Рішення

від 15.08.2022 по справі 454/477/22

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/477/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2022 року Сокальський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Адамович М. Я.

за участю секретаря: Калиш В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного пзовного провадження без виклику сторін в місті Сокалі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю третьої особи головного спеціаліста відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства й оперативного реагування Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Бурлаченко Олександра Сергійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернуся в суд з даним позовом та просить поновити йому строк оскарження постанови від 14.01.2022р. про накладення на нього адміністративного стягнення за ст.55 КУпАП та скасувати дану постанову, закривши провадження у справі.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуваною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.55 КУпАП, яке полягало у відхиленні від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою.

З даною постановою він не погоджується, оскільки земельна ділянка площею 96,3432га була передана йому в оренду для ведення фермерського господарства та він використовував її за призначенням.

Перед ним дану земельну ділянку обробляли інші особи, які використовували її для ведення фермерського господарства та розорювали.

Він отримав дану земельну ділянку в тому стані, в якому вона існує на даний час та використовував за призначенням.

В акті, протоколі про адміністративне правопорушення, оскаржуваній постанові не зазначено в чому саме полягає використання земельної ділянки з відхиленням від проектів землеустрою та якого саме проекту.

В даних документах, на його думку підтверджено передачу йому земельної ділянки для ведення фермерського господарства та саме за таким цільовим призначенням така ним використовувалася.

17.05.2022р. ОСОБА_1 подав суду клопотання про зупинення провадження у справі, в якому покликався на те, що ним оскаржено припис про усунення порушень від 14.01.2022р. про усунення порушень земельного законодавства та даний припис був підставою оскаржуваної в даній справі постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Вказані позивачем обставини не можуть бути підставою зупинення провадження у справі, оскільки рішення у справі про оскарження припису було ухвалено 31.05.2022р., яким в скасуванні такого судом відмовлено, а також вирішення вказаної справи Львівським окружним адміністративним судом жодним чином не впливає на вирішення справи Сокальським районним судом Львівської області про оскарження постанови по справі про накладення адміністративного стягнення.

Представник відповідача подала відзив на позов, в якому на заперечення позовних вимог зазначила, що протокол про адміністративне правопорушення був складений у присутності позивача та він був повідомлений про час та місце його розгляду, про що свідчать особисті підписи останнього.

Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області (далі ГУ Держгеокадастру) прийнято наказ №533-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності», в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 4624882400:14:000:0651.

За результатами перевірки складено акт №533-ДК/495/АП/09/01-21 від 01.12.2021р., яким встановлено, що вказана земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням 01.02 для ведення фермерського господарства, розташована на території Карівської сільської ради, Червоноградського району Львівської області та перебуває в оренді ФГ «Бонсай», головою якого є ОСОБА_1 .

Також встановлено, що 16.12.2016р. між ГУ Держгеокадастру у Львівській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, на підставі якого в оренду позивачу передана земельна ділянка державної форми власності для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 4624882400:14:000:0651 загальною площею 96,3432га, пасовища.

Перевіркою встановлено, що земельна ділянка використовується із порушенням вимог земельного законодавства, а саме п.5 ст.20 та ст.211 ЗК України, відповідальність за, що передбачена ст.55 КУпАП.

Надалі винесено припис про усунення порушення вимог чинного земельного законодавства в місячний термін та складено протокол про адміністративне правопорушення, за наслідками розгляду якого винесено оскаржувану постанову.

Позивач подав відповідь на відзив та зазначив, що відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, за категорією використання виділяють землі сільськогосподарського призначення (секція А), які за цільовим призначенням поділяються землі для фермерського господарства (код 01.02) та землі сінокосіння і випасання худоби (код 01.08.), які є різними за цільовим призначенням.

Договір оренди був укладений на підставі наказів ГУ Держгеокадастру у Львівській області, які були прийняті на підставі проекту із землеустрою.

Даний проект землеустрою був розроблений на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області, відповідно до якого, йому надавалися в оренду земельні ділянки з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

Зазначений проект затверджений наказом ГУ Держгеокадастру.

В договорі оренди зазначено, що земельна ділянка передавалася йому саме для ведення фермерського господарства.

Вважає, що ним та Фермрським господарством «Бонсай» (далі ФГ «Бонсай») не були порушені обов`язки за договором та не було допущено відхилення без дозволу власника від проекту землеустрою.

Статтею 37 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що розорювання сіножатей, пасовищ може бути обмежено, однак імперативної заборони не існує.

Жодних обмежень щодо розорювання пасовищ договір не містить.

Покликаючись на долучені постанову про закриття кримінального провадження від 28.09.2020р. та довідку Карівської сільської ради зазначив, що пасовища та сіножаття було розорано попередніми користувачами та в договорі на нього не було покладено обов`язку відновлювати сіножаття.

Відповідальність за невідповідність земельної ділянки лежить на орендодавцю ГУ Держгеокадастру у Львівській області та тепер на Белзькій міській раді.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Звертаючись з позовом позивач заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду та покликався на отримання оскаржуваної постанови 22.01.2022р. та перебування на лікуванні з 19.01.2022р. по 10.02.2022р., що підтверджується копією відправлення та довідками від 09.02.2022р. та від 10.02.2022р.

Частиною першою статті 121 КАС передбачена можливість поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, за заявою учасника справи, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Питання поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується, що оскаржувана постанова вручена позивачу лише 22.01.2022р. та він лікувався в період з 19.01.2022р. по 10.02.2022р.

Тому, суд дійшов висновку про поважність пропуску позивачем строку оскарження постанови щодо нього, а тому такий підлягає поновленню.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 15.02.2016р. позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Карівської сільської ради Сокальського району, орієнтовною площею 149,0000га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

З висновку від 01.04.2016р. (яким погоджено проект) встановлено, що вказаним проектом передбачено відведення ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства, які за категорією земель відносяться до земель сільськогосподарського призначення, угіддя сіножаті та угіддя пасовища.

16.12.2016р. між Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди, за умовами якого позивачу передано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 4624882400:14:000:0651 загальною площею 96,3432га, розташовану на території Карівської сільської ради Сокальського (на даний час Червоноградського) району Львівської області, для ведення фермерського господарства, де така земельна ділянка визначена як сіножаті.

Відповідно до витягу від 13.02.2017р., право оренди зазначеної земельної ділянки зареєстровано 07.02.2017р.

Додатковою угодою від 12.05.2019р. до вказаного договору внесено зміни, зокрема в найменуванні сторони орендаря земельної ділянки Фермерське господарство «Бонсай» в особі голови даного господарства ОСОБА_1 .

Відповідно до договору суборенди землі №1С/2017 від 11.04.2017р., ОСОБА_1 передав ПП «Західний Буг» в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 96,3432га кадастровий №4624882400:14:000:0651. Сторонами погоджено дію договору до 07.08.2017р.

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства №533-ДК/495/АП/09/01-21 від 01.12.2021р. при використанні земельних ділянок з кадастровими номерами 4624882400:14:000:0651, 4624882400:14:000:0652, 4624882400:12:000:0650, 4624882800:03:000:0116, 4624882800:01:000:0079, 4624882800:03:000:0114, 4624882800:03:000:0113, 4624882800:03:000:0115, 4624882800:01:000:0077, 4624882800:01:000:0078, 4624882100:19:004:0006, 4624882100:19:004:0007, 4624882100:19:004:0005, які розташовані на території Карівської та Корчівської сільських рад Червоноградського району Львівської області, за результатами якої встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4624882400:12:000:0650 загальною площею 40,5627га відноситься до земель сільськогосподарського призначення та передана в оренду ОСОБА_1 як пасовище, однак останнім при використанні даної земельної ділянки порушено вимоги п.5 ст.20 та ст.211 ЗК України.

14.01.2022р. складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого за наслідками перевірки 01.12.2021р. встановлено порушення п.5 ст.20 та ст.211 ЗК України, п.1 ст.55 КУпАП на земельній ділянці площею 96,3432га кадастровий номер 4624882400:14:000:0651 на території Карівської сільської ради, зокрема: відхилення від затверджених в установленому законом порядку проектів землеустрою. Цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства, вид використання для ведення фермерського господарства.

Постановою від 14.01.2022р. на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340грн. за вчинення вищезазначеного правопорушення.

Також, 14.01.2022р. складено припис, яким зобов`язано ОСОБА_1 усунути викладені вище порушення вимог земельного законодавства.

На запит Управління захисту економіки у Львівській області від 16.08.2017р. Карівською сільською радою Сокальського району Львівської області надано відповідь з приводу використання ПП «Західний Буг» земель на території даної сільської ради без укладення договорів, розмір сплати останнім орендної плати та площі і кадастрові номери земельних ділянок.

04.02.2022р. ОСОБА_1 звертався до Червоноградської окружної прокуратури із заявою про надання відомостей про результати досудового розслідування за його зверненням щодо самовільного захоплення ПП «Західний Буг» земельних ділянок на території Карівської сільської ради Львівської області, на яку йому надано відповідь про те, що відомості за його зверненням до Єдиного реєстру досудових розслідувань не вносилися.

Також, позивачу надано відповідь, що органом досудового розслідування припинена подальша перевірка за його заявою щодо самовільного зайняття ПП «західний Буг» його земельної ділянки, оскільки встановлено, що таку земельну ділянку площею 96,3432га «сіножаті» кадастровий №4624882400:14:000:0651 він передав у суборенду даному підприємству.

Слідчим управлінням головного управління Національної поліції у Львівській області позивачу надано відповідь, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.06.2017р. за ознаками ч.1 ст.197-1 КК України завершено та до суду скеровано обвинувальний акт.

21.02.2022рю позивач надано відповідь, що кримінальне провадження №12017140000000490 за фактом незаконного використання ПП «Західний Буг» земель Карівської сільської ради Сокальського району в 2016-2017 роках, відділенням поліції №2 Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області не проводиться.

На запит представника позивача адвоката Бордюк М.Й. Червоноградським РВП ГУНП у Львівській області надано відповідь щодо кримінального провадження за його заявою про самовільне захоплення ПП «Західний Буг» земельної ділянки площею 96,3432га кадастровий №4624882400:14:000:0651. З доданих документів встановлено, що розгляд вищевказаної заяви ОСОБА_1 припинено.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, що регламентовано ст.14 Конституції України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України "Про землеустрій", Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Відповідно до ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно - заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з ч. 5 ст. 20 ЗК України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Тобто, власник чи користувач такої земельної ділянки, на відміну від земельних ділянок інших категорій, не вправі самостійно, на власний розсуд визначати вид використання земельної ділянки сільгоспризначення в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (частини 1-4 ст.22 ЗК України).

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до п. 1.2, 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (далі - Класифікація), код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі. КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Земельна ділянка, на відміну від інших об`єктів права власності, відносно яких власник вправі здійснювати будь-які дії(знищувати, псувати, споживати тощо), має використовуватися виключно відповідно до її цільового призначення, причому навіть невикористання ділянки також є правопорушенням.

Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Відповіднро до ст.1 Закону України "Про землеустрій" містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» під невиконанням вимог щодо використання земель за цільовим призначенням розуміється, зокрема, фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель відповідно до ст. 21 ЗК України є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Пунктом «ґ» ст.211 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням;

З викладених вище норм чинного законодавства України випливає, що земельні ділянки, віднесені до однієї і тієї ж категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності тощо, та визначені у Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженій наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення певного виду використання забороняється використовувати як землі іншого виду використання.

Сіножаті - це сільськогосподарські угіддя, лучну рослинність яких постійно використовують на сіно, один з основних видів кормової бази для свійської худоби.

Використання земельної ділянки з цільовим призначенням «сіножать» з метою розорювання та засівання культур суперечить статусу цих сільськогосподарських угідь.

Ст.35 Закону України «Про охорону земель» передбачає, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані: отримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо; дотримуватися нормативів при здійсненні протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, пов`язаних з охороною земель, збереженням і підвищенням родючості ґрунтів; надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів; сприяти систематичному проведенню вишукувальних, обстежувальних, розвідувальних робіт за станом земель, динамікою родючості ґрунтів; своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щодо стану, деградації та забруднення земельних ділянок; забезпечувати додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.

ВІідповідно до ст.37 Закону України «Про охорону земель», власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

Відповідно до ст.34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель", державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно ст.9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, здійснюється, окрім іншого, шляхом проведення перевірок.

Судом встановлено, що в оренду передано земельні ділянки загальною площею 96,3432га, які є сіножатями та саме з цим цільовим призначенням було розроблено і проект землеустрою. На момент укладення договору позивач засвідчив своїм підписом свою згоду з тим, що такі земельні ділянки передані йому в належному стані та суду не надані докази існування в нього зауважень з цього приводу на час укладення договору та передачі земельних ділянок.

Тому, покликання позивача на ті обставини, що він отримав земельну ділянку в розораному стані і таке розорювання пасовища було вчинено попередніми користувачами, є неспроможними та спростовуються вищевказаними дослідженими судом доказами.

На своє виправдання позивач покликався також на те, що земельна ділянка була передана ним в суборенду ПП «Західний Буг» та заявляв, що саме цим підприємством вчинено розорювання сіножаті. Однак, даний договір діяв лише до 07.08.2017р. та суду не надано доказів продовження суборенди.

В свою чергу, вищевказані порушення земельного законодавства виявлено 01.12.2021р. (що відображено в акті), тобто задовго після припинення суборенди земельної ділянки площею 96,3432га.

Таким чином, передана в оренду земельна ділянка, які за категорією земель відносяться до земель сільськогосподарського призначення, угіддя сіножаття та угіддя пасовища, однак використовується для вирощування товарної сільськогосподарської продукції, що свідчить про відхилення від погодженого проекту землеустрою без належного дозволу власника земельної ділянки.

Вказані дії є порушенням вимоги раціонального землекористування.

Зазначене вказує на правомірність притягнення останнього до відповідальності та накладення адміністративного стягнення на підставі ст.55 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 5, 19, 241-245, 286 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови №533-ДК/002/По/07/01-22 від 14.01.2022р., винесену головним спеціалістом відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства й оперативного реагування Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Бурлаченко Олександром Сергійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.55 КУпАП.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до земель Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участю третьої особи головного спеціаліста відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства й оперативного реагування Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Бурлаченко Олександра Сергійовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення воно може бути оскаржене протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно доп.4 ч.5 ст.246 КАС України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.250 КАС України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, ЄДРПОУ: 39769942, місцезнаходження: пр-т Чорновола,4, м.Львів.

Третя особа: Головний спеціаліст відділу здійснення державного контролю за додержанням земельного законодавства й оперативного реагування Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Бурлаченко Олександр Сергійович, місцезнаходження: пр-т Чорновола,4, м.Львів.

Головуючий: М. Я. Адамович