Рішення

від 17.08.2022 по справі 280/4439/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 серпня 2022 року Справа № 280/4439/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Гаражного кооперативу «РЕЙС» (69055 м. Запоріжжя, вул. Хакаська, буд. 2, ЄДРПОУ 25742085) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Дніпро ) (69006 м. Запоріжжя, вул. Лобановського, буд. 10, ЄДРПОУ 35036926) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду поштою надійшла позовна заява Гаражного кооперативу «РЕЙС» (далі позивач) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро ) (далі відповідач), відповідно до якого позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро ) Дорошенко Анастасії Олександрівни від 07.07.2022 про відкриття виконавчого провадження № 69359764 щодо стягнення з гаражного кооперативу «РЕЙС» на користь Управління з питань праці Запорізької міської ради 75568,00 грн. ( залишок боргу складає 66169,06 грн.) на підставі постанови УЗПП ЗМР № ОМС-ЗП9563/2130/НД/НП/СПТД-ФС від 14.07.2020.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що з постановою старшого державного виконавця Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дорошенко А.О. від 07.07.2022 про відкриття виконавчого провадження № 69359764 ГК «РЕЙС» не згоден повністю, виходячи з того, що 14.07.2020 начальником УЗПП ЗМР Швець Юрієм Васильовичем було винесено постанову № ОМС-ЗП956Э/2130/НД/НП/СПТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на ГК «РЕЙС» накладено штраф у розмірі 75568,00 грн. на підставі абз. 8 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана це пізніше граничного строку, визначеного цим Законом. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття». В силу п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Як вбачається зі змісту резолютивної частини постанови начальника УЗПП ЗМР Швець Ю.В. № ОМС-ЗП9563/2130/НД/НП/СПТД-ФС від 14.07.2020 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, вказана постанова набрала законної сили 14.07.2020, а строк пред`явлення зазначеної постанови до примусового виконання становить три місяці з наступного дня після набрання цією постановою законної сили - до 14.10.2020. Таким чином, стягувачем УЗПП ЗМР пропущено встановлений ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначений у резолютивній частині постанови тримісячний строк пред`явлення до примусового виконання постанови начальника УЗПП ЗМР Швець Ю.В. № ОМС-ЗП9563/2130/НД/НП/СПТД-ФС від 14.07.2020 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами. За вказаних обставин старший державний виконавець Дніпровського ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Дніпро ) Дорошенко А.О. за наслідками розгляду відповідної заяви стягувача УЗПП ЗМР про примусове виконання рішення повинна була на виконання вимог п. 2 ч. 4 ст. 4, ч.ч. 1, 2 ст. 11 та ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття його до виконання. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 01.08.2022 відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання на 08.08.2022, витребувано від Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №69359764.

08.08.2022 у судове засідання представник відповідача не з`явився, електронною поштою до суду надав відзив на позовну заяву та матеріали виконавчого провадження№69359764.

Протокольною ухвалою суду від 08.08.2022 судове засідання відкладено на 11.08.2022 з метою надання позивачу строку для ознайомлення з наданим відзивом.

10.08.2022 електронною поштою до суду надійшли доповнення до відзиву (вх.№30737), відповідно до якої надано відповідачем додаткові докази о справі.

Протокольною ухвалою суду від 11.08.2022 судове засідання відкладено на 15.08.2022 у зв`язку з неявкою представника відповідача та необхідністю повторного виклику представника у судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 15.08.2022 судове засідання відкладено на 18.08.2022 та витребувано додаткові докази по справі, а саме матеріали виконавчого провадження ВП №62945285 у зв`язку з запереченням позивача щодо доручення раніше наданих доказів по справі.

17.08.2022 на адресу суду на виконання протокольної ухвали суду надійшли витребувані матеріали виконавчого провадження ВП №62945285.

У судовому засіданні 11.08.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити та зазначив, що відповідачем порушено вимоги подання відзиву, відтак позов є таким, що визнаний суб`єктом владних повноважень. Крім того звертає увагу а порушення відповідачем надання додаткових доказів по справі, що не передбачено вимогами Кодексом адміністративного судочинства України.

18.08.2022 представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Щодо посилання позивача про порушення відповідачем вимог щодо подання відзиву та додаткових доказів по справі суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно вимог ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 3 статті 121 КАС України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (ч.4 ст.121 КАС України).

Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію (частина 5 статті 121 КАС України).

За приписами частин п`ятої та шостої ст.162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до вимог статті 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Зокрема, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. У випадку прийняття судом відмови сторони від визнання обставин суд може встановити строк для подання доказів щодо таких обставин. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не визначено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Відповідно до статті 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Згідно частини шостої вказаної статті будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до частин сьомої дев`ятої статті 80 КАС України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом. У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

В контексті обставин цієї справи необхідно звернути увагу на те, чи є саме це процедурне порушення настільки суттєвим (істотним), щоб можна було стверджувати про безумовну необхідність неприйняття доказів з цієї підстави.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Отже, суд, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Так, відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі від 01.08.2022 судом встановлено відповідачу п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, який має відповідати вимогам ст. 162 КАС України, разом із усіма письмовими та електронними доказами (які можливо доставити до суду), висновками експертів і заявами свідків на його обґрунтування. Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду. Крім того, витребувано додатково належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження №69359764.

Суд, звертає увагу, що дійсно відповідачем було порушено порядок подання відзиву, а саме не направлення його копії у встановленому порядку на адресу позивача. При цьому, інші матеріали що стосуються оскаржуваного виконавчого провадження були надані відповідачем на виконання вимог суду про витребування додаткових доказів, відтак є такими, що підлягають розгляду та долученню до матеріалів адміністративного позову.

Щодо суті предмета спору судом встановлено наступне.

07.07.2022 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) повторно надійшла постанова №ОМС-ЗП 9563/2130/НД/НП/СПТД-ФС, видана 14.07.2020 Управлінням з питань праці Запорізької міської ради про стягнення з Гаражного кооперативу «РЕЙС» на користь Управління боргу у розмірі 75568,00 грн., залишок боргу на момент відкриття складав 66169,06 грн.

07.07.2022 старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дорошенко А.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№6935976 з примусового виконання вказаної вище постанови Управління з питань праці Запорізької міської ради.

Не погоджуючись із прийнятою постановою від 07.07.2022, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» (далі по тексту - Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язковість виконання рішення є однією з засад здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 3 Закону підлягають виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана це пізніше граничного строку, визначеного цим Законом».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття».

Як вбачається зі змісту резолютивної частини постанови начальника УЗПП ЗМР ШвецьЮ.В. № ОМС-ЗП9563/2130/НД/НП/СПТД-ФС від 14.07.2020 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, вказана постанова набрала законної сили 14.07.2020, строк пред`явлення зазначеної постанови до примусового виконання становить три місяці з наступного дня після набрання цією постановою законної сили - до 14.10.2020.

Так, судом встановлено, 03.09.2020 старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дорошенко А.О., на підставі заяви Управлінням з питань праці Запорізької міської ради винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№62945285 з примусового виконання постанови №ОМС-ЗП 9563/2130/НД/НП/СПТД-ФС, виданої 14.07.2020 Управлінням з питань праці Запорізької міської ради про стягнення з Гаражного кооперативу «РЕЙС» на користь Управління боргу у розмірі 75568,00 грн.

19.04.2022 на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дорошенко А.О. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу.

Судом досліджено, що в період з 03.09.2020 по 19.04.2022 відповідачем здійснювались дії, щодо стягнення заборгованості з Гаражного кооперативу «РЕЙС», а саме: здійснювались виходи за адресою боржника, винесено постанови про арешт майна та коштів позивача, пред`явлені розпорядження та платіжні вимоги.

Відповідно до відмітки на постанові №ОМС-ЗП 9563/2130/НД/НП/СПТД-ФС, виданої 14.07.2020 Управлінням з питань праці Запорізької міської ради, державним виконавцем здійснено запис про повернення документу на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» 19.04.2022, залишок боргу 66169,06 грн., залишок виконавчого збору 6616,91 грн.

Вищевказана інформація свідчить про обізнаність з боку Гаражного кооперативу «РЕЙС» про наявність відкритого 03.09.2020 виконавчого провадження ВП№62945285 з примусового виконання постанови №ОМС-ЗП 9563/2130/НД/НП/СПТД-ФС, виданої 14.07.2020 Управлінням з питань праці Запорізької міської ради про стягнення з Гаражного кооперативу «РЕЙС» на користь Управління боргу у розмірі 75568,00 грн.

В подальшому, вказана постанова повторно була пред`явлення до примусового виконання 07.07.2022, тобто в межах наданого трьохмісячного строку.

Пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону №1404 передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Частиною п`ятою статті 12 Закону №1404 унормовано, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Отже, наведена норма, встановлюючи з якого саме моменту починається перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, наводить лише два випадки такого повернення, а саме: 1) неможливість в повному обсязі або частково виконати рішення; 2) встановлення законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника.

Обидва ці випадки є такими, які не спираються на приписи частини четвертої статті 4 Закону №1404, а є такими, що спираються на приписи статті 37 цього Закону.

Так, частинами першою, четвертою, п`ятою статті 37 Закону №1404, яка має назву «Повернення виконавчого документа стягувачу» унормовано таке. Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Аналізуючи вищенаведену норму права суд дійшов до висновку, що: по-перше, вона встановлює випадки повернення виконавчого документа стягувачу після відкриття виконавчого провадження, яке презюмується відкритим у відповідності до діючого законодавства; по-друге, на відміну від положень статті 4 Закону №1404, стаття 37 цього Закону прямо встановлює право повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, лише тоді, коли виконавчий документ було повернуто стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, а не у разі будь якого повернення, зокрема тоді, коли законодавець у частині четвертій статті 4 Закону №1404 лише використовує фразу «виконавчий документ повертається стягувачу», унормовуючи підстави повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.

Аналізуючи все вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що пред`явленням до виконання виконавчого документа є лише такі дії, які відповідають вимогам Закону №1404 та Інструкції. Перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання може перериватися не в разі будь-якого звернення із заявою про примусове виконання виконавчого документа до виконання, а такого, яке здійснене з додержанням вимог законодавства щодо форми, змісту виконавчого документа, суб`єкта його виконання тощо.

Згідно з п. 22 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02.04.2012 № 512/5 у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Таким чином, враховуючи наведене вище та приймаючи до уваги те, що постановою державного виконавця від 19.04.2022 повернуто виконавчий документ, а відтак строк пред`явлення постанови до виконання після його переривання встановлюється з 20.04.2022 і, відповідно, постанова є дійсною для пред`явлення до виконання до 20.07.2022.

Згідно наданих матеріалів виконавчого провадження, вбачається, що стягувач 07.07.2022 повторно звернувся із заявою про примусове виконання постанови, тобто в межах строків встановлених ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Звертаючи до суду із позовом відповідачем не доведено наявності порушень його прав оскаржуваною постановою під час виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову відповідач діяв у межах повноважень та спосіб передбачені Законом України «Про виконавче провадження», такі дії спрямовані на виконання рішення суду у спосіб визначений судом.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про те, що органом стягнення допущено порушення законодавства при винесені оскаржуваних постанови.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що державний виконавець, приймаючи оскаржувану постанови, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Гаражного кооперативу «РЕЙС» (69055 м. Запоріжжя, вул. Хакаська, буд. 2, ЄДРПОУ 25742085) до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69006 м. Запоріжжя, вул. Лобановського, буд. 10, ЄДРПОУ 35036926) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 18.08.2022

Суддя О.О. Артоуз