Ухвала

від 16.08.2022 по справі 607/8314/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/8314/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/817/237/22 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія -

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2022 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю - секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

представника власника

арештованого майна адвоката ОСОБА_7

представника цивільного позивача адвоката ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою власника арештованого майна ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 липня 2022 року, у кримінальному провадженні № 12022211040000796 від 10 червня 2022 року, про арешт майна,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 липня 2022 року задоволено клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР 10 червня 2022 року за № 12022211040000796, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України та накладено арешт на належне ОСОБА_9 нерухоме майно, шляхом заборони його відчуження та розпорядження ним:

- нежитлові будівлі, загальною площею 758 квадратних метрів (жерстяний цех підліт.«Б» площею 681,8 кв.м., склад підліт. «З» площею 54,7 кв.м., прохідна під літ. «М» площею 21,5 кв.м.), що знаходиться за адресою Тернопільська обл., м. Збараж, вул. Грушевського М., будинок95;

- будівлю, загальною площею 816,1 квадратних метра, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлове приміщення, загальною площею 462,2 квадратних метра, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ,п риміщення2;

- нежитлове приміщення, загальною площею 123,4 квадратних метра, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ;

- нежитлове приміщення, загальною площею 116,1 квадратних метра, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 ;

- нежитлове приміщення загальною площею 166,1 квадратних метра, що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 ;

- 1/3 частки права власності на квартиру, загальною площею 66,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ;

- земельні ділянки, площею 0,3771га, кадастровий номер 6122483000:01:003:0505 та площею 1,7878 га, кадастровий номер 6125286900:01:001:2050,

- будівлі та споруди загальною площею 1102,7 кв. м., в які входять цегляний будинок контори літери «А», цегляна прибудова літери «а1», цегляний ливарний цех літери «Б», цегляна прибудова «б1», цегляний ливарний цех літери «В», цегляна прибудова літери «в1», кам`яний підвал літери «в2», цегляний ливарний цех літери «Д», цегляна прибудова літери «д1», що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .

Задовольняючи клопотання прокурора, слідчий суддя виходив з наявності обґрунтованих підстав для накладення арешту на належне ОСОБА_9 на праві приватної власності нерухоме майно, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову).

В апеляційній скарзі ОСОБА_9 вважає вищевказану ухвалу незаконною, передчасною, неналежно обґрунтованою, винесеною з істотним порушенням вимог процесуального Закону.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що як прокурором у клопотанні, так і слідчим суддею в ухвалі про накладення арешту не вказано вартість об`єктів нерухомого майна належного ОСОБА_9 , у зв`язку з чим не визначено співмірність між розміром заподіяної шкоди та розміром вартості нерухомого майна, на яке накладено арешт, що не узгоджується з вимогами ч.8 ст.170 КПК України.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_9 немає жодного процесуального статусу у кримінальному провадженні № 12022211040000796 від 10 червня 2022 р, у зв`язку чим арешт його майна є порушенням положень ч.6 ст.170 КПК України.

Вказує, що судом не здобуто доказів існування обставин того, що ОСОБА_9 , з метою невиконання своїх зобов`язань перед ОСОБА_10 (цивільним позивачем) може приховати чи відчужити своє нерухоме майно.

Зазначає, що питання забезпечення арешту майна неодноразово вирішувалось в порядку цивільного та господарського судочинства і по таких господарських та цивільних справах уже винесені рішення і виходячи з їх змісту між апелянтом та цивільним позивачем існують цивільні та господарські правовідносини.

Стверджує, що в його діях відсутні ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, за якою за заявою ОСОБА_10 внесені відомості до ЄРДР.

Вказує на безпідставність поданого цивільного позову; незаконність постанови про створення групи слідчих у даному кримінальному провадженні і, відповідно, відсутність повноважнь у слідчих на проведення досудового розслідування; незаконність постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні.

На думку апелянта, повернення слідчим суддею попередньо поданого клопотання слідчого про накладення арешту на майно ОСОБА_9 для усунення недоліків, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Як на підставу для скасування судового рішення апелянт вказує на відсутність у клопотанні прокурора про арешт майна клопотання від сторони потерпілого про необхідність такого засобу забезпечення кримінального провадження, а також на відсутність доказів того, що ОСОБА_10 є власником та бенефеціаром ТОВ Смарт Вуд-Ко та ТОВ Тервуд.

Просить скасувати ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 липня 2022 року про накладення арешту на майно ОСОБА_9 та відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна у межах кримінального провадження № 12022211040000796 від 10 червня 2022 року.

Одночасно, ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження з тих мотивів, що він не був повідомлений про розгляд клопотання прокурора про арешт майна і не приймав участі у судовому засіданні.

Заслухавши доповідача суддю апеляційного суду; представника власника арештованого майна адвоката ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу і, з наведених у ній мотивів просить, її задовольнити; представника цивільного позивача адвоката ОСОБА_8 , який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги; прокурора, який ухвалене слідчим суддею рішення про арешт майна вважає законним та обґрунтованим і тому просить залишити його без зміни; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти дів з дня її оголошення.

За ч. 1 ст. 117 КПКстрок виконання процесуальних дій може бути поновлений в тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин.

Поважними причинами є ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк.

Такими поважними причинами може бути необізнаність заінтересованих осіб про мотиви прийнятого слідчим суддею рішення, що є підставою для поновлення строку апеляційного оскарження за відповідним клопотанням в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК.

Як слідує з матеріалів судового провадження, клопотання слідчого про накладення арешту на майно розглядалося слідчим суддею без участі особи щодо майна якої розглядалося клопотання прокурора, хоча судом приймалися заходи для його належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.

З ухвалою слідчого судді представник ОСОБА_9 . Адвокат ОСОБА_7 ознайомився 28 липня 2022 року, про що свідчить його підпис на заяві про видачу судового рішення. Апеляційна скарга подана ОСОБА_9 03 серпня 2022 року.

Зважаючи на доводи апеляційної скарги щодо пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 06 липня 2022 року, колегія суддів вважає, що його слід поновити як пропущений з поважних причин.

Як встановлено з матеріалів провадження, Тернопільський районним управлінням поліції ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022211040000796, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 червня 2022 року за заявою потерпілого ОСОБА_11 , за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

В межах даного кримінального провадження потерпілий ОСОБА_10 подав цивільний позов, за змістом якого ставить питання про стягнення в його користь з ОСОБА_9 завдану йому шкоду в розмірі 42 000 дол. США та 500 000 грн., а також просить орган досудового розслідування здійснити дії, спрямовані на накладення арешту на нерухоме майно, зареєстроване на праві власності за ОСОБА_9 .

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно приписів ч.6 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

За змістом ст.62 КПК України цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому цим Кодексом.

Виходячи з обставин, які встановленні слідчим суддею під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна і не заперечуються апелянтом, 01 жовтня 2019 року ОСОБА_10 було надано ОСОБА_9 в позику 42 000 дол. США, які останній зобов`язувався повернути до 01 грудня 2019 року, однак свої обов`язки не виконав. Окрім того, в квітні 2021 року ОСОБА_9 , з метою погашення боргу, запропонував ОСОБА_10 , компанії якого займаються деревообробкою, придбати у нього сировину на 500 000 грн. і, як наслідок між ТОВ Смарт Вуд-Ко і Тов Тервуд, в особі ОСОБА_12 , та ФОП ОСОБА_9 було укладено угоди, за якими на користь ФОП ОСОБА_9 було здійснено оплату за товар на суму 330 000 грн. та 170 000 грн., однак з боку ФОП ОСОБА_9 товару поставлено не було, а попередня оплата не повернута.

Оцінюючи такі дії ОСОБА_9 як шахрайство, ОСОБА_10 звернувся до органу поліції із заявою про можливе вчинення кримінального правопорушення.

Відтак, саме за фактом вчинення ОСОБА_9 шахрайський дій в особливо великих розмірах наразі проводиться досудове розслідування, у якому ОСОБА_10 є потерпілим та цивільним позивачем.

Згідно ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Аналіз матеріалів кримінального провадження та безпосередньо рішення суду першої інстанції дає колегії суддів підстави для висновку, що слідчий суддя, розглядаючи клопотання про арешт майна дотримався вказаних вимог закону.

Відповідно до ст.132 КПК України, якою регламентовані загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, вирішуючи питання про застосування таких заходів, слідчий суддя повинен встановити, що 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Обґрунтовуючи свій висновки щодо накладення арешту на майно, слідчий суддя виходив з того, що досліджені в судовому засіданні обставини дають підстави вважати, що ОСОБА_9 міг вчинити шахрайські дії, внаслідок яких потерпілому ОСОБА_10 були завдані матеріальні збитки на суму 42 000 дол. США та 500 000 грн., та який в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану своїми діями (бездіяльністю), яка може бути відшкодована шляхом вирішення цивільного позову у даному кримінальному провадженні.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що відсутність у ОСОБА_9 статусу підозрюваного чи будь-якого іншого процесуального статусу у даному кримінальному провадженні, на що ОСОБА_9 звертає увагу в апеляційній скарзі, не є перешкодою для вирішення клопотання по суті та його задоволення, оскільки наявність обґрунтованого розміру цивільного позову потерпілого ОСОБА_10 є достатнім доводом для забезпечення балансу прав та інтересів учасників кримінального провадження, з урахуванням положень ч.6 ст.170 КПК України.

Наявність цивільних та господарських справ щодо вирішення спору між ОСОБА_8 та підприємствами, які він представляє, з однієї сторони та ФОП ОСОБА_9 з другої, на думку колегії суддів, також не перешкоджає для вирішення клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні, в якому потерпілим представлено ряд доказів щодо заподіяння йому матеріальної шкоди особою щодо якої здійснюється кримінальне провадження і відшкодування якої можливе шляхом вирішення заявленого потерпілим цивільного позову.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта щодо відсутності клопотання від сторони потерпілого про необхідність такого засобу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки разом з цивільним позовом, який знаходиться в матеріалах провадження, потерпілим ОСОБА_10 заявлено клопотання про накладення арешту на майно ОСОБА_9 з метою відшкодування завданої шкоди. (а. п.13-19)

Твердження, наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_9 на предмет неспівмірності вартості арештованого майна із завданою шкодою, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки апелянт не наводить жодних доказів, які б доствірно вказували на вартість такого майна.

Повернення слідчим суддею попередньо поданого клопотання слідчого у даному кримінальному провадженні про накладення арешту на майно ОСОБА_9 , для усунення недоліків, повністю узгоджується з приписами ч.3 ст.172 КПК України і не може вважатись істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, як про це зазначає апелянт.

Що стосується твердження апелянта ОСОБА_9 про відсутність доказів вчинення ним кримінального правопорушення, а також незаконність проведення слідчих дій у даному кримінальному провадженні з мотивів зібрання доказів неуповноваженими на те особами, то колегія судді їх до уваги не приймає, з огляду на наступне.

Досліджені судом першої та апеляційної інстанції матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільного позову). При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті. Тобто, слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним з яких є накладення арешту на майно.

Колегія суддів звертає також увагу на суперечливість доводів ОСОБА_9 , викладених в апеляційній скарзі, оскільки вказуючи про відсутність належних та допустимих доказів щодо належності наведеного в ухвалі слідчого судді переліку нерухомого майна ОСОБА_9 , останній одночасно не заперечує цього факту, зазначаючи, що саме він є власником такого майна і стверджує, що воно набуте ним у законний спосіб.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до переконання, що слідчим суддею правильно, у відповідності до вимог ст.ст.170-173 КПК України, вирішено клопотання прокурора про арешт майна, а тому підстав для скасування вищевказаної ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 липня 2022 року про арешт майна, про що ставить питання апелянт ОСОБА_9 , не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись статтями 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Поновити ОСОБА_9 строк апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 липня 2022 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 липня 2022 року, якою задоволено клопотання прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР 10 червня 2022 року за № 12022211040000796, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України без зміни.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді