Постанова

від 08.08.2022 по справі 922/3804/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 922/3804/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача за первісним позовом - Луцького М. І. (адвокат), Тимофіюка Г. О. (адвокат),

відповідача-1 за первісним позовом - не з`явилися,

інших відповідачів за первісним позовом - не з`явилися,

позивача за зустрічним позовом - не з`явилися,

відповідача-1 за зустрічним позовом - Штокала Т. В. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс-Компані" на рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2021 (суддя Жигалкін І. П.) та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 (головуючий - Хачатрян В. С., судді Гетьман Р. А., Склярук О. І.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор"

до: 1. Публічного акціонерного товариства "Обчислювальна техніка та інформатика, 2. Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради, 3. ОСОБА_1 , 4. ОСОБА_2 , 5. ОСОБА_3 , 6. ОСОБА_4 , 7. ОСОБА_5 , 8. ОСОБА_6 , 9. ОСОБА_7 , 10. ОСОБА_8 , 11. ОСОБА_9 , 12. Фізичної особи-підприємця Нижегородової Галини Віталіївни, 13. Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Іванової Ольги Сергіївни, 14. ОСОБА_10 , 15. Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Погребняк Наталії Вікторівни, 16. ОСОБА_11 , 17. ОСОБА_12 , 18. Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємця Івана Олександровича, 19. ОСОБА_13 , 20. Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Мірошніченко Тетяни Петрівни, 21. ОСОБА_14 , 22. ОСОБА_15 , 23. ОСОБА_16 , 24. ОСОБА_17 , 25. ТОВ "РЕНТА РІЕЛТІ БУД", 26. ОСОБА_18 , 27. ОСОБА_19 , 28. Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Янової Оксани Євгенівни, 29. ОСОБА_20 , 30. ОСОБА_21 , 31. ОСОБА_22 , 32. ОСОБА_23 , 33. ОСОБА_24 , 34. ОСОБА_25 , 35. ОСОБА_26 , 36. Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Кошель Тетяни Владиславівни, 37. ОСОБА_27 , 38. ОСОБА_28 , 39. ОСОБА_29 , 40. ОСОБА_30 , 41. ОСОБА_31 , 42. ОСОБА_32 , 43. ОСОБА_33 , 44. ОСОБА_34 , 45. ОСОБА_35 , 46. ОСОБА_36 , 47. ОСОБА_37 , 48. ОСОБА_38 , 49. ОСОБА_39 , 50. ОСОБА_40 , 51. ОСОБА_41 , 52. ОСОБА_42 , 53. Державного реєстратора КП "Постачальник послуг" Солоницівської селищної ради Луценка Павла Геннадійовича, 54. Державного реєстратора Протопопівської сільської ради Дергачівського району, Харківська обл. Тесленка Ігоря Анатолійовича, 55. Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Іванової Ольги Сергіївни, 56. Державного реєстратора Комунального підприємства "Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості" Протопопівської сільської ради Орлової Наталії Олександрівни, 57. Державного реєстратора Комунального підприємства "Центр інвентаризації та реєстрації нерухомості" Протопопівської сільської ради Жбадинського Олега Михайловича, 58. ОСОБА_43 , 59. ОСОБА_44 , 60. ОСОБА_45 , 61. ОСОБА_46 , 62. ОСОБА_47 , 63. ОСОБА_48 , 64. ОСОБА_49 , 65. ОСОБА_50 , 66. ОСОБА_51 , 67. Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Тертишника Дмитра Олександровича, 68. Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Гетьмана Павла Сергійовича, 69. Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Прокопенко Олесі Олегівни, 70. Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Вєлєва Анастасія Олексіївна, 71. Державний реєстратор Департаменту реєстрації Харківської міської ради Венглюк Тетяни Василівни, 72. Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Гвоздович Аліни Ігорівни, 73. Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Івченка В`ячеслава Валерійовича, 74. Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Алексєєвої Ліани Василівни, 75. ОСОБА_52 , 76. ОСОБА_53 , 77. ОСОБА_54 , 78. ОСОБА_55 , 79. ОСОБА_56 , 80. ОСОБА_57 , 81. ОСОБА_58 , 82. ОСОБА_59 , 83. ОСОБА_60 , 84. ОСОБА_61 , 85. ОСОБА_62 , 86. ОСОБА_63 , 87. Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Зубарєва Ігоря Юрійовича, 88. ОСОБА_64 , 89. ОСОБА_65 , 90. ОСОБА_66 , 91. ОСОБА_67 , 92. ОСОБА_68 , 93. ОСОБА_69 , 94. Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Жовніра Ярослава Вікторовича, 95. ОСОБА_70 , 96. ОСОБА_71 , 97. ОСОБА_72 , 98. ОСОБА_73 , 99. ОСОБА_74 , 100. Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ништик Людмили Олександрівни, 101. ОСОБА_75 , 102. ОСОБА_76 , 103. ОСОБА_77 , 104. ОСОБА_78 , 105. ОСОБА_79 , 106. ОСОБА_80 , 107. ОСОБА_81 , 108. ОСОБА_82 , 109. ОСОБА_83 , 110. ОСОБА_84 , 111. ОСОБА_85 , 112. Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Бакумової Алли Валентинівни, 113. ОСОБА_86 , 114. ОСОБА_87 , 115. ОСОБА_88 , 116. ОСОБА_89 , 117. Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Сендик-Полянської Ірини Михайлівни, 118. ОСОБА_90 , 119. ОСОБА_91 , 120. ОСОБА_92 , 121. ОСОБА_93 , 122. ОСОБА_94 , 123. ОСОБА_95 , 124. ОСОБА_96 , 125. ОСОБА_97 , 126. ОСОБА_98

