ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 280/4890/18
адміністративне провадження № К/9901/35944/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 280/4890/18
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПП Лана» до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду (суддя Ю. П. Бойченко) від 13 листопада 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Т. І. Ясенова, А. В. Суховаров, О. В. Головко) від 10 вересня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «СПП Лана» (далі - ТОВ «СПП Лана», позивач, товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, відповідач, скаржник, податковий/контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 листопада 2018 року № 0016981417, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 282 691,25 грн., у тому числі: 226 153,00 грн. - за податковим зобов`язанням, 56 538,25 грн. - за штрафними санкціями.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з контрагентами позивача - ТОВ «ВКФ «Альянс-Інвест» та ТОВ «Пост-Тайм», викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки, є безпідставними, з огляду на документальне підтвердження таких операцій первинними документами, а тому винесене спірне податкове повідомлення-рішення на підставі цього акта перевірки є протиправним та підлягає скасуванню. Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не може ставитися в залежність від дотримання іншими суб`єктами господарювання вимог податкового законодавства.
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року, залишеним без зміна постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Запорізькій області від 01 листопада 2018 року № 0016981417.
Стягнуто судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4 240 гривень 37 копійок на користь ТОВ «СПП ЛАНА» за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Запорізькій області.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 28 лютого 2020 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
5. Після усунень недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2021 року клопотання відповідача про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено ГУ ДПС у Запорізькій області строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі № 280/4890/18, установлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи..
6. 22 березня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «СПП ЛАНА» (код ЄДРПОУ 20476578) зареєстровано в якості юридичної особи. Основним видом економічної діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (код КВЕД 01.11).
9. Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 ст. 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), на підставі наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 14 вересня 2018 року № 3187 та направлень від 14 вересня 2018 року № 2170, від 21 вересня 2018 року № 2258 відповідачем у період з 17 вересня 2018 року по 25 вересня 2018 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СПП ЛАНА» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Пост-Тайм» (код ЄДРПОУ 39999829) та з ТОВ «ВКФ «Альянс-Інвест» (код ЄДРПОУ 35719678) у серпні 2016 року, за результатами якої складено акт від 02 жовтня 2018 року № 576/08-01-14-17/20476578, яким встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.2 статті 200, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 22 653,00 грн., в т.ч. за серпень 2016 року в сумі 22 653,00 грн.
10. Висновки акта перевірки обґрунтовані нереальністю господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «ВКФ «Альянс-Інвест» та ТОВ «Пост-Тайм» у серпні 2016 року, оскільки у контрагентів позивача були відсутні основні засоби, трудові ресурсу та транспортні засоби. Перевезення товару здійснювалося контрагентами позивача ТОВ «Промагролізинг-Україна» та ТОВ «Агропромтехпослуги», що зазначено в ТТН, проте вказані підприємства не реєстрували податкові накладні з надання послуг транспортування або оренди транспортних засобів контрагентам позивача, що свідчить про відсутність придбання послуг транспортування товарів. Крім того, в ТТН не зазначено будь-яких даних водіїв. Також, контрагентами позивача у періоді, що перевірявся, придбавалися товари, відмінні від реалізованих в подальшому позивачу, що свідчить про формування штучного кредиту без реального походження товарів у попередніх ланках ланцюга його продажу. Факт нереальності господарських операцій з вказаними підприємства також підтверджується відсутністю ТОВ «ВКФ «Альянс-Інвест» за місцезнаходженням та відкриття щодо цього підприємства кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205, частиною першою статті 205-1 КК України. При цьому, фіктивність ТОВ «Пост-Тайм» підтверджена вироком Херсонського міського суду Херсонської області у справі № 766/9175/15. Також контролюючий орган зазначив про відсутність сертифікатів якості, у зв`язку із чим неможливо встановити походження товару. Окрім того, акти списання добрив та засобів захисту рослин не підтверджують їх реальне використання у власній господарській діяльності, оскільки зазначені препарати мають використовуватися у вегетаційний період визрівання ячменю та пшениці (березень - травень), а отже не могли бути використані у серпні.
11. Позивачем подано заперечення на акт перевірки, проте згідно відповіді ГУ ДПС у Запорізької області від 30 жовтня 2018 року № 37466/10/08-01-14-07-13 висновки акта перевірки від 02 жовтня 2018 року № 576/08-01-14-17/20476578 залишено без змін.
12. На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 01 листопада 2018 року № 0016981417 форми «Р», яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 282 691,25 грн., у тому числі: 226 153,00 грн. - за податковим зобов`язанням, 56 538,25 грн. - за штрафними санкціями.
13. Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «СПП ЛАНА» звернулось до суду з даним адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що факт здійснення реальної господарської операції між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій, а також свідчать про зміни в майновому стані позивача, що відбувалися у зв`язку із здійсненням оплати за отриманий товар/послуги.
15. Доводи відповідача про те, що ТОВ «ВКФ «Альянс-Інвест» не знаходиться за місцезнаходженням суди визнали безпідставними, оскільки на момент здійснення спірних господарських операцій вказане підприємство було зареєстроване в якості юридичної особи та мало статус платників ПДВ, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також витягом з реєстрів платників податку на додану вартість.
16. Доводи контролюючого органу про те, що надані товарно-транспортні накладні не підтверджують транспортування придбаного товару також відхилено судами попередніх інстанції, посилаючись на те, що ТОВ «СПП ЛАНА» не є ані вантажовідправником, ані перевізником в даному випадку, воно не складає ТТН, тому позбавлене можливості впливати на їх заповнення третіми особами, а тому й не може нести відповідальність за деякі дефекти таких товарно-транспортних накладних, а також не несе відповідальності за не реєстрацію власниками транспортних засобів - ТОВ «Промагролізинг-Україна» та ТОВ «Агропромтехпослуги» податкових накладних з надання послуг транспортування або оренди транспортних засобів контрагентам позивача.
17. Щодо доводів відповідача про те, що акти списання добрив та засобів захисту рослин не підтверджують їх реальне використання у власній господарській діяльності, оскільки зазначені препарати мають використовуватися у вегетаційний період визрівання ячменю та пшениці (березень - травень), а отже не могли бути використані у серпні, судами зазначено, що відповідно до довідки Таврійського державного агротехнічного університету Міністерства освіти і науки України від 12 жовтня 2018 року № 41/3-181використання деструктора стерні сумісно з азотними добривами (аміачна селітра), біофунгіцидом Мікохелп та прилипачем Липосам для обробки стерні та ґрунту після збирання врожаю є обґрунтованим і доцільним технологічним прийомом з метою покращення родючості ґрунту та підвищення врожайності наступних культур.
18. Відносно посилань контролюючого органу на те, що «ВКФ «Альянс-Інвест» є фігурантом кримінального провадження від 16 лютого 2017 року № 32017230000000014, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частини першої статті 205, частини першої статті 205-1 КК України, судами зауважено, що за відсутності вироку суду, що набрав законної сили, яким би встановлювалася фіктивність контрагента ТОВ «СПП ЛАНА», посилання контролюючого органу лише на фігурування «ВКФ «Альянс-Інвест» в кримінальному провадженні не спростовують висновків суду про реальність господарських операції ТОВ «СПП ЛАНА».
19. Разом з тим, досліджуючи вирок Херсонського міського суду Херсонської області у справі № 766/9175/15 від 08 червня 2017 року, яким, на думку відповідача, підтверджено фіктивність ТОВ «Пост-Тайм», судами попередніх інстанцій зазначено, що цим вироком, на яких ґрунтуються висновки податкового органу, затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та вказаною особою. Проте, у вказаному вироку зафіксовано об`єктивну сторону складу злочину. Господарські правовідносини між позивачем та вказаним контрагентом не досліджувались та не встановлено фіктивність зазначених господарських операцій. За вказаних обставин наявність вказаного вироку, ухваленому на підставі угоди у кримінальному провадженні, не може бути беззаперечним доказом того, що господарськи правовідносини між позивачем та цим контрагентом не мали реального характеру.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
20. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
21. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
22. У розрізі заявленої підстави касаційного оскарження відповідач звертає увагу на застосування судами норми права, зокрема, підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункт 44.1 статті 44, пункт 198.1 статті 198, пункт 198.3 статті 198, пункт 201.1 статті 201 ПК України, без урахування висновків, висловлених Верховним Судом, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, у постановах 28 жовтня 2019 року у справі № 280/5058/18, від 31 березня 2020 року у справі № 824/434/15-а, 10 квітня 2020 року у справі № 823/1389/16, від 24 березня 2020 року у справі № 260/410/19, від 03 березня 2020 року у справі № 140/2715/18, від 24 вересня 2019 року у справі № 808/6309/13-а та інші.
23. Наполягаючи на порушенні судами попередніх інстанцій норм процесуального права відповідач посилається на те, що судами було неповно з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
24. У цілому обґрунтування наведених підстав зводиться до викладення обставин справи, цитування висновків акта перевірки, відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги та норм Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
26. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (тут та надалі, у редакції, чинній на момент складення податкової накладної, далі - ПК України).
27. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
28. У силу норм пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
29. Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
30. У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
31. Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, серед іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
32. Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
33. За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
34. За змістом частин першої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
35. Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
36. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
37. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
38. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.
39. Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.
40. У спірних правовідносинах податковий орган висновками у акті перевірки поставив під сумнів факт реальності господарських операцій ТОВ «СПП Лана» з його контрагентами - ТОВ ВКФ «Альянс-Інвест», ТОВ «Пост-Тайм».
41. У ході розгляду справи судами встановлено, що 01 серпня 2016 року між ТОВ «Пост-Тайм» (Постачальник) та ТОВ «СПП ЛАНА» (Замовник) укладено Договір поставки № 01/08/12, відповідно до умов якого Постачальник приймає на себе зобов`язання передати Замовнику у власність Товари, а Замовник зобов`язується сплатити і прийняти вказаний товар. Найменування та кількість Товару: згідно видаткових накладних (пункти 1.1, 1.2, 1.3 Договору).
42. Відповідно до видаткової накладної від 04 серпня 2016 року № 7р. Постачальник передає Замовнику товар: деструктор стерни, Микохелп, Липосам, аміачну селітру на загальну суму 703 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ 117 266,67 грн.).
43. Транспортування товару здійснено перевізником ТОВ «Пост-Тайм», що підтверджується копією товарно-транспортної накладної від 04 серпня 2016 року № Р7; на підтвердження оплати за товар до матеріалів справи надано копію рахунку на оплату від 04 серпня 2016 року № 2 на суму 703 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ 117 266,67 грн.) та платіжного доручення від 04 серпня 2016 року № 1124 на зазначену суму. Постачальником у зв`язку із настанням першої події складено податкову накладну від 04 серпня 2016 року № 259 на вказану суму.
44. Також, 01 серпня 2016 року між ТОВ «ВКФ «Альянс-Інвест» (Постачальник) та ТОВ «СПП ЛАНА» (Замовник) укладено Договір поставки № 010816, за умовами якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність Покупця засоби захисту рослин (Товар), що визначені у п. 1.2 цього Договору, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити цей Товар. Найменування та загальна кількість, ціна Товару, що підлягає поставці за цим Договором, визначаються Спеціифікаціями, що є невід`ємною частиною цього Договору (пункти 1.1, 1.2 Договору). Постачальник зобов`язується передати Покупцю у власність Товар на підставі видаткової накладної. Передача товару здійснюється за адресою: вул. Генкіна, 30, с. Плодородне, Михайлівський район, Запорізька область (пункт 2.1 Договору).
45. Відповідно до Специфікації від 01 серпня 2016 року № 1 Постачальник зобов`язується передати Замовнику товар: деструктор стерни, Микохелп, Липосам, аміачну селітру загальною вартістю 653 320,00 грн. (в т.ч. ПДВ 108 886,67 грн.). На підтвердження фактичної передачі товару до матеріалів справи надано копію видаткової накладної від 23 серпня 2016 року № 20 на зазначену суму.
46. Транспортування товару здійснено перевізником ТОВ «ВКФ Альянс-Інвест», що підтверджується копією товарно-транспортної накладної від 23 серпня 2016 року № Р20; на підтвердження оплати за товар до матеріалів справи надано копію рахунку на оплату від 23 серпня 2016 року № 11 на суму 653 320,00 грн. (в т.ч. ПДВ 108 886,67 грн.) та платіжного доручення від 23 серпня 2016 року № 1254 на зазначену суму. Постачальником у зв`язку із настанням першої події складено податкову накладну від 23 серпня 2016 року № 27 на вказану суму, копія якої міститься у матеріалах справи.
47. На підтвердження використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивачем до матеріалів справи надано копії: актів списання товарів від 31 серпня 2016 року № 205, № 284, № 197, № 212, № 206; актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за серпень 2016 року; дорожніх листів трактора за серпень 2016 року; оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за серпень 2016 року.
48. На час здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Пост-Тайм» та ТОВ «ВКФ «Альянс-Інвест» були зареєстровані в якості юридичної особи та мали статус платників ПДВ, що підтверджується виписками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також витягами з реєстрів платників податку на додану вартість.
49. Виходячи зі специфіки та умов укладених між позивачем та контрагентами правочинів, предметів господарських операцій, суди визнали, що надані позивачем документи в їх сукупності повною мірою підтверджують фактичне виконання таких господарських операцій. В наданих позивачем первинних документах, за висновком судів, визначено суть та зміст господарських операцій, вказані документи підтверджують фактичне отримання товару та використання їх для безпосередньої господарської діяльності підприємства, й доказів щодо неправильного відображення позивачем вказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку Товариства матеріали справи не містять.
50. Також, суди обґрунтовано врахували, що відповідачем як в ході проведення перевірки, так і під час розгляду справи не наведено та не встановлено обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з поставки товару меті та завданням діяльності позивача, або ж того, що реалізація вказаної операції не обумовлена розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
51. У розрізі доводів податкового органу слід зазначити, що інформація про контрагентів позивача або дані щодо контрагентів по ланцюгу постачання не можуть бути беззаперечним свідченням порушення податкової дисципліни контрагентами позивача або позивача, оскільки, під час дослідження факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку та звернути увагу на те, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
52. Слід звернути увагу, що податковим органом та судами не було встановлено обізнаності позивача щодо можливого протиправного характеру діяльності ТОВ «Пост-Тайм» та ТОВ «ВКФ «Альянс-Інвест» та/або його контрагентів-постачальників в ланцюгу постачання товарів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.
53. У акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов`язується податковим органом лише з обставинами діяльності контрагентів позивача та інших суб`єктів господарювання по ланцюгу постачання.
54. Надаючи оцінки доводам сторін спору в контексті реальності спірних господарських операцій, суди правильно виходив з того, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру. Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.
55. У свою чергу, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.
56. На переконання колегії суддів Верховного Суду суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи відповідача про те, що надані товарно-транспортні накладні не підтверджують транспортування придбаного товару, з огляду на те, що ТОВ «СПП ЛАНА» не є ані вантажовідправником, ані перевізником в даному випадку, воно не складає ТТН, тому позбавлене можливості впливати на їх заповнення третіми особами, а тому й не може нести відповідальність за деякі дефекти таких товарно-транспортних накладних, а також не несе відповідальності за не реєстрацію власниками транспортних засобів - ТОВ «Промагролізинг-Україна» та ТОВ «Агропромтехпослуги» податкових накладних з надання послуг транспортування або оренди транспортних засобів контрагентам позивача.
57. Також, посилання відповідача щодо відсутності сертифікатів якості, як на підставу неправомірності формування позивачем податкового кредиту по операціях з придбання товарів, вірно визнані судами безпідставними, оскільки їх відсутність не є підставою для не включення сум ПДВ до податкового кредиту, враховуючи надані до матеріалів справи копії посвідчень про якість біодеструтору стерні та Липосаму, а також посвідчення про державну реєстрацію препарату МікоХелп.
58. Додаткового колегія суддів звертає увагу, що сертифікати якості товару не є первинними документами в розумінні Закону № 996-XIV, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а тому є хибними доводи відповідача про те, що якщо у позивача відсутні документи, які б підтверджували якість та безпечність товару, це свідчить про нереальність господарської операції, оскільки сертифікати якості за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів, так як містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам.
59. Стосовно зауважень про те, що акти списання добрив та засобів захисту рослин не підтверджують їх реальне використання у власній господарській діяльності, оскільки зазначені препарати мають використовуватися у вегетаційний період визрівання ячменю та пшениці (березень - травень), а отже не могли бути використані у серпні, Суд зауважує, що згідно частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
60. Як встановлено судами, позивачем до матеріалів справи надано Довідку Таврійського державного агротехнічного університету Міністерства освіти і науки України від 12 жовтня 2018 року № 41/3-181, відповідно до якої використання деструктора стерні сумісно з азотними добривами (аміачна селітра), біофунгіцидом Мікохелп та прилипачем Липосам для обробки стерні та ґрунту після збирання врожаю є обґрунтованим і доцільним технологічним прийомом з метою покращення родючості ґрунту та підвищення врожайності наступних культур; натомість контролюючим органом не надано жодного доказу на підтвердження зворотного.
61. Стосовно посилань контролюючого органу про те, що позивач помилково зазначає, що останнім правомірно було зменшено суму податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Пост-Тайм», оскільки в ході проведення перевірки позивачем не було повідомлено про подання уточнюючої декларації та не надано жодних пояснень та документів щодо причин такого коригування, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
62. Судами встановлено та не заперечується відповідачем, відповідно до квитанції від 14 вересня 2018 року, тобто до початку проведення перевірки, позивачем подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2016 року, яким самостійно зменшено податковий кредит на суму 117 267,00 грн. по взаємовідносинам із ТОВ «Пост-Тайм».
63. Так, за правилами абз. 1 пункту 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
64. З огляду вказані приписи, контролюючий орган помилково посилається на безпідставність коригування позивачем податкового кредиту.
65. Посилання відповідача, що «ВКФ «Альянс-Інвест» є фігурантом кримінального провадження від 16 лютого 2017 року № 32017230000000014, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205, частиною першою статті 205-1 КК України, також обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій.
66. Пославшись на положення частини шостої статті 78 КАС України, суди дійшли висновку про відсутність доказів (вироку суду, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності) фіктивності контрагента позивача, а сам по собі факт порушення кримінальної справи без наявності інформації щодо статусу контрагента позивача в ньому, не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.
67. Окрім того, судами першої та апеляційної інстанції досліджено вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 08 червня 2017 року у справі №766/9175/17 (пр. №1-кп/766/3590/17), яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 22 травня 2017 року між прокурором Херсонської відділу прокуратури Херсонської області Легким Олексієм Романовичем та обвинуваченим ОСОБА_1 . ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205 та частиною першою статті 205-1 КК України. У вироці зазначено, що ОСОБА_1 22 вересня 2015 року за результатами державної реєстрації придбав суб`єкт підприємницької діяльності - ТОВ «Пост-Тайм», чим виконав усі необхідні дії для реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності, в результаті чого отримав можливість використовувати печатку, статутні документи та реєстраційні документи ТОВ «Пост-Тайм» у незаконній діяльності, а саме: проведення за винагороду транзитних безтоварних операцій для надання податкової вигоди суб`єктам господарювання у вигляді необґрунтованого формування податкового кредиту з ПДВ.
68. Верховний Суд у постановах від 03 березня 2020 року (справа № 520/3580/19), від 18 грудня 2019 року (справа № 826/10951/18) зазначив, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність усіх господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.
69. Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
70. Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій досліджували вказаний вище вирок, відповідно до якого встановили, що у ньому не досліджувалися конкретні господарські операції, не встановлювалися факти нереальності поставок товару на адресу ТОВ «СПП ЛАНА» (позивача) у серпні 2016 року та факти формування ТОВ «Пост-Тайм» неправомірного податкового кредиту в адресу позивача, у зв`язку з чим, суд касаційної інстанції вважає, що цей вирок не свідчить про наявність висновку щодо протиправної діяльності позивача, а відтак відсутні будь-які юридичні наслідки для нього, що не дає підстав вважати, що цей вирок стосується інтересів саме позивача. Таким чином, вирок стосується виключно ОСОБА_1 , це судове рішення не містить жодних висновків, які б стосувалися прав, свобод чи інтересів безпосередньо позивача.
71. Разом із цим, Верховний Суд зважає на те, що, звісно вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом, проте тільки якщо він містить посилання саме на ці операції. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов`язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності.
72. Судами не встановлено та відповідачем не доведено, що між позивачем та зазначеним вище контрагентом мали місце узгоджені дії, спрямовані на безпідставне отримання податкової вигоди та, що позивач був обізнаним з приводу дійсного стану їх правосуб`єктності.
73. Окрім того, судами встановлено, а також не заперечується відповідачем, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання господарських договорів з ним у позивача не було.
74. Враховуючи вищенаведене, суди попередніх інстанцій надали належну оцінку вказаним обставинам і тому з урахуванням з іншими доказами по справі зробили обґрунтований висновок про те, що цим вироком не підтверджується безтоварність спірних господарських операцій позивача з одного боку та ТОВ «Пост-Тайм» з іншого. У касаційній скарзі обставини відповідачем також не спростовані.
75. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами підтверджуються первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених пунктом 2 статті 9 Закону № 996-XIV. Усі розрахунки між ними мають реальний грошовий характер та підтверджені відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними.
76. Оскільки, позивачем було виконано усі передбачені законом умови, необхідні для формування податкового кредиту та наявні усі документальні підтвердження його розміру, тому він не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, вчинені його контрагентами.
77. За таких обставин, подані до суду позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону № 996-XIV, спростовують висновки податкового органу викладені в акті перевірки, з огляду на вказане, Суд вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову оскільки, оспорюване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
78. Висловлюючи незгоду з такими висновками судів у розрізі означених вище епізодів, відповідач у касаційній скарзі наполягає на тому, що судами при вирішенні спору не враховано й, відповідно, не застосовано правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду за подібних, на переконання відповідача, правовідносин. Однак, Судова колегія виходить з того, що наведені відповідачем правові позиції Верховного Суду пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржниками рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.
79. Варто додати, що у кожних окремих правовідносинах при застосуванні судами одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справі, проте це говорить про неправильне застосування норми матеріального права та/або порушення процесуальних норм, а лише вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази.
80. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені відповідачем в судах попередніх інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, так і апеляційної інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.
81. Враховуючи зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача.
82. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
83. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року у справі № 280/4890/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 16.08.2022 |
Оприлюднено | 18.08.2022 |
Номер документу | 105774406 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних) |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Яковенко М.М.
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Батрак Інна Володимирівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні