Ухвала

від 17.08.2022 по справі 706/555/22

ХРИСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 706/555/22

2-з/706/23/22

У ХВ АЛ А

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

18 серпня 2022 року Христинівський районний суд Черкаської області

в складі:

головуючого - судді Олійника М.Ф.,

за участісекретаря судового засідання Рибчинецької Я.А.,

розглянувши заяву представника заявника товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «ЕЛІТ ПРОДУКТ» - Чернілевського Віталія Григоровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «ЕЛІТ ПРОДУКТ», представник позивача Чернілевський Віталій Григорович, до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Агропромислова компанія «ЕЛІТ ПРОДУКТ» через свогопредставника ЧернілевськогоВ.Г.звернулось досуду зпозовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності.

Позивач просиввизнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 05.02.2014 р. № ЧП/7124655300:02:003/00002001 про затвердження документації із землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності площею 2,000 га (кадастровий номер № 7124655300:02:003:0180) у приватну власність для ведення особистого селянського господарства (код КВ ЦПЗ - секція А, підрозділ - 01.03) в адмінмежах Верхняцької селищної ради Христинівського району Черкаської області за межами населеного пункту; визнати недійсним свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , видане 19.02.2014 р., видавник: Реєстраційна служба Христинівського районного управління юстиції Черкаської області, видане ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124655300:02:003:0180.

12.07.2022 р. ухвалою суду відкрите провадження у справі.

Також представник позивача ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 7124655300:02:003:0180, для ведення особистого селянського господарства, що перебуває у власності ОСОБА_1 , з забороною вчинення будь - яких дій з розпорядження шляхом відчуження земельної ділянки на користь третіх осіб, шляхом, зокрема, але не виключно, укладення договору купівлі - продажу, дарування, ренти, міни, довічного утримання, спадкового договору, користування (оренди, суперфіцію, емфітевзису, тощо), застави, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

В обґрунтування заяви представник позивача ОСОБА_2 посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливить виконання рішення суду, відповідачка має можливість розпорядитись спірною земельною ділянкою.

Дослідивши матеріали цивільної справи, заяву про забезпечення позову, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст.153ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 р. № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Також слід враховувати, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову застосовується для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Крім національного законодавства також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 р.).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити обґрунтування необхідності забезпечення позову.

В заяві про забезпечення позову представник позивача ОСОБА_2 зазначає, що позивач має обґрунтовані підстави вважати, що протягом часу, за який буде розглядатись дана справа, відповідачка буде вчиняти дії, спрямовані на відчуження земельної ділянки, передачу її у користування третім особам. Такі дії будуть очевидно незаконними, протиправними та направленими на порушення прав та інтересів позивача, як чинного землекористувача земельної ділянки.

Слід враховувати, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд при розгляді заяви про забезпечення позову повинен з`ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого королівства») положення ст. 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

Однак лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість щодо створення умов, при яких ефективний захист буде ускладнено, а виконання рішення суду унеможливлено, без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження доказами, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зважаючи, що забезпечення позову допускається за умови, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а заявником доказів цього не надано, суд вважає необхідним в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, в заяві про забезпечення позову заявником не доведено, що між сторонами дійсно існує спір щодо предмета позову, а права заявника можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову та невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також не надано підтвердження наміру відповідачки навмисно ухилитися від виконання рішення суду.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для забезпечення позову, а у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 149 - 153, 260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника заявника товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «ЕЛІТ ПРОДУКТ» - Чернілевського Віталія Григоровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «ЕЛІТ ПРОДУКТ», представник позивача Чернілевський Віталій Григорович, до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсним свідоцтва про право власності відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її складенняапеляційноїскарги.

Суддя М. Ф. Олійник