про визнання недійсними протиправних підстав відчуження та поділу об`єкта нерухомого майна, визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів та вилучення з реєстру відповідних їм записів

та за зустрічним позовом ОСОБА_36

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс-Компані",

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор",

3. Публічного акціонерного товариства "Обчислювальна техніка та інформатика"

про визнання недійсними договорів.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" (далі - ТОВ "ФК "Фінєвровектор", Товариство, Кредитор) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до 126 відповідачів, зазначених у вступній частині цієї постанови, в якому (позові) просило суд:

1) визнати недійсними договори про відчуження об`єктів нерухомого майна в нежитловій будівлі літ. "А-11" загальною площею 7082,4 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) визнати недійсними протиправні підстави поділу зазначеного об`єкта нерухомого майна;

3) визнати протиправними та скасувати рішення державних реєстраторів і вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідні записи, вчинені на підставі таких рішень (усього 648 вимог немайнового характеру), з посиланням на положення статей 203, 215, 216, 526, 546, 575, 610, 611, 629, 658, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 193, 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 3, 7, 11, 17, 23, 24, 33 Закону України "Про іпотеку", статей 10, 18, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

02.08.2021 ТОВ "ФК "Фінєвровектор" подало заяву про зміну (доповнення) предмета позову додатковою вимогою на підставі статей 46, 48 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в якій просило суд доповнити позовні вимоги вимогою такого змісту: "Визнати за ТОВ "ФК "Фінєвровектор" право іпотекодержателя об`єкта нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі літ. "А-11" загальною площею 7082,4 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки за договором іпотеки від 09.12.2013 № З-Ю/13/081, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Авант-Банк" (далі - ПАТ "Авант-Банк", Банк) та Публічним акціонерним товариством "Обчислювальна техніка та інформатика" (далі - ПАТ "Обчислювальна техніка та інформатика", відповідач-1 за первісним позовом).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) Товариству як поточному кредитору Товариства з обмеженою відповідальністю "Будпромтех-1" (далі - ТОВ "Будпромтех-1") та іпотекодержателю майна, що належало ПАТ "Обчислювальна техніка та інформатика", стало відомо про обставини незаконного скасування запису про іпотеку об`єкта нерухомого майна у Реєстрі прав власності, зміну власника об`єкта нерухомості, який є предметом іпотеки, а саме про реєстрацію права власності за ОСОБА_17 (далі - ОСОБА_17 ) на підставі неіснуючого судового рішення - рішення Київського районного суду м. Донецька від 21.02.2014 у справі № 257/1598/14-ц (суддя Шликов С. П.), яким (рішенням) було визнано недійсним іпотечний договір від 09.12.2013 № З-Ю/13/081, виключено запис про іпотеку об`єкта з Реєстру права власності, а право власності на іпотечне майно визнано за ОСОБА_17 ; 2) згодом у червні 2016 року ОСОБА_17 передала предмет іпотеки у власність юридичної особи - ТОВ "РЕНТА РІЕЛТІ БУД" шляхом внесення об`єкта нерухомості, який є предметом іпотеки, до статутного капіталу зазначеної юридичної особи та державний реєстратор прийняв рішення про закриття розділу стосовно об`єкта нерухомості; 3) у подальшому було здійснено незаконний поділ об`єкта нерухомості, який є предметом іпотеки, переведено його з об`єкта нежитлової нерухомості в житлову нерухомість, та, в свою чергу, відчужено спірний об`єкт частинами у виді квартир на користь різних фізичних осіб, які є відповідачами у цій справі.

3. 09.06.2021 до Господарського суду Харківської області звернувся ОСОБА_36 (далі - ОСОБА_36 , позивач за зустрічним позовом) із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс-Компані" (далі - ТОВ "Файненс-Компані", відповідач-1 за зустрічним позовом), ТОВ "ФК "Фінєвровектор", ПАТ "Обчислювальна техніка та інформатика" про:

1) визнання недійсним договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 23.04.2019 № 23/04-2019/2 (далі - договір відступлення від 23.04.2019);

2) визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 20.06.2019 № 20/06-2019/2 (далі - договір купівлі-продажу від 20.06.2019) (загалом - оспорювані договори, оспорювані правочини);

3) визнання припиненою іпотеки нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі літ. "А-11" загальною площею 7082,4 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірна будівля, спірне нерухоме майно, спірний об`єкт, предмет іпотеки), встановленої на підставі іпотечного договору від 09.12.2013 № З-Ю/13/081, укладеного між ПАТ "Обчислювальна техніка та інформатика" і ПАТ "Авант-Банк".

