Ухвала

від 14.08.2022 по справі 2-2361/10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7184/22

Справа № 2-2361/10

Головуючий у першій інстанції Толкаченко О.О.

Доповідач Князюк О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

15.08.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Князюка О. В.,

суддів: Заїкін А.П., Таварткіладзе О.М.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 жовтня 2010 року по цивільній справі за позовом заступника прокурора Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури в інтересах держави в особі ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління ВАТ "Ощадбанк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в:

Рішенням Білгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської областівід 07жовтня 2010 року позовні вимоги заступника прокурора Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури в інтересах держави в особі ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління ВАТ "Ощадбанк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення коштів було задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням 04.06.2022 року засобами поштового зв`язку "Укрпошта" ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу на вказане рішення суду.

Апеляційна скарга на вказане рішення суду була подана апелянтом 04.06.2022 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Так, апелянтом подано заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження, яку вмотивовано тим, що апелянт ознайомилась з оскаржуваним рішенням суду тільки 10 травня 2022 року, про що свідчить відпоаідна відмітка в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що рішення суду було ухвалено 07 жовтня 2010 року.

Відповідно до заяви, датованою 29.09.2010 року (арк. справи 41) просила суд справу розглянути без їїї участі.і».

Згідно вищевикладеного вбачається, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про наявність цивільної справи за позовом заступника прокурора Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури в інтересах держави в особі ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління ВАТ "Ощадбанк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення коштів та відповідно, власноручно згідно змісту заяви від 29.09.2010 року (арк. справи 41) відповідач просиоа суд розглянути справу за її відсутності. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що протягом більш ніж одинадцяти років з моменту постановлення рішення суду, апелянт жодним чином не реалізовувала своє право на доступ до судового рішення та оскарження його в апеляційному порядку.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X). Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (рішення у справі «Делкурт проти Бельгії», від 17 січня 1970 року, пункт 25, Серія А N 11; п. 27 рішення Суду у справі «Пелевін проти України», no. 24402/02, від 20 травня 2010 року).

Однак, при цьому, Суд зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, пункти 37-38 рішення у справі «Мушта проти України» від 18 листопада 2010 року).

У справі «Устименко проти України» Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить ухвалювати рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Більше того, у рішенні ЄСПЛ від 19 лютого 2009 «Христов проти України», заява №24465/04, Європейський суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

Крім того, вирішуючи питання щодо поважності пропуску строку на оскарження, апеляційний суд враховує правовий висновок Верховного суду України викладений в ухвалі по справі №5-45кз17 від 24 лютого 2017 року, відповідно до якого несвоєчасне отриманнякопії судовогорішення самепо собіне можебути визнаноповажною причиноюпропуску строку. Визнати поважною причиною можливо лише в сукупності з іншими обставинами, обумовленими поважністю, з огляду на які цей строк було пропущено.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимогстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта може призвести до порушення прав іншої сторони процесу.Зазначена конвенційна норма зобов`язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд визнає неповажними, викладенні ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 жовтня 2010 року, оскільки було достовірно відомо про наявність цивільної справи за позовом заступника прокурора Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури в інтересах держави в особі ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління ВАТ "Ощадбанк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення коштів, однак відповідач протягом одинадцяти років з моменту постановлення рішення суду, жодним чином не цікавилася розглядом справи, не реалізовувала своє право на доступ до судового рішення та оскарження його в апеляційному порядку.

При цьому, згідно вимог чинного цивільно-процесуального законодавства, практики Європейського суд з прав людини та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ОСОБА_1 зобов`язана була в розумні строки цікавитись станом відомого їй судового провадження, зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо її, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані іззволіканням урозгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Отже, у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 жовтня 2010 року по цивільній справі за позовом заступника прокурора Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури в інтересах держави в особі ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління ВАТ "Ощадбанк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення коштів слід відмовити, оскільки підстави наведені в заяві про поновлення строку є неповажними.

Керуючись ст.358 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження по справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 жовтня 2010 року по цивільній справі за позовом заступника прокурора Білгород-Дністровської міжрайонної прокуратури в інтересах держави в особі ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління ВАТ "Ощадбанк" до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту її підписання.

Головуючий суддя О.В. Князюк

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе