Постанова

від 16.08.2022 по справі 580/3324/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2022 року

м. Київ

справа №580/3324/19

адміністративне провадження № К/9901/29661/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-Дорожнє Будівництво» до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Лічевецького І.О.., суддів Оксененка О.М., Мельничука В.П.)

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» (надалі за текстом - «ТОВ «ЕДБ») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0000951401 від 01.10.2019 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 2 831 545 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0000971401 від 01.10.2019 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 6 469 467 грн. 50 коп.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із таким рішенням Головним управлінням Державної податкової служби у Черкаській області було подано апеляційну скаргу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000951401 від 01.10.2019 р. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000971401 від 01.10.2019 р. в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 6 429 997 грн. 50 коп., у тому числі 5 143 998 грн. за основним платежем та 1 258 999 грн. 50 коп. за штрафними санкціями. В іншій частині позову відмовлено.

07 вересня 2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» звернулося до суду із заявою, у якій просить ухвалити додаткове судове рішення та стягнути з відповідача 42 912 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, ЄДРПОУ 43142920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетично-дорожнє будівництво» (19000, Черкаська область, м. Канів, вул. Енергетиків, 65, ЄДРПОУ 33757711) 42 912 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що понесення витрат на професійну правничу допомогу підтверджено належними та допустимими доказами.

Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції Головне управління ДПС у Чернігівській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 року по справі №580/3324/19.

В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи по суті. Крім того зазначає, що сума витрат на професійну правничу допомогу адвоката (42912,00 грн) в суді апеляційної інстанції, яка підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, є необгрунтованою та неспівмірною заявленій сумі витрат на професійну правову допомогу відповідача з реальним обсягом такої допомоги у суді апеляційної інстанції, часом, витраченим на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у Шостому апеляційному адміністративному суді) та тривалість судових засідань), критерію реальності таких витрат.

Письмового відзиву на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду.

Надаючи правову оцінку висновкам Шостого апеляційного адміністративного суду, пов`язаним з вирішенням питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

На підтвердження обґрунтованості витрат на правничу допомогу позивачем до суду надано договір про надання правової допомоги №1906 від 27.02.2019 р.; додаткова угода №11 від 19.12.2019 р. до договору №1906 від 27.02.2019 р.; додаткова угода №13 від 09.01.2020 р. до договору №1906 від 27.02.2019 р.; звіт про надані послуги від 02.09.2020 р. відповідно до додаткової угоди №13 від 09.01.2020 р. до договору №1906 від 27.02.2019 р.; акт надання послуг №02092020 від 02 вересня 2020 року.

Отже, як установлено судом апеляційної інстанції за фактом надання зазначених послуг правової допомоги між ТОВ «Енергетично-Дорожнє Будівництво» та адвокатським об`єднанням «А.С.А.ГРУП» складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 02 вересня 2020 року на загальну суму 42912,00 грн.

Отже, дійсність юридичного факту понесення витрат на професійну правничу допомогу з боку ТОВ «Енергетично-Дорожнє Будівництво» підтверджено належними доказами.

Суд також звертає увагу на те, що чинне законодавство покладає обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У касаційній скарзі податковий орган не наводить жодного аргументу щодо неспівмірності таких витрат.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку відзиву на апеляційну скаргу, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 42912,00 грн.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Суд, переглянувши додаткову постанову суду апеляційної інстанції, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення вимог касаційної скарги податкового органу, внаслідок чого касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області залишити без задоволення.

Додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2020 у справі №580/3324/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко