Рішення

від 15.08.2022 по справі 420/6964/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6964/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства «СІКОМСЕРВІС-ІНВЕСТКОМ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 17 травня 2022 року надійшла позовна заява приватного підприємства «СІКОМСЕРВІС-ІНВЕСТКОМ» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці UA500490/2022/000028 від 19.04.2022 р.;

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500490/2022/200016/2 від 19.04.2022 р.;

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500490/2022/000029 від 19.04.2022 р.;

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500490/2022/200017/2 від 19.04.2022 р.

Ухвалою від 20.05.2022 позов приватного підприємства «СІКОМСЕРВІС-ІНВЕСТКОМ» залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

24.05.2022 до суду від позивача за вх №ЕС/1515/22 надійшла заява про усунення недоліків з належним чином оформленою позовною заявою.

Ухвалою від 01.06.2022 прийнято до розгляду позовну заяву приватного підприємства «СІКОМСЕРВІС-ІНВЕСТКОМ» (вх №ЕС/1515/22), відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у вартість товару включена вартість пакування, додаткові витрати підприємство не понесло. Вказує, що оплата за товар здійснюється у польських злотих. Відповідно до пункту 1 параграфу 2 контракту (у редакції від 11.05.2015 р. згідно з додатковою угодою №3 від 11.05.2015 року) ціни за товар, який продається на підставі даного контракту, які охоплюють складові, зазначені у параграфу 2 абз.2 та 3 нижче, встановлюються у польських злотих (PLN). Валютою платежу є польські злоті (PLN). Зазначає, що Прайс-лист ТОВ «КЕРАМІКА ПАРАДИЖ» адресований ПП «СІКОМСЕРВІС ІНВЕСТКОМ», строк дії встановлений з 01.02.22 по 31.12.2022 року та що прайс-лист є додатковим документом, не основним документом, який підтверджує митну вартість товарів. Вказує, що рахунок на оплату №91 від 23.03.2022 року містить номер вагону №52457058, що відповідає номеру вагону у залізничній накладній №01290. Висновок митного органу про наявність розбіжностей у номерів вагонів не відповідає дійсним обставинам справи. Окрім того, вказані відомості не впливають на числові значення митної вартості. Підстави для коригування митної вартості відсутні.

Ухвалу від 01.06.2022 відповідачу доставлено в електронному вигляді в його електронний кабінет в систему «Електронний суд» 01.06.2022.

Однак, відзив на позов до суду від відповідача станом на дату прийняття даного рішення не надійшов.

На підставі ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 01.12.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю «КЕРАМІКА ПАРАДИЖ» ("CERAMIKA PARADYZ") (продавець) та ПП «СІКОМСЕРВІС-ІНВЕСТКОМ» (покупець) укладено контракт №СР/ЕS/2014/01 (а.с.9-20), за умовами якого продавець продає, а покупець купує продукти та товари продавця, зокрема: керамічні плитки та декорації, експозитори. Кількість, асортимент, ціна за одиницю товару, вартість кожної доставки Товарів, а також умови оплати, будуть окремо погоджуватися між Сторонами, наприклад у формі: специфікації, замовлення, проформи, які становлять Інтегральну частину Контракту (параграф 1). Ціна товару включає: вартість упаковки, вартість піддонів, кошти маркувань, кошти завантаження, підготовку усіх документів, пов`язаних з експортом товару з країни продавця (параграф 2 пункт 2).

Відповідно до додаткової угоди №3 від 11.05.2015 (а.с.23) до вказаного вище контракту, параграф 2 пункт 1 читати у наступній редакції: ціни на товар, який продається на підставі даного контракту, які охоплюють складові, зазначені у §2 абз 2та 3 нижче, встановлюються у польських злотих (PLN). Валютою платежу є польські злоті (PLN).

З метою митного оформлення товару позивачем для підтвердження його митної вартості до Одеської митниці 04.04.2022 були подані електронні митні декларації № UA500490/2022/002137 (а.с.61-62) та № UA500490/2022/002140 (а.с.82-83), у яких було визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту № СР/ЕS/2014/01 від 01.12.2014.

Для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією № UA500490/2022/002137 декларант надав наступні документи:

- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial Іnvoice) №ZK2022009792 від 21.02.2022 (а.с. 57-58);

- Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №01290 від 23.03.2022 (а.с.59-60);

- Рахунок-фактура по наданню транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №91 від 22.02.2022;

- Виписка з бухгалтерської документації - оборотно-сальдова відомість від 08.02.2022;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4 від 07.07.2015 (а.с.24);

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) №СР/ЕS/2014/01 від 01.12.2014;

- Договір про надання послуг митного брокера №03/11-17 від 01.11.2017;

- Договір (контракт) про перевезення №11-11/20 від 11.11.2020 (а.с.94-104);

- Декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №ZK2022009792 від 21.02.2022;

- Лист PARADYZ CERAMIKA від 01.11.2021 (а.с.106);

- Лист PARADYZ CERAMIKA від 08.11.2021 (а.с.105);

- Копія митної декларації країни відправлення №22PL402010E0346275 від 23.03.2022 (а.с.67).

Для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією № UA500490/2022/002140 декларант надав наступні документи:

- Рахунок-фактура (інвойс)(Commercial Іnvoice) №ZK2022010032 від 22.02.2022 (а.с.77);

- Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №01289 від 23.03.2022 (а.с.78-79);

- Рахунок-фактура по наданню транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №107 від 23.03.2022 (а.с.109);

- Виписка з бухгалтерської документації - оборотно-сальдова відомість від 08.02.2022;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №4 від 07.07.2015;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) №СР/ЕS/2014/01 від 01.12.2014;

- Договір про надання послуг митного брокера №03/11-17 від 01.11.2017;

- Договір (контракт) про перевезення №11-11/20 від 11.11.2020;

- Декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №ZK2022010032 від 22.02.2022;

- Лист PARADYZ CERAMIKA від 01.11.2021;

- Лист PARADYZ CERAMIKA від 08.11.2021;

- Копія митної декларації країни відправлення №22PL402010E0346382 від 23.03.2022 (а.с.84-85).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Судом встановлено, що під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з вищевказаними митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності.

Щодо митної декларації № UA500490/2022/002137 Одеською митницею було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2022/000028 (а.с.55-56) та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА500490/2022/200016/2 від 19.04.2022 (а.с.53-54), у зв`язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Так, у вказаному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) в п. 2.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.12.2014 № CP/ES/2014/01, вказано, що ціна за товар встановлюється у USD, однак в інвойсі від 21.02.2022 № ZK2022009792 вартість товару вказана у валюті PLN;

3) в наданому Рахунку про оплату надання транспортно-експедиційних послуг від 22.02.2022 №91 вказано вагон №24431728, що не відповідає даним заявленим в накладної УМВС від 23.03.2022 №01290 та митної декларації-вагон №52457058, внаслідок чого неможливо перевірити правильність розрахунку транспортних витрат;

4) в наданому прайс-листі від 01.11.2021 відсутня інформація щодо строку дії прайс-листа, в якій валюті наведені пропозиції, умов поставки товару.

Щодо митної декларації №UA500490/2022/002140 Одеською митницею було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500490/2022/000029 (а.с.75-76) та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА500490/2022/200017/2 від 19.04.2022 (а.с.73-74), у зв`язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Так, у вказаному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:

1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) в п. 2.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.12.2014 № CP/ES/2014/01, вказано, що ціна за товар встановлюється у USD, однак в інвойсі від 21.02.2022 № ZK2022009792 вартість товару вказана у валюті PLN;

3) в наданому Прайс-листі від 01.11.2021 відсутня інформація щодо строку дії прайс-листа, в якій валюті наведені пропозиції, умов поставки товару.

Водночас, в обох випадках декларанту запропоновано відповідно до частини 3 статті 53 МКУ митним протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, та як вбачається з оскаржуваних рішень, позивачем до митного органу було надано зокрема наступні документи:

- додаткові угоди від 23.03.2015 № 2, від 11.05.2015 № 3 та від 26.01.2015 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.12.2014 № CP/ES/2014/01 (а.с.21, 22, 23);

- прайс-лист від 01.02.2022 б/н (а.с.25-52);

- видаткові накладні від 09.09.2021 № РН-00000517 та від 27.10.2021 № РН-00000658 (а.с.90, 92);

- податкові накладні від 18.01.2022 та від 20.01.2022 (а.с.114-115, 116-117);

- рахунок на оплату №91 від 23.03.2022 (а.с.110);

- інформація про ціни з інтернет-ресурсів (а.с.111-113).

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 9 статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Оцінивши усі докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Щодо посилань відповідача у оскаржуваних рішеннях на те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, тощо) відсутні дані щодо складової митної вартості товару як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, суд зазначає, що у контракті від 01.12.2014 №СР/ЕS/2014/01 в пункті 2 параграфу 2 сторонами визначено, що ціна товару включає: вартість упаковки, вартість піддонів, кошти маркувань, кошти завантаження, підготовку усіх документів, пов`язаних з експортом товару з країни продавця.

Крім цього, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Отже, з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

На думку суду, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, за умови включення вартості пакування до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою.

Щодо посилань відповідача у оскаржуваних рішеннях на те, що в п. 2.1. зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.12.2014 № CP/ES/2014/01, вказано, що ціна за товар встановлюється у USD, однак в інвойсах вартість товару вказана у валюті PLN, суд зазначає, що під час митного оформлення товарів позивачем до митного органу надавалась додаткова угода №3 від 11.05.2015 до вказаного вище контракту, якою внесено зміни до нього у параграфі 2 пункті 1 та викладено його у наступній редакції: ціни на товар, який продається на підставі даного контракту, які охоплюють складові, зазначені у §2 абз 2та 3 нижче, встановлюються у польських злотих (PLN). Валютою платежу є польські злоті (PLN).

Тобто, починаючи з 11.05.2015 сторони узгодили те, що вартість товару визначається не у доларах США, а у польських злотих.

Щодо посилань відповідача у оскаржуваних рішеннях на те, що в наданому прайс-листі від 01.11.2021 відсутня інформація щодо строку дії прайс-листа, в якій валюті наведені пропозиції, умов поставки товару, суд зазначає.

Так, до переліку додаткових документів, визначених частиною 3 статті 53 МК України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Водночас, положення цієї статті передбачають можливість надання на підтвердження митної вартості товарів не лише прайс-листа виробника, а й інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, до яких, зокрема, можна віднести й прайс-лист продавця товару.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, який на практиці частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг.

Отже, прайс-лист є документом довільної форми й чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару, а й продавцем у довільній формі на власний розсуд; наявність же чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів) лише сама по собі не може свідчити про заниження митної вартості товарів.

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові від 29.04.2021 у справі №815/2932/18.

Щодо посилань відповідача у оскаржуваному рішенні № UА500490/2022/200016/2 від 19.04.2022 на те, що в наданому рахунку про оплату надання транспортно-експедиційних послуг від 22.02.2022 №91 вказано вагон №24431728, що не відповідає даним заявленим в накладній УМВС від 23.03.2022 №01290 та митній декларації - вагон №52457058, внаслідок чого неможливо перевірити правильність розрахунку транспортних витрат, суд зазначає, що в процесі митних консультацій позивачем надавався до митного оформлення рахунок на оплату (рахунок-фактуру по наданню транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги) №91 від 23.03.2022 (а.с.110), в якому міститься інформація щодо вагону №52457058, дати відправки 23.03.2022 та номеру перевізного документу - накладної УМВС №01290 від 23.03.2022.

Доказів на підтвердження того, що первісно поданий рахунок №91 від 22.02.2021 стосується товару, щодо якого прийнято рішення № UА500490/2022/200016/2 відповідачем до суду не надано та у цілому відповідачем не заперечуються надані позивачем документи.

Окрім цього відповідачем не надано обґрунтовано те, яким чином можлива наявність такої розбіжності впливає на митну вартість товару.

Відтак, враховуючи обсяг наданих позивачем митному органу та до суду копій документів суд вважає такі недоліки несуттєвими, оскільки з них можна встановити митну вартість ввезених позивачем на територію України транспортних засобів.

Також суд зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару (за ціною договору) та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеному у постанові від 15.05.2018 року по справі №820/3881/17.

Таким чином суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення та картки відмови, прийняті Одеською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги приватного підприємства «СІКОМСЕРВІС-ІНВЕСТКОМ» підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду даного сплачено 11316,72 грн. судового збору.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь приватного підприємства «СІКОМСЕРВІС-ІНВЕСТКОМ» судового збору у розмірі 11316,72 грн.

Також позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача на його користь 20000,00 витрат на правничу допомогу.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду:

1) додаткову угоду №2 від 04.02.20022 до договору про надання правової допомоги №40 від 07.10.2020 укладену між ПП «СІКОМСЕРВІС-ІНВЕСТКОМ» (Замовник) та АО «ЕДВАЙЗЕРС» (виконавець), якою визначено, що сторони домовилися про встановлення спеціальної вартості послуг виконавця за даною Додатковою угодою, зокрема за представництво інтересів замовника: у суді першої Інстанції - 10000 грн (десять тисяч грн) за оскарження одного рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та не залежить від об`єднання справ, вказаних у п. 1 в одне судове провадження. Загальна вартість послуг за даною Додатковою угодою становить 20000 грн (двадцять тисяч гривень);

2) рахунок на оплату №21 від 05.05.2022;

3) виписку за період з 05.05.2022;

4) платіжне доручення №2497 від 05.05.2022.

При цьому, відповідачем до суду подано заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, в якій вказує, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 20000,00 грн. становить 3,08 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, 8,4 прожиткових мінімумів на працездатних осіб, а також мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі за майже 509,4 годин роботи. Отже, гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 20000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у випадку задоволення позову в зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності, співрозмірності.

Також суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанові Верховного Суду від 03.08.2021 у справі №480/3172/20.

Таким чином, на підставі вищенаведеного, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для позивача, предмет позову та обсяг задоволених позовних вимог, те, що дана справа відноситься до категорії справ незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження у порядку статті 262 КАС України, суд доходить висновку, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Відтак, суд вважає заяву представника позивача частково відповідача бюро розслідувань за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 9, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства «СІКОМСЕРВІС-ІНВЕСТКОМ» - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці UA500490/2022/000028 від 19.04.2022.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів UA500490/2022/200016/2 від 19.04.2022.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500490/2022/000029 від 19.04.2022.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500490/2022/200017/2 від 19.04.2022.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь приватного підприємства «СІКОМСЕРВІС-ІНВЕСТКОМ» судовий збір у розмірі 11316,72 грн та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - приватне підприємство «СІКОМСЕРВІС-ІНВЕСТКОМ» (вул.Одеська, 4, смт Овідіополь, Овідіопольський р-н, Одеська обл, 67801, код ЄДРПОУ 33081102);

Відповідач - Одеська митниця (вул. Івана та Юрія Лип, буд.21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631).

Суддя О.А. Вовченко