4. Зустрічна позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) на момент укладення договору відступлення від 23.04.2019 № 23/04-2019/2 та договору купівлі-продажу від 20.06.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були відсутні відомості про об`єкт права власності за реєстраційним номером 235710463101 - спірну будівлю, тому сторони вказаних договорів не могли відступати відповідні вимоги; 2) після укладення договору відступлення від 23.04.2019 ТОВ "Файненс-Компані" не зареєструвало за собою право іпотеки на спірний об`єкт.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

5. Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.09.2021 відмовлено повністю в задоволенні первісного позову в зв`язку з його необґрунтованістю. Зустрічний позов задоволено повністю.

6. Рішення в частині задоволення зустрічного позову аргументоване тим, що: 1) договори про відступлення прав за іпотечним договором як такі, що підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, повинні вчинятися тільки на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а оскільки станом на момент укладення оспорюваних договорів у зазначеному Державному реєстрі були відсутні відомості про права ПАТ "Авант-Банк" і ТОВ "Файненс-Компані" на обтяження спірної будівлі та відомості про зазначену будівлю як об`єкт права власності, то оспорювані правочини вчинено з порушенням вимог чинного законодавства України; 2) до укладення договору відступлення від 23.04.2019 Банк мав би (у випадку наявності для цього правових підстав) отримати на свою користь судове рішення про визнання права іпотеки на спірний об`єкт і поновити державну реєстрацію прав іпотеки на нього в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, у свою чергу, ТОВ "Файненс-Компані" не мало укладати договір купівлі-продажу від 20.06.2019 до реєстрації за собою права іпотеки в Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в тому числі на підставі та за процедурою виконання рішення суду; 3) іпотека спірної будівлі, що була встановлена на підставі іпотечного договору від 09.12.2013 № З-Ю/13/081, укладеного між ПАТ "Обчислювальна техніка та інформатика" і ПАТ "Авант-Банк", є припиненою на підставі статті 609 ЦК України, а саме внаслідок ліквідації 03.08.2020 Банку (первісного кредитора) як юридичної особи без визначення правонаступників.

7. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 апеляційну скаргу ТОВ "Файненс-Компані" задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2021 у частині розгляду зустрічних позовних вимог змінено шляхом викладення резолютивної частини цього рішення в такій редакції:

"Зустрічний позов фізичної особи ОСОБА_36 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимог від 23.04.2019 року № 23/04-2019/2 та визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 20.06.2019 року № 20/06-2019/2 в частині відступлення права вимоги, передання майнових прав за договором іпотеки № З-Ю/13/081 від 09.12.2013 року.

Визнати припиненою іпотеку нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі літ. "А- 11", загальною площею 7082,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , встановлену на підставі іпотечного договору від 09.12.2013 року № З-Ю/13/081, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Обчислювальна техніка та інформатика" і Публічним акціонерним товариством "Авант-Банк".

8. Зазначена постанова мотивована посиланням на положення статей 15, 16, 203, 215, 512, 514 ЦК України, статей 3, 4, 17, 24 Закону України "Про іпотеку", статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 4, 73, 74, 76, 77, 86, 269, 277 ГПК України, застосовуючи які суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність зміни рішення від 07.09.2021 у частині задоволення зустрічного позову з огляду на те, що за договором відступлення від 23.04.2019 передавалися права за цілим пулом (приблизно за 200 договорами) та за договором купівлі-продажу від 20.06.2019 передавалися права вимоги не тільки за іпотечним договором від 09.12.2013 № З-Ю/13/081, а й за кредитним договором, що свідчить про помилкове визнання судом першої інстанції оспорюваних правочинів недійсними в повному обсязі.

Крім того, на відміну від суду першої інстанції, висновок про необґрунтованість зустрічного позову апеляційний суд аргументував такими мотивами: 1) відповідачі за зустрічним позовом не надали належних доказів (зокрема в рамках кримінального провадження) на підтвердження фіктивності чи підроблення рішення Київського районного суду м. Донецька від 21.02.2014 у справі № 257/1598/14, тоді як законодавство не пов`язує існування чи набрання законної сили судовим рішенням саме з його оприлюдненням (направленням) до Єдиного державного реєстру судових рішень, а сам по собі лист Павлоградського районного суду Дніпропетровської області від 07.05.2019 № 186/55/2019 не є належним і допустимим доказом фіктивності чи підробки вказаного судового рішення; 2) в рішеннях приватного нотаріуса Лазарєвої Л. І. № 29867323 і № 29867906, згідно з якими було проведено державну реєстрацію іншого речового права, іпотека (припинення) та державна реєстрація обтяження, заборона на нерухоме майно (припинення) на спірну будівлю, прямо не зазначено, що реєстраційні дії було проведено на підставі рішення Київського районного суду м. Донецька від 21.02.2014 у справі № 257/1598/14; 3) на час укладення договору відступлення від 23.04.2019 та договору купівлі-продажу від 20.06.2019 запис про обтяження спірного нерухомого майна іпотекою був відсутній, отже, укладаючи договори про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 09.12.2013 № З-Ю/13/081, ПАТ "Авант-Банк" і ТОВ "Файненс-Компані" передали незареєстроване за Банком право вимоги на предмет іпотеки, який не було обтяжено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а оспорювані правочини відступлення прав за іпотечним договором та відомості про відступлення також не було належним чином зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства; 4) предметом договору відступлення права вимоги може бути виключно дійсне та існуюче в первісного кредитора майнове право, а виникнення прав іпотекодержателя за договором іпотеки може відбутися лише після нотаріального посвідчення правочину про відступлення прав за іпотечним договором, а також державної реєстрації речових прав на нерухоме майно (схожий правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/2392/17); 5) іпотека спірної будівлі, що була встановлена на підставі іпотечного договору від 09.12.2013 № З-Ю/13/081, укладеного між ПАТ "Обчислювальна техніка та інформатика" і ПАТ "Авант-Банк", є припиненою внаслідок визнання недійсним зазначеного іпотечного договору згідно з рішенням Київського районного суду м. Донецька від 21.02.2014 у справі № 257/1598/14.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Файненс-Компані" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати в частині задоволення зустрічного позову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме статей 203, 210, 213, 215, 512, 656 ЦК України, статей 3, 4, 17, 24 Закону України "Про іпотеку", статей 3, 4, 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статей 77, 79, 86, 236, 269 ГПК України, наголошуючи, що суди не врахували висновків щодо застосування норм статті 17 та частини 3 статті 24 Закону України "Про іпотеку", викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.11.2018 у справі № 754/12197/16-ц, від 12.12.2018 у справі № 758/3453/16-ц та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19, від 07.05.2019 у справі № 926/3371/17, від 04.12.2018 у справі № 31/160(29/170(6/77-5/100), від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19, від 20.05.2020 у справі № 911/1902/19, від 28.05.2020 у справі № 910/5902/18, від 22.07.2021 у справі № 911/2768/20, від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

