Рішення

від 02.05.2022 по справі 640/230/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2022 року м. Київ № 640/230/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС БУД ТРАНС» до проГоловного управління ДФС у місті Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20.09.2018,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС БУД ТРАНС» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 20.09.2018 №0048481404.

Ухвалою суду від 09.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваного рішення.

29 січня 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідно до п.п. 20.1.4 статті 20, п. 75.1 статті 75, п.п. 78.1.4 статті 78, статті 79 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «АЛЬЯНС БУД ТРАНС» за результатами якої 31.08.2018 складено акт №850/26-15-14-04-05/39102431 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Транс Буд Сервіс» (код 33631728) за жовтень, листопад та грудень 2015 року» (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 44.1 статті 44, п. 185.1 статті 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, п. 200.1 статті 200, п. 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся на загальну суму 125407,00грн., в тому числі: жовтень 2015 року - 35 865грн., листопад 2016 року - 70102грн., грудень 2015 року - 19 440грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 20.09.2018 прийнято податкове повідомлення - рішення №0048481404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 125 407,00грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 31 352,00грн.

В порядку адміністративного оскарження, податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Вважаючи вказане податкове повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.08.2015 між позивачем (Замовник) та ТОВ «Транс Буд Сервіс» (Виконавець) укладено Договір №ОТ01082015, відповідно до якого Виконавець бере на себе зобов`язання про надання послуг транспортними та механічними засобами та їх оренди, згідно Додатку №1 та іншої техніки у відповідності до заяв Замовника. Замовник зобов`язується використовувати надану техніку в виробничих цілях і оплатити надані послуги за ціною і у порядку, що передбачені умовами цього Договору.

На виконання умов вказаного договору складені та підписані видаткові накладні №263 від 01.10.2015, №241 від 20.10.2015. №286 від 27.10.2015, акти наданих послуг №246 від 02.10.2015, №256 від 09.10.2015, №280 від 22.10.2015, №281 від 22.10.2015, №285 від 26.10.2015, №292 від 29.10.2015, №311 від 03.11.2015, №322 від 12.11.2015, №352 від 17.11.2015, №346 від 30.11.2015 та податкові накладні №2 від 01.10.2015, №6 від 02.10.2015, №19 від 09.10.2015, №6 від 16.10.2015, №37 від 20.10.2015, №38 від 20.10.2015, №40 від 21.10.2015, №44 від 22.10.2015, №45 від 22.10.2015, №74 від 22.10.2015, №49 від 23.10.2015, №53 від 26.10.2015, №54 від 27.10.2015, №62 від 29.10.2015, №7 від 02.11.2015, №17 від 03.11.2015, №18 від 04.11.2015, №26 від 05.11.2015, №30 від 06.11.2015, №31 від 09.11.2015, №36 від 11.11.2015, №43 від 12.11.2015, №46 від 13.11.2015, №48 від 17.11.2015, №66 від 27.11.2015, №69 від 30.11.2015, №73 від 30.11.2015, №3 від 02.12.2015, №8 від 04.12.2015.

Суми податку на додану вартість за вказаними накладними включено позивачем до податкового кредиту за жовтень, листопад та грудень 2015 року.

Під час перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що з інформації зазначеної в наданих до перевірки документах, виписаних ТОВ «Транс Буд Сервіс» на адресу позивача не можливо встановити місце надання послуг, кількість людей, що були задіяні у вказаних роботах, результати наданих робіт, також в актах відсутні посилання на інші документи, що підтверджують виконання робіт, відсутні кількісні і вартісні показники формування вартості послуг, що не дає змогу встановити реальність наданих послуг, якої якості, та хто саме є виконавцем вище зазначених послуг.

Також, податковим органом зазначено, що згідно вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 29.07.2016 у справі №755/10187/16-к директор та бухгалтер ТОВ «Транс Буд Сервіс» (код 33631728) ОСОБА_1 зареєстрував підприємство за грошову винагороду з метою прикриття незаконної діяльності підприємства.

Вказаним вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 358 КК України та призначено йому за ці злочини узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 29.06.2016 покарання, а саме: за ч. 1 ст. 205 КК України у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500грн., за ч. 2 ст. 205 КК України у виді штрафу у розмірі 3000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000грн. за ч. 1 ст. 358 КК України у виді 2 років обмеження волі.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Разом з тим, слід зазначити, що ухвалою суду від 09.01.2019 від контрагента позивача - ТОВ «Транс Буд Сервіс» судом витребовувались за період жовтень-грудень 2015 року належним чином засвідчені копії документів щодо взаємовідносин з позивачем, що підтверджують: наявність на підприємстві трудових ресурсів та основних засобів виробництва, укладання та виконання договорів з третіми особами щодо реалізації своїх зобов`язань на користь позивача, виконання таких зобов`язань особисто.

Однак, ТОВ «Транс Буд Сервіс» не виконало вимоги ухвали суду від 09.01.2019, будь-яких пояснень з приводу взаємовідносин з ТОВ «АЛЬЯНС БУД ТРАНС» до суду не надано.

Так, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що господарські операції позивача з ТОВ «Транс Буд Сервіс» не мали реального характеру з огляду на неможливість їх виконання контрагентом з врахуванням реального часу і наявності трудових ресурсів.

Суд виходить із того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 2а-1670/5096/12 (К/9901/12890/18), від 30.01.2018 у справі № 2а-0870/6083/11 (К/9901/541/18), від 23.05.2018 у справі №826/16865/14, а також у постановах Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі №21-3788а15 (№826/15034/14), від 14.03.2017 у справі №21-1513а16.

Відтак, з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу є обґрунтованим та таким, що відповідає дійсним обставинам справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 20.09.2018 №0048481404 є правомірними, а тому в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС БУД ТРАНС» має бути відмовлено повністю.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб`єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС БУД ТРАНС» (м. Київ, 03028, проспект Науки, 42/1, корпус 10, офіс 17, код ЄДРПОУ 39102431) відмовити повністю.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Амельохін