Рішення

від 03.05.2022 по справі 640/5247/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/1613

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2022 року м. Київ № 640/5247/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕФБУД»

до Головного управління ДПС у місті Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕФБУД» (надалі - позивач) адреса: 03061, місто Київ, вулиця Шепелева Миколи, будинок 6 до Головного управління ДПС у місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2020 року №00030270702, винесене Головним управління Державної податкової служби у місті Києві;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2020 року №00030280702, винесене Головним управління Державної податкової служби у місті Києві.

Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача в наслідок прийняття протиправних рішень суб`єктом владних повноважень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕФБУД» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що доводи податкового органу, якими доводиться нереальність господарських операцій, зводиться виключно до аналізу податкової інформації щодо контрагента платника податків. Так, позивач зазначає, що єдиною підставою для визнання наданих до перевірки первинних документів, якими оформлені господарські операції позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «А ІМІДЖ ГРУП», такими, що складені всупереч вимогам діючого законодавства, є інформація щодо порушення податкового законодавства зазначеним контрагентом, що міститься у інформаційних базах ДПС. При цьому, вся інформація стосується виключно контрагента позивача, а не безпосередньо позивача, крім відомостей, що містяться у інформаційних базах контролюючого органу, інших підстав, за якими за результатами перевірки було б встановлено «дефектність» первинних документів товариства позивача, в Акті не наводиться.

Позивач зазначає, що посилання відповідача на податкову інформацію про контрагента позивача, як на підставу для визнання господарських операцій нереальними, не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, оскільки будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгу постачання, носить виключно інформативний характер. Норми податкового кодексу України не визначають податкову інформацію, як підставу для формування податкового кредиту чи його коригування, такими підставами є первинні документи, що відображають здійснення господарських операцій та факт реєстрації податкової накладної у відповідному реєстрі.

Позивач наголошує, що оскільки товариством надано всі первинні документи, що стосуються господарських операцій, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення платником податків законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів/робіт/послуг для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товарів/робіт/послуг

в господарській діяльності, товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕФБУД» правомірно сформовано податковий кредит на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами, відносини з якими були предметом перевірки.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що за результатами проведеної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕФБУД» було встановлено порушення позивачем приписів податкового законодавства, в результаті чого ним було занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 207 917, 00 грн.

При цьому, відповідачем встановлено, що позивач мав господарські відносини з товариством з обмеженою відповідальністю «А ІМІДЖ ГРУП» однак, в ході перевірки взаємовідносин вказаних суб`єктів господарювання, відповідач дійшов висновку про нереальність господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «А ІМІДЖ ГРУП» враховуючи наступні обставини:

- відсутність товариства з обмеженою відповідальністю «А ІМІДЖ ГРУП» за податковою адресою;

- невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих товарів;

- відсутність можливостей виконання операцій з постачання товарів/послуг в асортименті та обсягах згідно зареєстрованих податкових накладних наявним трудовим ресурсам (зокрема, директор і головний бухгалтер в одній особі) без залучення допоміжних послуг;

- відсутність інформації про транспортування товарів (відсутність інформації про наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників при транспортуванні);

- відсутність інформації відповідно до даних ЄРПН придбання допоміжних послуг, таких як: здійснення навантаження/розвантаження, зберігання товарів, операцій щодо орендування транспортну;

- відсутність поповнення рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ та збільшення розміру ліміту в СЕА лише за рахунок отриманих податкових накладних;

- наявність інформації з Єдиного державного реєстру судових розслідувань щодо товариства з обмеженою відповідальністю «А ІМІДЖ ГРУП».

Таким чином, відповідач наголошує, що податкові повідомлення-рішення від 13 листопада 2020 року є правомірними, а підстави для їх скасування, як і для задоволення позовних вимог - відсутні.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі Наказу Головного управління ДПС у м. Киві від 18.09.2020 №6526 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕФБУД» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2020 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за червень 2020 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 20.08.2020 №9206809280).

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕФБУД» податковим органом було складено Акт від 16.10.2020 №151/26-15-07-02-05 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕФБУД» з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2020 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за червень 2020 року».

Згідно висновків Акту перевірки, встановлені такі порушення: п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 207 917, 00 грн. та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в періоді, що перевірявся, на загальну суму 106 009, 00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, податковим органом було складено наступні податкові повідомлення-рішення від 13.11.2020:

- №00030270702, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 259 896, 00 грн., з яких за податковим зобов`язанням: 207 917, 00 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями): 51 979, 00 грн.;

- №00030280702, яким до товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕФБУД» застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 106 009, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень від 13.11.2020, рішенням Державної податкової служби України від 20.01.2021 №1484/6/99-00-06-01-02-06 податкові повідомлення-рішення від 13.11.2020 №00030270702 та №00030280702 залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним податковими повідомленнями-рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕФБУД» звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України; Податкового кодексу України; Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у відповідних редакціях, що діяли на момент спірних правовідносин.

Статтею 62 Податкового кодексу України визначено, що Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов`язань в розрізі приписів пункту 187.1 статті 187 ПК України з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В свою чергу, у відповідності до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Крім того у відповідності до пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Водночас, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХIV, «первинний документ» - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Закону № 996 Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому у статті 1 цього Закону визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року (надалі - Положення № 88).

За вимогами пункту 1.2 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення..

Пунктом 2.1 Положення № 88 передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Між тим, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. (п.2.4 Положення №88).

Отже, системний аналіз наведених вище норм свідчить, що податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений та підтверджений належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування показників податкового обліку платника податків. При цьому за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 820/11856/13-а, від 31 січня 2018 року у справі № 826/245/14, від 06 лютого 2018 року у справі № 810/6695/14, від 04 квітня 2018 року у справі № 808/2519/15.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки та відзиву Головного управління ДПС у м. Києві, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом в особі товариства з обмеженою відповідальністю «А ІМІДЖ ГРУП», а саме, як вже було зазначено вище, у зв`язку з:

- відсутністю товариства з обмеженою відповідальністю «А ІМІДЖ ГРУП» за податковою адресою;

- невідповідністю номенклатури придбаних та реалізованих товарів;

- відсутністю можливостей виконання операцій з постачання товарів/послуг в асортименті та обсягах згідно зареєстрованих податкових накладних наявним трудовим ресурсам (зокрема, директор і головний бухгалтер в одній особі) без залучення допоміжних послуг;

- відсутністю інформації про транспортування товарів (відсутність інформації про наявність власних або орендованих транспортних засобів, визначення перевізника, вантажовідправника, вантажоотримувача, відомостей про маршрут, посередників при транспортуванні);

- відсутністю інформації відповідно до даних ЄРПН придбання допоміжних послуг, таких як: здійснення навантаження/розвантаження, зберігання товарів, операцій щодо орендування транспортну;

- відсутністю поповнення рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ та збільшення розміру ліміту в СЕА лише за рахунок отриманих податкових накладних;

- наявністю інформації з Єдиного державного реєстру судових розслідувань щодо товариства з обмеженою відповідальністю «А ІМІДЖ ГРУП».

З Акта перевірки від 16.10.2020 вбачається, що податковим органом досліджувались взаємовідносини позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕФБУД» з товариством з обмеженою відповідальністю «А ІМІДЖ ГРУП», які виникли на підставі договорів підряду від 25.05.2020 №3020-П1; від 22.04.2020 №3020-П1; від 13.04.2020 №413-П1 та від 21.04.2020 №421-П1 та встановлено наступне.

Відповідно до договору підряду від 25.05.2020 №3020-П1, який було підписано від ТОВ «АЛЕФБУД» (код 41650420) (далі - Замовник) директором Недєлєнко Ю.М. та від TOB «А ІМІДЖ ГРУП» (код 33351602) (далі - Підрядчик) директором Дулеєв О.Ф., TOB «А ІМІДЖ ГРУП» (Підрядчик) зобов`язується виконати роботи з капітального ремонту приміщень другого поверху секції 4 житлового корпусу №2 КЗ «Попаснянський обласний психоневрологічний інтернат» за адресою: Уланська область, м. Попасна, вул. Польова, буд. 2 (далі - об`єкт) згідно із затвердженою проектною-кошторисною документацією (далі - Роботи Підрядника) та здати в експлуатацію Об`єкт у встановлений термін (пункту 1.1 Договору).

Загальний термін виконання робіт Підрядником за цим договором з 25.05.2020 до 24 08.2020. Об`єкт повинний бути введений в експлуатацію не пізніше 24.08.2020 (пункт 2.1 Договору).

Загальна сума цього Договору складається з витрат підрядника та вартості робіт, що виконуються Підрядником за цим Договором. Загальна попередня сума цього Договору 453008 гривень (пункт 4.1 Договору).

Остаточна сума цього Договору може бути додатково узгоджена сторонами в Додатку до цього Договору на основі узгодженого Сторонами кошторису з урахуванням зауважень та змін у процесі будівництва (пункт 4.2 Договору).

Оплата за цим Договором здійснюється Замовником Підряднику на підставі актів КБ2, КБЗ, за фактично виконанні роботи на протязі 10 робочих днів після підписання актів (пункт 4.4 Договору).

Здавання-приймання виконаних робіт оформлюються актами приймання-передачі, підписаними обома сторонами, які подаються Підрядником Замовнику (пункт 5.1 Договору).

Відповідно до Договору підряду від 22.04.2020 №3020-П1, який було підписано від ТОВ «АЛЕФБУД» (код 41650420) (далі - Замовник) директором Недєлєнко Ю.М. та від TOB «А ІМІДЖ ГРУП» (код 33351602) (далі - Підрядчик) директором Дулеєв О.Ф., TOB «А ІМІДЖ ГРУП» (Підрядчик) зобов`язується виконати роботи з капітального ремонту огорожі (дільниця центрального входу) Дмитрівського обласного психоневрологічного інтернату, розташованого по вул. Центральній, буд 32-А, с. Дмитрівка (далі - об`єкт) згідно із затвердженою проектною-кошторисною документацією (далі - Роботи Підрядника) та здати в експлуатацію Об`єкт у встановлений термін (пункт 1.1 Договору).

Загальний термін виконання робіт Підрядником за цим договором з 22.04.2020 до 31.07.2020. Об`єкт повинний бути введений в експлуатацію не пізніше 01.08.2020 (пункт 2.1 Договору).

Загальна сума цього Договору складається з витрат підрядника та вартості робіт, що виконуються Підрядником за цим Договором. Загальна попередня сума цього Договору 253453 гривень (пункт 4.1 Договору).

Остаточна сума цього Договору може бути додатково узгоджена сторонами в Додатку до цього Договору на основі узгодженого Сторонами кошторису з урахуванням зауважень та змін у процесі будівництва (пункт 4.2 Договору).

Оплата за цим Договором здійснюється Замовником Підряднику на підставі актів КБ2, КБЗ, за фактично виконанні роботи на протязі 10 робочих днів після підписання актів (пункт 4.4 Договору).

Здавання-приймання виконаних робіт оформлюються актами приймання-передачі, підписаними обома сторонами, які подаються Підрядником Замовнику (пункт 5.1 Договору).

Відповідно до Договору підряду від 13.04.2020 №413-П1, який було підписано від ТОВ «АЛЕФБУД» (код 41650420) (далі - Замовник) директором Недєлєнко Ю.М. та від TOB «А ІМІДЖ ГРУП» (код 33351602) (далі - Підрядчик) директором Дулеєв О.Ф., TOB «А ІМІДЖ ГРУП» (Підрядчик) зобов`язується виконати роботи з капітального ремонту благоустрою території (дільниця перед корпусом №1) КЗ «Попаснянський обласний психоневрологічний інтернат» за адресою: Луганська область, м. Попасна, вул. Польова, буд. 2 (далі - об`єкт) згідно із затвердженою проектною-кошторисною документацією (далі - Роботи Підрядника) та здати в експлуатацію Об`єкт у встановлений термін (пункт 1.1 Договору).

Загальний термін виконання робіт Підрядником за цим договором з 13.04.2020 до 31.07.2020. Об`єкт повинний бути введений в експлуатацію не пізніше 01.08.2020 (пункт 2.1 Договору).

Загальна сума цього Договору складається з витрат підрядника та вартості робіт , що виконуються Підрядником за цим Договором. Загальна попередня сума цього Договору 382426 гривень (пункт 4.1 Договору).

Остаточна сума цього Договору може бути додатково узгоджена сторонами в Додатку до цього Договору на основі узгодженого Сторонами кошторису з урахуванням зауважень та змін у процесі будівництва (пункт 4.2 Договору).

Оплата за цим Договором здійснюється Замовником Підряднику на підставі актів КБ2, КБЗ, за фактично виконанні роботи на протязі 10 робочих днів після підписання актів (пункт 4.4 Договору).

Здавання-приймання виконаних робіт оформлюються актами приймання-передачі, підписаними обома сторонами, які подаються Підрядником Замовнику (пункт 5.1 Договору).

Відповідно до Договору підряду від 21.04.2020 №421-П1, який було підписано від ТОВ «АЛЕФБУД» (код 41650420) (далі - Замовник) директором Недєлєнко Ю.М. та від TOB «А ІМІДЖ ГРУП» (код 33351602) (далі - Підрядчик) директором Дулеєв О.Ф., TOB «А ІМІДЖ ГРУП» (Підрядчик) зобов`язується виконати роботи з капітального ремонту гуртожитку №1 (утеплення фасаду, горищного перекриття ) Дмитрівського обласного психоневрологічного інтернату, розташованого по вул.. Центральній, буд 32-А, с. Дмитрівка (далі - об`єкт) згідно із затвердженою проектною-кошторисною документацією (далі - Роботи Підрядника) та здати в експлуатацію Об`єкт у встановлений термін (пункт 1.1 Договору).

Загальний термін виконання робіт Підрядником за цим договором з 21.04.2020 до 31.07.2020. Об`єкт повинний бути введений в експлуатацію не пізніше 01.08.2020 (пункту 2.1 Договору).

Загальна сума цього Договору складається з витрат підрядника та вартості робіт , що виконуються Підрядником за цим Договором. Загальна попередня сума цього Договору 358035 гривень (пункт 4.1 Договору).

Остаточна сума цього Договору може бути додатково узгоджена сторонами в Додатку до цього Договору на основі узгодженого Сторонами кошторису з урахуванням зауважень та змін у процесі будівництва (пункт 4.2 Договору).

Оплата за цим Договором здійснюється Замовником Підряднику на підставі актів КБ2, КБЗ, за фактично виконанні роботи на протязі 10 робочих днів після підписання актів (пункт 4.4 Договору).

Здавання-приймання виконаних робіт оформлюються актами приймання-передачі, підписаними обома сторонами, які подаються Підрядником Замовнику (пункт 5.1 Договору).

В обґрунтування реальності здійснення господарських операцій на підставі зазначених вище договорів позивачем надано суду лише копії таких договорів та копії актів приймання виконаних будівельних робіт.

Суд зауважує, що в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд зауважує, що фактично позивачем ні до податкового органу, ні до суду під час розгляду даної справи не було надано належних та допустимих документів на підтвердження реальності господарських операцій, а надано лише копії договорів та актів приймання виконаних будівельних робіт, які частково не відповідають вимогам щодо оформлення.

Так, в актах приймання виконаних будівельних робіт наявні лише підписи осіб, які їх склали, без зазначення прізвища та ініціалів, посади осіб, які їх виписували.

З аналізу положень статті 9 Закону № 996-XIV та пункту 2.4 Положення №88 слідує, що, чинне законодавство не містить вимогу щодо зазначення в первинних документах таких обов`язкових реквізитів, як посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки зазначені реквізити в силу вимог чинного законодавства є обов`язковими, тому відсутність останніх у відповідних документах позбавляє можливості розцінювати їх як належні первинні документи у розумінні статті 9 Закону № 996-XIV.

З огляду на відсутність можливості ідентифікації особи-підписанта первинного документа як зі сторони підрядника, так і зі сторони замовника, суд критично оцінює надані позивачем докази у вигляді актів приймання виконаних будівельних робіт, як підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій.

Аналогічну праву позицію щодо обов`язковості зазначення у первинних документах таких реквізитів, як посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, висловив Верховний Суд в постанові від 30 вересня 2020 року по справі №1540/4936/18.

Також суд бере до уваги посилання податкового органу, що у договорі позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «А ІМІДЖ ГРУП» від 22.04.2020 №422-П2, у реквізитах останнього значиться номер рахунку підприємця, відкритого в АБ «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ», який в свою чергу був відкритий згідно відомостей банківських установ пізніше, ніж укладено відповідний договір, а саме - 07.05.2020, що само по собі говорить про те, що такий договір було укладено виключно для здійснення вигляду господарської операції.

Вказані доводи контролюючого органу, що банківський рахунок, зазначений в договорі від 22.04.2020 був відкритий пізніше, ніж укладено такий договір не спростовано позивачем. Тобто, на момент укладання договору інформація про номер рахунку не була в розпорядженні суб`єкта господарювання, що свідчить про те, що договір укладався і оформлювався пізніше, ніж дата, яка в ньому вказана.

До того ж, суд наголошує, що позивачем не надано жодних доказів перерахунку коштів за отримані послуги від товариства з обмеженою відповідальністю «А ІМІДЖ ГРУП» по жодному з укладених з контрагентом договорів.

Також слід звернути увагу на наступному.

Товариство з обмеженою відповідальністю «А ІМІДЖ ГРУП» згідно укладених з позивачем договорів, виконувало роботи з капітального благоустрою території.

Разом з тим, позивачем належних відомостей щодо виконаних послуг з контрагентом не надано, а саме не надано документів, які б підтверджували якість застосованих матеріалів при ремонті, технічні умови (які повинні містити вимоги, показники і норми, яким мають відповідати складові частини та приміщення (території) після ремонту), графік ремонту, наряд-допуск для проведення робіт, тощо, при цьому, надані лише акти приймання виконаних будівельних робіт, як зазначено судом вище, не місять обов`язкових реквізитів щодо ідентифікації осіб, які підписали такі акти.

Також, під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки Головне управління ДПС у місті Києві отримало від ГУ ДПС у Луганській області узагальнену податкову інформацію від 26.08.2020 №74/12-32-04-01-39/33351602, відповідно до якої контрагентом позивача у листопаді 2019 - червні 2020 року було здійснено придбання товару: напій «Red Bull», подарунковий сертифікат, легковий автомобіль, куртка чоловіча текстильна синтетична, пудра для обличчя, курт брус шпилькових порід, штукатурка гіпсова універсальна, деревина дров`яна, натомість зареєстровано ПН на реалізацію товарів, робіт (послуг), а саме: фарбування, обслуговування системи компресорів, реконструкція будівлі під магазин продовольчих та непродовольчих товарів, клінінгові послуги, послуги перевезення, шиноремонтні роботи, капітальний ремонт будівлі Центру позашкільної роботи за адресою: 84300, Донецька область, м. Краматорск, вул. Паркова, 12а (1 пусковий комплекс), тобто, з наведеної податкової інформації вбачається явний пересорт товару, придбаного контрагентом позивача та невідповідність номенклатури придбаних товарів/робіт/послуг наданим послугам за договорами, укладеними з позивачем.

Суд бере до уваги, що сама по собі наявність податкової інформації не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, разом з тим, суд аналізує усі надані сторонами докази в сукупності, з метою встановлення реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом, наявності ділової мети та руху активів в процесі здійснення такої діяльності.

Що стосується відсутності у контрагента позивача основних трудових ресурсів та виробничих можливостей, суд зазначає, що позивачем зазначені обставини не спростовано та не надано доказів залучення відповідних ресурсів на умовах цивільно-правових договорів.

Так, відсутність доказів зі сторони позивача щодо залучення контрагентом позивача працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), ставить під сумнів можливість виконання робіт/послуг контрагентом, враховуючи відсутність необхідних засобів та обсяг необхідних до виконання робіт.

Таким чином, перевіривши реальність виконання вказаних договорів, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв`язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов`язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Тобто відсутні докази як руху активів в процесі господарських взаємовідносин, так і докази наявності первинних документів, на підставі яких формувались дані податкового обліку позивача по взаємовідносинам із названими контрагентами.

Отже, підсумовуючи викладене, позивачем не доведено реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської. Беручи до уваги специфіку та особливості зазначених операцій, виходячи з наявної податкової інформації, слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які виходячи з умов договорів та звичайної ділової практики супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача.

Водночас, що стосується договору поставки від 01.06.2020 №0601-1, з Акта перевірки не вбачається, що відповідачем досліджувались взаємовідносини позивача з контрагентом на підставі вказаного договору, при цьому, суд також зазначає, що позивачем до матеріалів справи не надано належним чином складених первинних документів на підтвердження виконання умов такого договору.

Отже, враховуючи наведені вище обставини, суд зазначає, що спірні господарські операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «А ІМІДЖ ГРУП» «Тера Гарант» не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з іншими обставинами свідчить про нереальність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку товариства.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з податковим органом, що всі ознаки, як окремо, так і в сукупності дають підстави вважати, про неможливість реального виконання оформлених господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЕФБУД» та товариством з обмеженою відповідальністю «А ІМІДЖ ГРУП», а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкових показників є правомірними.

При цьому, суд наголошує, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до приписів статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд вважає висновки податкового органу, зроблені під час перевірки позивача, доведеними та правомірними.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини "Булвес АД проти Болгарії", де зазначено, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, "обачний" платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової "добросовісності" за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат).

Також, суд зауважує, що концепція "наявності ділової мети" передбачає, що господарська операція має містити економічний сенс для підприємства і бути доцільною з погляду її проведення. Тобто навіть якщо операцію оформлено належним чином і є докази реальності її здійснення, проте причина здійснення такої операції не є економічно обґрунтованою для бізнесу, платник податків не має права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат і податкового кредиту.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 року у справі №816/4226/13-а ухвалив, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди.

Також, Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 року у справі №809/117/13-а, від 22.03.2018 року у справі №815/3666/16 та від 10.04.2018 року у справі №815/24/17 дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв`язку із вказаним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Згідно з частини 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати в цьому випадку стягненню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Відмовити у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЕФБУД».

2. Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова