Рішення

від 15.05.2022 по справі 640/22756/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2022 року м. Київ №640/22756/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства "Пегас-Пріор"доГоловного управління Державної податкової служби у місті Києвіпровизнання протиправною та скасування податкової вимоги

встановив:

Дочірнє підприємство "Пегас-Пріор" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якому просило суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві від 12.07.2021 №0048705-1303-2659.

Заявлені вимоги мотивовано тим, що позивач не погоджується із обрахунками податкового боргу, викладеними в оскаржуваній податковій вимозі, оскільки у загальну суму податкового боргу контролюючим органом, за твердженням позивача, було безпідставно включено пеню у розмірі 1925628,76 грн., що суперечить нормам податкового законодавства.

Ухвалою суду від 25.08.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання. Запропоновано відповідачеві у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання даної ухвали подати відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву, отриманого судом 23.09.2021, відповідач просив відмовити у задоволенні заявлених позивачем вимог, адже за змістом наведених заперечень спірна податкова вимога, за доводами відповідача винесена податковим органом за наявності на те відповідних підстав та згідно вимог Податкового кодексу України, чинних на час виставлення оскаржуваної податкової вимоги.

У відповіді на відзив, отриманої судом 20.10.2021, позивач зазначає, що доводи відповідача жодним чином не обґрунтовують неправомірне включення пені в розрахунок податкового боргу позивача за спірною податковою вимогою та навпаки - вказують на те, що при нарахуванні останнього відповідачем було використано норми податкового законодавства, які не підлягали застосуванню в момент такого нарахування.

Ухвалою суду від 07.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Заслухавши доводи та заперечення сторін, протокольною ухвалою від 01.02.2022 суд, з урахуванням думки учасників справи, подальший розгляд справи ухвалив завершити в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позивачем вимоги та заперечення відповідача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 12.09.2019 №481 проведена планова виїзна перевірка Дочірнього підприємства "Пегас-Пріор" (код: 24575567) (надалі - ДП "Пегас-Пріор") з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01.10.2016 по 30.06.2019.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 21.10.2019 №91/26-15-05-02-04/24575567, згідно висновків якого встановлено порушення ДП "Пегас-Пріор", зокрема пункту 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, що мало наслідком заниження податку на прибуток на загальну суму 4415929,00 грн., у т.ч. за 2016 рік на суму 1745999,00 грн., за 2017 рік на суму 2416347,00 грн. та за 2018 рік на суму 253583,00 грн. у перевіряємий період.

На підставі висновків акта від 21.10.2019 №91/26-15-05-02-04/24575567 контролюючим органом у відношенні ДП "Пегас-Пріор" винесено податкові повідомлення-рішення від 18.11.2019 №00003220502 щодо заниження підприємством сум грошового зобов`язання з податку на прибуток, та №0057050603 щодо заниження підприємством сум грошового зобов`язання з податку з доходу нерезидента.

Зокрема, за податковим повідомленням-рішенням від 18.11.2019 №00003220502 ДП "Пегас-Пріор" за платежем "податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів" збільшено суму грошового зобов`язання на загальну суму 6623894,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 4415929,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2207965,00 грн.

Не погоджуючись із ППР від 18.11.2019 №00003220502 позивач звернувся до контролюючого органу вищого рівня зі скаргою, за результатами розгляду якої ДПС України рішенням від 17.01.2020 №2095/6/99-00-08-05-01-06 скасувала вищевказане ППР в частині збільшення податкових зобов`язань з податку на прибуток за 2018 рік на 253583,00 грн. та у відповідній частині застосування штрафних санкцій.

На виконання рішення ДПС України від 17.01.2020 №2095/6/99-00-08-05-01-06, ГУ ДПС у м. Києві 22.01.2020 у відношенні ДП "Пегас-Пріор" винесено ППР №00000770502, яким за платежем "податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів" збільшено суму грошового зобов`язання на загальну суму 6243520,00 грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 4162346,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2081174,00 грн.

Не погоджуючись із ППР від 18.11.2019 №0057050603 та від 22.01.2020 №00000770502 ДП "Пегас-Пріор" звернулось до суду з позовом, в якому просило зазначені податкові повідомлення-рішення визнати протиправними та скасувати.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2020 по справі №640/2411/20, залишеного в силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021, адміністративний позов задоволено частково - визнано протиправним та скасовано ППР від 18.11.2019 №0057050603.

У зв`язку із вищенаведеними обставинами, в інтегрованій картці платника ДП "Пегас-Пріор" за платежем "податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів" контролюючим органом відображено грошові зобов`язання, визначені у ППР від 22.01.2020 №00000770502 на загальну суму 6243520,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями - 4162346,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2081174,00 грн.

Також, податковим органом здійснено нарахування пені згідно статті 129 Податкового кодексу України на суму заниження податкового зобов`язання за 2016 та 2017 роки, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) до 01.03.2020.

У зв`язку із тим, що в ІТС "Податковий блок" станом на 12.07.2021 у ДП "Пегас-Пріор" обліковувався податковий борг з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в розмірі 7931233,92 грн. (за ППР від 22.01.2020 №00000770502), відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України ГУ ДПС у м. Києві сформовано та направлено ДП "Пегас-Пріор" податкову вимогу від 12.07.2021 №0048705-1303-2659.

Як зазначено відповідачем, згідно даних ІТС в ІКП ДП "Пегас-Пріор" обліковується податковий борг з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в розмірі 7931233,92 грн.

Не погоджуючись із проведеним відповідачем розрахунком податкового боргу ДП "Пегас-Пріор", позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Позивач зазначає, що у відповідності до податкової вимоги ГУ ДПС у м. Києві від 12.07.2021 №0048705-1303-2659 сума податкового боргу ДП "Пегас-Пріор" складає 7931233,92 грн., з яких сума податкового зобов`язання - 3924431,16 грн., сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) - 2081174,00 грн., сума пені - 1925628,76 грн.

Позивач вважає, що при обрахунку розміру податкового боргу підприємства за ППР від 22.01.2022 №00000770502 податковим органом безпідставно включено пеню у розмірі 1925628,76 грн.

Зокрема, позивач стверджує, що податковий борг підприємства не повинен включати в себе пеню, оскільки спірне грошове зобов`язання підприємства за вказаним ППР не було об`єктом нарахування з огляду на наступне.

Так, позивач зазначає, що редакція статті 129 Податкового кодексу України, яка діяла в період з 01.01.2017 по 31.12.2020 - не передбачала нарахування пені за весь період прострочення, а лише після виникнення податкового боргу, що не був погашений у встановлений законом строк.

Після 01.01.2021 пеня, що могла нараховуватися за новою редакцією статті 129 Податкового кодексу України - не підлягала нарахуванню з огляду на мораторій на нарахування пені, закріплений в пункті 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

Разом з цим, позивач звернув увагу, що згідно положень статей 56, 57 Податкового кодексу України, з урахуванням оскарження ДП "Пегас-Пріор" податкового повідомлення-рішення від 22.01.2020 №00000770502, відповідне грошове зобов`язання за цим ППР вважалося неузгодженим до 01.06.2021, а саме до моменту прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом рішення у справі №640/2411/20.

Відповідно, як зазначає позивач, нарахування пені за редакцією статті 129 Податкового кодексу України, що діяла до 31.12.2021 - могло відбутися лише після спливу строку погашення підприємством свого узгодженого податкового зобов`язання, тобто після 16.06.2021.

Таким чином, за доводами позивача в силу приписів статті 129 Податкового кодексу України, в редакції яка діяла до 31.12.2020, нарахування пені щодо грошового зобов`язання підприємства за ППР від 22.01.2020 №00000770502 не відбувалося, оскільки останнє не вважалося узгодженим, а отже підприємство, за відсутності податкового боргу, не порушувало граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом, протягом періоду дії відповідної редакції статті 129 Податкового кодексу України.

В свою чергу, в силу змін, внесених Законом України від 16.01.2020 №466-IX до статті 129 Податкового кодексу України та приписів Закону України від 13.05.2020 №591-IX, пеня нарахована підприємству з 01.01.2021 - також не підлягає включенню в загальну суму податкового боргу ДП "Пегас-Пріор" відповідно до пункту 52-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

Отже, позиція позивача у спірних правовідносинах ґрунтується на тому, що контролюючий орган за відповідною редакцією норми статті 129 Податкового кодексу України, яка була чинною до 01.01.2021, мав право нарахувати пеню за весь період прострочення сплати грошового зобов`язання лише після виникнення податкового боргу, не погашеного у встановлений строк. При цьому, враховуючи нову редакцію статті 129 Податкового кодексу України та зміни до законодавства, внесені Законом України від 13.05.2020 №591-IX, було запроваджено мораторій щодо нарахування пені за податкові правопорушення з 01.03.2020.

Відтак, позивач вбачає порушення відповідачем прямих вимог податкового законодавства, що полягає у нарахуванні ДП "Пегас-Пріор" пені за грошовими зобов`язаннями за податкові періоди 2016 та 2017 років (з 20.02.2017 та з 18.02.2018 відповідно), адже такі грошові зобов`язання виникли у підприємства лише за сплином строку, встановленого пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України - після винесення Шостим апеляційним адміністративним судом рішення від 01.06.2021 у справі №640/2411/20, а також щодо нарахування пені після 01.01.2021, тобто під час дії мораторію на її нарахування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок та строки проведення документальних планових виїзних перевірок регламентовано статтями 77 та 82 Податкового кодексу України відповідно.

Згідно пункту 86.1 статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до пункту 86.10 статті 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

За приписами пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності).

За пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (пункт 56.2 статті 56 Податкового кодексу України).

У разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства (пункт 55.1 статті 55 Податкового кодексу України).

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку (пункт 56.10 статті 56 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Як зазначено у пункті 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Так, судом встановлено, що у відношенні ДП "Пегас-Пріор" в період з 23.09.2019 по 11.10.2021 ГУ ДПС у м. Києві було проведено планову виїзну податкову перевірку, за результатами якої складено акт від 21.10.2019 №91/26-15-05-02-04/24575567 та на підставі його висновків про виявлені правопорушення винесено податкові повідомлення-рішення від 18.11.2019 №00003220502 та №0057050603.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, що мало наслідком часткове скасування ППР від 18.11.2019 №00003220502 - згідно рішення ДПС України від 17.01.2020 №2095/6/99-00-08-05-01-06, та винесення ГУ ДПС у м. Києві нового ППР від 22.01.2020 №00000770502, на виконання вказаного рішення контролюючого органу вищого рівня.

В свою чергу, ППР від 18.11.2019 №0057050603 та від 22.01.2020 №00000770502 оскаржувались позивачем у судовому порядку шляхом подання відповідного адміністративного позову, на що Окружним адміністративним судом міста Києва 29.10.2020 по справі №640/2411/20 було винесено рішення, яким частково задоволено заявлені вимоги та визнано протиправним і скасовано ППР від 18.11.2019 №0057050603.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 рішення суду першої інстанції по справі №640/2411/20 залишено без змін.

У зв`язку із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2020 №640/2411/20, на підставі ППР від 22.01.2020 №00000770502 в інтегрованій картці платника ДП "Пегас-Пріор" відображено грошові зобов`язання на загальну суму 6243520,00 грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 4162346,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2081174,00 грн.

При цьому, податковим органом було здійснено нарахування пені на суму заниження податкового зобов`язання за 2016 та 2017 роки, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) до 01.03.2020.

Відповідно, через наявність за даними ІТС "Податковий блок" станом на 12.07.2021 у ДП "Пегас-Пріор" податкового боргу на загальну суму 7931233,92 грн., ГУ ДПС у м. Києві у порядку статті 59 Податкового кодексу України сформовано та направлено позивачеві податкову вимогу від 12.07.2021 №0048705-1303-2659, що власне є предметом оскарження даної адміністративної справи.

Спірним, за змістом позову, є включення до податкового боргу ДП "Пегас-Пріор" пені в розмірі 1925628,76 грн., що на думку позивача суперечить нормам Податкового кодексу України як на момент складання ППР від 22.01.2020 №00000770502, так і на момент формування податкової вимоги від 12.07.2021 №0048705-1303-2659.

Так, за визначеннями, наведеними у статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом; податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно приписів статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до змісту спірних правовідносин даної адміністративної справи, позивач оскаржує винесену відповідачем податкову вимогу у зв`язку із включенням до останньої суми пені, яка на переконання позивача була нарахована контролюючим органом безпідставно, всупереч вимогам Податкового кодексу України.

