Постанова

від 16.08.2022 по справі 825/1746/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 825/1746/18

адміністративне провадження № К/9901/6124/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 825/1746/18

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний бізнес менеджмент за охорону довкілля» до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду (суддя Соломко І. І.) від 19 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Мельничук В. П., Лічевецький І. О., Оксененко О. М.) від 30 січня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний бізнес менеджмент за охорону довкілля» (далі - ТОВ «Інвестиційний бізнес менеджмент за охорону довкілля») звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області), в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 000042001400 від 20 грудня 2017 року, яким визначено суму грошового зобов`язання в розмірі 834 300 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час проведення перевірки фіскальним органом не досліджені первинні документи по спірним господарським операціям, оскільки вони були вилучені у підприємства правоохоронними органами на підставі ухвали слідчого у кримінальному провадженні № 32016100050000055, про що листом повідомлено ГУ ДФС у Чернігівській області.

Позивач зауважує, що в порушення статті 85 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ГУ ДФС у Чернігівській області не вчинено відповідних процесуальних заходів щодо витребування документів первинного бухгалтерського обліку в органах досудового слідства та не продовжено термін проведення перевірки, що свідчить про порушення процедури її проведення. Крім того, позивач наголошує, що вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 травня 2016 року не повинен був покладений в основу оскаржуваного рішення, оскільки останнім не встановлено обставин по господарським операціям з ТОВ «Інвестиційний бізнес менеджмент за охорону довкілля».

3. Справа розглядалася судами неодноразово.

4. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 20 грудня 2017 року № 00004201400.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Чернігівській області на користь ТОВ «Інвестиційний бізнес менеджмент за охорону довкілля» судовий збір в розмірі 12514,50 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 30 000 грн.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року змінено рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року, виклавши третій абзац його резолютивної частині в такій редакції:

«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля» судовий збір в розмірі 12 514,50 грн (дванадцять тисяч п`ятсот чотирнадцять гривень 50 копійок) та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок)».

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року залишено без змін.

6. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 03 березня 2020 року ГУ ДПС у Чернігівській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Інвестиційний бізнес менеджмент за охорону довкілля» в задоволенні позовних вимог.

7. 03 березня 2020 року касаційну скаргу ГУ ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Білоус О. В., Усенко Є. А.).

8. Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2018 року, після усунення недоліків, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи. Цією ж ухвалою допущено заміну відповідача у справі №825/1746/18 - ГУ ДФС у Чернігівській області на його правонаступника - ГУ у ДПС у Чернігівській області.

9. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1774/0/78-21 від 20 вересня 2021 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 07 вересня 2021 року № 1942/0/15-21 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».

10. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2021 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

11. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

12. Станом на час розгляду справи письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 21 листопада 2017 року № 2405, наказу від 20 листопада 2017 року № 1818 та на виконання ухвали Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24 листопада 2017 року у справі № 751/6821/17, провадження № 1-кс/751/2827/17 ГУ ДФС у Чернігівській області була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період 01 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «ВЕСТРУМ», ТОВ «ТРИСТАР ЛТД», ТОВ «ПАССАДО», ТОВ «ВКФ УКРІНВЕСТСЕРВІС», ТОВ «ФОРОИЛ-ЛТД», за результатами якої складено акт № 15/14/37308215 від 05 грудня 2017 року.

14. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Інвестиційний бізнес менеджмент за охорону довкілля» порушено вимоги підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, який перевірявся на загальну суму 834 300 грн, у тому числі за 2015 рік на суму 834 300 грн.

15. З акту перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки податковим органом використовувались матеріали кримінального провадження відносно ТОВ «Інвестиційний бізнес менеджмент за охорону довкілля» по взаємовідносинах з ТОВ «ФОРОИЛ-ЛТД», а саме: договір купівлі-продажу від 19 жовтня 2015 року № 000047, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні за період з 01 жовтня 2015 року по 30 листопада 2015 року.

16. Також судами встановлено, на виконання умов зазначеного договору позивачем в жовтні - листопаді 2015 року реалізовано газовий конденсат та конденсат газовий стабільний на ТОВ «ФОРОИЛ-ЛТД» на загальну суму 4 635 000 грн.

17. Перевезення товару відбувалось за рахунок ТОВ «Інвестиційний бізнес менеджмент за охорону довкілля» найманими перевізниками, а саме ТОВ «Каір-1».

18. При проведенні перевірки була встановлена відсутність документів первинного бухгалтерського обліку у ТОВ «Інвестиційний бізнес менеджмент за охорону довкілля», які були вилучені та направлені до СВ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві для приєднання до матеріалів кримінального провадження. Згідно протоколу обшуку від 15 грудня 2016 року, який було проведено старшим слідчим відділу фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві Люліним І. В. було виявлено та вилучено документи фінансово-господарської діяльності за переліком.

19. На підставі вказаного акта перевірки 20 грудня 2017 року ГУ ДФС у Чернігівській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 00004201400, яким ТОВ «Інвестиційний бізнес менеджмент за охорону довкілля» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 834 300 грн.

20. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що вилучення документів первинного бухгалтерського обліку правоохоронними органами, та не надання відповідачем належних та допустимих доказів на підтвердження того, що його посадовими особами під час проведення перевірки здійснювалось ознайомлення з вилученими у ТОВ «Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля» документами та дослідження цих документів, унеможливили здійснити відповідачу дослідження первинної документації платника податку, що призвело до необґрунтованості висновків щодо встановлення податкових правопорушень.

22. Посилання відповідача на вирок у кримінальній справі стосовно посадової особи контрагента позивача судом першої інстанції визнано безпідставними, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податків права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. До того ж, станом на момент формування позивачем податкової звітності по господарським операціям з ТОВ «ФОРОИЛ-ЛТД», вироку суду щодо непричетності посадових осіб вказаного товариства до ведення фінансово-господарської діяльності цього підприємства не існувало.

23. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення клопотання представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи, та стягнення на користь ТОВ «Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля» витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 30 000 грн.

24. Змінюючи частково рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що враховуючи складність справи, виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, необхідно зменшити їх розмір та стягнути з ГУ ДФС у Чернігівській області на користь ТОВ «Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля» 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

25. Стосовно висновків щодо протиправності податкового повідомлення-рішення № 00004201400 апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

26. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

27. Підставою касаційного оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

28. В доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій безпідставно не були враховані доводи фіскального органу стосовно нереальності господарських взаємовідносин позивача у перевіряємий період з його контрагентом.

29. Зокрема скаржник наголошує, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень безпідставно не був врахований вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 травня 2016 року (набрав законної сили 10 червня 2016 року), яким ОСОБА_2 (одноособового засновника та керівника ТОВ «ФОРОИЛ-ЛТД») визнано винним у вчиненні фіктивного підприємства ТОВ «ФОРОИЛ-ЛТД», передбаченого частиною другою статті 27, частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

30. Також скаржник зазначає, що у наданих до перевірки товарно-транспортних накладних за операціями з ТОВ «ФОРОИЛ-ЛТД» встановлено такі недоліки: пункт навантаження вказаний - м. Прилуки (адреса навантаження не вказано), пункт розвантаження - м. Київ - Васильків, вул. Парижської Комуни (адреса не вказано). У зазначених товарно-транспортних накладних відмітки отримувача (стосовно фактичного отримання товару) відсутні, тобто в графі «Вантаж одержав/відповідальна особа вантажоодержувача» відсутнє прізвище, ім`я, по-батькові. Отже, в ТТН не зазначено хто фактично одержав товар. Також не вказано номер, серія, дата довіреності та найменування підприємства, яким видана довіреність. ТТН не містять інформації та доказів на фактичне відвантаження товару.

31. При відстеженні номенклатури товарів по ланцюгу постачання та визначенні схеми руху товарів від постачальника ТОВ «Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля» до покупця ТОВ «ФОРОИЛ-ЛТД», встановлено, що ТОВ «Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля» було реалізовано на ТОВ «ФОРОИЛ-ЛТД» конденсат газовий стабільний та газовий конденсат, тоді як останнє декларувало у податкових органах придбання та реалізацію іншої продукції (дизельне паливо, вугілля, запасні частини, інструменти, будівельні матеріали, послуги по перевезенню товару), що свідчить про відсутність фактичного руху товарів, удаваність відповідних господарських операцій з метою надання їх легального вигляду та з метою ухилення від сплати податків.

32. При цьому скаржник наголошує, що вилучені документи згідно протоколу обшуку від 15 грудня 2016 року стосувались інших контрагентів позивача, а отже жодного відношення до фактів, які вплинули на результати проведеної перевірки, прийняття за її результатами акту перевірки № 15/14/37308215 від 05 грудня 2017 року та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не мали.

33. Крім того скаржник не погоджується із стягненням із ГУ ДФС у Чернігівській області на користь ТОВ «Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля» 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки зазначений розмір витрат не відповідає критерію реальності. Скаржник наголошує, що справа не є складною з урахуванням її фактичних обставин, предмету спору, змісту порушення, предмету доказування, аналізу наведених доказів. Адвокатом з моменту укладення договору про надання правової допомоги не було складено жодного процесуального документа такого як позовна заява, відповідь на відзив, пояснення по справі, тощо (крім заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу). Судове засідання по суді в суді першої інстанції відбувалось лише одного разу та тривало близько 30 хвилин.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

34. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

Щодо порядку проведення перевірки

35. За змістом абзацу першого пункту 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

36. Абзацом першим пункту 44.6 статті 44 ПК України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

37. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абзац другий цього пункту).

38. Зміст наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України прирівнюється до їх відсутності. У той же час, норма пункту 44.6 статті 44 ПК України містить виняток - виїмка документів або інше вилучення правоохоронними органами.

39. Відповідно до пункту 85.9 статті 85 ПК України у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов`язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

40. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем зроблено запит від 23 листопада 2017 року № 6554/10/25-01-14-04 до ТОВ «Інвестиційний бізнес менеджмент за охорону довкілля» про надання пояснення та підтверджуючих первинних документів по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «ВЕСТРУМ», ТОВ «ТРИСТАР ЛТД», ТОВ «ПАССАДО», ТОВ «ВКФ УКРІНВЕСТСЕРВІС», ТОВ «ФОРОИЛ-ЛТД».

41. 23 листопада 2017 року на вказаний запит ТОВ «Інвестиційний бізнес менеджмент за охорону довкілля» надано пояснення ГУ ДФС у Чернігівській області що виконання вимог листа на даний час є неможливим у зв`язку з тим, що згідно з протоколом обшуку від 15 грудня 2016 року, на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва про надання дозволу на обшук від 29 листопада 2016 року у кримінальному провадженні № 32016100050000055 від 30 червня 2016 року, всі документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля» вилучені в ході обшуку та направлені до СВ ФР ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві для приєднання до матеріалів кримінального провадження № 32016100050000055, копія протоколу обшуку від 15 грудня 2016 року надіслана відповідачу разом з поясненнями.

42. За змістом протоколу обшуку, у ТОВ «Інвестиційний бізнес менеджмент за охорону довкілля» були вилучені документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля» по відносинах з контрагентами.

43. Роблячи висновки у справі, що переглядається у межах цього касаційного провадження, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не надано доказів направлення письмового запиту до відповідного правоохоронного органу про надання органу державної фіскальної служби копій вилучених документів або забезпечення доступу до перевірки таких документів.

44. Такі висновки судів попередніх інстанцій не можуть вважатися такими, що зроблені на підставі повного, безпосереднього, всебічного, та об`єктивного дослідження доказів та належного аналізу встановлених обставин у межах спірних правовідносин сторін.

45. Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, відповідач у судовому процесі посилався на те, що вилучені документи згідно протоколу обшуку від 15 грудня 2016 року стосувались інших контрагентів позивача, а отже жодного відношення до фактів, які вплинули на результати проведеної перевірки, прийняття за її результатами акту перевірки № 15/14/37308215 від 05 грудня 2017 року та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не мали.

46. Вказані доводи відповідача не знайшли свого відображення у судових рішеннях та не були оцінені судами. При цьому судами не з`ясовано конкретного переліку вилучених документів (в розрізі контрагентів) згідно протоколу обшуку від 15 грудня 2016 року.

47. Вказане свідчить про неповноту оцінки судами першої та апеляційної інстанції всіх обставин, які слугували передумовою звернення з позовом, та є порушенням норм процесуального права.

Щодо реальності господарських операцій позивача та ТОВ «ФОРОИЛ-ЛТД»

48. Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та / або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

49. Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

50. За нормою пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

51. Згідно з пунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

52. За змістом пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

53. У пункті 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

54. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

55. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

56. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV).

57. Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

58. Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

59. Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового обліку наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

60. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

61. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

62. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

63. Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків неправомірно сформував податковий кредит, на підставі документів, які містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

64. Як свідчать матеріали справи, в основу визначення суми спірних податкових донарахувань згідно з оскаржуваним у цій справі податковим повідомленням-рішенням покладено висновки контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «ФОРОИЛ-ЛТД».

65. Відповідач у ході судового розгляду посилався на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 10 травня 2016 року у справі № 1-кп/428/456/2016, яким ОСОБА_2 (одноособового засновника та керівника ТОВ «ФОРОИЛ-ЛТД») визнано винним у вчиненні фіктивного підприємства ТОВ «ФОРОИЛ-ЛТД», передбаченого частиною другою статті 27, частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

66. При цьому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що вказаний вирок суду не може бути доказом нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «ФОРОИЛ-ЛТД», оскільки він не містить відомостей про здійснення у ході як досудового слідства, так і судового розгляду дослідження господарських операцій між позивачем та ТОВ «ФОРОИЛ-ЛТД».

67. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 07 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати безумовну преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

68. Зазначені вище обставини з огляду на положення статті 90 КАС України підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

69. Водночас як свідчать матеріали справи у доводах касаційної скарги відповідач наполягає на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили обставини справи та не надали оцінку доводам відповідача щодо нереальності господарських операцій між ТОВ «Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля» та ТОВ «ФОРОИЛ-ЛТД» з огляду на відсутність фактичного руху товарів.

70. Також доводячи відсутність реального змісту операцій між позивачем і вказаним вище контрагентом, контролюючий орган посилався, зокрема на те, що надані Підприємством до перевірки товарно-транспортні накладні містили ряд недоліків, однак вказані обставини були залишені поза увагою судів попередніх інстанцій.

71. Відповідно до абзаців двадцять п`ятого та двадцять шостого розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; вона є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

72. Пунктом 1.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

73. Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

74. Документи, передбачені Правилами № 363, у тому числі товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

75. Разом з тим, наявність первинних документів є обов`язковою, але не єдиною достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки виконання зобов`язання за правочином зумовлює складання й інших документів. Формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції, якщо контролюючий орган наводить доводи, які ставлять під сумнів її здійснення, зокрема доводи щодо неможливості здійснення поставок контрагентом з огляду на відсутність у нього матеріальних, трудових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності та не відповідність при цьому номенклатури придбаних товарів номенклатурі поставлених товарів згідно з даними з Єдиного реєстру податкових накладних; епізодичну або обмежену терміном, на який припадають дати виписування документів на операцію з постачання, фінансову та податкову звітність контрагента, не відображення у цій звітності відповідних податкових зобов`язань, відсутність контрагента за місцезнаходженням. Суттєвим доводом, який ставить під сумнів реальність господарської операції, є посилання на обставини, які встановлені у процедурах кримінального провадження. Такі доводи підлягають ретельній перевірці судом з використанням засобів доказування, передбачених нормами КАС України, в тому числі й інших, не первинних документів, складання яких передбачено законодавством або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

76. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

77. Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

78. Таким чином, хоча товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним із етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.

79. Відсутність такого документа або суттєві недоліки в його оформленні може ставити під сумнів реальний характер господарської операції, особливо з урахуванням інших обставин, які свідчать про її безтоварність, наприклад, об`єктивна неможливість здійснення господарських операцій контрагентом, враховуючи податкову інформацію щодо характеру його діяльності; не встановлення джерела походження товару за результатами аналізу ланцюга постачання за даними Єдиного реєстру податкових накладних (так званий «обрив» ланцюга постачання); не відповідність предмета поставки видам господарської діяльності контрагентів у ланцюгу постачання; наявність кримінальних проваджень щодо контрагента; відсутність документів бухгалтерського обліку, складення яких передбачено правовими нормами або є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту, та/чи суттєві недоліки в їх оформленні, тощо.

80. У постанові від 14 лютого 2020 року (адміністративне провадження № К/9901/26975/18) Верховний Суд зробив висновок, що у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести, що у нього були встановлені законом підстави для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми податкового зобов`язання.

81. З`ясовуючи обставини щодо реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи контролюючого органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

82. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

83. У постанові Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 825/3990/14 викладена правова позиція, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

84. Висновки суддів попередніх інстанцій зроблені без урахування вказаних правових висновків Верховного Суду та без дотримання вимог статті 90 КАС України, згідно з якою суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

85. Фактично суди попередніх інстанцій встановили обставини на підставі оцінки доказів, які надав позивач. Доводи контролюючого органу були залишені судами попередніх інстанцій поза увагою та їм відповідна правова оцінка не надавалася.

86. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

87. Водночас, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

88. У порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі та принципу рівності сторін в судовому процесі суди не надали оцінки всім доводам відповідача щодо безтоварності операцій Підприємства з вище вказаним контрагентом.

89. Без належного з`ясування цих обставин у їх сукупності з урахуванням встановлених заходами податкового контролю обставин щодо фіктивної діяльності контрагентів позивача зробити висновок, що оцінка судами попередніх інстанцій доказів у справі зроблена правильно, не можна.

90. Беручи до уваги наведені порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм частини четвертої статті 9, частини другої статті 73, частини першої статті 77, статей 90 та 242 КАС України, стверджувати, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи, а відтак і що правильно застосували норми матеріального права, не можна.

91. З огляду на це, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не можна визнати повними, всебічними та обґрунтованими.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу

92. Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

93. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

94. Статтею 134 КАС України обумовлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

95. Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

96. Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

97. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

98. У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 269).

99. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

100. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

101. У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

102. Отже, з викладеного слідує, що склад та розмір судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, документи, що свідчать про оплату експертизи, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження судових витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

103. Як свідчать матеріали справи та було встановлено судами попередніх інстанцій, 13 вересня 2019 року позивач уклав з Адвокатським об`єднанням «Адвокатська контора «ЛОГОС» Договір № 144/1 про надання правничої допомоги.

104. 17 жовтня 2019 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Адвокатська контора «ЛОГОС» укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 144/1 між 13 вересня 2019 року про надання правничої допомоги. Відповідно до пункту 1.2 цієї додаткової угоди представництво інтересів замовника у судовому розгляді справи у суді першої інстанції становить - 30 000 грн.

105. На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано: акт прийому-передачі виконаних робіт від 18 жовтня 2019 року, квитанції від 18 жовтня 2019 року про сплату послуг на суму 30 000 грн.

106. Дослідивши наведені вище документи апеляційний суд дійшов висновку, що враховуючи складність справи, виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, необхідно стягнути з ГУ ДФС у Чернігівській області на користь ТОВ «Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля» 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

107. Надаючи оцінку правильності висновків суду апеляційної, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

108. Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

109. Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

110. Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

111. Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару успіху» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

112. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій у своїх рішеннях, перелічивши надані ТОВ «Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля» докази в підтвердження понесених витрат, не оцінили та не досліджували обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

113. Водночас як свідчать матеріали справи акт прийому-передачі виконаних робіт, на підставі якого здійснено оплату за надані юридичні послуги, є неконкретизованими та не містить детального опису робіт виконаних адвокатом із зазначенням кількості часу, витраченого на здійснення відповідних дій.

114. Також, судами при вирішенні справи не надано оцінку відповідності розміру витрат на оплату послуг адвоката критеріям, встановленим частиною п`ятою статті 134 КАС України, зокрема, чи заявлена ТОВ «Інвестиції бізнес менеджмент за охорону довкілля» до відшкодування сума витрат є співмірною із наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, критеріям їх реальності та розумності.

115. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

116. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

117. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

118. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

119. Колегія суддів вважає, що судами не додержано норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

120. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, оцінити відповідні докази та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області задовольнити частково.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі № 825/1746/18 скасувати, а справу направити до Чернігівського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов