Рішення

від 15.08.2022 по справі 916/1202/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2022 р. Справа № 916/1202/22

Господарський Одеської області у складі:

судді Малярчук І.А.,

розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін справу №916/1202/22 за позовом Українського культурного фонду (юр.адреса: 01601, м. Київ, вул. І.Франка, 19; пошт.адреса: 01010, м. Київ, вул. Лаврська, 10-12, код ЄДРПОУ 41436842, електрона пошта: info@ucf.in.ua) до Товариства з обмеженою відповідальністю комбінату «Мелодія Літер» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 35, код ЄДРПОУ 39742669) про стягнення 12000 грн,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальних дій суду:

Позивач у позові в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17.11.2020 між ним та ТОВ «Буква Логістик» укладений договір про надання гранту інституційної підтримки №30RG71-26690. Типова форма договору про надання гранту, на підставі якої укладався зазначений вище договір, затверджена наказом Міністерства культури України від 30.08.2018 № 756 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.09.2018 за №1068/35520, у редакції наказу Міністерства культури України від 18.03.2019 № 222 (згідно вимог ч.3 статті 12 Закону України «Про Український культурний фонд»). Позивач вказує, що ним 03.02.2022 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було встановлено, що до установчих документів юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Буква Логістик» 15.11.2021 державною реєстрацією внесені зміни про найменування юридичної особи на ТОВ «Мелодія Літер». Так, позивач відмічає, що відповідно до договору №30RG71-26690 Фонд надає Грантоотримувачу на умовах, визначених договором, грант інституційної підтримки з метою забезпечення стабільної діяльності та розвитку в умовах обмежувальних заходів, запроваджених упродовж дії режиму карантину, а Грантоотримувач реалізує проект, на умовах, визначених цим договором, до 31.12.2020. Реалізація Проекту підтверджується підписанням акту про виконання Проекту інституційної підтримки, після погодження змістового та підсумкового фінансового звітів, які є невід`ємними додатками до договору. Позивач зазначає, що на виконання умов договору, Фонд перерахував кошти, згідно погодженого сторонами Графіку платежів, у розмірі 1000000 грн. Зі звіту аудитора від 31.12.2020 позивачем встановлено відхилення від бюджету, а саме - Проект реалізовано з фактичними витратами, які підтверджено документально, на загальну суму 988000 грн. Також позивач стверджує, що наведену обставину підтверджено актом Державної аудиторської служби України ревізії фінансово-господарської діяльності Фонду від 17.08.2021 № 04-20/09. Таким чином, відповідачем не було використано грантових коштів на суму 12000 грн. З питання повернення невикористаних коштів гранту позивач звертався до відповідача листами від 05.08.2021 №872-02/02-08, від 25.11.2021 №1368-02/02-08.

Відповідач правом на подання заперечення щодо розгляду справи в спрощеному провадженні без виклику сторін, відзиву на позов не скористався. За таких обставин, суд розглядає дану справу за наявними в ній матеріалами з врахуванням положень ч.2 ст.178 ГПК України, якими передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. При цьому, суд враховує, що ухвалу суду від 17.06.2022 судом було надіслано за адресою державної реєстрації відповідача, однак, повернуто поштою із відмціткою про «відсутність адресата за вказаною адресою», що у відповідності до п.4 ч.6 ст.242 ГПК України підтверджує факт належного повідомлення судом відповідача про розгляд даної справи, дату та час судового засідання.

Так, положення ч.1 ст.248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Згідно Указу Президента України №341/2022 від 17.05.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, враховуючи, вжиті судом заходи із забезпечення повідомлення відповідача про розгляд судом справи №916/1202/22 засобами поштового зв`язку, суд, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, дійшов висновку в контексті гарантій ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо розумного строку розгляду справи, про необхідність розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 17.06.2022 відкрито провадження у справі №910/18585/21, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

17.11.2020 між Українським культурним фондом (Фонд) та ТОВ «Буква Логістік» (Грантоотримувач) на основі типового договору було укладено договір №30RG71-26690 про надання гранту інституційної підтримки, відповідно до умов якого Фонд надає Грантоотримувачу на умовах, визначених цим договором, грант інституційної підтримки з метою забезпечення стабільної діяльності та розвитку в умовах обмежувальних заходів, запроваджених упродовж дії режиму карантину, опис та мінімальні технічні вимоги до якого наведено у проектній заявці та у кошторисі згідно з додатками 1 та 2 до цього договору, а Грантоотримузач реалізує Проект інституційної підтримки на умовах, визначених цим договором. Грантоотримувач реалізує Проект інституційної підтримки до 31.12.2020 та надає Фонду пакет звітної документації відповідно до умов договору до 15.01.2021. Грантоотримувач здійснює свою діяльність згідно з планом, зазначеним у заявці на Проект інституційної підтримку (проектній заявці) та кошторису витрат, що є Додатками 1 та 2 до цього договору. Для підтвердження здійснення діяльності Грантоотримувач надає Фонду змістовий звіт (додаток 3), звіт про надходження та використання коштів (додаток 4) з копіями первинних бухгалтерських документів. Датою завершення Проекту інституційної підтримки є день підписання Фондом акта про виконання Проекту інституційної підтримки (розділ 1, п.п.1, 2, 3, 4 розділу 11 договору).

Відповідно до п.п.1, 3 розділу III договору №30RG71-26690 від 17.11.2020 загальна сума гранту становить 1000000 грн. Перерахування коштів здійснюється в безготівковій формі у національній валюті України шляхом переказу на розрахунковий рахунок Грантоотримувача.

Згідно п.3 ч.2 розділу IV договору №30RG71-26690 від 17.11.2020 грантоотримувач зобов`язується, у разі, якщо виконання Проекту інституційної підтримки буде припинено чи не завершено протягом дії цього договору, у триденний строк повідомити Фонд про такі обставини. У строк, що не перевищує 10 календарних днів з моменту настання таких обставин, документально підтвердити всі витрати, здійснені за рахунок суми гранту, та повернути Фонду невикористану частину суми гранту.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачу 1000000грн за платіжним дорученням №514 від 19.11.2020.

Зі звіту аудитора від 31.12.2020 встановлено відхилення від бюджету, а саме - Проект реалізовано з фактичними витратами, які підтверджено документально, на загальну суму 988000 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Буква Логістик» 15.11.2021 змінило назву на ТОВ «Мелодія Літер».

Позивач звертався до відповідача із листом №1368-02102-08 від 25.11.2021 стосовно повернення невитрачених коштів у сумі 12000грн.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши правову позицію позивача, його мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення позову, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.1 Закону України «Про український культурний фонд», Український культурний фонд є бюджетною установою, що виконує передбачені цим Законом спеціальні функції щодо сприяння національно-культурному розвиткові України. Діяльність Українського культурного фонду спрямовується та координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв.

Наказом Міністерства культури України від 30.08.2018 №756 (у редакції наказу Міністерства культури України від 18.03.2019 №222) затверджено типову форму договору про надання гранту на виконання положень частини третьої статті 12 вказаного Закону та з метою удосконалення процедури реалізації творчих проектів за кошти грантів Українського культурного фонду.

Згідно ч.2 ст.3 Закону України «Про український культурний фонд» на виконання покладених на нього завдань Український культурний фонд, зокрема, надає гранти юридичним особам незалежно від форми власності, гранти та стипендії фізичним особам, здійснює інші види підтримки проектів, визначені Положенням про Український культурний фонд: надає гранти на підтримку та розвиток проектів у сферах культури та мистецтв, креативних індустрій та культурно-пізнавального (внутрішнього) туризму; забезпечує прозоре цільове та ефективне використання коштів Українського культурного фонду; набуває цивільні права та обов`язки в порядку, передбаченому цивільним законодавством, у тому числі шляхом укладення договорів, контрактів, зокрема зовнішньоекономічних, інших правочинів, а також у встановлених законодавством межах несе відповідальність за порушення Українським культурним фондом законодавства.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.12 Закону України «Про український культурний фонд» обов`язковою умовою завершення будь якого проекту, реалізованого за підтримки Українського культурного фонду, є публічне представлення результатів його виконання, а також розміщення звіту про використання коштів у рамках проекту на офіційному веб-сайті Українського культурного фонду для відкритого доступу у формі відкритих даних відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". У разі прийняття Дирекцією Фонду рішення про надання фінансування певному проекту за рахунок коштів Українського культурного фонду з отримувачем коштів укладається договір про надання гранту. Грант - це фінансові ресурси, що надаються на безоплатній і безповоротній основі Українським культурним фондом суб`єкту, який провадить діяльність у сфері культури, для реалізації проекту, рішення про фінансування якого прийняте в порядку, передбаченому цим Законом. За договором про надання гранту Український культурний фонд набуває право здійснювати контроль за реалізацією проекту відповідно до порядку, встановленого таким договором та законодавством, у тому числі вимагати виконання зазначеного порядку та вживати заходів у разі його порушення. Договір про надання гранту не може передбачати замовлення та (або) отримання Українським культурним фондом будь-яких товарів, робіт, послуг, майнових прав та (або) витрачання грошей на такі товари, роботи, послуги, майнові права. Істотними умовами договору про надання гранту є визначення конкретного проекту, для реалізації якого надаються кошти; сума гранту (обсяг коштів) з відповідним кошторисом із зазначенням об`єктів, на які вона витрачатиметься; графік платежів; зобов`язання особи, яка отримує кошти, у тому числі щодо звітності; мінімальні технічні вимоги до проекту, які мають бути забезпечені; строк реалізації гранту; порядок надання доказів на підтвердження належного иконання договору про надання гранту; відповідальність за порушення умов договору. Типова форма договору про надання гранту затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв.

За своїм правовим змістом укладений між сторонами договір є договором про надання гранту.

У відповідності до положень ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавстві якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень акті цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За правилами ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктам господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичним особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та орган державної влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарськи договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорії суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умов договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як передбачено ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже, як свідчать наявні у справі докази, договір №30RG71-26690 від 17.11.2020, платіжне доручення 1000000грн №514 від 19.11.2020, звіт аудитора від 31.12.2020, відповідач порушив умови договору щодо виконання обов`язку по поверненню позивачу невитрачених на Проект коштів в сумі 12000грн, оскільки Проект реалізовано з фактичними витратами, які підтверджено документально, на загальну суму 988000 грн.

Враховуючи викладене, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 12000грн підлягає судом задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2481 грн, які підлягають відшкодуванню позивачу у повному обсязі за рахунок відповідача внаслідок повного задоволення судом його позовних вимог.

Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити повністю позов Українського культурного фонду (юр.адреса: 01601, м. Київ, вул. І.Франка, 19; пошт.адреса: 01010, м. Київ, вул. Лаврська, 10-12, код ЄДРПОУ 41436842, електрона пошта: info@ucf.in.ua) до Товариства з обмеженою відповідальністю комбінату «Мелодія Літер» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 35, код ЄДРПОУ 39742669) про стягнення 12000,00 грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю комбінату «Мелодія Літер» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 35, код ЄДРПОУ 39742669) на користь Українського культурного фонду (юр.адреса: 01601, м. Київ, вул. І.Франка, 19; пошт.адреса: 01010, м. Київ, вул. Лаврська, 10-12, код ЄДРПОУ 41436842, електрона пошта: info@ucf.in.ua) 12000 (дванадцять тисяч) не витрачених на Проект коштів, 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18 серпня 2022 р.

Суддя І.А. Малярчук