Нарахування пені регламентовано статтею 129 Податкового кодексу України.

Згідно пунктів 129.1.1 та 129.1.2 статті 129 Податкового кодексу України (тут і надалі - в редакції, що діяла станом на час формування податкової вимоги від 12.07.2021 №0048705-1303-2659) передбачено, що нарахування пені розпочинається:

- при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом;

- при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

За приписами пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України 129.3. нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті):

- у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань;

- у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків;

- у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України);

- при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

Нарахування пені, передбаченої підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, закінчується в день настання строку погашення грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами перевірки. Така пеня нараховується в день закінчення її нарахування за весь період заниження податкового зобов`язання, починаючи з дня, визначеного підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, по день закінчення.

Відповідно до пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми заниження податкового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.2 та 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті, нараховується пеня за кожний календарний день заниження податкового зобов`язання, включаючи день настання строку погашення податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Як вбачається із матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення від 22.01.2020 №00000770502 (у тому числі розрахунок до нього), залишене в силі рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2021 та, відповідно, рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2021 по справі №640/2411/20 - не містить пені, нарахованої ДП "Пегас-Пріор", у т.ч. згідно вимог статті 129 Податкового кодексу України.

Разом з тим, суми пені за відповідними податковими зобов`язаннями ДП "Пегас-Пріор" були включені контролюючим органом до загальної суми податкового боргу позивача, визначеного у податковій вимозі від 12.07.2021 №0048705-1303-2659.

Зокрема, згідно наданого відповідачем розрахунку пені, остання нарахована на суми заниження податкових зобов`язань позивача за відповідні звітні періоди, з 20.02.2017 та з 12.03.2018 по 12.03.2020 і яка загалом склала 1953646,49 грн. При цьому, таке нарахування здійснено на суми податкових зобов`язань, визначених у відповідності до ППР від 22.01.2020 №00000770502.

Також, як вбачається із наявної в матеріалах справи роздруківки ІКП ДП "Пегас-Пріор" за період з 31.12.2019 по 31.08.2021, відображення наявної суми несплаченої пені мало місце 30.06.2021 і що становила 1925628,76 грн.

Суд звертає увагу, що редакція норми пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, яка діяла станом на час винесення відповідачем ППР від 22.01.2020 №00000770502 визначала, що нарахування пені розпочинається, зокрема:

- при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);

- при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Верховний Суд у постанові від 19.02.2019 по справі №825/999/17, на висновки якого посилається позивач у позовній заяві, зазначив, що статтею 129 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01 січня 2017 року) не встановлено нарахування пені у разі виявлення контролюючим органом заниження податкових зобов`язань на суму такого заниження та за весь період заниження.

При дослідженні обставин справи №825/999/17 із посиланням на визначення, наведені у підпунктах 14.1.162 та 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, колегія ВС погодилася і із висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки позивач у визначений строк сплатив всю суму грошових зобов`язань, визначених у відповідних податкових повідомленнях-рішеннях, винесених на підставі висновків акта, складеного за результатами податкової перевірки позивача - у податкового органу були відсутні підстави для нарахування пені на суму заниження податкових зобов`язань та за весь період такого заниження.

Верховний Суд постанові від 06.08.2021 по справі №420/432/20 вважав за необхідне звернути увагу на те, що результат вирішення у кожній справі зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів, правовим обґрунтуванням позовних вимог.

Зокрема, колегія суддів касаційного суду із посиланням на норми пункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла з 01.01.2017), за встановлених у справі №430/432/20 обставин зазначила, що право на нарахування пені виникло у відповідача після проведення перевірки та оформлення її результатів. Наявність цієї обставини є обов`язковою умовою, за якої розпочинається процедура нарахування пені.

В свою чергу, за аналогічних обставин сплати платником податків у встановлений строк та в повному обсязі грошових зобов`язань за відповідним податковим повідомленням-рішенням, колегія ВС у вищевказаній постанові також погодилися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для нарахування позивачу спірної суми пені за наслідком сплати позивачем грошового зобов`язання за податковим повідомленням-рішенням.

Власне, колегія ВС вказала на правильності застосування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08.05.2018 по справі №822/2821/17, згідно з якими об`єктом нарахування пені, яка увійшла до складу податкової вимоги є грошове зобов`язання визначене контролюючим органом згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, яке за умовами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплатити протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення.

Суд касаційної інстанції вважав, що сплата узгодженої суми грошового зобов`язання у встановлений кодексом строк виключає одну із умов нарахування пені, доводить відсутність складу податкового правопорушення, що унеможливлює прийняття позиції податкового органу про правомірність нарахування пені, правила обчислення якої встановлені статтею 129 Податкового кодексу України та діють тільки за умов наявності підстав її нарахування.

Отже, враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду при аналізі відповідних положень Податкового кодексу України, а саме в частині нарахування пені за визначеними контролюючим органом податковими зобов`язаннями платника податків, убачається, що право на нарахування пені виникає у податкового органу зокрема після проведення відповідної перевірки, оформлення її результатів та за сплином строку, встановленого пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, а саме після того, як відповідне грошове (у т.ч. податкове) зобов`язання платника стає узгодженим.

При цьому, правила обчислення пені, яка нараховується платнику податків на відповідну суму узгодженого податкового зобов`язання, визначаються приписами статті 129 Податкового кодексу України, що застосовуються в редакції, чинній станом на час здійснення нарахування пені.

Так, слід зазначити, що згідно пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України в редакції, що діяла до 01.01.2017 нарахування пені пов`язувалось, зокрема за підпунктом 129.1.2 із днем настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Тобто, нарахування пені розпочиналось у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків і власне її нарахування могло здійснюватись на суму заниження податкового зобов`язання та за весь період його заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.08.2021 по справі №420/432/20 наведена редакція статті 129 Податкового кодексу України передбачала застосування фінансової санкції до платників податків у вигляді нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання на суму такого заниження, оскільки платник весь період, коли не декларував та не сплачував податки, користувався коштами, які був зобов`язаний, але не сплатив до бюджету.

Однак, в подальшому стаття 129 Податкового кодексу України зазнала змін і у відповідній редакції, що діяла з 01.01.2017, нарахування пені розпочиналось, зокрема у випадку нарахування суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (підпункт 129.1.1 пункту 129.1);

Таким чином, з 01.01.2017 за підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, враховуючи також вимоги пункту 129.4, законодавець наділяв контролюючий орган правом нараховувати пеню на суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки. При цьому, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Отже, у вказаній редакції пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, що діяла з 01.01.2017, законодавець виключив положення, які наділяли контролюючий орган правом щодо нарахування пені на суму заниження податкового зобов`язання платників податків та за весь період його заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Вищезазначена редакція пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, а саме його підпункту 129.1.1 діяла станом на час винесення відповідачем ППР від 22.01.2020 №00000770502.

Однак, грошове зобов`язання позивача за ППР від 22.01.2020 №00000770502 набуло статусу узгодженого лише після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду по справі №640/2411/20 та після сплину строку, встановленого пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України.

Разом з тим, редакція пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України станом на час винесення відповідачем податкової вимоги від 12.07.2021 №0048705-1303-2659, а саме за його підпунктом 129.1.2 - наділяла контролюючий орган повноваженнями щодо нарахування пені за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відтак, у зв`язку із набранням статусу узгодженого грошового (у т.ч. податкового) зобов`язання ДП "Пегас-Пріор" за ППР від 22.01.2020 №00000770502 та через його несплату позивачем у встановлений законом строк, у контролюючого органу виникло право на нарахування пені за відповідним податковим зобов`язанням позивача, за правилами, встановленими статтею 129 Податкового кодексу України, чинними станом на час здійснення такого нарахування.

Так, в інтегрованій картці платника ДП "Пегас-Пріор" 30.06.2021 відображено грошові зобов`язання на загальну суму 6243520,00 грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 4162346,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2081174,00 грн.

При цьому, податковим органом було здійснено нарахування пені, передбаченої статтею 129 Податкового кодексу України, на суму виявленого заниження позивачем податкового зобов`язання за 2016 та 2017 роки, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) до 01.03.2020.

Таким чином, вбачається, що відповідачем здійснено нарахування позивачеві пені за узгодженим податковим зобов`язанням, яке не було сплачено позивачем у встановлений строк, із застосуванням чинних положень статті 129 Податкового кодексу України на момент проведення такого нарахування, а саме на суму заниження податкових зобов`язань позивача за 2016 та 2017 роки, протягом всього періоду заниження та за період адміністративного і судового оскарження, та зокрема із урахуванням вимог пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, що встановлював мораторій у т.ч. на нарахування платникам податків пені з 01.03.2020.

Зокрема, суд звертає увагу, що пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлювався мораторій на притягнення платників податків до відповідальності у вигляді штрафних санкцій за порушення податкового законодавства (крім санкцій за наведеним вичерпним переліком порушень), вчинені з 01.03.2020, а також щодо нарахування пені з цієї ж дати.

Отже, пункт 52.1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України містить чітку вказівку на темпоральний критерій застосування наведених у ньому положень - з 1 березня 2020 року. В той же час, норми даного пункту Податкового кодексу України не містять будь-яких обмежень, зокрема щодо нарахування пені за відповідний період до вказаної дати.

Відтак, нарахування контролюючим органом позивачеві пені за звітні (податкові) періоди до 01.03.2020 здійснювалось у відповідності до вимог Закону, чинного станом на час проведення її нарахування.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.12.2021 по справі №420/10367/20.

Як підсумок, викладені вище обставини за своєю сукупністю свідчать на користь правомірності дій податкового органу при формуванні спірної податкової вимоги, що оскаржується позивачем в межах даної адміністративної справи, оскільки такі дії відповідали вимогам законодавства, чинного станом на час її прийняття.

Разом з тим, у відповіді на відзив позивач звернув увагу, що постановою Верховного Суду від 22.09.2021 скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій по справі №640/2411/20, а справу направлено на новий розгляд.

На переконання позивача, зазначені обставини свідчать про те, що стягнення з ДП "Пегас-Пріор" заборгованості за спірною податковою вимогою, в основу якого покладено ППР від 22.01.2020 №00000770502 та яке оскаржувалось в межах адміністративної справи №640/2411/20, не відповідає основним засадам податкового законодавства, закріпленим в статті 4 Податкового кодексу України.

Однак, суд зазначає, що предметом розгляду даної адміністративної справи є правомірність формування відповідачем у відношенні позивача податкової вимоги від 12.07.2021 №0048705-1303-2659, а відтак дослідженню, в контексті приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягала перевірка правомірності дій відповідача саме на їх відповідність вимогам законодавства та зокрема обставин, що були чинними та, відповідно, мали місце саме станом на 12.07.2021.

Оскільки згідно частини першої статті 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарження позивачем відповідного рішення апеляційного суду, а також суду першої інстанції у касаційному порядку та власне їх скасування - мали місце вже після формування відповідачем спірної податкової вимоги від 12.07.2021 і не можуть слугувати на користь твердження щодо її протиправності.

При цьому, варто зазначити, що статтею 60 Податкового кодексу України унормовано, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, зокрема якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Також, вказаною статтею передбачена можливість скасування контролюючим органом прийнятої ним податкової вимоги.

Відтак, у зв`язку з тим, що станом на час формування відповідачем спірної податкової вимоги від 12.07.2021 №0048705-1303-2659 сума податкового боргу позивача за останньою включала в себе зокрема грошові зобов`язання позивача за ППР від 22.01.2020 №00000770502, які набули статусу узгоджених після набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду у справі №640/2411/20 - суд не вбачає обґрунтованими заперечення позивача, які обумовлені скасуванням у подальшому відповідного рішення суду першої інстанції по вказаній справі.

Згідно положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В межах розгляду даної адміністративної справи відповідач виконав покладений на нього Законом обов`язок та довів суду належними і допустимими доказами правомірність прийнятого ним та оскаржуваного позивачем рішення, а відтак заявлені позовними вимоги є не обґрунтованими та, відповідно, не підлягають задоволенню.

Оскільки судом зроблено висновок про відсутність підстав для задоволення позову, судові витрати, що підлягають розподілу згідно вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України - відсутні.

Керуючись статтями 2, 12, 77, 243-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства "Пегас-Пріор" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко