Ухвала

від 17.08.2022 по справі 826/11085/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 826/11085/18

касаційне провадження № К/990/21639/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бившевої Л.І., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022 у справі №640/695/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецпроект-Інвест» до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Відповідач 15.08.2022 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2022.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Якщо касаційна скарга подається на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту першого частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Підставою касаційного оскарження скаржником вказано пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - судами не враховано висновки щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №826/16348/13-а, від 22.11.2018 у справі №826/14440/17, від 18.12.2018 у справі №814/4261/15, від 18.04.2018 у справі №2а-0470/14206/12, від 14.03.2017 у справі №826/757/13-а, від 21.01.2020 у справі №826/9569/18, від 04.12.2019 у справі №826/15729/17, від 14.01.2020 у справі №826/9925/14.

Разом з тим, з мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди, при їх ухваленні, врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14.05.2019 у справі 813/7584/14, 24.10.2019 у справі №826/532/16, від 26.06.2018 у справі № 808/2360/17, тоді як скаржником не спростовано правильність врахування судами таких правових позицій.

Ще однією підставою для оскарження судових рішень відповідач визначає пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України недостатньо самого лише зазначення у ній норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

У разі посилання на висновки Верховного Суду, які на думку скаржника не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій, необхідно посилатися на ті висновки, які були зроблені на підставі дослідження норм, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах за однакових умов.

При цьому слід зазначити, що постанови Верховного Суду, на які посилається скаржник, ухвалені на підставі дослідження наявних у цих справах доказів та податковим органом не доведено подібності правовідносин.

Щодо посилання податкового органу у касаційній скарзі, на порушення норм процесуального права, Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник не зазначає відповідний пункт статті 353 КАС України та не обґрунтовує, які саме докази судом не були досліджені, а також які фактичні обставини не були встановлені.

Аналізуючи касаційну скаргу, Верховний Суд приходить до висновку, що у скарзі лише викладено обставини справи, процитовано норми, що регулюють спірні правовідносини, зроблено вказівку на постанови Верховного Суду, в яких викладені висновки, які ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах кожної окремої справи та обумовлені іншим складом доказів у справі та їх оцінкою судом.

З поданої касаційної скарги вбачається, що усі доводи скарги побудовані на тлумаченні норм права. В цілому доводи заявника зводяться до цитування норм права, що регулюють спірні правовідносини, опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.

Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Загальне посилання на ухвалення судами першої та апеляційної інстанції рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Разом з тим, відповідач раніше реалізовував своє право на касаційне оскарження у цій справі, проте скарги повернуті ухвалами Верховного Суду від 08.07.2022, як такі, що не містили підстав касаційного оскарження. Скаржнику надавалися вичерпні роз`яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині визначення підстав. Натомість, ці роз`яснення так і не були враховані скаржником при повторному зверненні. Вчергове подана касаційна скарга не усуває недоліків, на які було вказано Верховним Судом в ухвалах по даній справі.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які надавалися йому Верховним Судом щодо вимог до змісту касаційної скарги в частині визначення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна Головного управління ДПС у місті Києві підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтею 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві повернути.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, а копію касаційної скарги залишити у суді касаційної інстанції.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

СуддяЛ.І. Бившева