Постанова

від 10.08.2022 по справі 759/11884/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 759/11884/20

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/1273/2022

Головуючий у суді першої інстанції: Миколаєць І.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І.

секретар - Лащевська Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бучанської районної державної адміністрації Київської області про скасування рішення державного реєстратора,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року,

встановив:

у липні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Києво-Святошинської РДА Київської області в частині внесення відомостей про орган управління ТОВ «Приватель» в особі ОСОБА_1. та зобов`язати відповідача виключити запис про державну реєстрацію особи, яка обирається до органу управління юридичної особи.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року відповідача Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області було замінено на Бучанську районну державну адміністрацію Київської області.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника позивача - ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що в провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа про банкрутство ТОВ «Приватель». Вказував, що ухвалою Господарського суду Київської області від 11 грудня 2019 року його, як директора ТОВ «Приватель» було зобов`язано передати ліквідатору бухгалтерську та іншу документацію товариства, а також печатки, штампи та інші матеріальні цінності. Позивач вказував, що він ніякого відношення до вказаного товариства не мав і не має, на посаду директора не призначався та не мав доступу до будь-яких документів товариства. За таких обставин просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області в частині внесення відомостей орган управління ТОВ «Приватель» в особі ОСОБА_1. Також позивач просив зобов`язати відповідача виключити запис про державну реєстрацію його, як особи, яка обирається до органу управління юридичної особи.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року у задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не була доведена незаконність вчинення реєстраційних дій, про скасування яких він просить. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам.

Згідно з положеннями статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

При зверненні до суду з позовом, позивачем на підтвердження своїх вимог було надано копію ухвали Господарського суду Київської області про зобов`язання його передати ліквідатору ТОВ «Приватель» документацію та матеріальні цінності товариства, постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаної ухвали господарського суду, а також копії постанови про накладення штрафу внаслідок невиконання ухвали. Крім того, позивачем були надані інформаційні довідки з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків на підтвердження відсутності у нього доходів за 2003-2018 року, а також письмові покази свідків.

У своїй апеляційній скарзі представник позивача посилався на те, що судом першої інстанції безпідставно не було задоволено його клопотання про витребування реєстраційної справи ТОВ «Приватель».

Вказане клопотання було задоволено судом апеляційної інстанції, однак Бучанською районною державною адміністрацією Київської області було повідомлено суд про відсутність відповідної реєстраційної справи. Будь-яких доказів на підтвердження того, ким, де та коли було здійснено реєстрацію юридичної способи - ТОВ «Приватель» матеріали справи не містять.

Саме по собі посилання позивача на покази свідків, які були працівниками ТОВ «Приватель», про те, що за час їх роботи в товаристві ОСОБА_1 не перебував на посаді директора, не свідчать про обґрунтованість позовних вимог. З наданих заяв свідків неможливо встановити в який період вони перебували в трудових відносинах з ТОВ «Приватель» та хто був керівником цього товариства. Вказані обставини не зазначаються і позивачем.

Крім того, стверджуючи про те, що він не мав жодного відношення до ТОВ «Приватель» позивач не зазначає, за яких обставин він познайомився зі свідками, які за їх твердженням всі були працівниками товариства.

Позивачем не було надано до суду будь-яких доказів на підтвердження незаконності вчинення відповідачем реєстраційних дій, які могли б бути підставою для їх скасування, а тому суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

У ч. 4 статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» покладено на суд обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, § 23).

Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Враховуючи викладене, судом першої інстанції було правильно застосовано норми процесуального права, доводи, викладені в апеляційних скаргах, висновків суду не спростовують, а тому ухвалу суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 16 серпня 2022 року.

Головуючий

Судді