Рішення

від 15.08.2022 по справі 910/1317/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.08.2022Справа № 910/1317/22Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Народна аптека № 1"

про стягнення 5460,04 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Томаш" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Народна аптека № 1" про стягнення за договором від 02.09.2020 № 548 основного боргу в розмірі 3959,61 грн., пені в розмірі 312,55 грн. та штрафу в розмірі 1187,88 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Вказана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, 6.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу за закінченням терміну зберігання.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.09.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки від 02.09.2020 № 548, за умовами якого постачальник зобов`язується систематично поставляти і передавати у власність покупця лікарські засоби, медичні вироби та інші товари, які мають право придбавати та продавати аптечні заклади та їх структурні підрозділи (далі - товар), а покупець зобов`язується приймати товар і вчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 2.4 договору передача товару від постачальника покупцеві здійснюється на підставі супровідних документів (накладної, акта). Підпис на супровідних документах матеріально відповідальної особи, яка одержала товар, засвідчується печаткою покупця (за наявності) згідно довіреності на приймання та підписання накладних при прийманні товару.

У пункту 3.2 договору сторони погодили, що ціна товару, сума кожної поставки, відстрочка оплати поставленого товару і розмір націнки вказуються в накладних, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з пунктом 7.4 договору останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 року. Якщо після закінчення терміну дії даного договору сторони продовжують співпрацювати по предмету договору, і не було пропозицій про зміну його умов, то договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

Відповідно до довіреності від 02.09.2020 № 1 відповідач уповноважив на строк дій договору поставки від 02.09.2020 № 548 на приймання та підписання видаткових накладних та/або товарно-транспортних накладних при прийманні товару Ткаченко В.В., Антоненко І.О., Буцанову О.В.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4021,24 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими печатками товарно-транспортними накладними від 16.04.2021 № 81776 на суму 1729,91 грн., від 23.04.2021 № 86654 на суму 91,40 грн. та № 86941 на суму 2199,93 грн. Строк оплати згідно з товарно-транспортними накладними становив 28 днів з моменту одержання товару.

01.08.2021 між сторонами підписаний та скріплений печатками акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого борг відповідача перед позивачем становить 4459,61 грн.

У свою чергу, відповідач оплату поставленого товару здійснив частково, сплативши 500 грн. 10.08.2021, що зараховані частково в рахунок погашення минулої заборгованості та частково в рахунок погашення боргу за накладною від 16.04.2021 № 81776.

У зв`язку з цим, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення залишку боргу в розмірі 3959,61 грн. та нарахованих санкцій.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки від 02.09.2020 № 548 позивач поставив відповідачу товар за підписаними обома сторонами та скріпленими печатками товарно-транспортними накладними на загальну суму 4021,24 грн., що підлягав сплаті протягом 28 днів з моменту одержання товару.

При цьому, згідно з актом звірки взаєморозрахунків загальний борг відповідача перед позивачем становив 4459,61 грн., що після часткової оплати відповідачем заборгованості становить наразі 3959,61 грн.

Ураховуючи викладене, оскільки наразі сума боргу відповідача становить 3959,61 грн. та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 312,55 грн. та штраф у розмірі 1187,88 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6.2 договору покупець за даним договором крім відшкодування збитків несе таку відповідальність: за несплату вартості товару в установлений термін сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення; за прострочення виконання грошового зобов`язання понад 30 днів від дати узгодженого терміну оплати сплачує постачальнику 30 % від загальної вартості несплаченого товару.

За арифметичним перерахунком суду, здійсненим з в межах визначеного позивачем періоду прострочення, а саме: з 15.05.2021 по 22.07.2021 за накладною від 16.04.2021 № 81776 на суму 1668,28 грн.; з 22.05.2021 по 17.11.2021 за накладними від 23.04.2021 № 86654, № 86941 на загальну суму 2291,33 грн., пеня підлягає стягненню в загальній сумі 312,55 грн.

Також за арифметичним перерахунком суду підлягає стягненню 1187,88 грн., що становить 30 % штрафу від суми боргу в розмірі 3959,61 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Народна аптека № 1" (03061, м. Київ, вул. Миколи Шепелєва, 6; ідентифікаційний код 40261497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш" (61204, м. Харків, вул. Фонвізіна, 18; ідентифікаційний код 25184975) 3959 (три тисячі дев`ятсот п`ятсот дев`ять) грн. 61 коп. основного боргу, пеню в розмірі 312 (триста дванадцять) грн. 55 коп., штраф у розмірі 1187 (одна тисяча сто вісімдесят сім) 88 коп., а також 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова