Рішення

від 15.05.2022 по справі 826/16574/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2022 року м. Київ №826/16574/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Русава-К" до Головного управ-ління ДПС у м. Києві про визнання протиправною і скасування вимоги №Ю-1358-16 від 03.11.2016,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною і скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-1358-16 від 03.11.2016.

Підстави позову: - позивач не отримував від відповідача оспорювану вимогу і акт перевірки, на підставі якого така вимога приймається, тому вважає, що відповідач порушив визначену ст.ст. 42, 58, 59, 75, 86 ПК України процедуру вручення акта перевірки і податкової вимоги; - відсутність акта перевірки і доказів правомірності нарахування штрафних санкцій та пені вказує на необґрунтованість такого нарахування і протиправність оспорюваної вимоги.

Відповідач подав відзив, в якому просить відмовити в позові з підстав правомірності винесення оспорюваної вимоги відповідно до вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" і даних інформаційної системи, згідно з якими станом на 31.10.2016 за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафних санкцій та пені.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій повторив свої доводи про порушення відпові-дачем вимог ст.ст. 75, 86 ПК України щодо проведення податкових перевірок і оформлення їх результатів, а також зазначив наступне: - надані відповідачем дані інформаційної системи за 2017, 2018рр. не мають відношення до оспорюваної вимоги, яка винесена 03.11.2016; - сума пені та штрафних санкцій у вимозі (220919,34 грн.) не відповідає сумі пені та штрафних санкцій, нарахованих рішенням Кагарлицької ДПІ Обухівського управління ГУ ДФС у Київській області від 23.09.2016 №0000121300 (240383,14 грн.); - вказане рішення до суду не подано й відповідачу невідомо про його вручення позивачу, тому не зрозуміло факт нарахування і правильність суми пені та штрафних санкцій; - відповідач виніс рішення від 20.01.2017 №0002301303, яким застосував подвійне стягнення пені та штрафних санкцій.

Відповідач заперечень на відповідь на відзив не подав.

Клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін залишено судом без задоволення з огляду на достатність і зрозумілість аргументів сторін, наданням позивачем пояснень щодо доказів відповідача у відповіді на відзив та можливість їх оцінки без потреби у заслуховуванні представників сторін у судовому засіданні.

Клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін залишено судом без задоволення, оскільки його подано після закінчення процесуального строку, встановленого в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, а також, оскільки наведене у клопотанні обґрунтування можливості стягнення з відповідача коштів до завершення касаційного провадження не стосується розгляду цієї справи.

Ухвалою суду від 16.05.2022 допущено процесуальне правонаступництво відповідача та замінено Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив такі обставини справи і відповідні їм правовідносини.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві складено і надіслано позивачу вимогу №Ю-1358-16У від 03.11.2016 про сплату боргу (недоїмки) у загальній сумі 237056,08 грн. (у т.ч.: недоїмка - 16136,74 грн., штраф - 73223,92 грн., пеня - 147695,42 грн.).

У вимозі зазначено про те, що заборгованість обліковується за позивачем станом на 31.10.2016. Підставою складення вимоги зазначено ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та дані інформаційної системи органу доходів і зборів.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння єдиного внеску на загальнообов`я-зкове державне соціальне страхування і стосуються правомірності вимоги про сплату боргу.

Частиною 4 ст. 25 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваної вимоги) (далі - Закон №2464) орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообо-в`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 №508/26953 (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваної вимоги) (далі - Інструкція №449), визначено порядок стягнення заборгованості з платників.

Пунктом 3 розділу VI Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів (абз. 2);

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску (абз. 3);

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій (абз. 4).

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) (абз. 7):

платникам, зазначеним у підпунктах 1-7 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) (абз. 8).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (абз.10).

Пунктом 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїм-ки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Отже, акт документальної перевірки є однією з підстав для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки), а не єдиною, як помилково вважає позивач у позовній заяві. Іншими підставами формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) є звіти платника про нарахування єдиного внеску та облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів

Як зазначено в оспорюваній вимозі, її сформовано на підставі облікових даних з інфор-маційної системи органу доходів і зборів про наявність у позивача станом на 31.10.2016 заборгованості зі сплати єдиного внеску, штрафів і пені у загальній сумі 237056,08 грн.

Надана відповідачем копія Інтегрованої картки платника із сплати єдиного внеску (ІКП) за період з 31.12.2015 по 31.12.2016 (а.с. 39-44) містить облікові дані про наявність у позивача станом на 31.10.2016 (а.с. 43 зворот) заборгованості у загальній сумі 237056,08 грн. (гр. 14).

У відповіді на відзив позивач вірно зазначив, що облікові дані ІКП за 2017, 2018рр. не мають значення для вирішення справи, тому суд не бере до уваги ці докази. Разом з цим, дані ІКП за 2016р., а саме станом на 31.10.2016, позивачем спростовано не було, тому цей доказ підтверджує наявність підстав для винесення оспорюваної вимоги.

Посилання позивача на відсутність акта документальної перевірки є вірними, адже оспорювана вимога винесена на інших підставах. Однак, доводи позивача про те, що відсутність акта перевірки свідчить про безпідставність вимоги, суперечать вищенаведеним нормам Закону №2464 та Інструкції №449 і фактичним обставинам справи, тому відхиляються судом.

Доводи позивача про порушення відповідачем вимог ст.ст. 42, 58, 59, 75, 86 ПК України щодо проведення податкових перевірок і оформлення їх результатів та щодо вручення платнику податкової вимоги є помилковими і відхиляються судом, оскільки суперечать фактичним обставинам справи, згідно з якими предметом оскарження є вимога про сплату боргу (недоїм-ки) з єдиного соціального внеску, і вимогам п. 1.3 ст. 1 ПК України, згідно з якою цей Кодекс не регулює погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Посилання позивача не те, що оспорювана вимога не була ним отримана, є вірними, та підтверджуються адже згідно з довідкою пошти від 28.11.2016 на поштовому конверті (а.с. 29) поштове відправлення повернулось без вручення адресату у зв`язку з нерозшуком останнього.

Разом з цим, згідно з відбитком календарного штемпелю на поштовому конверті (а.с. 29) оспорювану вимогу надіслано на адресу позивача 26.11.2016, тобто впродовж 20 робочих днів після закінчення жовтня 2016р. відповідно до абз. 8 п. 3 розділу VI Інструкції №449. Причина ж неотримання оспорюваної вимоги не залежала від відповідача, тому не свідчить про порушення ним вимог абз. 8 п. 3 розділу VI Інструкції №449 і не впливає на правомірність цієї вимоги.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що оспорювана вимога винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений ст. 25 Закону №2464, п.п. 3, 4 розділу VI Інструкції №449, і судом не встановлено порушень порядку її винесення та надіслання позивачу.

Наведене у позовній заяві та у відповіді на відзив обґрунтування, серед іншого, зводиться до того, що позивачу не зрозуміло підстави і правильність нарахування штрафних санкцій та пені згідно з рішенням від 23.09.2016 №0000121300, а також про подвійне, на думку позивача, нарахування відповідачем штрафних санкцій та пені у рішенні від 20.01.2017 №0002301303.

Проте, такі міркування позивача не є підставою для висновку про протиправність оскар-жуваної вимоги, оскільки не є доказами у справі, а також не стосуються предмету спору і предмету доказування у справі, адже нарахування штрафних санкцій і пені здійснюється на інших підставах і порядку та в інший спосіб, ніж винесення оскаржуваної вимоги, й рішення від 23.09.2016 №0000121300 і від 20.01.2017 №0002301303 не є предметом оскарження у справі. Крім того, нараховані рішенням від 20.01.2017 №0002301303 штрафні санкції і пеня не включались до оспорюваної вимоги, адже рішення винесено після цієї вимоги.

Водночас, аналіз судом даних ІКП за 2016р. свідчить, що суми заборгованості виникли у зв`язку з неповною сплатою позивачем страхових внесків, штрафних санкцій та пені, нарахо-ваних 03.10.2016 на підставі рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 23.09.2016 №0000121300 на суму 240383,14 грн. і звіту про нараховані суми єдиного внеску від 12.10.2016 №9189891184 на суму 16136,74 грн. При цьому частина штрафних санкцій та пені була автоматично погашена за рахунок переплати у сумі 3327,06 грн., яка обліковувалась за позивачем станом на 29.09.2016, і сплаченого позивачем 19.10.2016 єдиного внеску у сумі 16136,74 грн., який відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону №2464 був зарахований в рахунок сплати штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Цим пояснюється різниця між сумою штрафних санкцій та пені в рішенні від 23.09.2016 - 240383,14 грн. і в оспорюваній вимозі - 220919,34 грн.

Відсутність у справі рішення від 23.09.2016 та відсутність у відповідача відомостей про його вручення позивачу не впливають на вирішення справи, оскільки до 31.10.2016 позивач не перебував на обліку у відповідача й вказане рішення виносилось Кагарлицькою ДПІ Обухівсь-кого управління ГУ ДФС у Київській області, тому відповідач не приймав дане рішення, не надсилав його позивачу і не вносив 03.10.2016 відомості про нарахування штрафних санкцій та пені до ІКП. Натомість з 31.10.2016 позивач перебуває на обліку у відповідача, який зобов`язаний враховувати облікові дані ІКП і винести оспорювану вимогу за наявності у ІКП відомостей про заборгованість станом на 31.10.2016.

Інших суттєвих і аргументованих доводів та доказів порушення відповідачем вимог законодавства при винесенні оскаржуваної вимоги і прав позивача останній не надав.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову і відсутність підстав для задоволення вимоги про визнання протиправною і оскарження оспорюваної вимоги.

З огляду на відмову в позові та згідно із ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір покладається на останнього і не підлягає стягненню з відповідача. Інших судових витрат сторонами не заявлено, тому їх розподіл судом не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 90, 139, 159, 189, 241-246, 262 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Русава-К" у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Русава-К";

03038, м. Київ, вул. Ямська, 32; код ЄДРПОУ 33451012.

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві;

04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ ВП 44116011.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня складення рішення.

Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.

Суддя Д.А. Костенко