Рішення

від 26.04.2022 по справі 640/3864/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2022 року м. Київ № 640/3864/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши за правилами письмового провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_1 до Київської міської митниці ДФСпровизнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-а, код ЄДР: 39422888), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати:

рішення про коригування митної вартості товарів від 04.02.2019 №/2019/000015/2;

картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.02.2019 №/2019/00145.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивачка наголошує на протиправності оскаржуваних рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки разом із митною декларацією від 29.01.2019 № UA100110//2019/115606. Декларантом були надані усі належні документи, які підтверджують заявлену у декларації митну вартість автомобіля марки Volkswagen, модель - Golf 1,6 TDI Variant, тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна - 1598 см3, колісна формула - 4x2, тип кузова - універсал, номер кузова - НОМЕР_2 , календарний рік випуску -2013 р., потужність - 77 KW, технічний паспорт ЕЕ830909, визначену позивачем за першим методом за ціною договору у розмірі 3450,0 Євро,

Позиція відповідача.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив про правомірність оскаржуваних рішення та картки відмови, оскільки позивачем не надано до митного органу документів, які безпосередньо підтверджують заявлену митну вартість вказаного автомобіля, у зв`язку з чим, митна вартість товару скоригована митним органом з 3450,0 Євро до 6951,0 Євро.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.03.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення визначених в ній недоліків.

Ухвалою від 25.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

Ухвалою від 110.04.2019 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального провадження або спрощеного провадження з викликом сторін.

Встановлені судом обставини.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21.01.2019 ОСОБА_1 (1946 року народження) придбала у резидента Федеративної Республіки Німеччини Autos96 KFZ Handel ОСОБА_2 , легковий автомобіль бувший у користуванні, який має такі характеристики: марка - Volkswagen, модель - Golf 1,6 TDI Variant, тип двигуна - дизельний, об`єм двигуна - 1598 см3, колісна формула - 4x2, тип кузова - універсал, номер кузова - НОМЕР_2 , календарний рік випуску -2013 р., потужність - 77 KW, технічний паспорт НОМЕР_3 (далі - автомобіль).

29.01.2019 для здійснення митного оформлення автомобіля декларантом, через уповноважену особу (ТОВ «ВІК-ПАРТНЕР» ЄДР: 34000972), подано на митний пост Волинської митниці ДФС, Митну декларацію на ввезений транспортний засіб №UA100110.2019.113268 від 29.01.2019, відповідно до якої митну вартість визначено за першим методом, тобто за ціною договору щодо товарів, які імпортуються - 3450,0 (три тисячі чотириста п`ятдесят) Євро, що еквівалентно 109471,03 грн.

Однак, повідомленням митного органу було затребувано додаткові документи, які б підтверджували митну вартість автомобіля, а саме:

1) банківські платіжні документи щодо оцінюваного автомобіля;

2) страхові документи,

3) транспортні документи, документи що містять відомості про вартість перевезення автомобіля;

4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів;

5) копію митної декларацію країни відправлення.

Як зазначила позивач у позовній заяві, стосовно витребуваних документів, державному інспектору була надана відповідь, що для підтвердження митної вартості були надані вичерпні відомості та документи щодо задекларованого автомобілю, а саме: митна декларація, договір купівлі-продажу автомобілю від 21.01.2019, рахунок № НОМЕР_4 від 21.01.2019, технічний паспорт на автомобіль, копія експортної декларації №19DE705498973051E0 від 21.01.2019 та висновок експертного дослідження КНДІСЕ №2809/19-54 від 31.01.2019.

Однак, за результатами розгляду поданих для митного оформлення документів державним інспектором надана Картка відмови в прийнятті митної декларації №/2019/00145 та 04.02.2019 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100110/2019/000015/2, яким за резервним методом скориговано митну вартість автомобілю на суму до 6951,00 Євро.

У рішенні зазначено, що на виконання положень статей 52-55.57,58.335 Митного кодексу України п. 44.5 ст. 44 Митного кодексу України, за результатами розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: витрати понесені на транспортування та страхування транспортного засобу.

Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Отже, відповідно до статті 64 МКУ з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта витребувано документи відповідно до вимог частини 2.3 ст.53. ст. 54. с і. 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні, в саме:

1) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (касові або товарні чеки, ярлики, які містять відомості щодо вартості транспортного засобу які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення);

2) якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, шо містять відомості про вартість страхування;

3) транспортні (перевізні) документи , а також документи , що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини

5) за бажанням декларанта інші наявні додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

Як зазначено у рішенні, декларантом не виконано вимоги статті 53 Митного кодексу України, а отже подані декларантом документи не містять належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ст. 64 МК України. У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГА ТТ 1994 року, Митного кодексу України, також, вимогами ч. 6 ст. 54 МКУ передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч 2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом, митної вартості. За умови надання, згідно ст. 53 МКУ документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано.

Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч. 4 ст.57 МКУ. Жодних вимог у порядку ч. 6 ст. 55 МКУ від декларанта не надходило.

За результатами проведених консультацій встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (ідентичними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості).

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний, у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу України.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: вартість офіційного довідника ринку Європи каталогу SCHWACKH- 6951 Євро. Декларант має право звернутися до органів державної фіскальної служби та випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X Кодексу.

Однак, позивач, вважаючи картку відмови у прийняті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товару протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації (ч. 8 ст. 264 МК України).

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1 ст. 51 МКУ).

Згідно із ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (ч. 1 ст. 52 МКУ).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Водночас, митниця зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ).

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості (п.. п. 2. ч. 5 ст. 54 МКУ).

У свою чергу, слід додати, що згідно з положеннями глави 9 МК України, зокрема, згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Відповідно ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 5. ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до п. 5 ч. 10 цієї статті 58 МК України "Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)" при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

У взаємозв`язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Крім того, частиною 6 ст. 377 МК України передбачено, що транспортні засоби, що були зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземних держав і ввозяться в Україну для вільного обігу, повинні бути зняті з обліку в цих органах.

Порядок митного контролю і митного оформлення транспортних засобів, що ввозяться громадянами для вільного обігу на митній території України, визначено Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 № 1118, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.11.2005 за № 1428/11708 (надалі - Правила), та застосовується в частині, що не суперечить МК України.

Згідно із положеннями розділу III Правил для випуску транспортних засобів у вільний обіг громадянин повинен надати органу доходів і зборів документи: що підтверджують право власності на транспортний засіб, що підтверджують зняття цього транспортного засобу з обліку в іншій країні, що підтверджують його вартість, технічні характеристики автомобіля (техпаспорт), митну декларацію за формою, встановленою Постановою № 450.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У даному випадку, дослідивши наявні у справі документи, суд звертає увагу, що серед переліку документів, які були подані до митниці та надані митницею до матеріалів справи, відсутні документи про понесені витрати на транспортування транспортного засобу до митної території України та страхування транспортного засобу.

Враховуючи те, що обов`язок доведення правильності визначення митної вартості лежить на декларанті, що зумовлюється вимогами ч. 1 ст. 51, ч. 2 ст. 52 МК України, позивачем, між тим, враховуючи наведені відповідачем вимоги щодо оформлення продажу ТЗ у Німеччині, не навів доводів на спростування доводів відповідача відносно ненадання понесених витрат на транспортування транспортного засобу до митної території України.

Позивач також жодним чином не спростовує відсутність та не надає будь-яких документів щодо страхування транспортного засобу (страховий поліс), проходження техогляду для отримання транзитних номерів.

При цьому, зі змісту наданої позивачем до митного органу та матеріалів справи експортної декларації неможливо встановити ціну придбання такого транспортного засобу у країні походження.

Наведене у сукупності зумовлювало виникнення у митниці обґрунтованого сумніву щодо дійсних складових митної вартості та, відповідно, зумовлювало необхідність витребування додаткових документів, які позивачем не були надані, що у свою чергу зумовлювало право митниці прийняти рішення про коригування митної вартості.

У даному випадку вказане рішення прийнято з урахуванням даних SCHWACKE.

У постанові Верховного Суду від 23 липня 2019 року у справі № 1140/3242/18 зроблено висновок про правомірність застосування відомостей системи SCHWACKE.

При цьому, відповідачем проведено консультації та наведено підстави та обґрунтування незастосування попередніх, до резервного, методів визначення митної вартості товарів та позивачем не наведено жодних доводів, які б спростовували визнання митної вартості за резервним методом.

Що стосується експертного висновку (а.с. 34-43) то слід звернути увагу на те, що у такому висновку експертом зазначено про те, що вартість нерозмитненого бувшого у використанні легкового автомобіля марки «Volkswagen Golf Variant 1.6 TDI», 2013 року випуску, кузов № НОМЕР_2 , що ввезений на митну територію України, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 30.01.2019, становить 3 821,53 Євро, що є вищою ціною від заявленої позивачем митної вартості.

У зв`язку з цим та з урахуванням приписів ч. 2. ст. 58 МК України є цілком правомірним та обґрунтованим невизнання митницею заявленої позивачем за першим методом митної вартості товару та застосування, за відсутності підтверджених відомостей для застосування інших методів, наявної у митного органу цінової інформації відповідно до положень ст. 64 МК України ("Резервний метод").

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, а також виходячи із заявлених вимог та підстав позову, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов`язку, визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги та, враховуючи положення ч. 2 ст. 77 КАС України, судом не встановлено порушень прав чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин з боку відповідача.

Доводи позивача, що викладені у позовній заяві, як підстава для задоволення позовних вимог, спростовуються висновками суду, викладеними у даному рішенні.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ),- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зважаючи на затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, апеляційні скарги в електронній формі подаються безпосередньо до апеляційного суду.

Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).

Суддя О.А. Кармазін