Рішення

від 15.02.2022 по справі 640/3653/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2022 року м. Київ № 640/3653/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Ющенко Д.А. розглянувши в загальному позовному провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "РОБОТЕНКС"доГоловного управління Державної податкової служби у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 лютого 2020 року № 000454513, № 000456513, за участю представників:

позивача - Єресько О.С.,

відповідача - Борисова І.І.

На підставі частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16 лютого 2022 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмежено відповідальністю "РОБОТЕНКС" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, з урахуванням зміни предмету позову, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21 лютого 2020 року № 000454513, № 000456513.

Позов обґрунтовано тим, що позивач не погоджується із висновками, викладеними в Акті щодо порушення ним норм Податкового кодексу України, вважає їх необґрунтованими, помилковими, надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Зокрема, позивач зазначає, що на підтвердження господарських взаємовідносин «РОБОТЕНКС» з ТОВ «Мікстора» та ТОВ «Інста-Груп ним контролюючому органу під час перевірки було надано належним чином оформлені первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, рахунки на оплату, виписки банку, прибуткові ордери, картки складського обліку тощо), які складені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" та свідчать про реальність здійснення між ними господарських операцій.

У той же час, як зазначає позивач, відповідачем не було враховано, що він самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентами або порушення ними правил здійснення господарської діяльності тощо, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства України.

На думку позивача, чинне законодавство, зокрема Податковий кодекс України, не встановлює обов`язок покупця перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх зобов`язань з ПДВ, виконання ними таких зобов`язань перед бюджетом та наявність чи відсутність ознак фіктивності фірм, ймовірність чи реальність проведення контрагентом транзитних фінансових операцій, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вимоги третім особам, наявність у контрагента основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, людських ресурсів тощо.

Разом з цим, в обґрунтування зроблених висновків Акту та прийняття спірних рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на інформації, отриманої з бази даних ДФС щодо контрагентів позивача по ланцюгу постачання, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 20 лютого 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в підготовче засідання.

12 березня 2020 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому ГУ ДПС у Київській області в задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.

Відзив обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення ГУ ДПС у Київській області було прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

02 квітня 2020 року ТОВ "РОБОТЕНКС" подано до суду відповідь на відзив, в якій позивач не погоджувався з доводами відповідача та просив позовні вимоги задовольнити повністю.

09 грудня 2021 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва було закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Роботенкс», за результатами якої складено акт від 18.10.2019 року № 157/10-36-05-13/38971378 «Про результати документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «РОБОТЕНКС» (код за ЄДРПОУ 38971378)».

Висновками даного акту перевірки встановлено порушення ТОВ «Роботенкс» вимог п.44.1 статті 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, абз.г) 198.5, 198.6 ст.198 та п. 20.1.1, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, у сумі 729 022 грн., в тому числі по періодам:

- грудень 2018р. - 729 022 грн.

та встановлено завищення залишку від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

13 листопада 2019 року Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі висновків акут перевірки прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 000609513, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України ТОВ «Роботенкс» збільшено розмір грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 911 277, 50 грн., в тому числі 729 022, 00 грн. за податковими зобов`язаннями та 182 255, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 000607513, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України ТОВ «Роботенкс» встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 383 444, 00 грн.

Рішенням ДПС України від 30.01.2020 року № 3867/6199-00-08-08-02-06 скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 13.11.2019 року № 000607513, № 000609513 в частині взаємовідносин з ТОВ «БУДМАКСТРОЙ», ТОВ «СПРІНГ-ПРОЕКТ», а в іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу ТОВ «РОБОТЕНКС» - задоволено частково.

24 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС у Київській області на підставі висновків акут перевірки прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 000454513, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України ТОВ «Роботенкс» збільшено розмір грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 622 785, 00 грн., в тому числі 498 228, 00 грн. за податковими зобов`язаннями та 124 557, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 000456513, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України ТОВ «Роботенкс» встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 130 757, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач їх оскаржив до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

У розумінні п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Положеннями ст.185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п.187.1 ст.187 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість вказаної у податковій накладній , до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для віднесення відповідних сум до складу ПДВ. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Згідно правової позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Матеріалами справи встановлено, що 19.11.2018 року між ТОВ «МІКСТОРА» (код за ЄДРПОУ 42493084) та ТОВ «РОБОТЕНКС» укладено договір поставки №19-11/1, за умовами якого Постачальник (ТОВ «МІКСТОРА») зобов`язується поставити, а Покупець (ТОВ «РОБОТЕНКС») прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Предметом поставки є Монтажний комплект для встановлення бортового контролера GPS/GSM та монтажний комплект з датчиком рівня палива (далі - Товар). Кількість Товару, технічні характеристики, комплектність, ціна вказується в специфікації на Товар, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2 Договору якість Товару, що є предметом поставки за цим Договором, має відповідати стандартам і технічним умовам, які діють в Україні по відношенню до аналогічної Продукції.

Згідно п. 3, 4 Договору гарантійні зобов`язання Постачальника щодо Товару, що постачається на умовах цього Договору визначаються відповідно до Паспорту, який надається на кожну одиницю Товару, що постачається. Ціна одиниці визначається та вказується в Специфікації. Товар поставляється на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс 2010» з урахуванням особливостей внутрішньо-економічного характеру Договору. Термін поставки - через 10 (десять) календарних днів з моменту отримання письмової заявки Покупця.

На виконання умов вказаного Договору позивачем було надано копії: рахунку-фактури від 19.11.2018 року № 68, №89; видаткові накладної від 04.12.2018 року № 78, 68.

Оплата товару за вказаним Договором підтверджується копіями платіжних доручень від 05.04.2019 року № 4979, від 09.01.2019 року № 4574, від 27.12.2018 року № 4529, від 14.12.2018 року № 4423.

Також, між ТОВ «МІКСТОРА» (код за ЄДРПОУ 42493084) та ТОВ «РОБОТЕНКС» укладено договір поставки від 26.11.2018 року №26/11-1, за умовами якого Постачальник (ТОВ «МІКСТОРА») зобов`язується поставити, а Покупець (ТОВ «РОБОТЕНКС») прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Предметом поставки є Рама під резервуар (далі - Товар). Кількість Товару, технічні характеристики, комплектність, ціна вказується в специфікації на Товар, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 2 Договору, якість Товару, що є предметом поставки за цим Договором, має відповідати стандартам і технічним умовам, які діють в Україні по відношенню до аналогічної Продукції.

Згідно п 3, 4 Договору гарантійні зобов`язання Постачальника щодо Товару, що постачається на умовах цього Договору визначаються відповідно до Паспорту, який надається на кожну одиницю Товару, що постачається. Ціна одиниці визначається та вказується в Специфікації. Товар поставляється на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс 2010» з урахуванням особливостей внутрішньо-економічного характеру Договору. Термін поставки - через 10 (десять) календарних днів з моменту отримання письмової заявки Покупця.

Пунктом шостим Договору передбачено, що платежі за Товар здійснюються в гривнях України, на підставі виставлених рахунків, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

На виконання умов вказаного Договору позивачем було надано копії: рахунку-фактури від 27.11.2018 року № 95, №96, №97, від 03.12.2018 року № 98, 79; товарно-транспортні накладні від 03.12.2018 року № 25, від 05.12.2018 року № 26, від 27.11.2018 року № 22, від 30.11.2018 року № 24; видаткові накладної від 27.11.2018 року № 71, від 30.11.2018 року № 75.

Оплата товару за вказаним Договором підтверджується копіями платіжних доручень від 14.12.2018 року № 4424, від 18.12.2018 року № 4455.

Також, судом встановлено, що між ТОВ "ІНСТА-ГРУП" (код за ЄДРПОУ 42661868) та ТОВ "РОБОТЕНКС" укладено Договір про надання послуги металообробки від 11.04.2019р. №11/04/2019, за умовами якого ТОВ "ІНСТА-ГРУП" (Виконавець) зобов`язується із наданої сировини (матеріалів) за завданням Замовника (ТОВ "РОБОТЕНКС") протягом визначеного в Договорі строку надати за плату наступні послуги з металообробки: Гнуття металу; Вальцювання металу; Фрезерна, зуборізна різка металу; Шліфування металу; Координатна, гідроабразивна різка металу, а Замовник зобов`язується оплатити надані послуги.

Вартість робіт за договором визначається на підставі рахунків-фактур.

Замовник здійснює оплату за згодою сторін на підставі рахунків-фактур протягом 15 банківських днів.

На виконання умов вказаного Договору позивачем було надано копії: рахунку-фактури від 16.04.2019 року № 118, акту № 86 здачі-прийняття робіт (надання послуг); акту прийому-передачі сировини у виробництво від 16.04.2019 року; товарно-транспортні накладні від 16.04.2018 року № 22; від 18.04.2019 року № 18; акту прийому-передачі готових виробів з виробництва від 18.04.2019 року.

Оплата товару за вказаним Договором підтверджується копією платіжного доручення від 21.05.2019 року № 76.

Між ТОВ "ІНСТА-ГРУП" (код за ЄДРПОУ 42661868) та ТОВ "РОБОТЕНКС" укладено Договір про надання послуг від 12.04.2019р. №12/04/2019, за умовами якого ТОВ "ІНСТА-ГРУП" (Виконавець) зобов`язується за завданням та на території Замовника (ТОВ "РОБОТЕНКС") протягом визначеного в Договорі строку надати за плату наступні послугу: Механоскладальні роботи ТРК. Предметом дійсного договору є поставки є Механоскладальні роботи ТРК.

Проведення робіт з надання послуг Механоскладальних робіт ТРК відбувається силами та за рахунок Виконавця. Передача Виконавцю ТРК для виконання умов цього Договору, здійснюється на об`єкті Замовника.

Вартість робіт за договором визначається на підставі рахунків-фактур.

Замовник здійснює оплату за згодою сторін на підставі рахунків-фактур протягом 30 (тридцяти) банківських днів.

На виконання умов вказаного Договору позивачем було надано копії: рахунку-фактури від 16.04.2019 року № 116, № 117; акту № 85 здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Оплата товару за вказаним Договором підтверджується копією платіжних доручень від 07.05.2019 року № 13, № 14, від 15.05.2019 року № 18.

Між ТОВ "ІНСТА-ГРУП" (код за ЄДРПОУ 4266186) та ТОВ "РОБОТЕНКС" укладено Договір про надання послуг від 15.04.2019р. №15/04/2019, предметом поставки є Рама резервуару (далі - Товар).

Якість Товару, що є предметом поставки за цим Договором, має відповідати стандартам і технічним умовам, які діють в Україні по відношенню до аналогічної Продукції.

Гарантійні зобов`язання Постачальника щодо Товару, що постачається на умовах цього Договору визначаються відповідно до Паспорту, який надається на кожну одиницю Товару, що постачається.

Ціна одиниці визначається та вказується в Специфікації.

Товар поставляється на умовах DDP відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс 2010» з урахуванням особливостей внутрішньо-економічного характеру Договору.

Термін поставки - через 10 (десять) календарних днів з моменту отримання письмової заявки Покупця.

Загальна сума цього Договору складається з загальної вартості всіх партій Товару та визначаються в Специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

Платежі за Товар здійснюються в гривнях України, на підставі виставлених рахунків, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

На виконання умов вказаного Договору позивачем було надано копії: рахунку-фактури від 16.04.2019 року № 119; видаткової накладної від 16.04.2019 року № 36; товарно-транспортні накладні від 17.04.2019 року № 18, № 19, № 20.

Оплата товару за вказаним Договором підтверджується копією платіжних доручень від 21.05.2019 року № 77, від 31.05.2019 року № 194, від 04.06.2019 року № 236.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів судом встановлено, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Спірні господарські операції були належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача. Вказані первинні документи досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки. Наявність таких документів відповідачем не заперечувалась.

У той же час, податковим органом за результатами повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.11.2018 по 31.12.2018 року та з 01.03.2019 по 30.04.2019 року встановлено його заниження на загальну суму 498 228, 00 грн., в тому числі по періодам:

- грудень 2018р. - 498 228, 00 грн.

та встановлено завищення залишку від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 Декларації) на загальну суму 130 757, 00 грн., в тому числі по періодам:

квітень 2019 - 130 757, 00 грн.

Підставою такого висновку стала наявна інформація щодо ТОВ «МІКСТОРА» та ТОВ "ІНСТА-ГРУП", яка не дає можливість простежити документально оформлений рух товарів по всьому ланцюгу його подальшої реалізації, починаючі з першої ланки його «виникнення», що не підтверджується фактом реального отримання товару наступним в ланцюгу суб`єктам господарювання, тобто ТОВ "РОБОТЕНКС", і характеризується обривом та маніпулюванням ланцюга поставки товарів.

Зокрема, на основі поданої звітності проведено аналіз щодо наявності можливостей проводити господарську діяльність. За результатами даного аналізу встановлено, що господарська діяльність ТОВ «МІКСТОРА» та ТОВ "ІНСТА-ГРУП" має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме:

- відсутнє реальне джерело походження товару;

- відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції;

- відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій;

- відсутній кваліфікований персонал;

- відсутні основні фонди та основні засоби (склади, машини, механізми та обладнання).

Беручи до уваги викладене вище, суд зазначає таке.

Суд звертає увагу на те, що податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності в податковій накладній обов`язкових реквізитів.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Більш того, на момент здійснення вищезазначених господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «МІКСТОРА» та ТОВ "ІНСТА-ГРУП", останні були зареєстровані як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мав індивідуальний податковий номер, а отже, він мав право видавати позивачу вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі у відповідності до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, є підставою для формування позивачем податкового кредиту за грудень 2018 року та від`ємного значення з податку на додану вартість за квітень 2019 року.

Щодо посилання контролюючого органу на відомості про відсутність у контрагента позивача умов необхідних для ведення відповідної господарської діяльності з обсягом товару у відповідні строки, зокрема, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, як на підставу для відмови в позові, відхиляється судом, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів. Відсутність у контрагентів добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Відповідно до принципу офіційності контролюючий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення. У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

У той же час, щодо посилання відповідача на інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах ДФС, як на доказ нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «МІКСТОРА» та ТОВ "ІНСТА-ГРУП", суд зазначає, що такі докази не можуть бути взяті до уваги, оскільки жодним чином не підтверджують наведені в Акті обставини.

Крім того, суд зазначає, що податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відповідача носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2019 року у справі №820/7831/15.

Разом з цим, доказів щодо проведення будь-якої перевірки ТОВ «МІКСТОРА» та ТОВ "ІНСТА-ГРУП" (зустрічної звірки, виїзної перевірки, тощо), які б підтверджували належним чином доводи суб`єкта владних повноважень, контролюючим органом не надано.

За вказаних обставин, суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами та не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

Суд також зазначає, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

До того ж, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов`язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що не може бути також беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій і посилання відповідача на недоліки, які наявні в ТТН на транспортування товару, з огляду на наступне.

Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Відповідно до розділу 1 Правил перевезення товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно положень пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6 Правил перевезення основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних як підтвердження нереальності господарських операцій з поставки товарів, на думку суду, є безпідставними, оскільки вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Суд зазначає, що товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги.

Також, слід зазначити, що у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №826/13058/15, суд зазначив: «товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних відносин податковий кредит та витрати по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі».

Суд зазначає, що відсутність ТТН та неналежне їх оформлення не може бути самостійною підставою для того, щоб вважати господарську операцією такою, що не відбулася, а причини відсутності ТТН у кожному конкретному випадку мають бути досліджені судом. Тому питання щодо наявності ТТН, а також правильності її оформлення має оцінюватися в сукупності з іншими документами, створеними в процесі здійснення господарської операції.

Таким чином, суд зазначає, що неналежне оформлення товарно-транспортних накладних, жодним чином не впливає на значення такого документу як доказу транспортування товару.

Вказані висновки суду узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 20 червня 2018 року у справі №808/481/17, від 14.02.2019 року по справі № 826/19419/13-а, від 26 червня 2018 року у справі №826/548/17, від 21 серпня 2018 року у справі №П/811/2816/15.

Водночас, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання правочину, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності.

У той же час, суд зазначає, що, окрім зазначеної в Акті перевірки інформації контролюючим органом всупереч вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів позивача трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вищенаведеними первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, фінансова відповідальність платника податку можлива лише за умови доведення контролюючим органом факту порушення таким платником законодавства з питань оподаткування, чого під час розгляду даної справи встановлено не було.

Відтак, підстави для застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування відсутні.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином відповідач, зменшуючи позивачу суми бюджетного відшкодування та застосовуючи до нього штрафні (фінансові) санкції (штрафи) діяв поза межами повноважень та спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Отже, приймаючи до уваги викладене вище, суд приходить до переконання про протиправність податкових повідомлень-рішень від 21 лютого 2020 року № 000454513, № 000456513, у зв`язку із чим вони підлягають скасуванню.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно, беручи до уваги положення частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 13 405, 13 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 132, 134, 243 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РОБОТЕНКС" (код ЄДРПОУ 38971378, 07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 21 лютого 2020 року № 000454513, № 000456513.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5-А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РОБОТЕНКС" (код ЄДРПОУ 38971378, 07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 19) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 405 (тринадцять тисяч чотириста п`ять гривень) 13 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.05.2022 року.