Постанова

від 16.08.2022 по справі 520/9008/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 520/9008/2020

адміністративне провадження № К/9901/25489/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року у складі головуючого судді Кухар М.Д. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року у складі колегії суддів: Катунової В.В., Чалого І.С., Ральченка І.М. у справі № 520/9008/2020 за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіго Груп» про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіго Груп» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Головне управління ДПС у Харківській області (далі - позивач, ГУ ДПС у Харківській області, контролюючий орган, податковий орган) звернулося до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіго Груп» (далі - відповідач, ТОВ «Індіго Груп», Товариство), в якому просило стягнути до бюджету України кошти з розрахункових рахунків у розмірі 1 051 167 грн у рахунок погашення податкового боргу.

На обґрунтування позову контролюючий орган зазначив, що за ТОВ «Індіго Груп» обліковується податковий борг з податку на додану вартість на суму 1 051 167,91 грн, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 28.09.2018 №0155551213 та №0155561213. Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені Товариством в адміністративному та судовому порядку, але суд визнав рішення податкового органу законними та обґрунтованими. У зв`язку з цим контролюючим органом направлено платнику податків податкову вимогу від 16.03.2020 № 22512-58, яка була вручена 03.04.2020, але станом на момент звернення до суду не була виконана.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2020 прийнято до розгляду зустрічний позов ТОВ «Індіго Груп» до ГУ ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2018 № 0155551213 та № 0155561213.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2020 адміністративний позов ГУ ДПС у Харківській області до ТОВ «Індіго Груп» про стягнення податкового боргу залишено без задоволення.

Зустрічний позов ТОВ «Індіго Груп» до ГУ ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.09.2018 № 0155551213 та № 0155561213.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області на користь ТОВ «Індіго Груп» суму сплаченого судового збору у розмірі 15 634,99 грн.

Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ТОВ «Індіго Груп» при внесенні до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2017 року сум податкового кредиту відповідно до податкової накладної №320 від 20.07.2017 (реєстраційний №9149988169 від 31.07.2017) дотрималося вимог податкового законодавства та діяло відповідно до індивідуальної податкової консультації.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

ГУ ДФС у Харківській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2017 року ТОВ «Індіго Груп», за наслідками якої складений акт від 10.08.2018 № 11283/20-40-12-13-19/35408021.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Індіго Груп» пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1+рядок 20.3 декларації 0110) (рядок 19 декларації 0121-0123, 0130) (переноситься до рядку 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) (рядок 21) на суму ПДВ у розмірі 173 466 грн, та занижено рядок 9 (усього податкових зобов`язань) на суму ПДВ 868 867 грн.

Такий висновок контролюючий орган зробив з огляду на те, що 12.07.2018 ТОВ «Індіго Груп» подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2017 року. Відповідно до поданого уточнюючого розрахунку ТОВ «Індіго Груп» включило до складу податкового кредиту за вересень 2017 року суму ПДВ на підставі податкової накладної, отриманої від ТОВ «Торговий дім АвтоКрАЗ», яку складено у липні 2017 року, проте зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних за рішенням комісії ДФС України №18556/37468941 у жовтні 2017 року.

28 вересня 2018 року на підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0155551213 (форма В4), згідно з яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2017 року на суму 173 466 грн;

- № 0155561213 (форма Р), згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 303 000,50 грн, зокрема 868 867,00 грн - за податковими зобов`язаннями та 434 434,50 грн - за штрафними (фінансовими санкціями).

Відповідно до рішення ДФС України від 27.12.2018 скарга ТОВ «Індіго Груп» залишена без задоволення, зазначені податкові повідомлення-рішення - без змін.

ТОВ «Індіго Груп» звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2018 № 0155551213 та №0155561213.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що контролюючим органом при проведенні камеральної перевірки даних, задекларованих в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2017 року, на порушення положень ПК України не враховано лист позивача про помилкове надання уточнюючого розрахунку та визнання такої звітності недійсною.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі № 520/1186/19, адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Постановою Верховного Суду від 24.02.2020 касаційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі № 520/1186/19 скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

ГУ ДПС у Харківській області 16.03.2020 направлено Товариству податкову вимогу № 22512-58.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись із судовими рішеннями, ГУ ДПС у Харківській області звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме судами попередніх інстанцій застосовано норми статей 56, 122 ПК України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18.

Відповідно до вказаної постанови, нормами ПК України визначено спеціальний строк для оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у разі, якщо проводилася процедура адміністративного оскарження, і такий строк становить один місяць з дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

ГУ ДПС у Харківській області вказує, що 13.08.2020 через канцелярію Харківського окружного адміністративного суду подано заяву про закриття провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог на підставі статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, так як зустрічний позов подано через два роки після адміністративного оскарження, але судом першої інстанції клопотання залишено без задоволення, а судом апеляційної інстанції взагалі не надана оцінка таким діям.

Також, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 19.06.2019 у справі № 209/2077/17, відповідно до якої дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову судами різних юрисдикцій порушує принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи й недотримання принципу правової визначеності, скаржник уважає, що суди повинні були закрити провадження у цій справі. Так, постановою Верховного Суду від 24.02.2020 касаційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області задоволено, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі № 520/1186/19 скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Крім того, іншою підставою для подання касаційної скарги є пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування вимог підпункту 201.16.4 пункту 201.16 та пункту 201.10 статті 201 ПК України.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство, вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Зокрема, ТОВ «Індіго Груп» зазначає, що позов у цій справі поданий з інших підстав, аніж у справі № 520/1186/19, тому суд першої інстанції правомірно прийняв позов до свого провадження. Щодо порушення строку звернення до суду, то такі доводи скаржника, на думку Товариства, є безпідставними, оскільки на час першого оскарження спірних податкових повідомлень-рішень такий строк складав 1095 днів незалежно від використання процедури адміністративного оскарження, а також процесуальні строки зупинялися на період карантину.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Щодо підстав для закриття провадження у справі в частині заявлених зустрічних позовних вимог ТОВ «Індіго Груп».

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (частина перша статті 5 КАС).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях звертає увагу на необхідність дотримання на рівні національного судочинства принципу «res judicata», наголошуючи, що жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного та обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи й постановлення нового рішення.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права (пункт 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом сторін у справі, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 15.12.2020 у справі № 804/5759/17, від 15.07.2022 у справі № 120/2440/20-а.

У даному випадку спірним є питання наявності в межах двох справ одних й тих самих підстав позову.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Індіго Груп» вже зверталося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2018 № 0155551213 та № 0155561213.

Дослідивши зміст первісного позову, суди з`ясували, що він обґрунтований тим, що контролюючим органом при проведенні камеральної перевірки даних, задекларованих в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2017 року, на порушення положень ПК України, не враховано лист Товариства про помилкове надання уточнюючого розрахунку та визнання такої звітності недійсною.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2019, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі № 520/1186/19, адміністративний позов ТОВ «Індіго Груп» до ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 28.09.2018 № 0155551213 та № 0155561213.

Постановою Верховного Суду від 24.02.2020 у справі № 520/1186/19 касаційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 скасовано та прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Аналізуючи нормативне регулювання порядку подання податкової звітності, Верховний Суд дійшов висновку, що лист довільної форми, адресований контролюючому органу, з повідомленням про подання податкової звітності помилково не може вважатися податковою звітністю у розумінні вимог ПК України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 (далі - Порядок № 21), а тому правомірно не був врахований ГУ ДФС у Харківській області при проведенні камеральної перевірки. На думку колегії суддів, виправлення помилки у поданому уточнюючому розрахунку має відбуватися шляхом подання нового уточнюючого розрахунку до податкової декларації, з урахуванням показників попередньо поданого уточнюючого розрахунку (з помилками).

Отже, обставини правомірності включення позивачем суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної від 20.07.2017 № 320 до складу податкового кредиту не були предметом розгляду у справі № 520/1186/19.

Водночас в якості підстави для звернення із зустрічним позовом ТОВ «Індіго Груп» зазначає про наявність у нього права на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковою накладною від 20.07.2017 № 320, починаючи з липня 2017 року, оскільки податкові накладні за рішенням комісії ДФС реєструються днем їх первинного подання. Отже, право на відображення податкового кредиту в декларації з ПДВ виникає в податковому періоді, в якому податкову накладну подано на реєстрацію.

Щодо юридичних підстав позову, то звертаючись із адміністративним позовом вперше, ТОВ «Індіго Груп» посилалося на статтю 46, пункт 50.1 статті 50 ПК України, Порядок № 21.

Звертаючись вдруге, але вже із зустрічним позовом у цій справі, Товариство обґрунтовувало позовні вимоги з посиланням на інші норми ПК України, а саме пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201, підпункт 201.16.4 пункту 201.16 статті 201.

При розгляді справи № 520/1186/19 Верховний Суд у постанові від 24.02.2020 не надавав оцінку обставинам справи у контексті вищенаведеного правового регулювання (пункти 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201, підпункт 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 ПК України) та взагалі не посилався на зазначені норми.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги ТОВ «Індіго Груп» заявлено з інших підстав, ніж ті, які були предметом судового розгляду у справі № 520/1186/19, що виключає наявність підстав для закриття провадження в цій справі в частині заявлених зустрічних позовних вимог Товариства.

Щодо строку звернення до суду із зустрічним позовом ТОВ «Індіго Груп».

У касаційній скарзі ГУ ДПС у Харківській області, посилаючись на правову позицію Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18, стверджує, що зустрічний позов ТОВ «Індіго Груп» повинен бути залишений без розгляду з огляду на пропуск строку звернення до суду.

З приводу цього доводу колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне.

26 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі № 500/2486/19, в якій сформулював висновок про те, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України.

Виходячи з наведених вище мотивів, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював такий правовий висновок: «Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті».

Колегія суддів зазначає, що, незважаючи на те, що правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові безпосередньо стосується застосування пункту 56.19 статті 56 ПК України при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження, Верховний Суд у складі судової палати також більш широко виклав і новий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 ПК України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань. Цей висновок фактично мав універсальний характер.

При цьому, у вказаній постанові Судова палата наголошувала на тому, що:

- суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень, ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми;

- зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій;

- задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.

У контексті викладених у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 висновків необхідно звернути увагу на те, що Конституцією України (статті 8, 129 та 147) гарантовано визнання та застосування в Україні принципу верховенства права. При цьому, загальновизнано, що його базовим елементом є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, а також можливість відступу судом від своєї попередньої правової позиції лише за наявності вагомих підстав. Слід зазначити, що єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в адміністративному судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників судового процесу.

Отже, з огляду на те, що з позовом у цій справі позивач звернувся до суду першої інстанції до прийняття 26.11.2020 постанови Верховного Суду, якою змінено правовий підхід до визначення строків звернення до суду за оскарженням податкових повідомлень-рішень після їх адміністративного оскарження, то з метою уникнення правового пуризму та недопущення обмеження права на доступ до суду через зміну судової практики, Суд констатує відсутність правових підстав для залишення позову у цій справі без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.

Аналогічний підхід продемонстровано Верховним Судом при розгляді інших справ, зокрема №580/3400/20 (постанова від 27 липня 2021 року), № 500/1149/21 (постанова від 04.08.2022), № 140/1563/20 (постанова від 10.08.2022).

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для залишення зустрічного позову ТОВ «Індіго Груп» без розгляду.

Щодо підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 28.09.2018 № 0155551213 та № 0155561213.

Згідно з позицією ГУ ДПС у Харківській області, ТОВ «Індіго Груп» не має права включати до складу податкового кредиту за вересень 2017 року суму податку на додану вартість на підставі податкової накладної, отриманої від ТОВ «Торговий дім Авто КрАЗ», яку складено у липні 2017 року, проте зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних за рішенням комісії Державної фіскальної служби України № 18556/37468941 у жовтні 2017 року. Крім того, судами помилково взято до уваги індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України № 3702/ІПК/99-00-05-06-02-06 від 04.09.2020, наданої ТОВ «Індіго Груп», оскільки остання не стосується спірних правовідносин.

Колегія суддів уважає безпідставними такі доводи контролюючого органу, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України (тут та надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

За положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігалось за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу перебіг зазначеного строку переривався на період зупинення їх реєстрації та відновлювався з дня припинення процедури зупинення їх реєстрації згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включались до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

З огляду на аналіз змісту наведених норм колегія суддів уважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що сума податку на додану вартість, визначена у податковій накладній, складеній 20.07.2017 та зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі рішення Комісії ДФС України від 23.10.2017 на дату її подання на реєстрацію (31.07.2017), могла бути включена платником податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період, в якому складено податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто за липень 2017 року або в послідуючих звітних податкових періодах у межах терміну, визначеного пунктом 198.6 статті 198 ПК України.

Зазначений правовий висновок також відповідає змісту індивідуальної податкової консультації ДПС № 3702/ІПК/99-00-05-06-02-06 від 04.09.2020, наданої ТОВ «Індіго Груп».

Як установлено судами попередніх інстанцій, відповідно до індивідуальної податкової консультації ДПС № 3702/ІПК/99-00-05-06-02-06 від 04.09.2020, наданої ТОВ «Індіго Груп», сума податку на додану вартість, визначена у податковій накладній, складеній 20.07.2017 та зареєстрованій в Єдиному реєстрі податкових накладних на підставі рішення Комісії ДФС України від 23.10.2017 на дату її подання на реєстрацію (31.07.2017), могла бути включена платником податку до складу податкового кредиту за звітний податковий період, в якому складено податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто за липень 2017 року або в послідуючих звітних податкових періодах в межах терміну, визначеного пунктом 198.6 статті 198 ПКУ (в редакції, діючій у 2017 році).

Згідно з пунктом 53.1 статті 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.

Таким чином, ТОВ «Індіго Груп» при включенні до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2017 року сум податкового кредиту відповідно до податкової накладної № 320 від 20.07.2017 (реєстраційний №9149988169 від 31.07.2017) дотримано вимог податкового законодавства, що також підтверджено індивідуальною податковою консультацією.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо протиправності податкових повідомлень - рішень від 28.09.2018 №0155551213, №0155561213.

Також колегія суддів уважає обґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що позовні вимоги ГУ ДПС у Харківській області про стягнення податкового боргу з ТОВ «Індіго Груп» не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Оскільки податкові повідомлення - рішення від 28.09.2018 № 0155551213 та №0155561213, які були підставою для виникнення податкового боргу, визнані протиправними та скасовані за зустрічним позовом ТОВ «Індіго Груп» у цій справі, позовні вимоги ГУ ДПС у Харківській області про стягнення податкового боргу не підлягають задоволенню.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області слід залишити без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко