Рішення

від 09.08.2022 по справі 921/243/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 серпня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/243/22

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

при секретарі судового засідання Бега В.М.

розглянув справу

за позовом: Керівника Тернопільської окружної прокуратури (46001, м. Тернопіль, бульвар Т.Шевченка, буд. 7) в інтересах держави в особі :

Державного агентства водних ресурсів України (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.8) Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області (46003, м. Тернопіль, вул. за Рудкою, буд. 35)

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (76019, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд. 48)

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Святителя сповідника архієпископа Луки" (01034, м.Київ, вул. Прорізна, буд. 25А, Шевченківський район )

про стягнення 110 436,52 грн заборгованості з орендної плати за використання нерухомого майна

За участю прокурора відділу представництва інтересів держави в суді Тернопільської обласної прокуратури Осядач Наталії Андріївни

представниці від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях Ткач Руслани Мирославівна (самопредставництво)

Відповідача: не з`явився

Суть справи:

Керівник Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі : Державного агентства водних ресурсів України, Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Святителя сповідника архієпископа Луки" про стягнення 110 436,52 грн заборгованості з орендної плати за користування нерухомим майном, що належить до державної власності, переданого за Договором оренди від 25.07.2018 №1307 та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано виниклою у 2020 році у відповідача заборгованістю з орендної плати за користування нерухомим майном, що належить до державної власності .

Ухвалою суду від 07.06.2022 відкрито провадження у справі №921/243/22 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 04.07.2022.

Ухвалою суду від 04.07.2022 розгляд справи №921/243/22 по суті у зв`язку з відсутністю відомостей про належне повідомлення відповідача щодо розгляду даної справи, з врахуванням клопотання представника Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області, відкладено на 20.07.2022 .

Разом з тим, у зв`язку з перебуванням судді Чопка Ю.О. у відпустці, розгляд справи на вказану дату не відбувся, у зв`язку з чим ухвалою суду від 26.07.2022 відкладено розгляд справи по суті на 10.08.2022 року.

В судовому засіданні 10.08.2022 прокурор та представниця Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві.

Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області участі представника в судовому засіданні не забезпечив, водночас подав клопотання у якому просить розгляд справи проводити без участі його представника через перебування останньої у щорічній відпустці, на підтвердження чого надав копію відповідного наказу. Позовні вимоги Тернопільської окружної прокуратури підтримав у повному обсязі.

10.08.2022 відповідач участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, відзиву на позов не подав, причин неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся у відповідності до ст.120 ГПК України.

Судом здійснено відстеження поштової кореспонденції на сайті Укрпошти "Пошук поштових відправлень" та встановлено, що рекомендоване поштове відправлення за №4602510281513 не вручене відповідачу з інших причин.

Частинами 2, 3 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманої позивачем при поданні позовної заяви зареєстрованим місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Святителя сповідника архієпископа Луки", є м.Київ, вул. Прорізна, буд. 25А, 01034. Саме на вказану адресу відповідачу направлялась ухвала суду у даній справі.

Якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою (повідомленою суду стороною, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвали для вчинення відповідних дій за належною адресою, та які повернулися/не повернулися до суду у зв`язку з їх неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвал суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови КГС ВС від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).

Приписами ст. 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (ч. 8 ст. 252 ГПК України).

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до приписів ст. 129 Конституції України, ст.2 ГПК України своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Зважаючи на те, що явка відповідача не визнавалась судом обов`язковою, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі повноважного представника відповідача, за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне.

25.07.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (правонаступником майна, прав та обов`язків якого є Регіональне відділення Фонду - державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях" (надалі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Святителя сповідника архієпископа Луки", (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39850556, вул. Прорізна, 25А, м. Київ, 01034) (надалі - Орендар), укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1307 (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору оренди Орендодавець передає а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно: нежитлові приміщення поз. 3-1, 3-2, 3-3, 3-4, 3-5, 3-6, 3-7, 3-8, 3-9, 3-10 загальною площею 168,8 кв.м. та доля площ спільного користування 54,7 кв.м., разом 223,5 кв.м. на 3 поверсі лабораторного корпусу, інвентарний номер 101301001, реєстровий номер 05379205.1.АААБЕИ912, за адресою: вул. За Рудкою, 35, м. Тернопіль (далі - Майно), що перебуває на балансі Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05379205 (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 30 квітня 2018 року і становить за незалежною оцінкою 977237,00 (дев`ятсот сімдесят сім тисяч двісті тридцять сім грн. 00 коп.) без ПДВ.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що майно передається з метою розміщення Тернопільської філії суб`єкта господарювання, що діє на основі приватної власності і провадить господарську діяльність з медичної практики.

Договір укладено строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців, що діє з 25.07.2018 по 24.06.2021 включно.

25.07.2018 між Балансоутримувачем та Орендарем підписано Акт приймання передавання нерухомого майна.

Розділом 3 "Орендна плата" Договору визначено розмір та порядок здійснення нарахування та перерахування Орендарем орендної плати до Державного бюджету України та Балансоутримувачу, а саме:

- відповідно до пункту 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів У країни від 04.10.1995 №786 (зі змінами і доповненнями) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку оренди (червень 2018 року)- 16287,28 грн;

- згідно з пунктом 3 .2 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством;

- відповідно до пункту 3 .3 Договору оренда за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць;

- в пункті 3 .6 Договору встановлено, що орендна плата перераховується до Державного бюджету України та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж;

- відповідно до пункту 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.11 Договору визначено, що у разі припинення Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передавання включно, Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та Балансоутримувачу.

Згідно пункту 5.3 Договору обов`язком орендаря є своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до Державного бюджету України та Балансоутримувачу.

З огляду на зазначене, відповідно до пунктів 3 .1, 3 .3, 3 .6, 5.3 Договору, Орендар зобов`язався щомісячно вносити орендну плату до Державного бюджету України не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем з урахуванням щомісячного індексу інфляції, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Договір оренди припинив свою дію 24.06.2021 внаслідок закінчення строку оренди.

24.06.2021 між Сторонами було підписано акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, згідно якого Орендарем повернуто орендоване майно Балансоутримувачу.

При цьому внаслідок неналежного виконання Орендарем зобов`язання в частині сплати орендних платежів виникла заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Святителя сповідника архієпископа Луки" перед Балансоутримувачем - Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області за користування нерухомим майном, що належить до державної власності переданого за Договором оренди від 25.07.2018 №1307, яка становить 110 436,52 грн.

У зв`язку із наявністю заборгованості Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області направляло на адресу Орендаря Претензію від 17.01.2022 №67, яким вимагало сплатити суму заборгованості.

Проте, дане звернення було залишено Орендарем без реагування.

Дослідивши наявні у справі докази в сукупності, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.131 Конституції України на прокуратуру покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України"Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Тернопільська окружна прокуратура листом №2288ВИХ-22 від 11.04.2022 повідомила Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області про наявні порушення та просила повідомити, чи будуть вживатись заходи, щодо стягнення з Товариства наявної заборгованості.

Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області листом №1511/5/11-22 від 09.05.2022 повідомив, що має право самостійно звернутись до суду, однак не заперечив проти представництва інтересів держави прокуратурою в суді.

Враховуючи те, що з моменту направлення прокурором позивачу відповідного повідомлення, Регіональний офіс водних ресурсів у Тернопільській області жодних заходів не вживала та як свідчить матеріали справи не заперечувала щодо представництва прокурора, суд доходить висновку про невжиття компетентними органами заходів протягом розумного строку після того, як цим органам стало відомо про можливе порушення інтересів держави.

Перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів у порушенні інтересів держави, необхідність їх захисту та обґрунтування підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді при зверненні з даним позовом у спірних правовідносинах.

Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст.11 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що 25.07.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна №1307, що належить до державної власності.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, правовідносини за яким регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України, параграфом 5 Глави 30 Господарського кодексу України. Також, у зв`язку із тим, що об`єктом оренди за договором оренди є державне майно до спірних правовідносин, як спеціальні, підлягають до застосування правові норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна". До 01.02.2020 Закон діяв в редакції Закону №2269-XII від 10.04.1992 із змінами (надалі - Закон №2269-XII). Після 01.02.2020 Закон діє в редакції Закону №157-IX від 03.10.2019 (надалі - Закон №157-IX).

Застосовуючи норми Закону, суд виходить з того, що згідно зі ст.58 Конституції України слід застосовувати норми закону, які діяли в період виникнення спірних правовідносин. За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на викладене Закон №2269-XII належить застосовувати до правовідносин сторін, які мали місце до 01.02.2020, а Закон №157-IX після 01.02.2020.

За приписами ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII, яка узгоджується з ст.759 Цивільного кодексу України, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно п.3 ч.1 ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII, істотними умовами договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч.ч. 1,2,3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-ХІІ).

Частина 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-IX також містить норму, згідно якої орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Як вже зазначалось вище, розділом 3 "Орендна плата" Договору визначено розмір та порядок здійснення нарахування та перерахування Орендарем орендної плати до Державного бюджету України та Балансоутримувачу, а саме:

- відповідно до пункту 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів У країни від 04.10.1995 №786 (зі змінами і доповненнями) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку оренди (червень 2018 року)- 16287,28 грн;

- згідно з пунктом 3.2 Договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством;

- відповідно до пункту 3.3 Договору оренда за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць;

- в пункті 3.6 Договору встановлено, що орендна плата перераховується до Державного бюджету України та Балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 530 ЦК України вказано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із приписами ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували проведення Товариством повної оплати орендних платежів по договору №1307 від 25.07.2018 як в строк обумовлений у договорі, так і станом на час розгляду справи в суді.

За таких обставин, вимога про примусове стягнення боргу в сумі 110 436,52 грн на користь Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області підлягають задоволенню як обґрунтовані та не спростовані у встановленому законом порядку відповідачем.

У відповідності до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (ч.2 ст.73 ГПК України).

Частиною 1 ст.74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст.79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Пунктами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129,238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Святителя сповідника архієпископа Луки", м. Київ, вул. Прорізна, 25А (код 39850556) на користь Регіонального офісу водних ресурсів у Тернопільській області, м.Тернопіль, вул. За Рудкою, буд. 35 (код 05379205) заборгованість за договором оренди в сумі 110 436 (сто десять тисяч чотириста тридцять шість) грн 52 коп.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Святителя сповідника архієпископа Луки", м. Київ, вул. Прорізна, 25А (код 39850556) на користь Тернопільської обласної прокуратури, м.Тернопіль, бульвар Шевченка, буд. 7 (код 02910098) судовий збір в розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі його оскаржити до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення виготовлено 18 серпня 2022 року.

Суддя Ю.О. Чопко