Постанова

від 16.08.2022 по справі 420/25182/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/25182/21Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.

рішення суду першої інстанції прийнято у

м. Одеса, 14 лютого 2022 року

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Градовського Ю.М., Шеметенко Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТМОНТАЖ-98» до Головного управління ДПС в Одеській області, про стягнення податкового боргу у розмірі 227791,68 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТМОНТАЖ-98», про:

-стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТМОНТАЖ-98» (ЄДРПОУ 41737621), а саме з усіх відкритих рахунків в банках, обслуговуючих підприємство суму заборгованості у розмірі 227 791,68 грн. єдиного податку з юридичних осіб на бюджетний рахунок UА868999980314020698000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 89998, КБК 18050300, код 37607526, отримувач коштів ГУК в Одеській області/м.Одеса/18050300;

-накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТМОНТАЖ-98» (ЄДРПОУ 41737621), що знаходяться у банках, обслуговуючих підприємство, у тому числі:

рахунок НОМЕР_1 у Акціонерний банк «Південний», МФО 328209, 980-українська гривня, дата відкриття 20.11.2017;

рахунок НОМЕР_2 у Акціонерний банк «Південний», МФО 328209, 980-українська гривня, дата відкриття 05.10.2018;

рахунок НОМЕР_3 у ЮЖНЕ ГРУ АТ КБ «ПРИВАТБАНК» м.Одеса, МФО 328704, 980-українська гривня, дата відкриття 09.02.2021;

рахунок НОМЕР_4 у ЮЖНЕ ГРУ АТ КБ «ПРИВАТБАНК» м.Одеса, МФО 328704, 980-українська гривня, дата відкриття 09.02.2021;

В обґрунтування позову вказано, що за даними Головного управління ДПС в Одеській області відповідач, перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС в Одеській області, Приморській державній податковій інспекції за № 155317280515 від 15.11.2017. Станом на 24.09.2021, відповідно до довідки про суми податкового боргу, розрахунку податкового боргу, що підлягає стягненню та інтегрованих карток платника (ІКП), податкова заборгованість з єдиного податку з юридичних осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТМОНТАЖ-98» перед бюджетом становить 227791,68 грн. Крім того, у відповідача відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року, позов Головного управління ДПС в Одеській області задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТМОНТАЖ-98» (ЄДРПОУ 41737621), а саме з усіх відкритих рахунків в банках, обслуговуючих підприємство суму заборгованості у розмірі 227 791,68 грн. єдиного податку з юридичних осіб на бюджетний рахунок UA868999980314020698000015744, банк отримувача Казначейство України, МФО 899998, КБК 18050300, код 37607526, отримувач коштів ГУК в Одеській області/м.Одеса/18050300.

У задоволенні решти вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням в частині, якою відмовлено у накладенні арешту на кошти на інші цінності відповідача, що знаходяться у банківських установах, Головним управлінням ДПС в Одеській області подано до суду апеляційну скаргу, у якій зазначено про порушення судом першої інстанції процесуальних та матеріальних норм права, що призвело до прийняття необґрунтованого судового рішення, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи позивача про відсутність у платника податків майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, що в свою чергу є підставою для накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться на рахунках банку. При цьому, апелянт також наголосив, що норма ст. 20 ПК України встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження - відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість його менша за відповідну суму податкового боргу, майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за даними Головного управління ДПС в Одеській області Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТМОНТАЖ-98», перебуває на обліку як платник податків у Головному управлінні ДПС в Одеській області, Приморській державній податковій інспекції за№ 155317280515 від 15.11.2017.

Так, станом на 24.09.2021 року, відповідно до довідки про суми податкового боргу, розрахунку податкового боргу, що підлягає стягненню та інтегрованих карток платника (ІКП), податкова заборгованість з єдиного податку з юридичних осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОЕКТМОНТАЖ-98» перед бюджетом становить 227791,68 грн.

Заборгованість з єдиного податку з юридичних осіб виникла в результаті:

самостійного нарахування платником податку податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичної особи) № 9333760374 від 06.02.2020 на загальну суму 64 136,84 грн. (основний платіж), але враховуючу переплату у розмірі 1531,12 грн., сума заборгованості становить 62605,72 грн. (основний платіж) та 1924,11 грн. (ш/с);

самостійного нарахування платником податку податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) № 9333767904 від 06.02.2020 на суму 145934,75 грн. (основний платіж);

самостійного нарахування платником податку податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) № 9082853844 від 16.04.2020 на суму 1500,00 грн. (основний платіж);

проведення камеральної перевірки податкової декларації єдиного податку третьої групи (юридичні особи) в результаті якої складено акт за №1590/15-32-50-04/41737621 від 24.03.2020 та винесено податкове повідомлення-рішення за №0098085004 від 21.05.2020 на суму 170,00грн. (ш/с);

проведення камеральної перевірки податкової декларації єдиного податку третьої групи (юридичні особи)в результаті якої складено акт за №3510/15-32-50-04/41737621 від 18.05.2020 та винесені податкові повідомлення-рішення за№№:

0137275004 від 24.07.2020 на суму 4280,95 грн. (ш/с);

0137385004 від 24.07.2020 на суму 189,37 грн. (ш/с).

самостійного нарахування платником податку податкової декларації платника єдиного податку податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) №9144292 від 09.02.2021 на суму 63,25 грн. (ш/с), 1265,07 грн. (основний платіж) та 4265,07грн. (основний платіж);

самостійного нарахування платником податку податкової декларації платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) № 9144556 від 09.02.2021 на суму 63,25 грн. (ш/с), 1 265,07 (основний платіж) та 4 265,07 грн. (основний платіж).

(64136,84 грн. основний платіж 1531,12 грн. переплата)+1924, 11 грн. (ш/с) +145934,75 грн. (основний платіж) +1500,00 грн. (основний платіж)+170,00 грн. (с/ш)+4280,95 грн. (ш/с)+189,37 грн. (ш/с)+63,25 (ш/с) +1265,07 грн. (основний платіж)+4265,07 грн. (основний платіж) +63,35 грн. (ш/с)+1265,07 грн. (основний платіж)+4265,07 грн. (основний платіж) = 227791,68грн.

Позивач 25.02.2021 прийняв рішення про опис майна відповідача у податкову заставу № 78/15-32-13-04 та здійснив вихід за податковою адресою Відповідача, та встановлено відсутність посадових осіб ТОВ «ПРОЕКТМОНТАЖ-98», про що складено акт обстеження місцезнаходження юридичної особи та його майна за податковою адресою від 23.09.2021.

Відповідно до фінансової звітності підприємства за 2020 рік у ТОВ «ПРОЕКТМОНТАЖ-98» відсутні основні засоби, а згідно з Інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у ТОВ «ПРОЕКТМОНТАЖ-98» відсутнє будь-яке майно.

Станом на 24.09.2021 року ТОВ «ПРОЕКТМОНТАЖ-98» борг не погашено.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в частині стягнення податкового боргу, суд першої інстанції керувався наявністю у відповідача непогашеної заборгованості, а також дотриманням податковим органом процедури, яка передує зверненню до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

При цьому, зазначивши, що накладення арешту є виключним способом забезпечення виконання зобов`язання, законом встановлено черговість заходів щодо погашення податкового боргу, при цьому стягнення з рахунків відповідача ще не здійснювалось, суд першої інстанції вважав, що податковий орган не дотримався черговості заходів щодо погашення податкового боргу, не навів обставин щодо неможливості погашення податкового боргу шляхом стягнення грошових коштів, у зв`язку із чим дійшов висновку про передчасність вимоги про накладення арешту на кошти платника.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та обґрунтованості висновку суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в п.94.1 ст.94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з п. 94.4 ст.94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Отже, норми статті 94 Податкового кодексу України регулюють застосування будь- якого адміністративного арешту незалежно від його предмета.

У відповідності до п.94.2 ст.94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Згідно з абз.2 пп.94.6.2 п.94.6 ст. 94 ПК України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Разом з тим, Податковим кодексом України передбачені й інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім визначених статтею 94 цього Кодексу.

Так, у розумінні пп.20.1.33 п.20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 17.09.2019 року у справі №804/4273/13-а, норма пункту 20.1 статті 20 є імперативною і обов`язковою до виконання. Вона регулює питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 16 квітня 2020 року по справі №804/7201/16 (адміністративне провадження №К/9901/32747/18).

Надаючи оцінку обґрунтуванням апеляційної скарги про доведеність контролюючим органом наявності підстав для накладення арешту на кошти відповідача, та неврахування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 280/6481/19 від 24.12.2020р., апеляційний суд зазначає, що згідно висновків сформульованих у вказаній вище постанові, приписи підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлюють одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

У свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що на підтвердження наявності підстав для застосування арешту коштів ТОВ «ПРОЕКТМОНТАЖ-98» позивачем надано до суду рішення про опис майна у податкову заставу, акт обстеження місцезнаходження юридичної особи та його майна за податковою адрескою, Інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Фінансову звітність малого підприємства.

Контролюючим органом, як наголошує скаржник, було встановлено, що підприємство за місцезнаходженням не перебуває, на момент обстеження податкової адреси посадові особи підприємства відсутні, вивіски відсутні, ознаки господарської діяльності підприємства відсутні.

Відповідно до фінансової звітності підприємства за 2020 рік, у ТОВ «ПРОЕКТМОНТАЖ-98» відсутні основні засоби.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено відсутність станом на 05.08.2021р. будь-якого майна у ТОВ «ПРОЕКТМОНТАЖ-98».

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на те, що матеріали адміністративної справи не містять жодних доказів на підтвердження відсутності у відповідача іншого майна (зокрема транспортного або промислового), на яке може бути накладено арешт.

Також, позивачем не було надано доказів, що ним було здійснено пошук всього майна відповідача та, що його балансова вартість є меншою суми податкового боргу, зокрема контролюючий орган не надав та не довів належними та допустимими доказами відсутності у відповідача іншого майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, в тому числі не досліджено питання наявності чи відсутності іншого майна у відповідача, відмінного від нерухомого майна (різного роду устаткування, обладнання тощо).

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «ПРОЕКТМОНТАЖ-98», які знаходяться на відкритих рахунках у банках обслуговуючих такого платника, є передчасними та не підлягають задоволенню.

В давному випадку, апеляційний суд наголошує, що контролюючим органом не доведено здійснення всіх достатніх заходів щодо встановлення наявності/відсутності у відповідача майна, достатнього для погашення боргу.

Апеляційний суд зауважує, що сплату грошових зобов`язань або погашення

податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а)

за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".

Відсутність/недостатність майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, та яке може бути джерелом погашення податкового боргу, як підстава для звернення до суду із позовом згідно п.п. 20.1.33 п.20.1 ст.20 ПК України має бути доведена не лише наявністю інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та відомостей про зареєстровані (зняті з обліку) транспортні засоби, про відсутність таких відомостей, а й передбаченими законодавчо способами, оскільки можливим є наявність у платника податків достатнього для погашення податкового боргу майна, яке може бути джерелом погашення такого боргу, але інформація про яке в зазначених реєстрах відсутня.

Доводи та аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків судів першої інстанції.

Правовим позиціям Верховного Суду, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, не протирічить.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських судців (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських судців зазначено, що обов`язок судців наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія судців дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на зазначені вище аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 420/25182/21 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Танасогло Т.М.Судді Градовський Ю.М. Шеметенко Л.П.