11. ТОВ "ФК "Фінєвровектор", ОСОБА_36 та відповідачі за первісним позовом не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

12. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.07.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Файненс-Компані" на рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі № 922/3804/20 і призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні на 09.08.2022.

Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції (в частині вимог зустрічного позову)

13. 05.12.2013 між ПАТ "Авант-Банк" (код ЄДРПОУ 36406512, припинено 03.08.2020, номер запису 10731110035017065) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будпромтех-1" (далі - ТОВ "Будпромтех-1") (припинено у 2017 році, правонаступник - ТОВ "Шотлайн") укладено кредитний договір № К-Ю/13/039, за умовами якого Банк зобов`язався видати ТОВ "Будпромтех-1" банківський кредит.

14. Після укладення кредитного договору від 05.12.2013 № К-Ю/13/039 його сторони вносили до нього зміни додатковими договорами №№ 1- 8, з урахуванням яких остаточна сума кредиту склала 75577000 грн, а остаточним строком повернення основної суми кредиту було визначено 02.12.2016.

15. З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором від 05.12.2013 № К-Ю/13/039, 09.12.2013 між ПАТ "Авант-Банк" і ПАТ "Обчислювальна техніка та інформатика" було укладено іпотечний договір № З-Ю/13/081 (посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С. за реєстровим № 4408), за умовами якого предметом іпотеки стала належна іпотекодавцю спірна будівля.

Інформацію про укладення вказаного іпотечного договору та обтяження майна було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

16. У зв`язку з укладенням додаткових договорів до кредитного договору від 05.12.2013 № К-Ю/13/039, до іпотечного договору від 09.12.2013 № З-Ю/13/081 також вносилися зміни і доповнення шляхом укладення додаткових угод №№ 1- 4.

17. 21.02.2014 Київським районним судом м. Донецька у справі № 257/1598/14 ухвалено рішення за позовом ОСОБА_17 до ПАТ "Обчислювальна техніка та інформатика" та ПАТ "Авант-Банк" (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Будпромтех-1") про визнання права власності, визнання договору іпотеки недійсним і виключення записів, яке (рішення) набрало законної сили 04.03.2014.

18. Вказаним судовим рішенням визнано за ОСОБА_17 право власності на спірне нерухоме майно. Визнано недійсним договір іпотеки від 09.12.2013 № З-Ю/13/081, укладений між ПАТ "Обчислювальна техніка та інформатика" та ПАТ "Авант-Банк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С. за реєстровим № 4407. Виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 3752252 про іпотеку та запис № 3751833 про заборону відчуження, внесений на підставі договору іпотеки від 09.12.2013 № З-Ю/13/081.

19. 02.06.2016 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було скасовано запис про іпотеку спірного об`єкта, після чого право власності на нього зареєстровано за громадянкою ОСОБА_17 .

20. У подальшому вчинялися дії з переведення спірного нерухомого майна в житловий фонд, його поділ і відчуження на користь фізичних осіб, які є відповідачами в цій справі.

21. 14.12.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було закрито розділ по об`єкту № 235710463101 - нежитлова будівля літ. "А-11" загальною площею 7082,4 м2, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

22. Павлоградський районний суд Дніпропетровської області листом від 07.05.2019 № 1.86/55/2019 повідомив, що станом на 07.05.2019 на адресу Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільна справа № 257/1598/14 не надходила та не передавалася. Згідно перевірки Єдиного державного реєстру судових рішень запитуване рішення Київського районного суду м. Донецька в указаній справі в базі зазначеного реєстру відсутнє.

23. 23.04.2019 між ПАТ "Авант-Банк" та ТОВ "Файненс-Компані" укладено договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 23/04-2019/2, за умовами якого Банк відступив право вимоги, зокрема, за кредитним договором від 05.12.2013 № К-Ю/13/039 та за іпотечним договором від 09.12.2013 № З-Ю/13/081 на користь ТОВ "Файненс-Компані".

