_1 », що міститься за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 Зобов`язано Громадську організацію «Центр протидії корупції» видалити зазначену інформацію, яка порушує право на використання імені та на недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 із вкладки « ОСОБА_1 », яка розміщена у Відкритому реєстрі національних публічних діячів України за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі, ГО «Центр протидії корупції» просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції, після повернення зазначеної справи з Верховного Суду, в порушення вимог ст. 274, 277 ЦПК України, було прийнято та розглянуто дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, хоча дана справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, що згідно п. 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Також, судом першої інстанції, під час нового розгляду справи, в порушення вимог ст. 471 ЦПК України, не було враховано вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у даній справі. Судом першої інстанції не враховано, що інформацією про те чи інше кримінальне провадження є певний обсяг фактів та обставин, а не тільки ім`я певної особи. Не правильно вивчивши, чи відповідає обраний спосіб захисту про видалення всієї інформації порушеному, на думку позивача, праву на використання його імені, як наслідок, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визначення обсягу інформації, викладеної відповідачем з порушення права на використання імені позивача. Крім того, судом першої інстанції, всупереч вказівкам Верховного Суду, не встановлено у чому саме полягає порушення права позивача на недоторканість ділової репутації та не з`ясовано, чи надано позивачем будь-які докази заподіяння йому відповідачем шкоди діловій репутації. Відповідач також зазначає, що суд першої інстанції, встановивши наявність підвищеного суспільного інтересу до даної справи, дійшов помилкового висновку про те, що до даних правовідносин не застосовується положення ст. 29 Закону України «Про інформацію» і наявність підвищеного суспільного інтересу не стосується немайнового права на використання імені. Крім того, судом першої інстанції не було враховано того, що обвинувальний акт відносно позивача був оголошений у відкритому судовому засіданні у присутності чисельних засобів масової інформації, які здійснювали трансляцію даного судового засідання, відеозаписи якого оприлюднені у мережі інтернет та інформація (посилання) на які наявна на веб-сайті відповідача. Судом першої інстанції також не враховано, що відповідач є профільною антикорупційною організацією, статутним завданням якої є поширення та збирання інформації, в тому числі про національних публічних діячів. Окрім того, суд першої інстанції помилкового застосував до спірних правовідносин позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 31 жовтня 2019 року у справі №760/20787/18, оскільки суб`єктний склад у даних правовідносинах є різним і правові норми, які регулюють діяльність таких органів також є різним.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції досліджено всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору та постановлено законне рішення з дотриманням норм матеріального права. Аргументи, викладені скаржником не спростовують встановленого судом порушення немайнового права позивача, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Крім того, оскільки предметом спору є захист немайнових прав, а не спростування недостовірної інформації, всі заперечення скаржника відносно характеру поширеної інформації, її правдивості, суспільного інтересу та інше не мають значення для вирішення цього спору.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 у вкладці « ОСОБА_1 » розміщена вищезазначена інформація щодо позивача.

Зазначене підтверджується експертним висновком за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від «27» червня 2018 року № 134/2018-ЕВ-ЦК, копія якого була надана позивачем та міститься в матеріалах справи.

Факт того, що веб-сайт у мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 належить відповідачеві засвідчується відомостями, які містяться на цьому сайті, відповідно до яких «Адміністратором та власником Реєстру є громадська організація «Центр протидії корупції» (код за ЄДРПОУ 38238280), та довідкою з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення від 21 червня 2018 року № 115/2018-Д-ЦК.

Висновком «Центру компетенції» консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» від 21 червня 2018 року № 126/2018-ЕВ-ЦК підтверджується, що стаття « ОСОБА_1 » дійсно містить інформацію, яка зазначається позивачем, такою, що порушує його немайнові права.

Зазначена інформація поширена у вкладці « ОСОБА_1 », містить посилання на ім`я позивача та стосується кримінальних проваджень, в яких позивач є підозрюваним. Станом на час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій щодо позивача не було обвинувального вироку суду, який набрав законної сили.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрані належні та ефективні способи захисту, у вигляді визнання інформації такою, що порушує немайнове право позивача на використання імені та недоторканості ділової репутації, зобов`язання відповідача видалити зазначену інформацію, які направлені на поновлення його прав. Оскільки право порушено внаслідок використання імені на відкритому сайті в мережі інтернет, визнання порушеного права без видалення цієї інформації буде продовжувати протиправне використання імені, а, отже, не призведе до поновлення порушеного права.

Однак, апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

Відповідно до ч. 2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 червня 2018 року відкрито провадження у зазначеній справі та вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Після перегляду справи Верховним Судом та повернення матеріалів справи до суду першої інстанції, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 31 грудня 2020 року справу прийнято до свого провадження та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В даному випадку, вирішуючи питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, судом першої інстанції не взято до уваги, що ухвалою про відкриття провадження від 27 червня 2018 року у відповідності до вимог ст. 277 ЦПК України вже було вирішено питання про порядок розгляду справи, а саме, в порядку загального позовного провадження.

Відтак, суд першої інстанції не мав права призначати розгляд справи в порядку спрощеного провадження, оскільки зазначене питання вже було вирішено ухвалою суду, яка є чинною та не скасовувалась у встановленому законом порядку.

Крім того, зазначена категорія справ не є малозначною, та у відповідності до вимог ст. 274 ЦПК України не може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження. Враховуючи зазначене, дана справа не підлягала розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Отже, при вирішенні зазначеного питання, судом першої інстанції було грубо порушено норми процесуального права, що у відповідності до вимог п. 7 ч.3 ст. 376 ЦПК України є підставою до обов`язкового скасування судового рішення.

Виконуючи вказівки, викладені в постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року (а.с. 224, т. 3) та вирішуючи питання про постановлення нового судового рішення у справі, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Частинами першою, другою статті 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Конституційні права особи мають цивілістичний вимір як абсолютні і невідчужувані цивільні права фізичної особи, які згідно з частиною першою статті 269 ЦК України належать кожній фізичній особі від народження або за законом.

Такими правами є передбачені статтями 294-296 ЦК України право на ім`я, яке забезпечує особі правову індивідуалізацію і надає їй право вимагати від інших звертатися до неї відповідно до її імені; право на зміну імені (імені, по батькові та прізвища); право на використання імені, яке полягає у наданні фізичній особі можливості використовувати своє ім`я у всіх сферах суспільних відносин, а також передбачає певні обмеження щодо використання імені фізичної особи іншими особами.

Частиною четвертою статті 296 ЦК України передбачено, що ім`я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.

Зазначене положення є похідним від гарантованої частиною першою статті 62 Конституції України презумпції невинуватості, яка передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Наведені положення чинного законодавства узгоджуються із частиною другою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка передбачає, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку, а також із практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Хужин та інші проти Росії» від 23 жовтня 2008 року зроблено висновок, що презумпція невинуватості, закріплена у частині другій статті 6 Конвенції, є одним із елементів справедливого судового розгляду, про який зазначається у частині першій цієї статті (рішення у справі «Аллен де Рібемон проти Франції» від 10 лютого 1995 року, п. 35), і спрямована на те, щоб убезпечити обвинувачену особу від порушень її права на справедливий процес упередженими твердженнями, що тісно пов`язані з розглядом її справи у суді.

Зокрема цей принцип забороняє формування передчасної позиції суду, в якій би відображалася думка про те, що особа, обвинувачена у вчиненні злочину, є винуватою ще до того, коли її вина була доведена відповідно до закону (рішення у справі «Мінеллі проти Швейцарії» від 25 березня 1983 року). Разом із тим ця вимога стосується і висловлювань інших посадових осіб про перебіг розслідування кримінальної справи, якщо такі твердження спонукають громадськість повірити у винуватість обвинуваченої особи та впливають на оцінку фактів даної справи компетентним судом (рішення у справах «Аллен де Рібемон проти Франції», п. 41; «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року п.п. 41-43; «Бутвевічюс проти Литви» від 26 березня 2002 року, п. 49).

У рішенні Європейського суду з прав людини «Корбан проти України» від 04 липня 2019 року зазначено, що частина друга статті 6 Конвенції не дозволяє посадовим особам оголошувати особу винною до засудження цієї особи судом. Посадові особи повинні повідомляти громадськість про кримінальні розслідування шляхом, наприклад, інформування про підозри, затримання та зізнання, якщо вони роблять це обережно. Має значення обране ними формулювання (рішення у справі «Турьєв проти Росії» від 11 жовтня 2016 року, п. 19).

Як наголошує Європейський суд з прав людини, вагоме розрізнення має проводитись між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (рішення у справах «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року, п.п. 54, 56; «Нештяк проти Словаччини» від 27 лютого 2007 року, п.п. 88-89).

Аналогічне визначення презумпції невинуватості наведено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Шагін проти України» від 10 грудня 2009 року, у якому наголошено на тому, як важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи, порушеної проти особи, та визнання її винною у вчиненні того чи іншого злочину (рішення у справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року, п. 41).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказував про те, що відповідач порушив немайнове право позивача на використання імені, немайнове право на недоторканість ділової репутації, гарантовану Конституцією України презумпцію невинуватості, внаслідок зазначення його імені при поширенні інформації про кримінальні провадження, в яких він є обвинуваченим та ствердження про доведеність його вини за відсутності обвинувального вироку суду щодо нього.

Судом встановлено, що у вкладці « ОСОБА_1 » за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 використано та поширено ім`я позивача як особи, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, а також, викладено ряд обставин, які встановлені в ході досудового розслідування даного провадження.

Оскільки зазначена вкладка має назву « ОСОБА_1 », колегія суддів погоджується з доводами позивача, що вся інформація, що розміщена у вказаній вкладці стосується позивача, незалежно від того чи стосується вона також інших осіб.

Таким чином, з урахуванням відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили щодо ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що відповідачем в оспорюваній статті порушено немайнове право позивача на використання імені, а тому слід визнати всю інформацію, яка міститься у вкладці « ОСОБА_1 », розміщеній Громадською організацію «Центр протидії корупції» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1такою, що порушує немайнове право ОСОБА_1 на використання імені.

У зв`язку із цим, підлягають задоволенню вимоги про зобов`язання Громадської організації «Центр протидії корупції» видалити інформацію, що міститься у вкладці « ОСОБА_1 », яка міститься за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Аналогічний підхід до захисту порушеного немайнового права особи застосовано Верховним Судом в постанові від 31 жовтня 2019 року у справі № 760/20787/18.

В обґрунтування відсутності порушення немайнового права позивача на використання імені відповідач в апеляційній скарзі посилається на положення статті 29 Закону України «Про інформацію», якою передбачено, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто, є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

В той же час, частиною четвертою статті 296 ЦК України встановлено пряму заборону на використання (обнародування) імені фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, або особи, яка вчинила адміністративне правопорушення до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї або винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 272 ЦК України фізична особа має право вимагати від посадових і службових осіб вчинення відповідних дій, спрямованих на забезпечення здійснення нею особистих немайнових прав, а згідно із частиною третьою статті 273 цього Кодексу діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.

Наведені положення законодавства виконують функцію утримання балансу між необхідністю здійснення розслідування кримінальних проваджень з метою забезпечення захисту суспільних інтересів та недопущенням нанесення шкоди репутації підозрюваної чи обвинуваченої особи, яку буде важко відновити у разі закриття кримінального провадження або ухвалення виправдувального вироку суду з підстав, передбачених КПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Фатуллаєв проти Азербайджану» від 22 квітня 2010 року наголошено, що пункт 2 статті 6 Конвенції не забороняє владі інформувати суспільство про здійснювані кримінальні розслідування, проте вимагає робити це із максимальною обережністю та обачністю, які необхідні для дотримання принципу презумпції невинуватості.

Враховуючи зазначене, колегія суддів зазначає, що наявність суспільного інтересу не виключає необхідності дотримання положення частини четвертої статті 296 ЦК України, адже цивільним законодавством встановлено заборону не на поширення інформації про кримінальні провадження, яка може бути предметом суспільного інтересу, а саме, на використання імені обвинуваченої особи до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї при поширенні цієї інформації. Зазначена норма закону не робить винятків та не дозволяє використання імені особи, підозрюваної чи обвинуваченої в кримінальному проваджені, навіть якщо така інформація раніше була поширена іншими особами. Більше того, частиною сьомою статті 296 ЦК України передбачено можливість використання початкової літери прізвища фізичної особи у засобах масової інформації, літературних творах, і це не є порушенням її права, а, відтак, посилання відповідача на ст. 29 Закону України «Про публічну інформацію» є необґрунтованими.

Також, не можуть бути враховані доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що наведені положення статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» дозволяють йому збирати та поширювати персональні дані позивача, у зв`язку з чим не відбулося порушення немайнового права на використання імені.

Згідно з частиною другою статті 5 цього Закону не є конфіденційною інформацією персональні дані, що стосуються здійснення особою, яка займає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень.

Судом встановлено, що позивач є публічною особою, адже до 22 грудня 2015 року був народним депутатом України.

Разом з тим, зважаючи на те, що предметом позову є захист немайнового права на використання імені, а не визнання інформації недостовірною, суд не погоджується з доводами відповідача стосовно того, що оскільки позивач є публічною особою, межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи, що підтверджується Резолюцією 1165 (1998) Парламентської асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя, Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12.02.2004 р. на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи.

Суд вважає, що зазначення імені підозрюваного чи обвинуваченого до набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього, є прямим порушенням положення ч. 4 ст. 296 ЦК України, незалежно від того, чи є така особа публічною.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі № 760/20787/18.

Що стосується вимог позивача в частині визнання оспорюваної інформації такою, що порушує немайнове право на недоторканість ділової репутації, колегія суддів виходить з того, що позивач не довів будь-якими належними та допустимими засобами доказування конкретних фактів, за яких оприлюднена стаття призвела б до порушення ділової репутації (звільнення з роботи, перешкоди у просуванні на роботі, труднощі у працевлаштуванні, осуд колег, суспільства тощо).

Згідно закону суд перевіряє наявність у сторін спору, який виник реально, існує на момент звернення до суду та розгляду справи і не розв`язує спірні правовідносини, які можуть виникнути в майбутньому, а тому позовні вимоги про заборону Громадській організації «Центр протидії корупції» публікувати інформацію про кримінальні провадження із зазначенням імені ОСОБА_1 за відсутності обвинувального вироку суду щодо нього, який набрав законної сили, задоволенню не підлягають.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідач посилається на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі №757/14418/20-ц, вказуючи про те, що позовні вимоги щодо вилучення тієї чи іншої інформації є по суті цензурою діяльності щодо певної особи. Однак, до спірних правовідносин у справі, що переглядається, зазначена постанова не може бути застосована.

Так, у справі 757/14418/20-ц висновок Верховного Суду сформульовано у відмінному від того, що зазначає відповідач контексті, а саме, що вилучення певної інформації не відповідає змісту позовних вимог і по суті, є цензурою діяльності щодо певної особи.

У справі, що розглядається, зазначений позивачем спосіб захисту, а саме, вилучення інформації, що порушує немайнове право позивача на використання імені, відповідає змісту позовних вимог, а, відтак, не може вважатись цензурою. В аналогічний спосіб було захищене порушене право особи на використання імені у справі № 760/20787/18 (постанова Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року).

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, а саме, в частині визнання поширеної інформаціїтакою, що порушує немайнове право позивача на використання імені та як наслідок таких дій - видалення зазначеної інформації.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За час розгляду справи позивач поніс наступні судові витрати:

2 819 грн. 20 коп. судового збору при подачі позовної заяви.

За час розгляду справи відповідач поніс наступні судові витрати:

4 228 грн. 80 коп. при подачі апеляційної скарги на рішення суду від 11 грудня 2018 року;

5 638 грн. 40 коп. при подачі касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 02 вересня 2019 року;

3 171 грн. 60 коп. судового збору при подачі апеляційної скарги на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року.

Всього відповідачем за час розгляду справи сплачено судового збору у розмірі 13 038 грн. 80 коп.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню (50%), на користь позивача підлягає стягненню з відповідача частина сплаченого ним судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 2 819 грн. 20 коп. * 50% = 1409 грн. 60 коп.

Оскільки позивачу частково відмовлено в задоволенні позову (50%) на користь відповідача з позивача підлягає стягненню частина сплаченого відповідачем судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 6 519 грн. 40 коп. (13 038 грн. 80 коп. * 50%)

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

За таких обставин, на користь відповідача підлягає стягненню з позивача судовий збір у розмірі 5 109 грн. 80 коп. (6519,4 - 1409,6).

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Громадської організації «Центр протидії корупції» задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 вересня 2021 року скасувати.

Ухвалити у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Громадської організації «Центр протидії корупції» про захист немайнових прав на використання імені та недоторканості ділової репутації - задовольнити частково.

Визнати такою, що порушує немайнове право ОСОБА_1 на використання імені, інформацію, яка розміщена у вкладці Відкритого реєстру національних публічних діячів України « ОСОБА_1 », що міститься за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

20 квітня 2017 року в одному із проваджень - №52015000000000010 - ОСОБА_1 було повідомлено про підозру. Згідно із судовими ухвалами, ОСОБА_3 мав можливість остаточно вирішувати основні питання діяльності ТОВ "Енерготехпром", що є міноритарним акціонером, членом наглядових органів компаній: ПАТ "БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ КОМБІНАТ "БУДІНДУСТРІЯ", ПАТ`ЕНЕРГОТЕХНОЛОГІЇ", ПАТ "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "МЕГА-ПОЛІС", ПАТ "КРИВОРІЗЬКИЙ ТУРБІННИЙ ЗАВОД "КОНСТАР", ТОВ "БРИНКФОРД".

В кримінальному провадженні № 52015000000000010 в травні 2017 року на частки ОСОБА_4 у всіх трьох фірмах накладено арешт.»

«КРИМІНАЛЬНІ ПРОВАДЖЕННЯ ТА САНКЦІЇ:

Кримінальні провадження

1) Кримінальне провадження НАБУ №52015000000000009 від 11.12.2015 року за ч. 4 ст. 368 КК України (одержання неправомірної вигоди в особливо великому розмірі) ч. 3 ст. 209 КК України (легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом). Постановою Генеральної прокуратури України від 09.11.2017 року матеріали досудового розслідування №52015000000000009 від 11.12.2015 року та №52015000000000010 від 11.12.2015 року об`єднано під номером 52015000000000009 від 11.12.2015 року. Тоді ж змінено правову кваліфікацію діяння на ч. 5 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах), ч. 3 ст. 209 (легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом), ч. 1 ст. 255 КК України (створення злочинної організації).

25.10.2017 року ОСОБА_7 в цьому провадженні пред`явлено підозру.

2) не відлучатися з м. Києва без дозволу детектива, прокурора або суду;

3) повідомляти детективу, прокурору чи суду про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватись від будь-якого спілкування з ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32 (інформація про осіб прихована), а також від спілкування щодо ДП «СхідГЗК», ТОВ «Енерготехпром», ПрАТ «Енерготехнології», ПрАТ «СК «Мега-Поліс», ДП «STEUERMANN-Україна ГМБХ», ПрАТ «Пласт»,ПАТ «Запорізький абразивний комбінат», австрійських компаній «STEUERMANN» Investitions- und Handelsgesellschaft bmH», «Bollwerk Finanzierungs-und Industriemanagement AG», «Uniqa Osterreich Versicherungen AG», британських компаній «WARGRAVE TRADING LLP», «ADTECH CONSULTING LIMITED», «DALLAS FUEL SA», кіпрських компаній «FORTER HOLDINGS LTD», «HUMMERON COMPANY LTD», «LEDRA NOMINEES LTD», «IONICS NOMINEES LTD», «DEVECOM COMPANY LTD», «ABS ALLIED BUILDING STEEL LTD», панамської компанії «BRADCREST INVESTMENTS SA», компаній «KENSON TRADING LIMITED», «WENMORE ENTERPRISES LTD» - з будь-якими особами, утримуватись від спілкування з будь-яких питань з особами, які є або були учасниками або представниками вказаних компаній, крім своїх захисників;

29.11.2017 року в рамках кримінального провадження було арештовано квартиру ОСОБА_1 .

За інформацією веб-сайту НАБУ: "За версією слідства, екс-народний депутат України, колишній голова комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, у змові з трьома особами - згаданим посадовцем структурного підрозділу ДП «НАЕК «Енергоатом», колишнім керівником цього ж підрозділу та ще однією особою, наближеною до екс-народного депутата, організували корупційну схему, в результаті якої інтересам ДП «НАЕК «Енергоатом» завдано шкоди в розмірі 6,4 млн євро. Як з`ясували детективи НАБУ, учасники угруповання у 2008-2012 рр штучно створили умови проведення низки тендерів, завдяки яким переможцем визнано чеську компанію «Skoda JS» (фактичним власником є російське ЗАТ «Об`єднані машинобудівні заводи») із завищеними на 6,4 млн євро ціновими пропозиціями, що в окремих випадках складало до 20% від вартості обладнання. У подальшому, після отримання зазначених коштів за контрактами, укладеними з ДП «НАЕК «Енергоатом», «Skoda JS» перерахувала 6,4 млн. євро на рахунок компанії «BRADCREST INVESTMENT S.A.» (Панамська Республіка), єдиним власником (бенефіціаром) якої є екс-народний депутат України."

2) Кримінальне провадження НАБУ №52015000000000010 від 11.12.2015 року за ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, за підозрою ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у заволодінні в складі злочинної організації коштами ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ДП "СхідГЗК") в особливо великому розмірі та їх легалізації (відмивання). 09.11.2017 року це провадження об`єднано з провадженням №52015000000000009 про що йдеться вище.

07.11.2017 року НАБУ повідомило, що кількість підозрюваних у справі зросла до восьми осіб, також пред`явили підозру ще трьом - генеральному директору [Ейбергер Вольфганг], директору [ ОСОБА_12 ] компанії «Steuermann». Ще один підозрюваний - громадянин України - є керівником низки компаній, які систематично вигравали тендери у ДП «СхідГЗК», ДП «НАЕК «Енергоатом», ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», та, водночас, є очільником іноземних підприємств, задіяних у схемі відмивання коштів. Про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.255 та ч.5 ст.191 КК України, йому повідомлено у Латвійській Республіці.

Суть справи полягає в тому, що в грудні 2013 року ДП «СхідГЗК» з порушеннями провело конкурс з відбору постачальників уранового оксидного концентрату, переможцем конкурсу було визнано Steuermann Investitions- und Handelsgesellschaft mbH (STEUERMANN). При цьому STEUERMANN не є виробником концентрату і не мало засобів для його перевезення. 25.07.2014 і пізніше 23.02.2015 STEUERMANN, від імені якого діяв директор цієї компанії ОСОБА_25, уклало договори з Казахською компанією «Степногірський гірничо-хімічний комбінат» (ТОО "Степногорский горно-химический комбинат", далі - СГХК). Відповідно до цих контрактів СГХК мало поставити для ДП «СхідГЗК» той же урановий концентрат та на таких же умовах, що STEUERMANN мав поставити для ДП «СхідГЗК». СГХК здійснило такі поставки у повному обсязі, однак за ціною нижчою, ніж ціна поставки STEUERMANN на 17,28 млн. дол. США (за курсом НБУ 462,95 млн. грн). Таким чином, ДП «СхідГЗК» здійснило надмірні витрати протягом 2014-2016 років в сумі 17,28 млн. дол. США.

3) Кримінальне провадження НАБУ №52016000000000005 від 14.01.2016 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, службовими особами ДП «Об`єднана гірничо-хімічна компанія», які, зловживаючи своїм службовим становищем, уклали договори щодо постачання продукції, виготовленої підприємством, за заниженою вартістю, внаслідок чого третіми особами отримано неправомірну вигоду на суму понад 100 млн. грн. Керівником ДП "ОГКХ" є ОСОБА_9 .

В публічно-доступних деклараціях про доходи ОСОБА_4 (остання була подана у 2014 році)відсутні відомості про володіння ним частками у статутних капіталах юридичних осіб.»