Ухвала

від 29.03.2022 по справі 607/3603/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.03.2022 Справа №607/3603/22

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , у режимі відеоконференції підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу,

ВСТАНОВИВ:

Заявник захисник підозрюваного ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_4 , в межах кримінального провадження за №1201520000000082 від 11 лютого 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, звернувся до слідчого судді із клопотанням про зміну запобіжного заходу, у якому просить змінити щодо нього запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 24810,00 грн.

В обґрунтування клопотання посилається на наступне.

У провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області перебуває кримінальне провадження №12015210000000082 від 11.02.2015 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. З ст. 368 КК України, процесуальне керівництво у якому здійснюється Тернопільською обласною прокуратурою.

25.05.2016р. ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду ОСОБА_6 (справа № 607/6671/15-к) задоволене клопотання слідчого та обрано щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_5 з 14.03.2016р. по цей час перебуває у Федеративній Республіці Німеччина, куди він поїхав на лікування та де отримав посвідчення на тимчасове проживання. ОСОБА_5 після проходження відповідного лікування у Німеччині, намагався повернутись на Україну, проте обраний 25.05.2016р. щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є занадто суворим. Також зараз, у час війни, ОСОБА_5 бажає повернутись в Україну, надати вичерпні пояснення прокурору та слідчому у вищезазначеному кримінальному провадженні та долучитись до справи захисту України від російської агресії.

За таких обставин сторона захисту звертається до слідчого судді з клопотанням про зміну ОСОБА_5 запобіжного заходу із тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави. По перше, на цей час відсутні будь-які ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України щодо необхідності застосування для ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зокрема, у 2016 році своє клопотанні про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий, за погодженням прокурора, мотивував тим, що ОСОБА_5 начебто «обґрунтовано» підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, перебуває за межами України, існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що підозрюваний може ухилятися від органів досудового розслідування та суду незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. Але ж, як зазначено вище, ОСОБА_5 14.03.2016р. виїхав у Німеччину з метою проходження лікування, а жодним чином не з метою ухилитися від органів досудового слідства. До того ж, перебуваючи у Німеччині ОСОБА_5 ніяк не міг впливати на свідків, які залишались в Україні. Водночас, Верховним земельним судом м.Штутгарт (Німеччина) ОСОБА_5 було звільнено з-під варти у зв`язку з неможливістю його перебування там за станом здоров`я та надано можливість лікуватися. Згідно висновків лікарів, наданих Верховному земельному суду м.Штутгарт, без постійної медичної допомоги ОСОБА_5 , існує ризик його раптової смерті. (Рішення суду від 27.07.2016). Компетентний суд Німеччини звільнив ОСОБА_5 з-під екстрадиційного арешту в зв`язку з важким станом здоров`я. Рішенням Федерального управління міграції та біженців від 11.08.2017 (справа №6893019-166) ОСОБА_5 призначена заборона видворення. У вказаному рішенні міститься висновок, що з урахуванням умов тримання в українських виправних закладах, а також стану здоров`я ОСОБА_5 , депортація до України несе дуже великий ризик порушення Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Крім того, Колегія з кримінальних справ Вищого земельного суду міста Штутгард (Німеччина) розглянувши справу про екстрадицію ОСОБА_5 своїм рішенням від 07.09.2017 року анульовано наказ про арешт ОСОБА_5 з метою подальшої екстрадиції, оскільки було підтверджено, що ОСОБА_5 не переховується від правоохоронних органів України, а дійсно проходить лікування у Федеративній Республіці Німеччина, а 24.11.2020р. цей суд відмовив у екстрадиції ОСОБА_5 до України. За таких обставин ОСОБА_5 у Федеративній Республіці Німеччина видані документи на постійне перебування в цій країні. Про вказані рішення Колегії з кримінальних справ Вищого земельного суду міста Штутгард, компетентними органами Німеччини, відразу ж було повідомлено орган досудового слідства та прокурора. Крім того, Секретаріатом Комісії з контролю матеріалів Інтерполу під час 107-ї сесії Комісії по контролю матеріалів Інтерполу, яка проходила з 28 січня по 1 лютого 2019 року, розглянуто запит адвоката в інтересах ОСОБА_5 , згідно з процедурою, викладеною у листі Комісії від 19 червня 2018 року. Після ретельного дослідження наявних відомостей Комісія дійшла висновку, що запитувані дані (щодо ОСОБА_5 ) викликають питання щодо відповідності застосовним правилам. У результаті цього було прийнято рішення про те, що зберігання цих даних (щодо ОСОБА_5 ) в Інформаційній системі Інтерполу не відповідає правилам Інтерполу, а отже данні треба видалити. Також із цього листа слідує, що це рішення Комісії по контролю файлів було передано у Генеральний секретаріат Інтерполу, який видалив запитувані (українськими правоохоронними органами) дані (щодо ОСОБА_5 ) з матеріалів Інтерполу 11 лютого 2019 року. Генеральний секретаріат Інтерполу повідомив Національні центральні бюро (НЦБ) Інтерполу про те, що: - у рамках виконання рішення, прийнятого Комісією із контролю матеріалів Інтерполу Генеральний секретаріат видалив інформацію, яка стосується ОСОБА_5 ; - будь яке міжнародне поліцейське співробітництво з використанням каналів Інтерполу в цьому випадку не буде відповідати Статуту і Регламенту Інтерполу.

До листа Секретаріату Комісії по контролю матеріалів Інтерполу від 19.02.2019р. № CCF/108/R497.18 додано заяву Інтерполу вих. № LA/51117-932 від 15.02.2019 про те, що «Генеральний секретаріат Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол цим засвідчує, що станом на вказану дату ОСОБА_7 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є оголошеним у розшук Інтерполу і не є включеним до циркулярів Інтерполу про розшук, арешт і видачу».

По друге, підозра ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України є необґрунтованою та базується на домислах і припущеннях.

Наявні в матеріалах кримінального провадження № 1201520000000082 докази, а саме: протокол огляду місця події від 17 квітня 2015 року, приміщення кабінету керуючого справами Тернопільського відділення № 2 ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії»; заява від 11.02.2015 року про вимагання неправомірної вигоди в сумі 10000 доларів США за сприяння у безперешкодному здійснення підприємницької діяльності; протокол допитів двох свідків від 17 квітня 2015 року, жодним чином не свідчать навіть про подію злочину. Так, підозрюваним ОСОБА_5 з приводу провокації підкупу щодо нього, вчиненого ОСОБА_8 та працівниками УМВС України в Тернопільській області, подано заяву про злочин, в якій вказано, що ніякої неправомірної вигоди він від ОСОБА_8 не вимагав та не отримував. ОСОБА_8 вчинив вказані дії задля того, щоб уникнути повернення цілком законного боргу, який йому надавався ОСОБА_5 для закупівлі медичного обладнання. Те, що працівниками УМВС були оглянуті кошти ОСОБА_8 , які самими ж ними були передані ОСОБА_9 ніяким чином не доводять вини ОСОБА_5 . Органом обвинувачення стверджується, що вимагання неправомірної вигоди виражалось у погрозі ОСОБА_5 . ОСОБА_8 достроково розірвати діючий договір оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності від 14 січня 2013 року, укладений між ним як головним лікарем комунального закладу Тернопільської районної ради «Тернопільське районне територіальне медичне об`єднання» та ОСОБА_8 , як директором ПП «Укрмедіка». Однак в матеріалах кримінального провадження наявна копія листа Тернопільського РТМО від 24.12.2014 року за вих.№819 про припинення вказаного договору оренди на підставі п.9.4. абз.2 договору. На адресу директора ПП «Укрмедіка» ОСОБА_8 . На вказаному листі стоїть підпис ОСОБА_8 про ознайомлення. Необхідно вказати, що п.9.4. договору оренди від 14 січня 2013 року дійсно передбачав припинення договору в односторонньому порядку в разі несплати протягом трьох місяців орендної плати. Наявна заборгованість підтверджується працівниками бухгалтерії ТРТМО та наявним рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14 грудня 2015 року у справі № 921/1005/15-Г/7. Виходячи із викладеного, договір оренди на який посилається орган обвинувачення був розірваний ще у грудні 2014 року, за три місяці до затримання ОСОБА_5 та за півтора місяця до написання заяви ОСОБА_8 . Таким чином не могло бути в наявності ні вимагання, ні отримання неправомірної вигоди з боку ОСОБА_5 за, як вважає обвинувачення, не розірвання договору оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності від 14 січня 2013 року та не перешкоджання в інший спосіб здійснювати свою підприємницьку діяльність, оскільки з грудня 2014 року цей договір був припинений, а ОСОБА_8 мав звільнити орендоване приміщення та не здійснювати там підприємницької діяльності. У свою чергу, ОСОБА_8 був зацікавлений у неправомірному впливі на ОСОБА_5 з метою його компрометації. Наявність між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 спільних бізнес інтересів підтверджується статутом ПП «Укрмедіка» від 2009 року, де ОСОБА_5 та ОСОБА_8 виступали співзасновниками ПП «Укрмедіка»: 50% на 50%. Доводи ОСОБА_5 про спільну бізнесову діяльність з ОСОБА_8 , наявність боргу перед ним у ОСОБА_8 та законне походження боргу знаходять своє підтвердження, а доводи ОСОБА_8 наявними матеріалами спростовуються. Ще один довід про наявність заборгованості випливає з того, що при виході ОСОБА_5 зі складу учасників ПП «Укрмедіка», вартість його частки у статутному капіталі цього товариства не виплачена по даний час. Єдиним учасником та директором ПП «Укрмедіка» залишився ОСОБА_8 . Всі ці матеріали містяться у кримінальному провадженні, однак всупереч процесуальному законодавству при розгляді питання про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у 2015 - 2016 роках суду не були надані. Водночас, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). З викладеного вище випливає, що підозра у вчиненні злочину очевидно є недостатньо обґрунтованою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. А сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

По третє, всі доводи сторони захисту про відсутність складу події злочину, а також наявність цивільно-правових відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 стороною обвинувачення ігноруються. Сторона захисту наполягає, що у квітні 2009 року ОСОБА_5 разом зі своїм знайомим ОСОБА_8 вирішили заснувати приватне підприємство для забезпечення населення, а також підприємств, установ та організацій медикаментами та медичною технікою. У зв`язку з чим 25.06.2009 у Єдиному державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано приватне підприємство «Укрмедіка» з адресою: 46013, м. Тернопіль, вул. Протасевича, буд. 4 кв.28 (код ЄДРПОУ 36509159). Долі в статутному капіталі цього приватного підприємства поділені порівну: 50% ОСОБА_5 та 50% ОСОБА_8 . Директором обрано ОСОБА_8 (В подальшому із засновників цього приватного підприємства ОСОБА_5 був виключений, проте фінансовий розрахунок між колишніми співзасновниками проведений не був). 04.02.2010 року Приватне підприємство «Укрмедіка» в особі ОСОБА_8 на підставі договору у Комунального підприємства Тернопільської районної ради "Тернопільське районне територіальне медичне об`єднання" орендувало нежитлові приміщення комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 , площею 135,3 м.кв. для використання під аптеку. Термін дії договору закінчувався 04.01.2013р. та був продовжений по 14.12.2015р. З 2012 року у стоматологічному відділенні Тернопільського районного територіального медичного об`єднання вирішено запровадити технологію зубної імплантації для чого потребувалась відповідна медична техніка. ОСОБА_8 , як фізична особа, запропонував поставити в лікарню спеціальне стоматологічне обладнання для надання платних стоматологічних медичних послуг населенню. При цьому, ОСОБА_8 в приватному порядку звернувся до ОСОБА_5 з проханням позичити йому грошові кошти для придбання панорамного рентгенапарату з проявочною машиною. У 2013 році на прохання ОСОБА_8 . ОСОБА_5 позичив останньому кошти в сумі 8000,00 (вісім тисяч) доларів США, на придбання стоматологічного обладнання для його встановлення у Тернопільському районному територіальному медичному об`єднанні. При цьому розписку на одержання коштів у ОСОБА_8 не став брати довіряючи останньому та подумавши попросити її пізніше. У грудні 2013 року ОСОБА_8 , в приміщенні стоматологічного відділення Тернопільського районного територіального медичного об`єднання встановив панорамний рентген апарат марки «Panoura ULTRA», плівковий, а у травні 2014 року проявочну машину до цього апарату. Встановлене ОСОБА_8 стоматологічне обладнання було бувше у користуванні, належним чином не працювало, постійно ламалось, рентген знімки виходили неякісні. В той же час, без належної роботи рентген обладнання неможливо було надавати якісні послуги по хірургічній імплантації зубів в стоматологічному відділенні Тернопільського районного територіального медичного об`єднання. У зв`язку з цим, протягом 2014 року працівники стоматологічного відділення ТРТМО постійно звертались до ОСОБА_5 , як головного лікаря, із скаргами на роботу рентген обладнання, що було встановлено в стоматології. Враховуючи, що ОСОБА_8 ефективних заходів до виправлення ситуації із рентген обладнанням не вживав, ОСОБА_5 у листопаді - грудні 2014 року було запропоновано останньому забрати із стоматологічного відділення медичного об`єднання непрацюючий панорамний рентген апарат марки «Panoura ULTRA», разом із «проявочною» машиною та повернути йому ( ОСОБА_5 ) позичені кошти в сумі 8000,00 (вісім тисяч) доларів США. У лютому 2015 року ОСОБА_8 звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Тернопільській області (на цей час Головне управління Національної поліції) із заявою про злочин, де останній звинуватив ОСОБА_10 у вимаганні від нього хабара в розмірі 200000,00 (двісті тисяч) гривень. За вказаною заявою ОСОБА_8 11.02.2015 Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження № 12015210000000082. 28.03.2015 ОСОБА_5 переніс третій інфаркт - гострий повторний інфаркт міокарда передньо-бокової ділянки лівого шлуночка та 30.03.2015р. він був госпіталізований до кардіологічного відділення Тернопільської міської лікарні № 2. В період знаходження на лікуванні від інфаркту, ОСОБА_5 почав просити ОСОБА_8 хоч частково повернути кошти, позичені а придбання стоматологічного обладнання, оскільки ці кошти ОСОБА_5 були потрібні на лікування та на проведення в Німеччині нової операції на серці, яку лікарі рекомендували провести відразу після 30.03.2015. 17.04.2015р. ОСОБА_8 , одержавши від працівників міліції грошові кошти в сумі 200000,00 (двісті тисяч) гривень для передачі ОСОБА_5 , як хабар, прийшов до реанімаційного відділення Тернопільської міської лікарні № 2, в палату де ОСОБА_5 проходив лікування після перенесеного інфаркту міокарду, та повідомив ОСОБА_5 , що він продав вищезазначений панорамний рентген апарат за меншу ціну і приніс гроші зі словами, дослівно, «Це вам на лікування». Не маючи підстав не довіряти ОСОБА_8 , та вірячи його словам про те, що той продав рентген апарат та зараз хоче віддати позичені кошти, ОСОБА_5 попросив ОСОБА_8 занести ці гроші до відділення банку та покласти на банківський рахунок для їх подальшого перерахування в Німеччину за майбутню операцію на серці. 17.04.2015р. о 17.30, після того, як ОСОБА_8 заніс до банку 200000,00 грн., працівники міліції прибули до палати кардіологічного відділення Тернопільської міської лікарні № 2, де ОСОБА_5 проходив лікування та затримали останнього за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. При цьому не перевіривши слідчим шляхом ці обставини, необґрунтовано та упереджено вже на наступний день, тобто 18.04.2015 ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. Просить звернути увагу шановного суду на те, що стороною захисту слідчому та прокурору неодноразово подавались клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 12015210000000082 від 11.02.2015 року.

Зокрема у 2019 році сторона захисту клопотала перед слідчим: - витребувати із Державної реєстраційної служби Міністерства юстиції України копію документів щодо заснування та внесення змін в статутні документи ПП «Укрмедіка»;- витребувати із Тернопільського міськрайонного суду завірену копію цивільної справи № 1915/12549/2012 за цивільним позовом ОСОБА1 до ОСОБА_8 , де рішенням суду від 03.10.2012р. стягнуто із ОСОБА_11 заборгованість у сумі 5000 доларів США в гривневому еквіваленті по курсу НБУ, яку слід долучити до матеріалів цього кримінального провадження; - витребувати із Господарського суду Тернопільської області та долучити до вищезазначеного кримінального провадження завірені копії рішень за позовами Комунального закладу Тернопільської районної ради «Тернопільське районне територіальне медичне об`єднання» до Приватного підприємства "Укрмедіка": від 14.12.2015р. у справі № 921/1005/15-г/7; від 19.12.2016р. у справі № 921/83/16-г/8;- за вилученими документами допитати: директора ПП «Укрмедіка» ОСОБА_8 ; заступника головного лікаря ТРТМО з економічних питань ОСОБА_12 ; головного бухгалтера ТРТМО ОСОБА_13 .

У задоволенні вказаного клопотання сторони захисту про проведення слідчих дій слідчим було відмовлено з тих мотивів, що «слідчі дії по вказаному кримінальному провадженню не проводяться, оскільки воно зупинено через не встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_5 ».

12.02.2019р. стороною захисту слідчому направлено клопотання про допит свідка ОСОБА_14 у кримінальному провадженні № 12015210000000082 від 11.02.2015 року. Проте у його задоволенні було відмовлено з аналогічних підстав.

02.01.2019р. слідчому направлено повторне клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 12015210000000082 від 11.02.2015 року, а саме: - звернутись до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів щодо вилучення із Державної реєстраційної служби Міністерства юстиції; України документів (або завірених копій документів) щодо заснування та внесення змін в статутні документи Приватного підприємства «Укрмедіка» (ідентифікаційний код юридичної особи №36509159) та їх огляду у кримінальному провадженні № 12015210000000082; - звернутись до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів щодо вилучення із Тернопільського міськрайонного суду документів (або завірених копій документів) цивільної справи № 1915/12549/2012 та їх огляду у кримінальному провадженні № 12015210000000082;- звернутись до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів щодо вилучення із Господарського суду Тернопільської області документів (або завірених копій документів) судових справ позовами Комунального закладу Тернопільської районної ради «Тернопільське районне територіальне медичне об`єднання» до Приватного підприємства "Укрмедіка": від 14.12.2015р. у справі № 921/1005/15-г/7; від 19.12.2016р. у справі 921/83/16-Г/8 та їх огляду у кримінальному провадженні № 12015210000000082;- за фактом заснування та діяльності ПП «Укрмедіка», а також одержання 05.01.2012 позики в сумі 5000 доларів США на придбання апарату Panoura ULTRA ХР-54 TJ- 058 допитати у кримінальному провадженні № 12015210000000082 заявника ОСОБА_8 ;- за фактом укладання та виконання ПП «Укрмедіка» договору оренди приміщень Комунального закладу Тернопільської районної ради «Тернопільське районне територіальне медичне об`єднання» та нарахування і фактичної сплати орендної плати допитати у кримінальному провадженні № 12015210000000082 в якості свідків: заступника головного лікаря ТРТМО з економічних питань ОСОБА_12 ; головного бухгалтера ТРТМО ОСОБА_13 .

05.04.2019р. слідчим винесено постанову про відмову в задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, оскільки на думку слідчого слідчі дії по вказаному кримінальному провадженню не проводяться, оскільки воно зупинено через не встановлення місцезнаходження підозрюваного.

Вказана постанова слідчого була оскаржена до Тернопільського міськрайонного суду та 24.05.2019р. слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду ОСОБА_15 скаргу адвоката ОСОБА_5 задовольнив частково: постанову слідчого про відмову в задоволенні клопотання захисника підозрюваного скасував та зобов`язав орган досудового розслідування вчинити необхідні процесуальні дії для забезпечення проведення досудового розслідування у строки і порядку, передбаченому Кримінально процесуальним кодексом України.

Також, слідчому та прокурору неодноразово направлялись клопотання про допит ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12015210000000082 в судовому засіданні у режимі відеконференції при трансляції з приміщення посольства України в Федеративній Республіці Німеччина або з приміщення Генерального консульства України в Мюнхені. Проте в задоволенні таких клопотань було відмовлено.

12.08.2019р. до прокуратури Тернопільської області захисником підозрюваного ОСОБА_5 направлено клопотання про закриття кримінального провадження № 12015210000000082 від 11.02.2015 р. за ч. 3 ст. 368 КК України, у зв`язку із відсутністю події злочину.

В зазначеному клопотанні стороною захисту викладені переконливі доводи, щодо цивільно-правових відносин, які склалися між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 з приводу діяльності спільно ними заснованого приватного підприємства «Укрмедика», у тому числі щодо придбання стоматологічного медичного обладнання та надання послуг хворим у Тернопільському районному медичному об`єднанні (районній лікарні) з використанням цього стоматологічного обладнання.

Зазначалось, про скасування розшуку ОСОБА_5 міжнародною організацією Інтерпол, а також щодо надання ОСОБА_5 дозволу на постійне проживання у Федеративній республіці Німеччина.

В той же час, вже 14.08.2019р. прокурором відділу прокуратури Тернопільської області винесена постанова про відмову в задоволенні клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження № 12015210000000082 від 11.02.2015 р. за ч. 3 ст. 368 КК України.

При цьому прокурором своє клопотання обґрунтовано лише тим, що ОСОБА_5 переховується від органу досудового розслідування та оголошений у міжнародний розшук, і що на даний час триває процедура видачі (екстрадиції) компетентним органом Федеративної Рестубліки Німеччина в Україну ОСОБА_5 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Вказане твердження прокурора прокуратури Тернопільської області є недостовірним оскільки, компетентними органами Федеративної республіки Німеччина в екстрадиції ОСОБА_5 відмовлено, а Інтерпол скасував його міжнародний розшук.

ОСОБА_5 підтверджує та завжди підтверджував свої наміри співпрацювати зі слідством та органом обвинувачення для встановлення істини у справі, він знову підтверджує, що не мав наміру ухилятися від слідства та суду, а покинув Україну вимушено, для лікування та рятування свого життя, оскільки медичні заклади в Україні не змогли б надати йому належної допомоги. Жодних заборон щодо виїзду на той момент не було.

ОСОБА_5 висловлює своє бажання добровільно повернутися до України та постати перед неупередженим судом для справедливого відкритого розгляду його справи. Разом з тим, з урахуванням неможливості ОСОБА_5 перебувати під вартою за станом здоров`я, навіть дуже коротке за терміном затримання дуже вірогідно спричинить у нього різке погіршення здоров`я аж до настання інфаркту (яких у нього вже було п`ять!).

Так, всі випадки його затримання працівниками поліції спричиняли настання у нього інфарктів і термінову госпіталізацію.

З урахуванням цих обставин, очевидно, що побоюючись за своє життя, достовірно знаючи, що він буде негайно затриманий після перетину кордону, ОСОБА_5 з об`єктивних причин (ризик для життя) позбавлений можливості приїхати до України та прийняти участь у розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу.

Натомість, лише зміна запобіжного заходу на більш м`який дозволить підозрюваному у разі поліпшення стану здоров`я повернутись до України без ризику для життя, та прийняти участь в досудовому розслідуванні відповідно до вимог КПК.

Тобто, лише за допомогою зміни запобіжного заходу можливо зрушення досудового розслідування з мертвої точки. А з урахуванням тривалості розслідування з початку 2015 року, його найскоріше завершення в тому числі і в інтересах ОСОБА_5 , який хоче якнайскоріше продовжити жити нормальним життям, спростувавши всі обвинувачення в його адресу.

Твердження обвинувачення, що підозрюваний намагається уникнути притягнення до кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування є неспроможними, позаяк він навпаки хоче повернутися до України добровільно після лікування, однак побоюється за своє життя та здоров`я в зв`язку з можливістю утримання його під вартою на підставі вже постановленої ухвали суду про обрання йому міри запобіжного заходу.

Підозрюваний не має на меті уникати кримінальної відповідальності, так як вину свою у вчиненні злочину не визнає. Підозра у вчиненні злочину є необґрунтованою. Він готовий до її спростування в суді, за гарантування йому права на належну медичну допомогу, яка не може бути надана в пенітенціарних установах України.

Наявність хвороб серця ОСОБА_5 не дозволяють йому перебувати під вартою. Застосування такого запобіжного заходу до нього становитиме загрозу його життю. Це підтверджено висновками українських та німецьких лікарів, а також встановлено компетентними органами Німеччини.

Так, як згадувалось вище, у екстрадиції ОСОБА_5 . Верховним земельним судом м.Штутгарт Україні було відмовлено.

У пункті 3 Постанови №14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2014 року «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», суд вказав наступне:

«Обов`язкове врахування стану здоров`я обвинуваченого при вирішенні питання про обрання, продовження, зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

Врахування стану здоров`я обвинуваченого у разі необхідності стаціонарного лікування у зв`язку з тяжкими хронічними захворюваннями в багатьох випадках зумовлює необхідність зміни запобіжного заходу. Однією із вагомих підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є належне врахування стану здоров`я обвинуваченого та визначення можливості отримувати медичну допомогу в умовах СІЗО. Так, суди в багатьох випадках не враховували наявність певних хвороб у обвинувачених під час розгляду клопотань про продовження строку тримання під вартою через подання до суду із СІЗО відповідних довідок про можливість надання медичної допомоги в умовах перебування в СІЗО. А у випадках, коли обвинувачений вказував на погіршення самопочуття як одну з підстав для зміни запобіжного заходу суд доручав територіальним управлінням ДпТС України забезпечити проведення повного медичного обстеження обвинувачених в умовах СІЗО з метою отримання об`єктивних висновків про стан здоров`я.

В інших випадках суди не враховували доводи сторони захисту про необхідність зміни або недоцільність продовження запобіжного заходу у зв`язку з погіршенням стану здоров`я через відсутність підтверджуючих медичних документів.

Якщо ж суд встановлював наявність тяжких захворювань, то в багатьох випадках запобіжний захід змінювався не лише на домашній арешт, а й на особисте зобов 'язання».

Слід звернути увагу і на практику ЄСПЛ з цього питання.

Так, однією із підстав порушення п. 1 ст. 5 Конвенції у справі «Барило проти України» (рішення ЄСПЛ від 16.05.2013) стало те, що у заявниці було наявне тяжке захворювання (третя група інвалідності), у зв`язку з чим вона потребувала спеціального лікування, дієти і постійного медичного нагляду. За результатами огляду заявниці було призначено 4 ін`єкції інсуліну на день. Вона була змушена вводити собі інсулін самостійно, оскільки медичний працівник ІТТ перебував у відпустці, а працівники швидкої допомоги відмовлялися приїжджати до ІТТ.

Прикладом порушення статей 2, 3 Конвенції «наслідок необґрунтованого застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є рішення ЄСПЛ від 14.03.2013 у справі «Салахов та Іслямова проти України» та інші.

Таким чином, врахування стану здоров`я обвинуваченого при вирішенні питання про обрання, продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має важливе значення для забезпечення гарантування права особи на свободу і права на життя.»

Звертає увагу, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено загальну мобілізацію.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 заслужений лікар України, кандидат медичних наук, керівник Всеукраїнської громадської організації «Українське козацтво», колишній радник Президента України ОСОБА_16 (2005-2008), депутат Тернопільської обласної ради п`ятого та шостого скликань (2010-2019), на той час головний лікар Тернопільського районного територіального медичного об`єднання, бажає долучитися до захисту нашої держави у час війни, оскільки має фахову підготовку військового хірургу.

До того ж, 27 лютого 2022 року засоби масової інформації України розповсюдили заяву Президента України ОСОБА_17 про те, що з місць позбавлення волі та слідчих ізоляторів звільнять колишніх військових, які захотіли захищати країну під час воєнного стану. Цю інформацію також підтвердили в Офісі Генерального прокурора.

Крім того, просимо взяти до уваги що ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має сім`ю та стійкі соціальні зв`язки, діянням, яке обвинувачення вважаю протиправним, шкоди нікому не заподіяно, а також, що міра запобіжного заходу всупереч законодавству була обрана без присутності підозрюваного.

Просить звернути увагу і на позицію заявника у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_8 , який 07.03.2022р. письмово звернувся до Тернопільської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції України у Тернопільській області із заявою про скасування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та надання ОСОБА_5 можливості безперешкодно прибути до міста Тернополя для участі у захисті Вітчизни.

Згідно ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно ст.186 КПК України клопотання про застосування або зміну запобіжного заходу розглядається слідчим суддею, судом невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин з моменту фактичного затримання підозрюваного, обвинуваченого або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний, обвинувачений перебуває на свободі, чи з моменту подання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду відповідного клопотання.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 клопотання підтримав та просить задовольнити.

Також вказав, що 17.04.2015р. о 17.30 в палаті кардіологічного відділення Тернопільської міської лікарні № 2, де ОСОБА_5 проходив лікування та затримали останнього за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. 18 квітня 2015 року ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 України. 26.04.2015р. слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду надано дозвіл на затримання ОСОБА_5 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. На підставі вказаної ухвали слідчого судді, співробітники УМВС України у Тернопільські області, ОСОБА_5 був повторно затриманий у реанімобілі на шляху прямування до лікарні у м. Штутгарт, ФРН. 19.08.2015р. слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду надано дозвіл на затримання ОСОБА_5 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 22.08.2015р. працівниками УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_5 був втретє затриманий за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК Україна. В цей же день, ОСОБА_5 був госпіталізований до Київській міській клінічній лікарні № 1 з діагнозом: гострий повторний інфаркт міокарду від 22.08.2015. 14.03.2016р. ОСОБА_5 з відома органів досудового розслідування та прокурора відбув на лікування до Німеччини. 17.03.2016р. ОСОБА_5 оголошено в міжнародний розшук та цього ж дня досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні зупинено на підставі п.2 ч.1 ст. 280 КПК України. 30.03.2016р. слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду надано дозвіл на затримання ОСОБА_5 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 25.05.2016 року ухвалою Тернопільського міськрайонного суду (справа № 607/6671/15- к) задоволене клопотання слідчого та обрано щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вважають, що обраний щодо ОСОБА_5 запобіжний захід може бути змінений на більш м`який з наведених нижче підстав: По-перше, орган досудового слідства безпідставно 17.03.2016р. оголосив ОСОБА_5 у міжнародний розшук, що в подальшому (25.05.2016) слідчим суддею помилково взято за основу для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так, згідно положень глави 10 Кримінального процесуального кодексу України надання дозволу на затримання особи з метою її участі у розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу не може бути підставою для здійснення міжнародного розшуку і не є запобіжним заходом. Станом на 17.03.2016р. ОСОБА_5 не було обрано українським судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відповідно і не було підстав для публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу циркулярного розшукового повідомлення щодо розшуку ОСОБА_5 . До того ж, клопотання слідчого про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу було розглянуто слідчим суддею Тернопільського міськрайонного суду в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України без участі підозрюваного ОСОБА_5 . При цьому, ухвалюючи рішення 25.05.2016 року Тернопільський міськрайонний суд зазначив, що «за повідомленням РА Укрбюро Інтерполу Генеральним секретарем Інтерполу прийнято позитивне рішення про публікацію циркулярного розшукового повідомлення стосовно громадянина України ОСОБА_5 та прийнято рішення про оголошення останнього у міжнародний розшук каналами Інтерполу з метою затримання та подальшої екстрадиції в Україну. На виконання клопотання про затримання та екстрадицію ОСОБА_5 правоохоронними органами Німеччини 22.05.2016 року було затримано вищевказаного громадянина і компетентні органи ФРН просять у найкоротші терміни надіслати на їхню адресу клопотання про видачу особи у встановленому порядку». Згідно ч. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту З мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2011 року № Ю-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина. Відповідно до ч.4 ст. 55 Конституції України, кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Користуючись конституційними правами ОСОБА_5 було оскаржено дії сторони обвинувачення щодо оголошення його в міжнародний розшук до Комісії по контролю файлів Інтерполу. Так, під час 107-ї сесії Комісії по контролю матеріалів Інтерполу, яка проходила з 28 січня по 1 лютого 2019 року, розглянуто запит адвоката в інтересах ОСОБА_5 , згідно з процедурою, викладеною у листі Комісії від 19 червня 2018 року. Після ретельного дослідження наявних відомостей Комісія дійшла висновку, що запитувані дані (щодо ОСОБА_5 ) викликають питання щодо відповідності застосовним правилам. У результаті цього було прийнято рішення про те, що зберігання цих даних (щодо ОСОБА_5 ) в Інформаційній системі Інтерполу не відповідає правилам Інтерполу, а отже данні треба видалити. Також із цього листа слідує, що це рішення Комісії по контролю файлів було передано у Генеральний секретаріат Інтерполу, який видалив запитувані (українськими правоохоронними органами) дані (щодо ОСОБА_5 ) з матеріалів Інтерполу 11 лютого 2019 року. Генеральний секретаріат Інтерполу повідомив Національні центральні бюро (НЦБ) Інтерполу про те, що: - у рамках виконання рішення, прийнятого Комісією із контролю матеріалів Інтерполу Генеральний секретаріат видалив інформацію, яка стосується ОСОБА_5 ; - будь яке міжнародне поліцейське співробітництво з використанням каналів Інтерполу в цьому випадку не буде відповідати Статуту і Регламенту Інтерполу. До листа Секретаріату Комісії по контролю матеріалів Інтерполу від 19.02.2019р. № ССБ/108/11497.18 додано заяву Інтерполу вих. № ЬА/51117-932 від 15.02.2019 про те, що «Генеральний секретаріат Міжнародної організації кримінальної поліції Інтерпол цим засвідчує, що станом на вказану дату ОСОБА_7 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є оголошеним у розшук Інтерполу і не є включеним до циркулярів Інтерполу про розшук, арешт і видачу». По-друге, ОСОБА_5 не переховується від органів досудового слідства. ОСОБА_5 з 14.03.2016р. по цей час перебуває у Федеративній Республіці Німеччина, куди він поїхав на лікування та де отримав посвідчення на тимчасове проживання. Органу досудового розслідування достеменно відомо місцезнаходження ОСОБА_5 , оскільки ще 23.05.2016р. правоохоронними органами Федеративної Республіки Німеччина у місті Штутгарт затримано ОСОБА_5 за запитом України. Водночас, Верховним земельним судом м.Штутгарт (Німеччина) ОСОБА_5 було звільнено з-під варти у зв`язку з неможливістю його перебування там за станом здоров`я та надано можливість лікуватися. Згідно висновків лікарів, наданих Верховному земельному суду м.Штутгарт, без постійної медичної допомоги ОСОБА_5 , існує ризик його раптової смерті. (Рішення суду від 27.07.2016). Компетентний суд Німеччини звільнив ОСОБА_5 з-під екстрадиційного арешту в зв`язку з важким станом здоров`я. Рішенням Федерального управління міграції та біженців від 11.08.2017 (справа №6893019-166) ОСОБА_5 призначена заборона видворення. У вказаному рішенні міститься висновок, що з урахуванням умов тримання в українських виправних закладах, а також стану здоров`я ОСОБА_5 , депортація до України несе дуже великий ризик порушення Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Крім того, Колегія з кримінальних справ Вищого земельного суду міста Штутгард (Німеччина) розглянувши справу про екстрадицію ОСОБА_5 своїм рішенням від 07.09.2017 року анульовано наказ про арешт ОСОБА_5 з метою подальшої екстрадиції, оскільки було підтверджено, що ОСОБА_5 не переховується від правоохоронних органів України, а дійсно проходить лікування у Федеративній Республіці Німеччина. За таких обставин ОСОБА_5 в Німеччині видані документи на постійне перебування в цій країні. Відповідно до повідомлення Федерального відомства юстиції Федеративної Республіки Німеччина від 15 грудня 2020 року екстрадицію громадянина України ОСОБА_18 з Німеччини до України відхилено. Про вказані рішення Колегії з кримінальних справ. Вищого земельного суду міста Штутгард, компетентними органами Німеччини, відразу ж було повідомлено орган досудового слідства та прокурора. ОСОБА_5 , після проходження відповідного лікування у Німеччині, намагався повернутись на Україну, проте обраний 25.05.2016р. щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є занадто суворим. Зараз, у час війни, ОСОБА_5 бажає повернутись в Україну, надати вичерпні пояснення прокурору та слідчому у вищезазначеному кримінальному провадженні та долучитись до справи захисту України від російської агресії. По трете, на цей час відсутні будь-які ризики, ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України щодо необхідності застосування для ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.Зокрема, в своє клопотанні про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою старший слідчий в ОВС СУ ГУ Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_19 за погодженням старшого прокурора відділу прокуратури Тернопільської області ОСОБА_20 мотивував тим, що ОСОБА_5 начебто «обґрунтовано» підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, перебуває за межами України, існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що підозрюваний може ухилятися від органів досудового розслідування та суду незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. Але ж, як зазначено вище, ОСОБА_5 14.03.2016р. виїхав у Німеччину для лікування, а жодним чином не з метою ухилитися від органів досудового слідства. Тим більше, що у Німеччині ОСОБА_5 ніяк не може «знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; або незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином». Крім того, ОСОБА_5 не збирається «вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується». По-четверте, виготовлена підозра щодо ОСОБА_5 є необґрунтованою та базується на домислах і припущеннях. ОСОБА_5 не визнає себе винним за жодним з обвинувачень, висунутих йому у повідомленні про підозру від 18.04.2015р. Припускаючи підозру ОСОБА_5 обґрунтованою, суд послався на: - протокол огляду місця події від 17 квітня 2015 року, приміщення кабінету керуючого справами Тернопільського відділення № 2 ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії»; - заяву від 11.02.2015 року про вимагання неправомірної вигоди в сумі 10000 доларів СІЛА за сприяння у безперешкодному здійснення підприємницької діяльності; - протокол допитів двох свідків від 17 квітня 2015 року; Вказані докази не можуть бути взяті до уваги через наступні обставини. Так, підозрюваним ОСОБА_5 з приводу провокації підкупу щодо нього, вчиненого ОСОБА_8 та працівниками УМВС України в Тернопільській області, подано заяву про злочин, в якій вказано, що ніякої неправомірної вигоди він від ОСОБА_8 не вимагав та не отримував. ОСОБА_8 вчинив вказані дії задля того, щоб уникнути повернення цілком законного боргу, який йому надавався ОСОБА_5 для закупівлі медичного обладнання. Те, що працівниками УМВС були оглянуті кошти ОСОБА_8 , які самими ж ними були передані ОСОБА_9 ніяким чином не доводять вини ОСОБА_5 . Органом обвинувачення стверджується, що вимагання неправомірної вигоди виражалось у погрозі ОСОБА_5 . ОСОБА_8 достроково розірвати діючий договір оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності від 14 січня 2013 року, укладений між ним як головним лікарем комунального закладу Тернопільської районної ради «Тернопільське районне територіальне медичне об`єднання» та ОСОБА_8 , як директором ПП «Укрмедіка». Однак в матеріалах кримінального провадження наявна копія листа Тернопільського РТМО від 24.12.2014 року за вих.№819 про припинення вказаного договору оренди на підставі п.9.4. абз.2 договору. На адресу директора ПП «Укрмедіка» ОСОБА_8 . На вказаному листі стоїть підпис ОСОБА_8 про ознайомлення. Необхідно вказати, що,п.9.4. договору оренди від 14 січня 2013 року дійсно передбачав припинення договору в односторонньому порядку в разі несплати протягом трьох місяців орендної плати. Наявна заборгованість підтверджується працівниками бухгалтерії ТРТМО та наявним рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14 грудня 2015 року у справі № 921/1005/15-г/7. Виходячи із викладеного, договір оренди на який посилається орган обвинувачення був розірваний ще у грудні 2014 року, за три місяці до затримання ОСОБА_5 та за півтора місяця до написання заяви ОСОБА_8 . Таким чином не могло бути в наявності ні вимагання, ні отримання неправомірної вигоди з боку ОСОБА_5 за, як вважає обвинувачення, не розірвання договору оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності від 14 січня 2013 року та не перешкоджання в інший спосіб здійснювати свою підприємницьку діяльність, оскільки з грудня 2014 року цей договір був припинений, а ОСОБА_8 мав звільнити орендоване приміщення та не здійснювати там підприємницької діяльності. У свою чергу, ОСОБА_8 був зацікавлений у неправомірному впливі на ОСОБА_5 з метою його компрометації. Наявність між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 спільних бізнес інтересів підтверджується статутом ПП «Укрмедіка» від 2009 року, де ОСОБА_5 та ОСОБА_8 виступали співзасновниками ПП «Укрмедіка»: 50% на 50%. Доводи ОСОБА_5 про спільну бізнесову діяльність з ОСОБА_8 , наявність боргу перед ним у ОСОБА_8 та законне походження боргу знаходять своє підтвердження, а доводи ОСОБА_8 наявними матеріалами спростовуються. Ще один довід про наявність заборгованості випливає з того, що при виході ОСОБА_5 зі складу учасників ПП «Укрмедіка», вартість його частки у статутному капіталі цього товариства не виплачена по даний час. Єдиним учасником та директором ПП «Укрмедіка» залишився Новаківський. Всі ці матеріали наявні в матеріалах кримінального провадження, однак всупереч процесуальному законодавству не були надані суду. Водночас, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року). З викладеного вище випливає, що підозра у вчиненні злочину очевидно є недостатньо обґрунтованою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. А сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою. При цьому хотів би зазначити, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заслужений лікар України, кандидат медичних наук, керівник Всеукраїнської громадської організації «Українське козацтво», колишній радник Президента України ОСОБА_16 (2005-2008), депутат Тернопільської обласної ради п`ятого та шостого скликань (2010-2019), на той час головний лікар Тернопільського районного територіального медичного об`єднання. Далі, всі доводи сторони захисту про відсутність Складу події злочину, а також наявність цивільно-правових відносин між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 стороною обвинувачення ігноруються. Сторона захисту наполягає, що у квітні 2009 року ОСОБА_5 разом зі своїм знайомим ОСОБА_8 вирішили заснувати приватне підприємство для забезпечення населення, а також підприємств, установ та організацій медикаментами та медичною технікою. У зв`язку з чим 25.06.2009 у Єдиному державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстровано приватне підприємство «Укрмедіка» з адресою: 46013, м. Тернопіль, вул. Протасевича, буд. 4 кв.28 (код ЄДРПОУ 36509159). Долі в статутному капіталі цього приватного підприємства поділені порівну: 50% ОСОБА_5 та 50% ОСОБА_8 . Директором обрано ОСОБА_8 (В подальшому із засновників цього приватного підприємства ОСОБА_5 був виключений, проте фінансовий розрахунок між колишніми співзасновниками проведений не був). 04.02.2010 року Приватне підприємство «Укрмедіка» в особі ОСОБА_8 на підставі договору у Комунального підприємства Тернопільської районної ради "Тернопільське районне територіальне медичне об`єднання" орендувало нежитлові приміщення комунальної власності за адресою: АДРЕСА_1 , площею 135,3 м.кв. для використання під аптеку. Термін дії договору закінчувався 04.01.2013р. та був продовжений по 14.12.2015р. З 2012 року у стоматологічному відділенні Тернопільського районного територіального медичного об`єднання вирішено запровадити технологію зубної імплантації для чого потребувалась відповідна медична техніка. ОСОБА_8 , як фізична особа, запропонував поставити в лікарню спеціальне стоматологічне обладнання для надання платних стоматологічних медичних послуг населенню. При цьому, ОСОБА_8 в приватному порядку звернувся до ОСОБА_5 з проханням позичити йому грошові кошти для придбання панорамного рентген-апарату з проявочною машиною. У 2013 році на прохання ОСОБА_8 . ОСОБА_5 позичив останньому кошти в сумі 8000,00 (вісім тисяч) доларів СІНА, на придбання стоматологічного обладнання для його встановлення у Тернопільському районному територіальному медичному об`єднанні. При цьому розписку на одержання коштів у ОСОБА_8 не став брати довіряючи останньому та подумавши попросити її пізніше. У грудні 2013 року ОСОБА_8 , в приміщенні стоматологічного відділення Тернопільського районного територіального медичного об`єднання встановив панорамний рентген апарат марки «Panoura ULTRA», плівковий, а у травні 2014 року про явочну машину до цього апарату. Встановлене ОСОБА_8 стоматологічне обладнання було бувше у користуванні, належним чином не працювало, постійно ламалось, рентген знімки виходили неякісні. В той же час, без належної роботи рентген обладнання неможливо було надавати якісні послуги по хірургічній імплантації зубів в стоматологічному відділенні Тернопільського районного територіального медичного об`єднання. У зв`язку з цим, протягом 2014 року працівники стоматологічного відділення ТРТМО постійно звертались до ОСОБА_5 , як головного лікаря, із скаргами на роботу рентген обладнання, що було встановлено в стоматології. Враховуючи, що ОСОБА_8 ефективних заходів до виправлення ситуації із рентген обладнанням не вживав, ОСОБА_5 у листопаді - грудні 2014 року було запропоновано останньому забрати із стоматологічного відділення медичного об`єднання непрацюючий панорамний рентген апарат марки «Panoura ULTRA», разом із «проявочною» машиною та повернути йому ( ОСОБА_5 ) позичені кошти в сумі 8000,00 (вісім тисяч) доларів США. У лютому 2015 року ОСОБА_8 звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Тернопільській області (на цей час Головне управління Національної поліції) із заявою про злочин, де останній звинуватив ОСОБА_10 у вимаганні від нього хабара в розмірі 200000,00 (двісті тисяч) гривень. За вказаною заявою ОСОБА_8 11.02.2015 Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження № 12015210000000082. 28.03.2015 ОСОБА_5 переніс третій інфаркт - гострий повторний інфаркт міокарда передньо-бокової ділянки лівого шлуночка та 30.03.2015р. він був госпіталізований до кардіологічного відділення Тернопільської міської лікарні № 2. В період знаходження на лікуванні від інфаркту, ОСОБА_5 почав просити ОСОБА_8 хоч частково повернути кошти, позичені а придбання стоматологічного обладнання, оскільки ці кошти ОСОБА_5 були потрібні на лікування та на проведення в Німеччині нової операції на серці, яку лікарі рекомендували провести відразу після 30.03.2015. 17.04.2015р. ОСОБА_8 , одержавши від працівників міліції грошові кошти в сумі 200000,00 (двісті тисяч) гривень для передачі ОСОБА_5 , як хабар, прийшов до реанімаційного відділення Тернопільської міської лікарні № 2, в палату де ОСОБА_5 проходив лікування після перенесеного інфаркту міокарду, та повідомив ОСОБА_5 , що він продав вищезазначений панорамний рентген апарат за меншу ціну і приніс гроші зі словами, дослівно, «Це вам на лікування». Не маючи підстав не довіряти ОСОБА_8 , та вірячи його словам про те, що той продав рентген апарат та зараз хоче віддати позичені кошти, ОСОБА_5 попросив ОСОБА_8 занести ці гроші до відділення банку та покласти на банківський рахунок для їх подальшого перерахування в Німеччину за майбутню операцію на серці. 17.04.2015р. о 17.30, після того, як ОСОБА_8 заніс до банку 200000,00 грн., працівники міліції прибули до палати кардіологічного відділення Тернопільської міської лікарні № 2, де ОСОБА_5 проходив лікування та затримали останнього за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. При цьому не перевіривши слідчим шляхом ці обставини, необґрунтовано та упереджено вже на наступний день, тобто 18.04.2015 ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. Просить звернути увагу шановного суду на те, що стороною захисту слідчому та прокурору неодноразово подавались клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 12015210000000082 від 11.02.2015 року, а саме: - витребувати із Державної реєстраційної служби Міністерства юстиції України копію документів щодо заснування та внесення змін в статутні документи ПП «Укрмедіка». - витребувати із Тернопільського міськрайонного суду завірену копію цивільної справи № 1915/12549/2012 за цивільним позовом ОСОБА1 до ОСОБА_8 , де рішенням суду від 03.10.2012р. стягнуто із ОСОБА_11 заборгованість у сумі 5000 доларів СІЛА в гривневому еквіваленті по курсу НБУ, яку слід долучити до матеріалів цього кримінального провадження. - витребувати із Господарського суду Тернопільської області та долучити до вищезазначеного кримінального провадження завірені копії рішень за позовами Комунального закладу Тернопільської районної ради «Тернопільське районне територіальне медичне об`єднання» до Приватного підприємства "Укрмедіка": від 14.12.2015р. у справі № 921/1005/15- г/7; від 19.12.2016р. у справі № 921/83/16-г/8. - за вилученими документами допитати: директора ПП «Укрмедіка» ОСОБА_8 ; заступника головного лікаря ТРТМО з економічних питань ОСОБА_12 ; головного бухгалтера ТРТМО ОСОБА_13 . На вказане клопотання про проведення слідчих дій адвокатом ОСОБА_5 одержано листа старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_21 , відповідно до якого слідчі дії по вказаному кримінальному провадженню не проводяться, оскільки воно зупинено через не встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_5 12.02.2019р. адвокатом ОСОБА_5 старшому слідчому слідчого управління Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області направлено клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 12015210000000082 від 11.02.2015 року, а саме про допит свідка ОСОБА_14 . На вказане клопотання про проведення слідчих дій адвокатом ОСОБА_5 одержано листа старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_21 , відповідно до якого слідчі дії по вказаному кримінальному провадженню не проводяться, оскільки воно зупинено через не встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_5 02.01.2019р. старшому слідчому слідчого управління Головного управління Національної поліції України в Тернопільській області направлено повторне клопотання про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 12015210000000082 від 11.02.2015 року, а саме: - звернутись до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів щодо вилучення із Державної реєстраційної служби Міністерства юстиції України документів (або завірених копій документів) щодо заснування та внесення змін в статутні документи Приватного підприємства «Укрмедіка» (ідентифікаційний код юридичної особи № 36509159) та їх огляду у кримінальному провадженні № 12015210000000082. - звернутись до слідчого судці з клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів щодо вилучення із Тернопільського міськрайонного суду документів (або завірених копій документів) цивільної справи № 1915/12549/2012 та їх огляду у кримінальному провадженні № 12015210000000082. - звернутись до слідчого судді з клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів щодо вилучення із Господарського суду Тернопільської області документів (або завірених копій документів) судових справ позовами Комунального закладу Тернопільської районної ради «Тернопільське районне територіальне медичне об`єднання» до Приватного підприємства "Укрмедіка": від 14.12.2015р. у справі № 921/1005/15-г/7; від 19.12.2016р. у справі № 921/83/16-г/8 та їх огляду у кримінальному провадженні № 12015210000000082. - за фактом заснування та діяльності ПП «Укрмедіка», а також одержання 05.01.2012 позики в сумі 5000 доларів СІЛА на придбання апарату Panoura ULTRA ХР-54 TJ-058 допитати у кримінальному провадженні № 12015210000000082 заявника ОСОБА_8 . - за фактом укладання та виконання ПП «Укрмедіка» договору оренди приміщень Комунального закладу Тернопільської районної ради «Тернопільське районне територіальне медичне об`єднання» та нарахування і фактичної сплати орендної плати допитати у кримінальному провадженні № 12015210000000082 в якості свідків: заступника головного лікаря ТРТМО з економічних питань ОСОБА_12 ; головного бухгалтера ТРТМО ОСОБА_13 . На вказане клопотання про проведення слідчих дій адвокатом ОСОБА_5 одержано листа старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_21 , відповідно до якого слідчі дії по вказаному кримінальному провадженню не проводяться, оскільки воно зупинено через не встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_5 01.03.2019р. адвокатом ОСОБА_5 до слідчого судці Тернопільського міськрайонного суду оскаржена бездіяльність слідчого слідчого управління Головного управління в Тернопільській області щодо не розгляду клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 від 02.01.2019 та від 12.02.2019р. про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 12015210000000082 від 11.02.2015 року. 20.03.2019р. ухвалою слідчого судці Тернопільського міськрайонного суду скарга адвоката в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 на бездіяльність старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задоволена, зобов`язано слідчого розглянуті подані клопотання від 02.01.2019 та від 12.02.2019р. про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 12015210000000082 від 11.02.2015 року у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України. 05.04.2019р. старшим слідчим в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_21 , винесено постанову про відмову в задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, оскільки на думку слідчого слідчі дії по вказаному кримінальному провадженню не проводяться, оскільки воно зупинено через не встановлення місцезнаходження підозрюваного. 10.05.2019р. адвокатом ОСОБА_5 слідчому судді Тернопільського міськрайонного суду оскаржена постанова слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_21 від 05.04.2019 про відмову в задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 про проведення слідчих дій у кримінальному провадженні № 12015210000000082 від 11.02.2015 року. 24.05.2019р. слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду ОСОБА_15 скаргу адвоката ОСОБА_5 задоволив частково. Скасував постанову старшого слідчого в ОВС слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_21 про відмову в задоволенні клопотання захисника підозрюваного. Зобов`язав орган досудового розслідування вчинити необхідні процесуальні дії для забезпечення проведення досудового розслідування у строки і порядку, передбаченому Кримінально процесуальним кодексом України. Крім того, слідчому та прокурору неодноразово направлялись клопотання про допит ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12015210000000082 в судовому засіданні у режимі відеконференції при трансляції з приміщення посольства України в Федеративній Республіці Німеччина або з приміщення Генерального консульства України в Мюнхені. Проте в задоволенні таких клопотань було відмовлено. Фактично, кримінальне провадження № 12015210000000082 не розслідується, безпідставно посилаючись на те, що місцезнаходження ОСОБА_5 їм невідомо. 12.08.2019р. до прокуратури Тернопільської області захисником підозрюваного ОСОБА_5 направлено клопотання про закриття кримінального провадження № 12015210000000082 від 11.02.2015 за ч. 3 ст. 368 КК України, у зв`язку із відсутністю події злочину. В зазначеному клопотанні стороною захисту викладені переконливі доводи, щодо цивільно-правових відносин, які склалися між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 з приводу діяльності спільно ними заснованого приватного підприємства «Укрмедика», у тому числі щодо придбання стоматологічного медичного обладнання та надання послуг хворим у Тернопільському районному медичному об`єднанні (районній лікарні) з використанням цього стоматологічного обладнання. Зазначалось, про скасування розшуку ОСОБА_5 міжнародною організацією Інтерпол, а також щодо надання ОСОБА_5 дозволу на постійне проживання у Федеративній республіці Німеччина.

В той же час, вже 14.08.2019р. прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Тернопільської області ОСОБА_22 винесена постанова про відмову в задоволенні клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження № 12015210000000082 від 11.02.2015 р. за ч. 3 ст. 368 КК України. При цьому прокурором своє клопотання обґрунтовано лише тим, що ОСОБА_5 переховується від органу досудового розслідування та оголошений у міжнародний розшук, і що на даний час триває процедура видачі (екстрадиції) компетентним органом Федеративної Рестубліки Німеччина в Україну ОСОБА_5 для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. Вказане твердження прокурора прокуратури Тернопільської області є недостовірним оскільки, компетентними органами Федеративної республіки Німеччина в екстрадиції ОСОБА_5 відмовлено, а Інтерпол скасував його міжнародний розшук. Конституція України гарантує кожному право на охорону здоров`я. Згідно ст.38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», кожний пацієнт ... має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій. Кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров`я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування. Надання дозволів на лікування підозрюваним (обвинуваченим) у зв`язку із важким станом здоров`я за кордоном та, відповідно, зміна запобіжного заходу на не пов`язаний із триманням вартою для судової практики України є непоодиноким фактом. Такі рішення повністю відповідають і практиці Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ). Так, у рішенні у справі «Хачі Озен проти Туреччини» ЄСПЛ зазначив, що незабезпечення права на лікаря на власний вибір під час перебування під вартою є одним із аргументів на користь рішення про порушення статті З ЄКПЛ у матеріальному аспекті. У справі Салахова та Іслямової проти України ЄСПЛ встановив порушення статей 2 та З Конвенції через низку значимих проблем. Стаття 3 була порушена кількома різними аспектами відбування покарання: заявник не отримував належну медичну допомогу, незважаючи на серйозні захворювання (пар. 138-139), серйозність загрози його здоров`ю була недооцінена і його не було госпіталізовано до закладу, якого було необхідно (пар. 145-147). Стаття 2 (право на життя) була порушена у зв`язку з затягуванням зі звільненням засудженого, який був хворим на ВІЛ у термінальній стадії. Порушення витікало також із того факту, що засудженому відмовляли у необхідній терміновій госпіталізації; що його продовжували утримувати в ув`язненні без будь-якого обґрунтування, не зважаючи на критичність його стану; що він був всупереч медичним рекомендаціям лікаря підданий триваючому застосуванню наручників (пар. 182). Суд також нагадав свої стандарти щодо питань звільнення засуджених від відбування покарання у зв`язку із хворобою. Серед іншого він посилався на рішення у справі Мельник проти України, результатами чого стають постійні порушення прав важкохворих засуджених, в тому числі такі порушення як у справі ОСОБА_23 та ОСОБА_24 . Відповідний стандарт передбачає, що при вирішенні питання про сумісність продовження утримування в пенітенціарній установі із його здоров`ям повинні братись до уваги такі аспекти: а) стан здоров`я ув`язненої особи; б) належність медичної допомоги, яка може бути надана в умовах ув`язнення; в) доцільність утримання особи в ув`язненні з огляду на стан його здоров`я (пар. 176). Було також визнано порушення процесуального аспекту статті 2 Конвенції у зв`язку із неналежним розслідуванням за його зверненнями. Слід зазначити, що в умовах пенітенціарних установ України, відсутні можливості надання належної медичної допомоги таким тяжко хворим як ОСОБА_5 . Відсутність належних умов тримання в слідчих ізоляторах та інших установах пенітенціарної системи ЄСПЛ констатував у багатьох своїх рішеннях, такі як: Вітковський проти України, Горбатенко проти України, Самойлович проти України, Коберник проти України, Таран проти України та багатьох інших. Важкий хворобливий стан ОСОБА_5 підтверджений багатьма медичними висновками та обстеженнями, в тому числі німецьких лікарів. Наявність ухвали суду про взяття ОСОБА_5 під варту та дозволу суду на його затримання є прямою загрозою життю ОСОБА_5 у випадку приведення їх до виконання. ОСОБА_5 підтверджує та завжди підтверджував свої наміри співпрацювати зі слідством та органом обвинувачення для встановлення істини у справі, він знову підтверджує, що не мав наміру ухилятися від слідства та суду, а покинув Україну вимушено, для лікування та рятування свого життя, оскільки медичні заклади в Україні не змогли б надати йому належної допомоги. Жодних заборон щодо виїзду на той момент не було. Крім того, ОСОБА_5 висловлює своє бажання добровільно повернутися до України та постати перед неупередженим судом для справедливог о відкритого розгляду його справи. Разом з тим, з урахуванням неможливості ОСОБА_5 перебувати під вартою за станом здоров`я, навіть дуже коротке за терміном затримання дуже вірогідно спричинить у нього різке погіршення здоров`я аж до настання інфаркту (яких у нього вже було п`ять!). Так, всі випадки його затримання працівниками поліції спричиняли настання у нього інфарктів і термінову госпіталізацію. З урахуванням цих обставин, очевидно, що побоюючись за своє життя, достовірно знаючи, що він буде негайно затриманий після перетину кордону, ОСОБА_5 з об`єктивних причин (ризик для життя) позбавлений можливості приїхати до України та прийняти участь у розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу. Натомість, лише зміна запобіжного заходу на більш м`який дозволить підозрюваному у разі поліпшення стану здоров`я повернутись до України без ризику для життя, та прийняти участь в досудовому розслідуванні відповідно до вимог КПК. Тобто, лише за допомогою зміни запобіжного заходу можливо зрушення досудового розслідування з мертвої точки. А з урахуванням тривалості розслідування з початку 2015 року, його найскоріше завершення в тому числі і в інтересах ОСОБА_5 , який хоче якнайскоріше продовжити жити нормальним життям, спростувавши всі обвинувачення в його адресу. Твердження обвинувачення, що підозрюваний намагається уникнути притягнення до кримінальної відповідальності шляхом переховування від органів досудового розслідування є неспроможними, позаяк він навпаки хоче повернутися до України добровільно після лікування, однак побоюється за своє життя та здоров`я в зв`язку з можливістю утримання його під вартою на підставі вже постановленої ухвали суду про обрання йому міри запобіжного заходу. Підозрюваний не має на меті уникати кримінальної відповідальності, так як вину свою у вчиненні злочину не визнає. Підозра у вчиненні злочину є необґрунтованою. Він готовий до її спростування в суді, за гарантування йому права на належну медичну допомогу, яка не може бути надана в пенітенціарних установах України. Важкий стан здоров`я ОСОБА_5 не дозволяє йому перебувати під вартою. Застосування такого запобіжного заходу до нього становитиме загрозу його життю. Це підтверджено висновками українських та німецьких лікарів, а також встановлено компетентними органами Німеччини. Так, як згадувалось вище, під час розгляду питання про екстрадицію ОСОБА_5 було звільнено з-під варти у зв`язку з неможливістю його перебування там за станом здоров`я та надано можливість лікуватися. Згідно висновків лікарів, наданих Верховному земельному суду м.Штутгарт, без постійної медичної допомоги ОСОБА_5 , існує ризик його раптової смерті. У пункті 3 Постанови №14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2014 року «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанцій процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою», суд вказав наступне: «Обов`язкове врахування стану здоров`я обвинуваченого при вирішенні питання про обрання, продовження, зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою: Врахування стану здоров`я обвинуваченого у разі необхідності стаціонарного лікування у зв`язку з тяжкими хронічними захворюваннями в багатьох випадках зумовлює необхідність зміни запобіжного заходу. Однією із вагомих підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є належне врахування стану здоров`я обвинуваченого та визначення можливості отримувати медичну допомогу в умовах СІЗО. Так, суди в багатьох випадках не враховували наявність певних хвороб у обвинувачених під час розгляду клопотань про продовження строку тримання під вартою через подання до суду із СІЗО відповідних довідок про можливість надання медичної допомоги в умовах перебування в СІЗО. А у випадках, коли обвинувачений вказував на погіршення самопочуття як одну з підстав для зміни запобіжного заходу суд доручав територіальним управлінням ДпТС України забезпечити проведення повного медичного обстеження обвинувачених в умовах СІЗО з метою отримання об`єктивних висновків про стан здоров 'я (наприклад, ухвала Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07.04.2014 у провадженні про продовження строків тримання під вартою щодо ОСОБА_25 .. В інших випадках суди не враховували доводи сторони захисту про необхідність зміни або недоцільність продовження запобіжного заходу у зв`язку з погіршенням стану здоров`я через відсутність підтверджуючих медичних документів. Якщо ж суд встановлював наявність тяжких захворювань, то в багатьох випадках запобіжний захід змінювався не лише на домашній арешт, а й на особисте зобов`язання. Так, у справі Дубенського міськрайонного суду Рівненської області 16.12.2013 не продовжив строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_26 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 304, ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК, та змінив тримання під вартою на особисте зобов`язання з таких підстав: згідно з довідкою про стан здоров`я з Рівненського слідчого ізолятора встановлено, що у ЛД. туберкульоз, ВІЛ-інфекція VI стадії, гепатит «С», і вона потребує стаціонарного лікування у спеціалізованих медичних закладах МОЗ України. Таким чином, суд змінив запобіжний захід ЛД. у зв`язку з перебігом важкої хвороби та необхідністю проведення лікування поза межами СІЗО. Слід зазначити, що для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який з підстав врахування стану здоров`я суд повинен переконатися у наявності підтвердної медичної документації про стан здоров`я та оцінити можливість надання ефективної допомоги в лікуванні захворювання обвинуваченого в умовах СІЗО. Так, Шевченківський районний суд м. Львова у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 та ОСОБА_30 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, суд застосував до ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та до ОСОБА_30 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Згодом ухвалою від 18.02.2014 суд продовжив застосування до ОСОБА_31 , ХР. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; ухвалою від 10.04.2014 суд продовжив застосування до ОСОБА_31 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та врахувавши стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_29 , змінив запобіжний захід на домашній арешт (туберкульоз, плеврит, гепатит, що підтверджувалося медичною документацією); ухвалою від 19.06.2014 суд врахувавши стан здоров`я обвинувачених ОСОБА_28 (туберкульоз, хронічний гепатит, венозна недостатність 2-го ступеня, що підтверджувалося медичною документацією) та М.Р. (ЗЗТБ верхніх часток легень, міцні соціальні зв`язки) змінив їм запобіжний захід на домашній арешт. Отже, питання щодо неможливості застосування тримання під вартою до обвинуваченого за медичним критерієм досить часто є підставою для зміни запобіжного заходу. Проте наявність різноманітних захворювань має бути належним чином підтверджена медичною документацією. Слід звернути увагу і на практику ЄСПЛ з цього питання. Так, однією із підстав порушення п. 1 ст. 5 Конвенції у справі «Барило проти України» (рішення ЄСПЛ від 16.05.2013) стало те, що у заявниці було наявне тяжке захворювання (третя група інвалідності), у зв`язку з чим вона потребувала спеціального лікування, дієти і постійного медичного нагляду. За результатами огляду заявниці було призначено 4 ін`єкції інсуліну на день. Вона була змушена вводити собі інсулін самостійно, оскільки медичний працівник ТГТ перебував у відпустці, а працівники швидкої допомоги відмовлялися приїжджати до ТГТ. Прикладом порушення статей 2, 3 Конвенції внаслідок необґрунтованого застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є рішення ЄСПЛ від 14.03.2013 у справі «Салахов та Іслямова проти України». У цій справі ЄСПЛ встановив порушення ст. 2 Конвенції в контексті матеріального аспекту з огляду на недотримання державою позитивного обов`язку щодо захисту здоров`я та життя заявника. Зокрема, йому було відмовлено в терміновій госпіталізації, яку він вимагав протягом двох тижнів; він тримався під вартою без будь-якого обґрунтування, перебуваючи при цьому в критичному стані, і всупереч рекомендаціям лікарів під час перебування в лікарні його постійно тримали в наручниках, що спричинило погіршення стану здоров`я. Відповідно до обставин цієї справи 20.11.2007 заявника було затримано працівниками міліції за підозрою у вчиненні крадіжки та поміщено до ТГТ Бахчисарайського РВ ГУМВС України в Автономній Республіці Крим (АРК), а згодом до Сімферопольського СІЗО. На той час у заявника було встановлено низку захворювань, в тому числі ВІЛ-захворювання IV стадії. Попри повідомлення заявника про його стан здоров`я наявність такого захворювання діагностували лише під час третього медичного огляду (05.06.2008), проте було зазначено, що немає необхідності його термінової госпіталізації. Захисник заявника 06.06.2008 звернувся до Бахчисарайського районного суду АРК з клопотанням про звільнення заявника та термінове надання йому медичної допомоги з огляду на встановлені Бахчисарайською ЦРЛ серйозні захворювання. Було також зазначено, що урахуванням стану здоров`я заявника, він не становив загрози для суспільства. Бахчисарайський районний суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання. 16.06.2008 заявники звернулись до ЄСПЛ із заявою про те, щоб відповідно до Правила 39 Регламенту ЄСПЛ останній зобов`язав Уряд госпіталізувати заявника. 17.06.2008 ЄСПЛ задовольнив зазначену заяву та вказав про невідкладність вжиття такого заходу. 18.06.2008 захисник заявника вдруге звернувся до Бахчисарайського районного суду з клопотанням про звільнення заявника, посилаючись на вищезазначену вказівку ЄСПЛ. Проте після проведення медичного огляду Бахчисарайський районний суд відмовив у задоволенні цього клопотання. В результаті звернення заявниці до головного лікаря Бахчисарайської ЦРЛ та повторного підтвердження захворювання ВІЛ-інфекції IV стадії заявника було поміщено до Бахчисарайської ЦРЛ в палату під охороною. За твердженнями заявниці заявника було прикуто до ліжка наручниками. У липні 2008року заявник помер. У цій справі ЄСПЛ у рішеннях проти України вперше зазначив, що у зв`язку з недотриманням вказівки ЄСПЛ, наданої Уряду відповідно до Правила 39 Регламенту ЄСПЛ, щодо термінового переведення заявника до медичного закладу з метою надання йому належної медичної допомоги Україна не виконала свої зобов`язання за ст. 34 Конвенції.Таким чином, врахування стану здоров`я обвинуваченого при вирішенні питання про обрання, продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має важливе значення для забезпечення гарантування права особи на свободу і права на життя.». Крім того, просить взяти до уваги що ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має держані відзнаки, в тому числі Заслуженого лікаря України, має постійне місце роботи, має сім`ю та стійкі соціальні зв`язки, діянням, яке обвинувачення вважаю протиправним, шкоди нікому не заподіяно, а також, що міра запобіжного заходу всупереч законодавству була обрана без присутності підозрюваного. Крім цього, ОСОБА_5 стверджує, що не намагатиметься переховуватись, а сприятиме слідству у з`ясуванні обставин кримінального провадження, так як особисто зацікавлений в тому, щоб слідство чимшвидше закінчилось та він міг продовжувати спокійно жити далі. Звертає увагу, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено загальну мобілізацію. ОСОБА_5 , бажає долучитися до захисту нашої держави у час війни, оскільки має фахову підготовку військового хірургу. До того ж, 27 лютого 2022 року засоби масової інформації України розповсюдили заяву Президента України ОСОБА_17 про те, що з місць позбавлення волі та слідчих ізоляторів звільнять колишніх військових, які захотіли захищати країну під час воєнного стану. Цю інформацію також підтвердили в Офісі Генерального прокурора. Просить звернути увагу і на позицію заявника у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_8 , який 07.03.2022р. письмово звернувся до Тернопільської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції України у Тернопільській області із заявою про скасування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та надання ОСОБА_5 можливості безперешкодно прибути до міста Тернополя для участі у захисті Вітчизни.

Підозрюваний ОСОБА_5 у режимі відеоконференції доводи свого захисника підтримав повністю, просить задовольнити клопотання.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні вказав, що до підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та на даний час до нього не застосовано запобіжний захід, питання про застосовування якого буде вирішуватись після затримання підозрюваного та доставлення його до місця кримінального провадження. Відтак, не може бути змінено запобіжний захід, який не застосовано до підозрюваного, тому просить відмовити у задоволенні клопотання.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши сторін кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.05.2016 року у справі №607/6671/16-к (провадження №1-кс/607/231/2016): Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУ Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_19 , погоджене старшим прокурором відділу прокуратури Тернопільської області ОСОБА_20 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 задовольнити. Обрати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Після затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і не пізніше, як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження старшому слідчому в ОВС СУ ГУ Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_19 , забезпечити доставку підозрюваного до слідчого судді для розгляду питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або його заміну на більш м`який запобіжний захід. Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення. Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого в ОВС СУ ГУ Національної поліції в Тернопільській області ОСОБА_19 .

Відповідно до ч.6 ст.193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Згідно ч.1 ст.201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

По даний час щодо підозрюваного ОСОБА_5 ще не вирішувалось питання про застосування обраного наведеною ухвалою слідчого судді від 25.05.2016 року у справі №607/6671/16-к (провадження №1-кс/607/231/2016) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, у порядку, передбаченому ч.6 ст.193 КПК України.

Відтак, станом на час розгляду цього клопотання про зміну запобіжного заходу, до підозрюваного не застосовано запобіжний захід, тому і підстави для зміни запобіжного заходу згідно ч.1 ст.201 КПК України, відсутні.

За таких обставин, у задоволенні клопотання слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 194, 196, 199, 201, 309 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областіОСОБА_1