Вказаний договір нотаріально посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 1155.

24. 29.05.2019 згідно з рішенням № 47095755 про державну реєстрацію прав та їх обов`язків ОСОБА_36 зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно житлову квартиру загальною площею 12,7 м2, житловою площею 10,4 м2, що підтверджується витягом № 168438352 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

25. 20.06.2019 між ТОВ "Файненс-Компані" (продавець) і ТОВ "ФК "Фінєвровектор" (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 20/06-2019/2, згідно з яким продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають право вимоги до боржника, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами, а саме за кредитним договором від 05.12.2013 №К-Ю/13/039 та договором іпотеки від 09.12.2013 № З-Ю/13/081.

Вказаний договір нотаріально посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 35805.

Позиція Верховного Суду

26. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оскільки вимоги поданої касаційної скарги стосуються незгоди відповідача-1 за зустрічним позовом з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій саме в частині часткового задоволення зустрічного позову, то їх касаційний перегляд здійснюється лише у відповідній частині.

27. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги (в частині зустрічного позову) наведені у ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

28. Відповідач-1 за зустрічним позовом у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

29. В основу оскаржуваної постанови покладено висновок апеляційного господарського суду про недоведеність відповідачами за зустрічним позовом належними і допустимими доказами факту фіктивності чи підроблення рішення Київського районного суду м. Донецька від 21.02.2014 у справі № 257/1598/14, яким зокрема було визнано недійсним укладений між ПАТ "Авант-Банк" і ПАТ "Обчислювальна техніка інформатика" іпотечний договір від 09.12.2013 № З-Ю/13/081 та вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 3752252 про іпотеку спірної будівлі та запис № 3751833 про заборону її відчуження, внесені на підставі зазначеного іпотечного договору, що зумовлює як припинення іпотеки спірної будівлі, встановленої на підставі вказаного недійсного правочину, так і недійсність договору відступлення від 23.04.2019 та договору купівлі-продажу від 20.06.2019, оскільки, укладаючи оспорювані договори, ПАТ "Авант-Банк" і ТОВ "Файненс-Компані" відповідно передали незареєстроване за Банком право вимоги на предмет іпотеки, який на той час не було обтяжено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а оспорювані правочини та відомості про відступлення також не були зареєстровані згідно з чинним законодавством.

При цьому виникнення прав іпотекодержателя за договором іпотеки може відбутися лише після нотаріального посвідчення правочину про відступлення прав за іпотечним договором, а також державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

30. Колегія суддів вважає зазначений висновок суду апеляційної інстанції передчасним та водночас погоджується з доводами скаржника про неврахування судом під час ухвалення постанови висновків щодо застосування норм статті 17 та частини 3 статті 24 Закону України "Про іпотеку", викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 758/3453/16-ц, від 05.11.2018 у справі № 754/12197/16-ц та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19, від 07.05.2019 у справі № 926/3371/17, від 04.12.2018 у справі № 31/160(29/170(6/77-5/100), з огляду на таке.

31. Відповідно до частин 1, 3 статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

32. Частиною 3 статті 24 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

33. У пункті 9.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 зі спору, що виник з подібних іпотечних правовідносин, сформульовано такий правовий висновок:

"Виключення на підставі судового рішення відомостей про право іпотеки з Державного реєстру іпотек не може впливати на чинність іпотеки, оскільки така підстава припинення іпотеки не передбачена законом. У такому випадку скасування судового рішення, яке стало підставою для внесення до Державного реєстру іпотек запису про припинення іпотеки, не відновлює дію останньої, оскільки іпотека є чинною незалежно від наявності таких відомостей у Державному реєстрі іпотек".

34. Водночас у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 758/3453/16-ц викладено такі висновки щодо застосування положень абзацу 9 статті 1 і статті 24 Закону України "Про іпотеку":

"- іпотекодержателем може бути тільки особа, яка є кредитором за основним зобов`язанням. Це пов`язано з тим, що для іпотеки є характерною така властивість як слідування, оскільки іпотека слідує за основним зобов`язанням з метою його забезпечення;

- для відступлення прав за іпотечним договором необхідним є вчинення правочину в письмовій формі з нотаріальним посвідченням;

- Законом України "Про іпотеку" не передбачено існування конструкції "абстрактної" іпотеки, при якій іпотека існує поза зв`язком із забезпеченням основного зобов`язання. Тобто, законодавством не допускається такої конструкції, коли суб`єктом права вимоги за основним договором буде один суб`єкт, який набув право вимоги внаслідок відступлення, а іпотекодержателем - інший суб`єкт, адже призначенням іпотеки є забезпечення основного зобов`язання".

При цьому в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.11.2018 у справі № 754/12197/16-ц міститься висновок про те, що законом не встановлено строку переоформлення прав від первісного кредитора до нового, а здійснення такого переоформлення через певний час не є підставою для припинення зобов`язань як за основним договором, так і за договором, який укладено на його забезпечення, оскільки змінюється лише суб`єктний склад сторін зобов`язання.

35. В свою чергу, в пункті 58 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19 зі спору за участю ТОВ "Файненс-Компані", що виник з подібних іпотечних правовідносин, сформульовано такий правовий висновок:

"У своїй касаційній скарзі ТОВ "БФ Груп" зазначає про невчинення Договору відступлення № 1, через те, що ТОВ "Файненс Компані" не зареєструвало прав іпотекодержателя у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Верховний Суд відхиляє такі твердження скаржника і в мотивування цієї відмови та задля формування висновку у спірних правовідносинах зазначає таке.

58.1. За змістом статті 24 Закону України "Про іпотеку" відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

58.2. З наведеної норми слідує, що правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню і саме відомості про відступлення прав іпотекодержателя підлягають державній реєстрації; внесення таких відомостей і є зміною речового права - права іпотеки.

58.3. Поряд із цим, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва: заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва; інші обтяження відповідно до закону.

58.4. З вказаного переліку знову ж вбачається, що державній реєстрації у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підлягає відповідна іпотека, а не правочин з відступлення прав за іпотечним договором, а тому чинність такого правочину не залежить від факту реєстрації іпотеки як зобов`язання".

Колегія суддів наголошує, що наведеному правовому висновку Верховного Суду не відповідає вміщений в оскаржуваній постанові висновок апеляційного суду про недійсність договору відступлення від 23.04.2019 та договору купівлі-продажу від 20.06.2019 з тих мотивів, що цими договорами оформлено передачу Банком і ТОВ "Файненс-Компані" права вимоги на предмет іпотеки, незареєстрованого за Банком в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оскільки оспорювані правочини не були належним чином зареєстровані.

36. Крім того, у пункті 4.15 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.05.2019 у справі № 926/3371/17 та в пункті 44 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 31/160(29/170(6/77-5/100) викладено такий висновок:

"Виходячи зі змісту статті 17 Закону України "Про іпотеку" та пункту 6.2. договору іпотеки, колегія суддів вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо припинення договору іпотеки у зв`язку із здійсненням державної реєстрації припинення іпотеки, оскільки вилучення обтяжень про іпотеку та заборону на відчуження не тягне припинення договору іпотеки".

37. Також у пункті 44 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 31/160(29/170(6/77-5/100) наведено висновок про те, що факт відсутності реєстрації обтяження сам по собі не спростовує переходу прав вимоги на предмет іпотеки, адже їх наявність чи відсутність не впливає на існування відносин сторін, що виникли на підставі укладених договорів.

38. Згідно з частиною 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

39. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з підпунктом "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

40. Перевіряючи застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів звертає увагу на те, що, не врахувавши зазначені вище висновки Верховного Суду щодо застосування норм статті 17 та частини 3 статті 24 Закону України "Про іпотеку", суди попередніх інстанцій обмежилися посиланням на вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису № 3752252 про іпотеку спірного нерухомого майна та запису № 3751833 про заборону його відчуження, яке (вилучення) відбулося на підставі рішення Київського районного суду м. Донецька від 21.02.2014 у справі № 257/1598/14.

41. При цьому на порушення положень статей 86, 236, 269, 282 ГПК України місцевий та апеляційний господарські суди не надали належної оцінки та не спростували доводів скаржника про те, що законодавство України не пов`язує перехід прав вимоги за іпотечним договором до нового кредитора з моментом реєстрації відповідного права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а отже, ТОВ "Файненс-Компані" набуло права іпотекодержателя саме з моменту укладення договору відступлення від 23.04.2019, а згодом ТОВ "ФК" Фінєвровектор" набуло права іпотекодержателя саме з моменту укладення договору купівлі-продажу від 20.06.2019. Тобто, законодавство не пов`язує і вилучення записів про іпотеку та обтяження з державного реєстру з підставами для припинення договору іпотеки або правовідносин за ним.

42. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала часткове підтвердження під час касаційного провадження в зв`язку з неврахуванням апеляційним судом під час ухвалення оскаржуваної постанови висновків щодо застосування норм статті 17 та частини 3 статті 24 Закону України "Про іпотеку", викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 758/3453/16-ц, від 05.11.2018 у справі № 754/12197/16-ц та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19, від 07.05.2019 у справі № 926/3371/17, від 04.12.2018 у справі № 31/160(29/170(6/77-5/100).

43. Разом з тим в аспекті доводів скаржника про покладення судом апеляційної інстанції в основу висновку про припинення іпотеки спірної будівлі неіснуючого судового рішення в цивільній справі колегія суддів зазначає таке.

44. Відхиляючи вказані доводи скаржника, апеляційний суд виходив з недоведеності належними і допустимими доказами факту фіктивності чи підроблення рішення Київського районного суду м. Донецька від 21.02.2014 у справі № 257/1598/14, позаяк чинне законодавство не пов`язує існування чи набрання законної сили судовим рішенням саме з його оприлюдненням (направленням) до Єдиного державного реєстру судових рішень, а сам по собі лист Павлоградського районного суду Дніпропетровської області від 07.05.2019 № 186/55/2019 не є належним і допустимим доказом фіктивності чи підробки такого судового рішення.

