Постанова

від 16.08.2022 по справі 750/1059/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

17 серпня 2022 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/1059/22

Головуючий у першій інстанції Требух Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/834/22

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шарапової О.Л.,

суддів Євстафіїва О.К., Скрипки А.А.,

секретар: Приліпко В.В.

Сторони:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Чернігівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №19 Чернігівської міської ради, Управління освіти Чернігівської міської ради.

Особа, яка подала апеляційну скаргу: Чернігівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №19 Чернігівської міської ради.

Оскаржується рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 05 липня 2022 року, повний текст рішення складено 06 липня 2022 року.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №19 Чернігівської міської ради, Управління освіти Чернігівської міської ради, в якому просила визнати незаконним та скасувати наказ №110-К від 05.11.2021 про відсторонення її від роботи, підписаний директором Чернігівської ЗОШ І-ІІІ ст. №19 Чернігівської міської ради; зобов`язати посадових осіб Чернігівської ЗОШ І-ІІІ ст. №19 Чернігівської міської ради допустити її до роботи за посадою вчителем географії і біології; стягнути з Чернігівської ЗОШ І-ІІІ ст. №19 Чернігівської міської ради на її користь середньомісячний заробіток за весь час незаконного відсторонення від роботи та моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн .

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона працює в Чернігівській ЗОШ І-ІІІ ст. №19 Чернігівської міської ради на посаді вчителя географії і біології. 08.11.2021 повинна була проводити уроки дистанційно, але на тій підставі, що не надала сертифікат про вакцинацію, її було видалено з офіційного сайту школи та вона не мала можливості виконувати свої професійні обов`язки. Директор школи повідомила їй про відсторонення від роботи через відсутність сертифікату вакцинації від хвороби COVID або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти хвороби COVІD. На момент відсторонення навчання проводилось дистанційно. Таким чином відстороненням від роботи порушено право на працю, гарантоване Конституцією України, це суперечить приписам ст.46 КЗпП України та ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 05 липня 2022 року позовні вимоги задоволено частково: визнано незаконним та скасовано наказ директора Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №19 Чернігівської міської ради від 05.11.2021 №110-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 року; стягнуто з Управління освіти Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 08.11.2021 по 28.02.2022 включно в сумі 49222 грн 40 грн.; стягнуто з Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №19 Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 3000 грн у відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі Чернігівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №19 Чернігівської міської ради просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення суду є незаконним. Особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на те, що відсторонення позивача від роботи відбулося на законних підставах, оскільки вона є працівником закладу загальної середньої освіти, включена до переліку осіб, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, в умовах запровадженого карантину, не надала документ про проходження вакцинації або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, що належним чином засвідчено актом від 05.11.2021. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вказує на те, що оскаржений наказ не містить жодних дискримінаційних положень, а його прийняття обумовлено цілком легітимною метою забезпеченням прав і законних інтересів дітей, інших учасників освітнього процесу та спрямовано на убезпечення їх від впливу інфекційної хвороби COVID-19. Особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає, що Наказом МОЗ України №2153 від 04.10.2021 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», визначено, що обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень. Особа, яка подала апеляційну скаргу, посилається на те, що позивачкою не наданодоказів спричинення їй моральної шкоди. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вказує на те, що позивачкою не в повному розмірі було сплачено судовий збір, у зв`язку з чим позов мав бути залишений без розгляду.

Управління освіти Чернігівської міської ради у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить її задовольнити, скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , вважаючи рішення таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Хайтов П.В. у своєму відзиві на апеляційну скаргу просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін, зазначаючи, що відсторонення позивачки від роботи відбулось незаконно, з підстав та у спосіб не передбачений нормами чинного законодавства України та з грубим порушенням Конституції України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом відповідача №53-к від 01.09.93 року прийнята на посаду вчителя географії та біології (а.с.14).

Наказом Чернігівської ЗОШ І-ІІІ ст. №19 Чернігівської міської ради від 05.11.2021 №110-к позивача відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021, до усунення причин, що його зумовили (а.с.10).

З листа-ознайомлення вбачається, що ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (а.с.71-74).

Відповідно до Акту №1 від 05.11.2021 (а.с.79-80) у ОСОБА_1 відсутній документ, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19.

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч.6 ст. 10 ЦПК України якщо суд доходить висновку, що закон чим інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Відсторонення працівника від роботи це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» щеплення від респіраторної хвороби COVID-19 не визначене як обов`язкове.

Пунктом 1 статті 92 Конституції України встановлено, що права і свободи громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов`язки громадянина визначаються виключно законами України.

Відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а тому, в силу положень пункту 1 статті 92 Конституції, таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належить постанова Кабінету Міністрів України.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України і лише до її повноважень віднесено прийняття законів.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що рішення про відсторонення працівника прийнято на підставі постанови Кабінету Міністрів України, у спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 92 Конституції України, поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України та констатуючи відсутність у правовому полі України закону, який би наділяв роботодавців правом відсторонювати від роботи працівників за відмову від вакцинації проти COVID-19.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який узгоджується з матеріалами справи та приписами законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою не надано доказів спричинення їй моральної шкоди, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки позивачка була незаконно відсторонена від роботи, тривалий час позбавлена можливості заробляти собі на життя.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, вказує на те, що позивачкою не в повному розмірі було сплачено судовий збір, у зв`язку з чим позов мав бути залишений без розгляду, апеляційний суд вважає такими, що не дають підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, оскільки згідно з положеннями ст.ст. 43, 92 Конституції України, відсторонення від роботи є втручанням у право людини на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, тому таке втручання дозволено виключно законами України, а не підзаконними актами, до яких належать Постанова КМУ і Наказ МОЗ. Висновок суду першої інстанції в цій частині узгоджується з приписами ч.6 ст. 10 ЦПК України.

Матеріали справи також не містять даних про те, що при відстороненні позивачки від роботи були дотримані приписи Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності, затвердженої наказом МОЗ № 66 від 14 квітня 1995 року.

При зверненні з апеляційною скаргою Чернігівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №19 Чернігівської міської ради, було сплачено судовий збір у розмірі 4086,00 грн (а.с.161), але оскаржуване рішення має дві немайнові вимоги та вимогу майнового характеру (моральна шкода), а тому слід стягнути з Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №19 Чернігівської міської ради недоплачену суму судового збору в дохід держави в розмірі 379,80 грн.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №19 Чернігівської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 05 липня 2022 року залишити без змін.

Стягнути з Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №19 Чернігівської міської ради (14000, м. Чернігів, вул. Мстиславська, 76; код ЄДРПОУ 25975694) в дохід держави судовий збір в розмірі 379 грн 80 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 18 серпня 2022 року.

Головуюча: Судді: