Постанова

від 17.08.2022 по справі 480/3043/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022 р. Справа № 480/3043/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бершова Г.Є.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітета Роменської міської ради Сумської області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.10.2021, головуючий суддя І інстанції: С.В. Воловик, м. Суми, по справі № 480/3043/21

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітета Роменської міської ради Сумської області третя особа ВТКП "Роменський меблевий комбінат"

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ

Позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області, третя особа: Виробничо-торгівельне колективне підприємство "Роменський меблевий комбінат", в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області та зобов`язати Виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області виплатити на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за 6 місяців у сумі 235669,80 грн, у зв`язку з ненаданням Виробничо-торгівельним колективним підприємством «Роменський меблевий комбінат» попередньої роботи (посади) генерального директора або іншої рівноцінної роботи (посади).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що у період з 26.05.2014 по 04.12.2020 він обіймав виборну посаду Роменського міського голови та працював на постійній основі в Роменській міській раді Сумської області і її виконавчому комітеті. До обрання на виборну посаду, позивач працював на посаді генерального директора ВТКП «Роменський меблевий комбінат». Після припинення повноважень Роменського міського голови, ОСОБА_1 у поновленні на посаді, яку він обіймав до обрання на виборну посаду, третьою особою було відмовлено у зв`язку зі скороченням цієї посади. Враховуючи неможливість надання попередньої роботи (посади) чи іншої рівноцінної роботи (посади), беручи до уваги приписи частини 5 статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», позивач вважає, що за ним зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді, на період працевлаштування, але не більше шести місяців. З метою отримання вказаних коштів, позивач подав Роменському міському голові заяву, за результатами розгляду якої, отримав лист з відмовою у їх виплаті. На переконання позивача, відмова відповідача у виплаті середнього заробітку на час працевлаштування, але не більше шести місяців, суперечить приписам норм статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», у зв`язку з чим є протиправною.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області щодо невиплати ОСОБА_1 середньої заробітної плати за шість місяців.

Зобов`язано Виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області (42000, Сумська область, м. Ромни, 1-й пров. Свободи, 10, код 00275079) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід.н. НОМЕР_1 ) середню заробітну плату за шість місяців у сумі 235 669, 80 (двісті тридцять п`ять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) грн. 80 коп.

Відповідач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції не досліджено правомірність скорочення посади генерального директора Виробничо-торгівельного колективного підприємства "Роменський меблевий комбінат". Посилається на відсутність доказів неможливості звільнення чинного директора Виробничо-торгівельного колективного підприємства "Роменський меблевий комбінат" та поновлення позивача на рівнозначну посаду директора цього підприємства.

Позивач правом подання відзиву на позов не скористався.

Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у період з 10.08.2006 по 26.05.2014, ОСОБА_1 працював на посаді генерального директора ВТКП «Роменський меблевий комбінат». У зв`язку з обранням на виборну посаду Роменського міського голови, 26.05.2014 позивач подав загальним зборам третьої особи заяву про звільнення відповідно до частини 5 статті 36 Кодексу законів про працю України (а.с. 120).

Рішенням загальних зборів співвласників ВТКП «Роменський меблевий комбінат» від 26.05.2014 (протокол № 18), у зв`язку з обранням на виборну посаду, ОСОБА_1 був звільнений з посади генерального директора. Одночасно, вказаним рішенням, посада генерального директора ВТКП «Роменський меблевий комбінат» була скорочена, на посаду директора, як виконавчого органу підприємства, призначена ОСОБА_2 (а.с. 89-90).

На підставі вказаного рішення, 28.05.2014 до статуту третьої особи зареєстровані зміни, відповідно до яких, виконавчим органом визначений директор, замість колегіального органу дирекції, до складу якої входили генеральний директор, директор та заступники директора (а.с. 95-115).

У зв`язку з припиненням 04.12.2020 повноважень міського голови, ОСОБА_1 звернувся до ВТКП «Роменський меблевий комбінат» для працевлаштування, проте, отримав відмову, оскільки посада, яку він обіймав до звільнення, скорочена, а інша рівнозначна робота (посада) відсутня (а.с. 25).

Беручи до уваги приписи статей 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», 07.12.2020 звернувся до Роменського міського голови із заявою про виплату середнього заробітку на час працевлаштування, але не більше шести місяців (а.с. 24).

За результатами розгляду вказаної заяви, листом від 08.01.2021, у виплаті середнього заробітку на час працевлаштування відмовлено з тих підстав, що згідно із записом у трудовій книжці, ОСОБА_1 звільнено 26.05.2014, а повноважень на виборній посаді він фактично набув 28.05.2020. Тобто, на момент призначення позивача на виборну посаду, він фактично не працював.

Також, підставою для відмови визначено те, що на даний час посада керівника ВТКП «Роменський меблевий комбінат» фактично є посадою, яку раніше обіймав позивач, у зв`язку з чим, відмова у поновленні на ній, є підставою для звернення до суду про захист своїх прав (а.с. 26-30).

Позивач вважаючи, що має право на отримання середньої заробітної плати за 6 місяців у сумі 235669,80 грн, у зв`язку з ненаданням Виробничо-торгівельним колективним підприємством «Роменський меблевий комбінат» попередньої роботи (посади) генерального директора або іншої рівноцінної роботи (посади), звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доказами по справі підтверджено звільнення позивача з попередньої посади саме внаслідок обрання на посаду сільського голови, тобто в порядку п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, у зв`язку з чим останній має право на виплату середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді у раді, на період працевлаштування, згідно ст. 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на сільських, селищних, міських голів поширюються повноваження та гарантії депутатів рад, передбачені законом про статус депутатів рад, якщо інше не встановлено законом.

Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, гарантії депутатської діяльності визначено в Законі України «Про статус депутатів місцевих рад».

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю. Депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 118 КЗпП України встановлено, що працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Абзацом 1 частини 1 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» встановлено, що у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі.

Відповідно до абзаців 1-2 частини 2 статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що законодавством гарантується право особи на надання, після закінчення її повноважень за виборною посадою, попередньої роботи (посади). У той же час, це право може бути реалізовано за умови наявності посади, або іншої рівноцінної посади.

Отже, у разі коли колишній депутат місцевої ради до обрання на виборну посаду у раді перебував у трудових відносинах з підприємством (установою, організацією) незалежно від форми власності та виду діяльності, однак надання попередньої або рівноцінної роботи йому на цьому підприємстві (установі, організації) або, за його згодою, на іншому неможливе, закон гарантує збереження за цим депутатом середньої заробітної плати на період його працевлаштування, але не більше шести місяців.

Такий висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, що викладений у постановах від 07.02.2019 у справі №507/1299/16-а, від 25.10.2019 у справі №345/3102/16-а, від 26.12.2019 у справі №570/3880/16-а.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Відповідно до п. 2.28. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, визначено, що у разі переходу на виборну посаду у графі 3 трудової книжки робиться запис «звільнений у зв`язку з обранням на виборну посаду в таку то організацію, п.5 ст.36 КЗпП України».

Судова колегія зазначає, що гарантії, передбачені ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» поширюються на колишніх депутатів місцевої ради (в даному випадку - голова сільської ради), які безпосередньо перед обранням на виборну посаду були працевлаштовані на іншій посаді і були звільнені з такого місця роботи згідно з п. 5 ч.1 ст. 36 КЗпП (перехід на виборну посаду). Якщо звільнення буде оформлено за іншою підставою, то особа не може претендувати на гарантії ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Судовим розглядом встановлено, що згідно з протоколом Роменської міської виборчої комісії про результати виборів в одномандатному виборчому окрузі з виборів Роменського міського голови від 26.05.2014, найбільшу кількість голосів виборців набрав позивач, що свідчить про його фактичне обрання міським головою.

З метою виконання повноважень на виборній посаді, позивач 26.05.2014 звернувся до загальних зборів ВТКП «Роменський меблевий комбінат» із заявою про звільнення з посади генерального директора на підставі пункту 5 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України у зв`язку з переходом на виборчу посаду міського голови (а.с. 120).

За результатами розгляду вказаної заяви, згідно з протоколом № 18 від 26.05.2014, загальними зборами співвласників третьої особи прийнято рішення про звільнення позивача з посади генерального директора ВТКП «Роменський меблевий комбінат» саме на підставі пункту 5 частини 1 статті 36 КЗпП України (а.с. 89-90).

В той же час, у трудовій книжці ОСОБА_1 зроблений запис про його звільнення з посади за угодою сторін на підставі пункту 1 частини 1 статті 36 КЗпП України (а.с. 16). Згодом, відповідно до наказу № 16 від 05.06.2018 (а.с. 23), підстава звільнення позивача була змінена на пункт 5 частини 1 статті 36 КЗпП України у зв`язку з переходом на виборну посаду (а.с. 17).

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що докази по справі свідчать про звільнення позивача з посади генерального директора ВТКП «Роменський меблевий комбінат» на підставі п.5 ч. 1 ст.36 КЗпП України, а помилковий запис щодо підстав звільнення позивача, який згодом був виправлений третьою особою у трудовій книжці позивача, відбувся саме з вини колишнього роботодавця ОСОБА_1 .

Одночасно колегія суддів зауважує, що питання правомірності скорочення посади позивача у юридичній особі приватного права шляхом ухвалення рішення загальними зборами ВТКП «Роменський меблевий комбінат» має виключно приватно правовий характер, а отже, не входить до компетенції адміністративного суду, який вирішує спори у публічно правових відносинах.

При цьому, листом ВТКП «Роменський меблевий комбінат» повідомлено про неможливість працевлаштування позивача, оскільки посада, яку він обіймав до звільнення, скорочена, а інша рівнозначна робота (посада) відсутня (а.с. 25).

Вищевикладене дає підстави для висновку, що позивач має право на виплату середньомісячної заробітної плати у відповідності до вимог ст. 33 Закону України "Про статус місцевих рад".

Так, стосовно ефективності обраного судом апеляційної інстанції способу захисту шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17 зазначила, що суд має право визнати рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Як убачається з розрахунку позивача (а.с. 134), проведеного на підставі довідки про середню заробітну плату (а.с. 124), розмір середнього заробітку за шість місяців складає 235669,80 грн. Тобто, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу середню заробітну плату за шість місяців у сумі 235669,80 грн,

З огляду на викладене та враховуючи відсутність інших законних підстав для відмови позивачем у виплаті середню заробітну плату за шість місяців у сумі 235669,80 грн, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість таких позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Виконавчого комітета Роменської міської ради Сумської області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 по справі № 480/3043/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Г.Є. Бершов Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко