Рішення

від 15.08.2022 по справі 917/528/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.08.2022 Справа № 917/528/22

Суддя Господарського суду Полтавської області Сірош Д. М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом

Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега-кепітал", вул. Жилянська, буд. 97, м. Київ, 01135

про стягнення безпідставно збережених коштів

Представники сторін:

від позивача: не з`явися

від відповідача: не з`явися

Обставини справи: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега-кепітал" про стягнення 65076,62 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 22.05.2018 по 30.11.2021.

У позові зазначає, що підставою для звернення до суду стало те, що в період з 22.05.2018 по 30.11.2021 включно відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області доходу від орендної плати за землю в сумі 65076,62 грн, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125 та 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Відповідач відзив на позов, у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк, не подав.

16.08.2022 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника (вх. № 5556).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 14.06.2022 суд залишив позовну заяву без руху на підставі частини 1статті 174 Господарського процесуального кодексу України, встановив спосіб усунення недоліків позовної заяви та строк усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивач, у встановлений судом строк, усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.07.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини 2 статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 22.05.2020 зареєстровано право власності за ТОВ «ОМЕГА-КЕПІТАЛ» на прибудоване приміщення магазину загальною площею 322,4 кв. м по вул. Молодіжна, буд. 13/1.

Згідно з частиною 9 статті 120 Земельного кодексу України, якщо об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), інша будівля або споруда, об`єкт незавершеного будівництва розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні, набувач такого об`єкта нерухомого майна зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу.

Відповідач не оформив в установленому законом порядку право користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нерухомим майном.

Нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці площею 522 кв. м для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Молодіжна, буд. 13/1 в м. Кременчуці, яка є сформованою.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002676082019 від 04.02.2019 земельна ділянка за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Молодіжна, 13/1, кадастровий номер 5310436100:02:001:0162, зареєстрована 05.05.2006 на підставі технічної документації із землеустрою щодо становлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

05.05.2006 зазначеній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 5310436100:02:001:0162.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.01.2020 у справі № 917/1080/19 суд визнав укладеним між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елкон ЛТД» (колишній власник нерухомого майна) договір оренди земельної ділянки загальною площею 522 кв. м, кадастровий номер № 5310436100:02:001:0162, яка розташована за адресою: вул. Молодіжній, 13/1 в м. Кременчуці.

Проте матеріали справи не містять доказів оформлення права користування спірною земельною ділянкою колишнім власником нерухомого майна - ТОВ «Елкон ЛТД» на підставі рішення господарського суду від 28.01.2020.

Також, відповідач (новий власник нерухомого майна) не оформив право користування земельною ділянкою у зазначений період (з 22.05.2020 по 30.11.2021).

Відсутність договору оренди землі позбавляє міську раду, як орендодавця, права отримувати від цієї земельної ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з статями 122, 123 та 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

За змістом статті 377 Цивільного кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Відповідно до частини 3 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває в оренді, у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію у попереднього власника, до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною четвертою цієї статті. Волевиявлення орендодавця (власника) та внесення змін до договору оренди землі, емфітевзису, суперфіцію із зазначенням нового орендаря (користувача) земельної ділянки не вимагаються. Про перехід відповідного права його суб`єкт зобов`язаний негайно повідомити орендодавця, особу, яка передала земельну ділянку в користування на праві емфітевзису, суперфіцію.

Пунктом «е» частини першої статті 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також права постійного користування та оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Саме на землекористувача покладається обов`язок вчинення певних дій, спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Невиконання вказаного обов`язку є підставою для стягнення з землекористувача збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати за землю), завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду України, що викладена в постанові від 17.02.2016 у справі № 3-1160г15.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці з 22.05.2020.

При цьому матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, державної реєстрації такого права.

Щодо визнання рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.01.2020 у справі № 917/1080/19, укладеним між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елкон ЛТД» (колишній власник нерухомого майна, що міститься на земельній ділянці площею 522 кв. м, кадастровий номер № 5310436100:02:001:0162) договору оренди землі, слід зазначити наступне.

17.06.2021 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 314/2712/17, провадження № 61-4977св19 (ЄДРСРУ № 97736221) досліджував питання щодо визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі без державної реєстрації.

Частиною 4 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Згідно зі статтею 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов`язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі № 904/2073/19).

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації (частина 3 статті 640 ЦК України).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина 1 статті 210 ЦК України).

Згідно з статтею 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, поняття «момент укладення договору» та «момент набрання чинності договором оренди земельної ділянки» різняться за змістовним наповненнями, а також можуть відрізнятися у часі, про що зазначено і у мотивувальних частинах постанов Верховного Суду України від 19.02.2014 у справі № 0426/14068/2012 (провадження № 6-162цс13) та від 13.06.2016 у справі № 570/3056/15-ц (провадження № 6-643цс16).

Системний аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19) та підтримана 12.01.2021 у справі № 229/5551/18 (провадження № 61-2060св20), 12.04.2021 Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 394/574/19, провадження № 61-13790св20 (ЄДРСРУ № 96207965), 02.06.2021 Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 291/427/17, провадження № 61-11610св20 (ЄДРСРУ № 97517422),

У Законі України «Про оренду землі» вказано, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права (стаття 19 Закону України "Про оренду землі").

При чому за висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17, обов`язок забезпечити державну реєстрацію права оренди покладено на орендаря.

Суд встановив, що договір оренди землі між Кременчуцькою міською радою та колишнім власником нерухомого майна - Товариством з обмеженою відповідальністю "Елкон ЛТД" визнаний укладеним рішенням Господарського суду Полтавської області від 28.01.2020 у справі № 917/1080/19.

Зазначене рішення набрало законної сили 28.02.2020.

В той час, як набрання чинності договором, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків пов`язується саме з моментом вчинення реєстраційних дій.

Матеріали справи не містять доказів реєстрації права оренди земельної ділянки за колишнім власником нерухомого майна - ТОВ "Елкон ЛТД" на підставі рішення господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.2020 здійснена державна реєстрація права власності на прибудоване приміщення магазину загальною площею 322,4 га по вул. Молодіжна, буд. 13/1 за новим власником - ТОВ "Омега-кепітал" (відповідач у справі).

Проте відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права (стаття 19 Закону України "Про оренду землі").

Отже відповідач не набув у встановленому Законом порядку прав оренди на земельну ділянку площею 522 кв. м для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Молодіжна, буд. 13/1 в м. Кременчуці , кадастровий номер 5310436100:02:001:0162.

З огляду на викладене відповідач користувався спірною земельною ділянкою в період з 22.05.2020 по 30.11.2021 без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Згідно з статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

З огляду на викладене, ТОВ «ОМЕГА-КЕПІТАЛ», як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України, визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Відповідно до розрахунку, поданого позивачем, за період з 22.05.2020 по 30.11.2021 включно розмір орендної плати мав становити 65 076,62 грн.

Отже відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

З огляду на викладене, зазначене кошти підлягають стягненню з відповідача на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області в порядку статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду 13.04.2021 року по справі № 922/1352/20, від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) та № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, розмір орендної плати за вказаний період (з 22.05.2020 по 30.11.2021) за земельну ділянку площею 522 кв. м) становить 65076,62 грн.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок, та встановив, що останній здійснений правильно.

Отже вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 65076,62 грн за користування земельною ділянкою площею 522 кв. м підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 209, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА-КЕПІТАЛ» (вул. Жилянська, буд. 97, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 42679097) на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) 65 076,62 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 22.05.2018 по 30.11.2021 (включно) за користування земельною ділянкою площею 522 кв. м, кадастровий номер 5310436100:02:001:0162 та 2481,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Д. М. Сірош