Рішення

від 18.08.2022 по справі 497/1294/22

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

19.08.2022

Справа № 497/1294/22

Провадження № 2/497/440/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2022 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря Деревенського І.Ю.,

без участі сторін,

розглянувши, у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області про встановлення факту належності державного акту та визнання права власності в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з названим позовом, який до постановлення ухвали про відкриття провадження уточнила (а.с.22-23), та просить постановити рішення, яким:

- встановити факт належності ОСОБА_2 державного акту серії ОД №093165 на право власності на земельну ділянку, площею 1.91 гектара для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №8387-т від 07.06.2004 року, виданого на ім`я " ОСОБА_2 ";

- визнати за нею позивачем, ОСОБА_1 , право власності на зазначену земельну ділянку, як за спадкоємцем за заповітом після смерті матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги мотивує тим,що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її, позивача ОСОБА_1 мати - ОСОБА_2 , яка залишила заповіт на ім`я позивача.

Однак, вона позивач не може оформити свої спадкові права, в зв`язку з помилкою в написанні імені власника в зазначеному державному акті, замість вірного " ОСОБА_3 ", значиться " ОСОБА_4 ", в зв`язку з чим нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позивач до суду не прибула, про час та місце розгляду справи повідомленаналежним чином (а.с.26). На адресу суду подала заяву про розгляд справи у її відсутність та підтримання позовних вимог (а.с.28, 71).

Представник відповідача Кубейської сільської ради Болградського району Одеської області до суду не прибув, про час та місце розгляду справи сповіщавсявідповідно до чинного законодавства, про що в справі є відповідні докази (а.с.26). На адресу суду також надіслав заяву, якою визнав позовні вимоги у повному обсязі, та просиврозглянути справу у відсутність представника (а.с.27).

Згідно ст.200 ч.3 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Беручи до уваги, що відповідач визнає позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заяви сторін по справі, суд прийшов до висновку про задоволенняпозовнихвимог за наступних підстав.

Щодо встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Кара (дошлюбне прізвище - « ОСОБА_5 (російською мовою) є матір`ю позивача, ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 29.04.1971 року, актовий запис №51 (а.с.7).

ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Табаки, Болградського району, Ізмаїльської (нині Одеської) області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 10.03.1941 року, актовий запис №17 (а.с.10).

10.09.1964 року ОСОБА_5 , 1941 року народження та ОСОБА_6 , 1940 року народження зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 , виданого 10.09.1964 року, актовий запис №33 (а.с.11), в зв`язку з чим мати позивача змінила прізвища на « ОСОБА_7 ».

Названими документами ОСОБА_2 користувалася на час видачі державного акту, що свідчить про фактичне допущення помилки в написанні її іменів правовстановлюючому документі.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Табаки, Болградського району, Одеської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 17.06.2021 року Болградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №490 (а.с.9).

Так, в державному акті на право власності на земельну ділянку серії ОД №093165, виданого 07.06.2004 року на підставі розпорядження Болградської районної державної адміністрації Одеської області від 10.02.2004 року №113, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №8387-т, прізвище, ім`я та по-батькові власника, кому видано Державний акт зазначено « ОСОБА_2 » (а.с.12).

А відтак, ОСОБА_2 дійсно була власником земельної ділянки розміром 1.91 га., згідно розпорядження Болградської районної державної адміністрації №113 від 10.02.2004 року та державного акту серії ОД №093165, виданого 01.04.2006 року в якому допущено помилку в написанні її ім`я, оскільки вірно має бути зазначено, що державний акт видано: « ОСОБА_2 ».

Таким чином, вбачається факт допущення описки при оформленні на ім`я матері позивача вказаного правовстановлюючого документа.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч.4 ст.182 ЦК України).

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості регулює Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року N 1952-IV, із змінами і доповненнями.

Згідно з листом Верховного Суду України «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01 січня 2012 року коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1 ст.256 Цивільно-процесуального кодексу України (в попередній редакції) громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

За ст.6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Згідно висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 року (остаточне 17.06.2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18.01.1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)».

Встановлення факту належності заявниці вищеназваного державного акту потрібно для здійснення державної реєстрації права власності, для підтвердження права власності на земельну ділянку та можливості розпорядження цим майном.

Відповідно до статті 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При таких обставинах суд приходить до висновку про те, що вимоги заявниці в частині встановлення юридичного факту є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо визнання права власності в порядку спадкування.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однієюз таких підстав є спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст.1217 ЦПК України.

У відповідності до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до статті 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщинуна нерухоме майно. Дане зобов`язання встановлено законодавством у зв`язку з тим, щоправо власності на спадкове нерухоме майно виникає у спадкоємця тільки з моменту державної реєстрації цього майна.

За ч. 2 ст. 182 ЦК України, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_4 , виданим на підставі запису акту про смерть №490 від 17.06.2021 року, виданим Болградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с.9).

Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина, до складу якої окрім іншого майна також входить земельна ділянка площею 1.91 га, належна померлій на підставі сертифікату серії ОД №093165 (а.с.12).

Спадкоємцями за заповітом після смерті ОСОБА_2 є її доньки, позивач по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується заповітом посвідченим секретарем Червоноармійської сільської ради Болградського району Одеської області від 09.09.2015 року, зареєстрованого в реєстрі за №489 (а.с.33).

З матеріалів спадкової справи вбачається, що з заявою від 20.08.2021 року, яка була посвідчена приватним нотаріусом Агбун М.І., позивач ОСОБА_9 прийняла спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 (а.с.41 на звороті).

З матеріалів спадкової справи також вбачається, що ОСОБА_8 та позивач, ОСОБА_1 15.06.2022 року уклали договір про поділ спадкового майна, який було посвідчено приватним нотаріусом Агбун М.І. та зареєстровано в реєстрі за №1959 (а.с.53).

Після укладання даного договору про поділ спадкового майна у приватну власність, позивачу, ОСОБА_1 перейшла зазначена земельна ділянка площею 1.91 га, що розташована на території Кубейської (раніше Червоноармійської) сільської ради Болградського району Одеської області, кадастровий номер 5121487000:01:007:005, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД №093165, виданого Болградською районною державною адміністрацією 07.06.2004 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №8387-т.

Однак, приватним нотаріусом Болградського районного нотаріального округу Агбун М.І. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки у правовстановлюючому документі було допущено помилку в написанні імені власника майна (а.с.14).

Положеннями ст.ст. 1216 -1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. 2. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ст.1223 ЦК України).

Глава 85 ЦК України визначено правові підстави спадкування за заповітом.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст.1233 ЦК України).

Відповідно до ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Частиною 1 ст.1235 ЦК України передбачено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

За змістом ч.1, ч.3 ст. 1268 ЦК України слідує, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно положень ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

Приписами ст. 1225 ч.1 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. «а» ч.3 ст. 152 Земельного Кодексу України.

Частиною 2 ст. 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.125 Земельного Кодексу України право власності на земельні ділянки виникає після одержання її власником документу, що посвідчує право власності та його державної реєстрації.

Таким чином, позивач, як спадкоємець за заповітом, вважається такою, що прийняла спадщину, яка відкрилася після смерті матері ОСОБА_2 . На підставі, що передбачена законом, тобто в порядку спадкування за заповітом, позивач набула право на земельну ділянку площею 1.91 га, що розташована на території Кубейської (раніше Червоноармійської) сільської ради Болградського району Одеської області, кадастровий номер 5121487000:01:007:005.

У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення (стаття 229 ЦПК України).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв`язку у їх сукупності.

При такихобставинахсудприходить довисновкупроте,щовимогипозивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі ст.ст.125, 152 Земельного Кодексу України, ст. ст. 328, 373, 1216-1218, 1223, 1261, 1268, 1269, 1270 ЦК України та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 78-82, 140, 247 п.2, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 доКубейської сільськоїради Болградськогорайону Одеськоїобласті провстановлення фактуналежності державногоакту тавизнання прававласності впорядку спадкування - задовольнити.

Вважати встановленим юридичний факт про те, щоДержавний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД №093165 від 07.06.2004 року, виданий на підставі розпорядження Болградської районної державної адміністрації №113 від 10 лютого 2004 року на земельну ділянку розміром 1.91 гектарів в межах згідно з планом, розташовану на території Червоноармійської (нині Кубейської) сільської ради Болградського району Одеської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №8387-m належить ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 04.07.1997 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 право власності на земельну ділянку розміром 1.91 гектарів, кадастровий номер 5121487000:01:007:0005, розташовану на території Червоноармійської (нині Кубейської) сільської ради Болградського району Одеської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як за спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Болградський районний суд Одеської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя С.В.Кодінцева