Рішення

від 15.08.2022 по справі 914/1253/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2022Справа № 914/1253/22

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Хім Торг», м. Київ до відповідача:Приватного підприємства «Львів-Полімер», м. Львівпро:стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3% річних Суддя Р.В. Крупник

Представники сторін не викликалися.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТОВ «Торгівельна компанія «Хім Торг» до ПП «Львів-Полімер» про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат, 3% річних.

Ухвалою від 16.06.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику сторін.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Позовна заява обґрунтована тим, що 10.03.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №1003/21, згідно якого постачальник зобов`язався поставляти, а покупець приймати та оплачувати отриману продукцію. У додатку №22 від 10.03.2022 до вказаного Договору сторони погодили поставку поліетилену арт. 1106 вартістю 174352,20 грн.

Як стверджує позивач свої зобов`язання він виконав належним чином та поставив відповідачу обумовлений Додатком №22 товар. Разом з цим, відповідач своїх зобов`язань за договором не дотримався та сплатив вартість поставленого товару лише частково у розмірі 50000,00 грн.

Оскільки відповідач не виконав своїх зобов`язань за Договором, ТОВ «Торгівельна компанія «Хім Торг» звернулося до суду із цим позовом про стягнення 142224,28 грн. заборгованості, з яких 124352,20 грн. основної заборгованості, 10722,65 грн. пені, 1758,41 грн. 3% річних, 5391,02 грн. інфляційних втрат.

Аргументи відповідача.

Відповідач своїм правом на висловлення заперечень проти позову, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), не скористався та не подав до суду у встановлений процесуальним законом строк відзиву на позовну заяву. Ухвалу про відкриття провадження у даній справі отримав 25.06.2022.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

10.03.2021 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №1003/21 (надалі Договір), згідно із яким постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати й оплачувати продукцію (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. Договору поставка товару здійснюється партіями. Партія товару, яку повинен поставити постачальник, визначається у погодженому між сторонами додатку до договору, що є невід`ємною частиною договору. На основі погодженого сторонами додатку до договору постачальник складає видаткову накладну, яка підписується сторонами при прийманні-передачі товару та після її підписання стає невід`ємною частиною договору. У додатку до договору та видатковій накладній сторони вказують ціну, вартість та кількість товару, його асортимент, номенклатуру за видами, групами, підгрупами, марками, типами, розмірами, які є предметом поставки конкретної партії товару.

Розділом 4 Договору, зокрема передбачено, що загальна ціна цього договору визначається кількістю отриманого та оплаченого товару покупцем протягом всього строку дії договору. Вартість кожної окремої партії товару визначається сторонами у додатку до договору (п. 4.1.). Крім вартості кожної окремої партії товару в додатку до договору, що підписується сторонами, повинні також бути визначені: кількість товару, ціна за одиницю товару та строк і умови розрахунку за партію товару (п. 4.2.). Підставою для проведення взаємних розрахунків є видаткова накладна підписана представниками сторін з відповідними на те повноваженнями (п. 4.3.). Оплата партії товару здійснюється в українських гривнях в порядку, встановленому у відповідному додатку до договору. У всіх платіжних документах посилання на номер та дату цього договору є обов`язковим (п. 4.4).

У додатку №22 від 03.02.2022 до Договору сторони домовились про поставку товару, а саме: поліетилену арт. 1106, кількістю 2,75 т, вартістю 174352,20 грн. з ПДВ.

Як передбачено п.п. 1, 2, 4, 5 цього додатку під артикулом Поліетилен арт. 1106 мається на увазі Поліетилен 15313-003. Строк поставки товару: до 04.02.2022. Вартість товару: на 03.02.2022 складає 174352,20 грн. Умови оплати товару: покупець оплачує товар до 17.02.2022.

Позивачем виставлено рахунок на оплату №184 від 03.02.2022, згідно із яким вартість товару, а саме: поліетилену арт. 1106, яку необхідно сплатити становить 174352,20 грн. з ПДВ.

Згідно із п. 3.3. Договору товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем в момент підписання сторонами видаткової накладної на товар.

Видатковою накладною №204 від 04.02.2022 підтверджується факт поставки позивачем та прийняття відповідачем товару за Договором загальною вартістю 174352,20 грн. з ПДВ.

Згідно податкової накладної №28 від 04.02.2022 позивачем нараховано податкові зобов`язання із вищевказаної поставки на суму 174352,20 грн. Факт реєстрації податкової накладної підтверджується наявною у матеріалах справою квитанцією від 11.02.2022.

24.02.2022 відповідачем частково сплачено вартість поставленого товару у розмірі 50000,00 грн., що підтверджується карточкою счета 361 за лютий 2022 року.

У п. 6.2. Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати (неоплати) товару покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, яка діяла в період несвоєчасної оплати (неоплати) за кожен день прострочення.

Сторони відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за цим договором здійснюється без обмеження строку (п. 6.4. Договору).

Оскільки відповідачем у повному обсязі не сплачено вартості поставленого товару, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як передбачено ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір поставки №1003/21 від 10.03.2021.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв обумовлений видатковою накладною товар на загальну суму 174352,20 грн. з ПДВ.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що крім вартості кожної окремої партії товару в додатку до договору, що підписується сторонами, повинні також бути визначені: кількість товару, ціна за одиницю товару та строк і умови розрахунку за партію товару.

У п. 5 додатку №22 від 03.02.2022 до Договору передбачено умови оплати товару: покупець оплачує товар до 17.02.2022.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Як передбачено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач свого обов`язку щодо оплати вартості поставленого товару за Договором, у погоджений сторонами строк, належним чином не виконав, та сплатив лише частково 50000,00 грн., що підтверджується карточкою счета 361 за лютий 2022 року.

У зв`язку із цим у нього утворилась заборгованість у розмірі 124352,20 грн. (174352,20 50000,00).

Доказів повної чи часткової сплати вказаної суми відповідачем до суду подано не було.

Зважаючи на викладене вище, суд доходить висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення із відповідача 124352,20 грн. основної заборгованості.

Звернувшись до суду із позовом, позивач, окрім основної суми заборгованості, також просить суд стягнути із відповідача 10722,65 грн. пені, 1758,41 грн. 3% річних, 5391,02 грн. інфляційних втрат.

Належним чином проаналізувавши вказані позовні вимоги, а також докази подані на їх підтвердження, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У п. 6.2. Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної оплати (неоплати) товару покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару, яка діяла в період несвоєчасної оплати (неоплати) за кожен день прострочення.

Як передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум 3% річних та пені, суд дійшов висновку, що такі підлягають частковому задоволенню у розмірі 1142,82 грн. та 8027,67 грн. відповідно.

Слід зазначити, що при обрахунку вказаних сум позивачем не враховано, що заборгованість у відповідача виникла 18.02.2022, тобто на наступний день що йде за днем визначеним як останній день платежу у п. 5 додатку №22 від 03.02.2022. Окрім цього, позивач залишив поза увагою той факт, що 24.02.2022 відповідачем сплачено 50000,00 грн., а тому нарахування 3% річних та пені до цього дня включно здійснюється на суму 174352,20 грн., а з наступного після цього дня на суму 124352,20 грн.

Що стосується суми інфляційних втрат, то така розрахована відповідачем також неправильно, а саме без урахування часткової сплати та із помилковим визначенням 04.02.2022, як дати виникнення заборгованості.

Разом з цим, позовна вимога про стягнення 5391,02 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки правильно обрахований розмір інфляційних нарахувань за спірний період є більшим, ніж заявлений.

Зважаючи на все викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2423,19 грн.

Керуючись ст. 4, 74, 76-80, 123, 129, 236-242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Львів-Полімер» (80460, Львівська обл., Кам`янка-Бузький р-н, с. Ременів, вул. Сушка Р., буд. 8; код ЄДРПОУ 13818110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Хім Торг» (04209, м. Київ, вул. Озерна, буд. 1; код ЄДРПОУ 40631061) 124352,20 грн. основної заборгованості, 8027,67 грн. пені, 1142,82 грн. 3% річних, 5391,02 грн. інфляційних втрат та 2423,19 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено в нарадчій кімнаті 16.08.2022.

СуддяКрупник Р.В.