45. Проте, згідно з частиною 3 статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

46. Відповідно до частини 4 статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

47. Так, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 335/10446/18 викладено такі висновки:

" ОСОБА_99 та ОСОБА_100 , звертаючись до суду з позовом, зазначали, що не мали наміру відчужувати належне їм майно, воно вибуло з їх власності без їх волі, на підставі неіснуючих (таких, що не постановлялися) судових рішень та внаслідок незаконних дій державного реєстратора Куляка Р. Ю. та приватного нотаріуса Хамули Н. Г.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що спірне нерухоме майно належало на праві спільної часткової власності ОСОБА_99 та ОСОБА_100 і вибуло з їх власності поза їхньою волею на підставі підроблених судових рішень.

Такі висновки судів ґрунтуються на тому, що ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2018 року у справі № 335/4920/18 про скасування заходів забезпечення позову, на підставі якої державним реєстратором Куляком Р. Ю. припинено обтяження (арешт нерухомого майна), не постановлялася судом, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень та випливає з листа Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2018 року, вих. № 01-29/1001/2018.

Також рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2018 року у справі № 335/4710/18, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права власності на спірне майно за ОСОБА_101 , не вносилося до Єдиного державного реєстру судових рішень. За унікальним номером № 335/4710/18 в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна інформація щодо справи про адміністративне правопорушення, в якій 08 червня 2018 року Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя ухвалив судове рішення. Згідно з листом Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 04 вересня 2018 року вих. № 01-29/1001/2018 протягом 2018 року цивільна справа № 335/4710/18 (провадження № 2/335/1480/2018) до суду не надходила та судом не розглядалася, а за номером провадження 2/335/1480/2018 зберігається інша цивільна справа.

За встановлених обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачі є власниками спірного нерухомого майна і це майно вибуло з їх володіння поза їх волею, тому підлягає витребуванню від останнього набувача.

Втім, Верховний Суд вважає некоректним висновки судів про те, що майно вибуло з власності позивачів на підставі саме підроблених судових рішень та погоджується з доводами касаційної скарги в цій частині, оскільки згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи не містять доказів порушення кримінального провадження за фактом підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів (стаття 358 Кримінального кодексу України) та ухвалення відповідного судового рішення.

Позивачі зазначали, що майно вибуло з їх власності на підставі неіснуючих судових рішень. На підроблення судових рішень не посилалися та цю обставину не доводили.

Враховуючи фактичні обставини справи, можна зробити висновок, що спірне майно вибуло з володіння позивачів на підставі неіснуючих судових рішень, тому оскаржувані судові рішення потрібно змінити, виключивши висновки судів про підробленість судових рішень та зазначити про їх фактичну відсутність, неіснування".

48. З огляду на те, що постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 335/10446/18 офіційно оприлюднено 01.06.2022, тобто вже після подання касаційної скарги у цій справі (09.02.2022), суд касаційної інстанції вважає за необхідне застосувати положення частини 4 статті 300 ГПК України та вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування висновку щодо застосування норм статей 5, 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" у подібних правовідносинах, що, в свою чергу, свідчить про необхідність скасування оскаржуваної постанови незалежно від підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України), наведеної скаржником у касаційній скарзі, а справу № 922/3804/20 слід направити до Східного апеляційного господарського суду на новий розгляд в частині вимог зустрічного позову.

49. Таким чином, усупереч вимогам процесуального закону суд апеляційної інстанції під час розгляду справи (в межах зустрічного позову) належним чином не спростував тверджень скаржника про те, що рішення Київського районного суду м. Донецька від 21.02.2014 у справі № 257/1598/14-ц не могло бути підставою для державної реєстрації скасування іпотеки стосовно спірного об`єкта нерухомості, позаяк цього судового рішення не існує взагалі і воно не відповідає вимогам законодавства щодо обов`язкового офіційного опублікування судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

50. Ураховуючи презумпцію правомірності правочину, закріплену статтею 204 ЦК України, наведене вище не виключає наявність достатніх підстав вважати передчасним висновок апеляційного суду про недійсність іпотечного договору від 09.12.2013 № З-Ю/13/081 як передбачену абзацом 5 частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку" підставу для задоволення зустрічної позовної вимоги про припинення іпотеки спірної будівлі, встановленої на підставі зазначеного іпотечного договору.

51. Разом з тим колегія суддів відхиляє як твердження скаржника про неврахування апеляційним судом під час ухвалення оскаржуваної постанови висновків щодо застосування норм статті 17 та частини 3 статті 24 Закону України "Про іпотеку", викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19, від 20.05.2020 у справі № 911/1902/19, від 28.05.2020 у справі № 910/5902/18, від 22.07.2021 у справі № 911/2768/20, від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18, так і посилання суду апеляційної інстанції на обґрунтування своєї правової позиції на висновок щодо застосування статей 3, 24 Закону України "Про іпотеку" та статей 2, 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", наведений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/2392/17, з огляду на таке.

52. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет і підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

53. При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

54. Колегія суддів наголошує, що за змістовим, суб`єктним і об`єктним критеріями правовідносини в цій справі та зазначених скаржником справах (№№ 911/1455/19, 911/1902/19, 910/5902/18, 911/2768/20, 910/11702/18) не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов`язаних з правами та обов`язками їх сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин та їх різне матеріально-правове регулювання, як наслідок, виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього господарського спору.

55. Зокрема, на відміну від цієї справи, під час розгляду якої апеляційний суд хоча й неправильно, але застосовував до спірних іпотечних правовідносин положення статті 17 та частини 3 статті 24 Закону України "Про іпотеку", постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19, від 20.05.2020 у справі № 911/1902/19, від 28.05.2020 у справі № 910/5902/18, від 22.07.2021 у справі № 911/2768/20 взагалі не містять висновку щодо застосування зазначених норм матеріального права.

56. Водночас предметом дослідження в постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 910/11702/18, на яку посилається скаржник, було питання наявності чи відсутності підстав для процесуального правонаступництва сторони внаслідок укладення договорів купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності, внаслідок чого Верховний Суд дійшов висновку, що у даному випадку під виглядом відчуження майнових прав щодо нерухомого майна фактично має місце продаж права на звернення до суду із зазначеним позовом або права на застосування способів захисту цивільних прав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 16 і статтями 387, 392 ЦК України, хоча з урахуванням застереження щодо змісту або характеру майнових прав, вміщеного у частині 2 статті 656 цього Кодексу, вказані способи судового захисту цивільних прав не можуть бути предметом договору купівлі-продажу майнових прав. Верховний Суд також зазначив, що у схожих правовідносинах сторони дійсно можуть укладати договори відступлення права вимоги з метою заміни сторони в зобов`язанні і зверненні до суду набувача права вимоги, але зі змісту пункту договору, зокрема яким обґрунтовувалося правонаступництво, вбачається, що відчужені права не є у розумінні статей 512, 514 Цивільного кодексу України правами вимоги майнового характеру, а сторони у спірних правовідносинах фактично не здійснили операцій з купівлі-продажу права вимоги, оскільки такі права не існували на момент укладення вказаного договору.

При цьому зазначена постанова Верховного Суду містить висновки щодо комплексного застосування положень статей 16, 177, 190, 334, 387, 392, 656 ЦК України, статей 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та статей 4, 52 ГПК України, проте не містить жодних висновків щодо застосування норм статті 17 та частини 3 статті 24 Закону України "Про іпотеку", які регулюють спірні правовідносини в справі, що наразі розглядається.

57. Так само, на відміну від цієї справи, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/2392/17 ухвалено за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Шольц-Транс" про заміну позивача його процесуальним правонаступником на підставі статті 52 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не вирішував господарський спір по суті заявлених позовних вимог, а не за результатами вирішення спору по суті заявлених позовних вимог у зазначеній справі.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність спірних правовідносин у справі, що розглядається, та справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень.

58. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

59. Відповідно до частини 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

60. Згідно з частиною 8 статті 238 ГПК України при розгляді первісного і зустрічного позовів та при розгляді позову третьої особи з самостійними вимогами у рішенні вказуються результати розгляду кожного з позовів.

61. Відповідно до частини 1 статті 281 ГПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.

До глави 9 (Судові рішення) розділу III ГПК України включено зокрема статтю 238 цього Кодексу.

62. З матеріалів справи вбачається, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2021 у межах вимог апеляційної скарги, а саме в частині задоволення зустрічного позову, фактично змінив як мотивувальну, так і резолютивну частини вказаного рішення, оскільки відповідач-1 за зустрічним позовом не оскаржував рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову в установленому порядку.

63. Проте, зміст абзацу 3 резолютивної частини оскаржуваної постанови переконливо свідчить, що всупереч положенням частини 8 статті 238 ГПК України апеляційний суд змінив резолютивну частину рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2021 в цілому, хоча мав би обмежитися зміною абзаців 2- 5 резолютивної частини зазначеного рішення.

64. Таким чином, касаційна інстанція зауважує, що за наявного формулювання змісту абзаців 3- 6 резолютивної частини оскаржуваної постанови результат розгляду місцевим господарським судом первісного позову фактично залишився невідображеним при викладенні нової редакції резолютивної частини рішення від 07.09.2021, що є істотним порушенням норм процесуального права, якого припустився апеляційний суд.

65. Оскільки скаржник належним чином обґрунтував і довів наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу, а порушення норм процесуального права (статей 76, 86, 236, 238, 269 ГПК України) допущено саме судом апеляційної інстанції, то з урахуванням положень частини 4 статті 310 цього Кодексу Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувану постанову скасувати та передати справу на новий розгляд у частині часткового задоволення зустрічного позову до Східного апеляційного господарського суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

66. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

67. За наведених обставин висновок суду апеляційної інстанцій про часткове задоволення зустрічного позову не відповідає положенням статей 86, 236, 238, 269, 282 ГПК України, оскільки, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд дійшов передчасного висновку про часткову обґрунтованість вимог зустрічного позову.

68. Згідно з частиною 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

69. Відповідно до частини 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

70. Зважаючи на те, що порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права допустив суд апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування оскаржуваної постанови у частині часткового задоволення зустрічного позову та передачі справи в цій частині на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

71. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, що у розумінні пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу в сукупності з відсутністю всебічного, повного та об`єктивного дослідження судами зібраних у справі доказів є підставою для скасування оскаржуваної постанови і направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

72. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

73. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий апеляційний розгляд, то з урахуванням статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс-Компані" задовольнити частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 у справі № 922/3804/20 скасувати в частині часткового задоволення зустрічного позову, а справу в цій частині передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай