Постанова

від 16.08.2022 по справі 240/936/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 240/936/20

адміністративне провадження № К/9901/7894/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Блажівської Н.Є., Дашутіна І.В.,

секретаря судового засідання Вітковської К.М.,

представників позивача Грицика А.В., Макаренка І.Я.,

представника відповідача Зеленової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року (суддя: Попова О.Г.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року (судді: Курко О. П., Біла Л.М., Гонтарук В. М.) ) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Відродження" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма "Відродження» (далі -ТОВ «АФ «Відродження», позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - ГУ ДПС у Житомирській області, відповідач), у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 24.10.2019 №0004400501, №0004380501 та №0004390501.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року, позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що проведеним дослідженням ланцюгів постачання відповідно до ІС "Податковий блок", "СРПН" встановлено обставини, які свідчать про відсутність у ТОВ «Вігол Агро», ТОВ «Укрінтер-Інвест», ТОВ «По-Перше Агро» задекларованих власних та залучених ресурсів по ланцюгу постачальників, для постачання сої та про формування для ТОВ «АФ «Відродження» податкового кредиту з податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних на поставку сої. Крім того наголошує, що засновники ТОВ «Вігол Агро», ТОВ «Укрінтер-Інвест», які підписали первинні бухгалтерські документи за спірними операціями, заперечують свою участь у господарській діяльності вказаних підприємств, що безпідставно не було враховано судами попередніх інстанцій.

Як підставу касаційного оскарження позивач вказав п.1 ч.4 ст. 328 КАС України, застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 по справі №400/987/19, від 03.11.2020 по справі №818/529/16, від 29.01.2021 по справі №640/11878/20, від 21.01.2021 по справі №826/11848/18, від 01.02.2021 по справі №826/12509/18, від 31.07.2018 по справі №808/2549/17, від 27.07.2018 по справі №810/2775/17 та від 30.06.2020 по справі №280/546/19.

Позивач скористався своїм процесуальним правом та подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вважає доводи такої скарги безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції щодо суті спірних правовідносин, наведені у касаційній скарзі та відзиві, відповідно.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ГУ ДПС у Житомирській області в період з 21.08.2019 по 11.09.2019 була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «АФ «Відродження» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства та дотримання вимог законодавства щодо нарахування та сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2017 по 30.06.2019 .

За результатами даної перевірки складено Акт від 18.09.2019 №14/06-30-05-01/31884860, яким встановлено порушення позивачем:

1) п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1,1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №15 «Дохід» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 «Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку» та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 11328787 грн;

2) п. 192.1. ст.192, п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено завищення суми бюджетного відшкодування всього в сумі 3257697 грн та завищення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в сумі 1923539 грн (рядок 21 Декларації за червень 2019 р.);

3) п.46.1 ст.46, п.51.1, ст.51, пп. "б" п. 176.2, ст. 176 ПК України та пп.3.2, пп.3.3 пп.3.4, пп. 3.5 п.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 13.01.2015 № 4;

4) п.1 ч.2 ст.6, п.І ч.І. ст.7, ч.2 ст,9, ч. 13 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування" № 2464-1V від 08.07.2010.

За результатами перевірки винесені наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 24.10.2019 №0004400501 про визначення податкового зобов`язання по податку на прибуток у сумі 11?328?787 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 5?664?394 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 24.10.2019 №0004380501 про визначення суми податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 3?257?697 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 814?424 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 24.10.2019 №0004390501, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення по ПДВ у розмірі 1?923?539 грн, що зараховується до складу податковою кредиту наступного звітного періоду;

- податкове повідомлення-рішення від 24.10.2019 №0004423306 про застосування штрафних санкцій у сумі 510 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податків у вигляді заробітної плати;

- рішення №0004433306 від 24.10.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 132,30 грн;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0004413306 від 24.10.2019 про сплату боргу по єдиному внеску у розмірі 264,60 грн.

Вказані вище податкові рішення та вимога були оскаржені ТОВ «АФ «Відродження» в позасудовому порядку до ДПС України, однак рішенням останньої від 09.01.2020 оскаржувані податкові рішення залишено без змін, а подану товариством скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями від 24.10.2019 року №0004400501, №0004380501 та №0004390501 ТОВ «АФ «Відродження» звернулось до суду за захистом порушених прав та інтересів із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання спірних господарських операцій, доводили б невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

У відповідності до норми пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Абзацом 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

В свою чергу, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що ТОВ «АФ «Відродження» у період, що перевірявся, мав господарські відносини з ТОВ «Вігол Агро», ТОВ «По-Перше Агро», ТОВ «Укрінтер-Інвест», ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , ФОП ОСОБА_8 , ФОП ОСОБА_9 , ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 , ФОП ОСОБА_13 , ФОП ОСОБА_14 , ФОП ОСОБА_15 , ФОП ОСОБА_16 , ФОП ОСОБА_17 , ФОП ОСОБА_18 ; ФОП ОСОБА_19 , ФОП ОСОБА_20 , ФОП ОСОБА_21 , ФОП ОСОБА_22 , ФОП ОСОБА_23 , ФОП ОСОБА_24 , ФОП ОСОБА_25 , ФОП ОСОБА_26 , ФОП ОСОБА_27 , ФОП ОСОБА_28 , ФОП ОСОБА_29 , ФОП ОСОБА_30 , ФОП ОСОБА_31 .

Перевіркою встановлено, що позивачем відображено в даних бухгалтерського обліку (Дт20 КтбЗІ, Дт90 Кт631, Дт28 Кт631, Дт90 Кт28) придбання сировини/товарів, а саме: сої, олії соєвої, які на думку контролюючого органу, фактично не могли бути поставлені зазначеними в документах постачальниками.

Відповідно до акту перевірки контролюючим органом у зв`язку з проведеним дослідженням ланцюгів постачання відповідно до ІС "Податковий блок", "СРПН" встановлено обставини, які свідчать про відсутність у ТОВ «Вігол Агро», ТОВ «Укрінтер-Інвест», ТОВ «По-Перше Агро» та означених в акті перевірки СГД-фізичних осіб-підприємців, задекларованих власних та залучених ресурсів по ланцюгу постачальників, для постачання сої та формування для ТОВ «Агрофірма «Відродження» податкового кредиту з податку на додану вартість згідно податкових накладних виписаних на поставку сої, але без реального здійснення господарських операцій. Зазначені контрагенти-постачальники не є виробниками даного виду товарів, відтак, перевіркою документально не підтверджено його придбання у вказаних постачальників.

Крім того, податковий орган вказував на те, що в ході проведення досудового розслідування по кримінальному провадженню, зареєстрованому в ЄРДР від 07.09.2018 №32018060000000039, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.3 ст.191 КК України, отримано копії документів, а саме: протоколу допиту ОСОБА_32 , який повідомив, що в жовтні 2016 року здійснив реєстрацію ТОВ «Укрінтер-Інвест», податкову звітність не подавав, після здійснення реєстраційних дій про діяльність даного товариства нічого не знає та відношення до нього не має. Аналогічні пояснення в рамках вказаного вище кримінального провадження надав також керівник ТОВ «Вігол Агро».

Аналізуючи такі доводи контролюючого органу суди попередніх інстанцій виходили з того, що Слідчим управлінням ГУ ДФС у Житомирській області прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 32018060000000039 щодо посадових осіб ТОВ «АФ "Відродження» за фактом ухилення від сплати податків та незаконного відшкодування ПДВ, у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

При цьому врахували, що податкова перевірка ТОВ «АФ «Відродження» була ініційована саме в рамках вказаного кримінального провадження і в основу висновків Акту перевірки позивача, на підставі яких і було прийнято оскаржувані ППР, були покладені висновки і відомості з кримінального провадження, зокрема, протоколи допитів.

Також зауважили, що, закриваючи кримінальне провадження, орган досудового слідства, серед іншого, посилався на проведену в рамках кримінального провадження судово-економічну експертизу №451/1660-1662/2775-2804/20-25 від 23.10.2020, за результатами якої висновки Акту перевірки ТОВ «АФ «Відродження» від 18.09.2020 щодо встановлення порушення податкового законодавства документально не підтверджені.

В свою чергу, на підтвердження господарських відносин з фізичними особами-підприємцями та юридичними особами (контрагентами) ТОВ «Вігол Агро», ТОВ «Укрінтер-Інвест», ТОВ «По-Перше Агро», позивачем надавалось як до контролюючого органу, так і до суду наступні документи: договори купівлі, поставки, зерна; договори зберігання та купівлі зерна, сої; реєстри товарно-транспортних накладних; товарно-транспортні накладні на прийняття зерна з визначенням якості; Акти здачі-приймання робіт з очистки та сушки зерна сої; платіжні доручення; видаткові накладні; рахунки на оплату; платіжні доручення оплати з очистки та сушки зерна (соя); журнал реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах; акти надання послуг.

Всі надані підприємством до перевірки первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Мінюсті України 05.06.1995 за № 168/704, тобто мають всі обов`язкові реквізити, у зв`язку із чим вказані первинні документи відповідають закону та підтверджують вчинення господарських операцій.

Предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання товарів та послуг і їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Відповідачем не заперечується правильність складання первинних документів між ТОВ «Вігол Агро», ТОВ «Укрінтер-Інвест», ТОВ «По-Перше Агро» та наявність у позивача поставленої сировини (зерна), її подальше зберігання на складах, очищення.

Фактично висновок про нереальність даних господарських операцій було зроблено у зв`язку із неможливістю прослідкувати ланцюг постачання сировини (зерна, соя) від контрагентів позивача СГД-фізичних осіб-підприємців та ТОВ «Вігол Агро», ТОВ «Укрінтер-Інвест», ТОВ «По-Перше Агро».

Аналізуючи доводи податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача, на думку податкового органу, необхідної кількості штатних та найманих працівників та власного та/або орендованого спеціального обладнання та техніки для виконання такого роду поставок, колегія суддів враховує, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку, яким є позивач, матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (замовником).

Так у постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17 Верховний Суд вказав, що висновки про відсутність у контрагентів (по «ланцюгу» постачання) трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДФС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

До того ж, стверджуючи про порушення контрагентами податкового законодавства, контролюючий орган повинен був провести зустрічні звірки з метою документального підтвердження спірних господарських відносин, а також підтвердження виду, обсягу, характеру операцій та повноти розрахунків, для з`ясування їх реальності та правомірності відображення в обліку платника податків. Проте, доказів проведення перевірок та/або зустрічних звірок щодо контрагентів позивача матеріали справи не містять.

Окрім того, суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально поставляти на їх адресу товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти, можливо, і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Тобто, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями.

Однак у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

При цьому суди попередніх інстанцій цілком об`єктивно визнали необґрунтованим посилання контролюючого органу на наявну в нього податкову інформацію (ІС "Податковий блок", "СРПН") як на підставу до відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року по справі №802/1428/17-а.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.10.2019 №0004400501, №0004380501 та №0004390501 є протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, Верховний Суд враховує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із такими, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права, із вказівкою про незастосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, однак, при цьому посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

В решті обґрунтування касаційної скарги аналогічні доводам, наведеним відповідачем під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, і зводяться виключно до незгоди з оцінкою судами обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено. Тобто, фактично відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин у справі, проте це знаходиться за межами касаційного перегляду, встановлених частиною першою статті 341 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області, - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: Н.Є. Блажівська

І.В. Дашутін