Ухвала

від 16.05.2022 по справі 640/7409/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

17 травня 2022 року м. Київ № 640/7409/22

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Добрівська Н.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

за позовом ОСОБА_1 до 1. Управління державної охорони України, 2. Головного управління Пенсійного фонду у м. Києвіпро визнання протиправними дій, зобовязання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управління державної охорони України (01024, м. Київ-24, вул. Богомольця, 8), Головного управління Пенсійного фонду у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), з вимогами:

- визнати протиправними дії Управління державної охорони України щодо відмови у наданні довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку раніше призначеної пенсії та зобов`язати Управління державної охорони України видати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку раніше призначеної пенсії станом 05.03.2019 та 01.01.2022 роки з урахування додаткових видів грошового забезпечення, як це передбачено ч.3 ст.43 Закону №2262-ХІІ.

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо перерахунку розміру раніше призначеної мені пенсії у 2018 році;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимального її розміру, починаючи: з 05.03.2019, виходячи з розрахунку основного розміру пенсії у 80% від грошового забезпечення, зазначеного у довідці про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 та з 01.01.2021, виходячи з розрахунку основного розміру пенсії у 80% від грошового забезпечення, зазначеного у довідці про розмір грошового забезпечення за 2021 рік, виданих Управлінням державної охорони України, та виплатити різницю між нарахованою і сплаченою пенсією.

Згідно п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Завданням адміністративного судочинства, у відповідності до ч.1 ст.2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Частиною 1 ст.5 КАС України кожній особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.2 ст.5 КАС України).

Наведені положення процесуального законодавства засвідчують, що при обранні способу захисту порушеного права позивачу необхідно враховувати, що такі вимоги не можуть мати формальний (декларативний) характер, оскільки вимоги про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень мають бути поєднані з вимогами про зобов`язання відповідача вчинити дії, спрямовані на відновлення права позивача, порушення якого спричинено такою бездіяльністю. Аналогічні умови за цим Кодексом застосовуються і до вимог про визнання протиправними дій відповідача, які мають бути поєднані із вимогою зобов`язати суб`єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій.

Відповідно положень ч.2 ст.245 КАС України, яка визначає повноваження суду при вирішенні справи.

Так, у відповідності із вимогами частини 2 вказаної норми Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян;

8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян;

9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;

12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;

13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

В частині 4 статті 245 КАС України також закріплено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Водночас, у позовній заяві вимоги викладені до відповідача-1 не повязпні логічно-послідовно з вимогами до відповідача-2.

Наведена обставина позбавляє можливості вирішити питання щодо персонального складу відповідачів у цій справі, змістовності позовних вимог до кожного з них і наявність доказів на підтвердження вимог до кожного з відповідачів, а також дотримання позивачем вимог Кодексу адміністративного судочинства України при обранні способу захисту порушеного права з огляду на предметну, територіальну і інстанційну підсудність спору і дотримання строку звернення до суду з такими вимогами, обрахування кількості позовних вимог для визначення суми судового збору, що підлягає сплаті за подачу відповідного позову.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне зобов`язати позивача доповнити зміст позовної заяви юридичними фактами на яких він ґрунтує свої вимоги до відповідача (до кожного з відповідачів) із зазначенням правової підстави позову, тобто вказати законодавчі акти норми яких порушено відповідачем (відповідачами), сформувати позовні вимоги до відповідача (або декількох відповідачів), вказати які саме рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень - відповідача (відповідачів) у справі порушують охоронювані законом права та інтереси позивача у публічно-правових відносинах, а також надати докази прийняття відповідачем (відповідачами) рішень, вчинення ним (ними) дій або допущення бездіяльності, які можуть бути предметом розгляду в адміністративній справі.

Відповідно до ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У преамбулі Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (в редакції на час подання позову до суду) (надалі - Закон №3674-VI) визначено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №3674-VІ судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі.

Згідно ч.2 ст.4 Закону №3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абз.2 ч.3 ст.6 Закону №3674-VI у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожиткового мінімуму для працездатних осіб на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі для працездатних осіб з 1 січня 2022 року - 2481,00 гривень.

Позов містить шість вимог немайнового характеру.

В контексті наведеного вище позивачем має бути сплачено судовий збір у розмірі по 992,40 грн за вимоги немайнового характеру (загальна сума, що підлягає сплаті за подання даного позову - 5954,40 грн).

Натомість позивачем сплачено лише частину судового збору за подання позовної заяви, відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції №0.0.2538129283.1 від 09.05.2022 на суму 2977,20 грн.

Отже, позивачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 2977,20 грн.

Крім того, відповідно до п.4, п.5 ч.5 ст.160 КАС України у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

У п.8 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Також, згідно ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України вказано, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст.94 КАС України).

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч.2 ст.94 КАС України).

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч.4 ст.94 КАС України).

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ч.5 ст.94 КАС України).

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч.6 ст.94 КАС України).

Всупереч вказаним нормам позивачем додано до позовної заяви не засвідчені копії письмових доказів, тому надані копії є такими, що не відповідають вимогам ч.5 ст.94 КАС України.

Позивачем заявлено клопотання про витребування доказів від Управління державної охорони України, а саме: довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022, оскільки отримання доказів виявилось неможливим, бо відповідач-1 відмовив у наданні цієї інформації відповідно до листа №2/6-146 від 11.02.2022.

Однак, суд звертає увагу на те, що у листі №2/6-146 від 11.02.2022 не вказано про відмову у наданні довідок, а зазначено, що оскільки Управління державної охорони України не отримувало необхідних списків тому відсутні підстави для надання позивачу довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022, тобто вказані довідки не складались.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне зобов`язати позивача надати належні докази на обґрунтування заявленого клопотання або належні докази на підтвердження наявності поважних причин неможливості надання таких документів, а саме, існування обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, оформлених з урахуванням положень ч.5 ст.94 КАС України.

Крім того, суд звертає увагу на вимогу позивача про стягнення витрат пов`язаних з розглядом справи 12000,00 грн (десть тисяч) грн, а саме, на те, що цифрами позивачем вказано суму « 12000,00», в той час коли прописом зазначено «десть тисяч». Отже вимоги у цій частині також повинні бути уточнені позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно ч.2 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Враховуючи вищевикладене, позовна заява підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом подання до суду позовної заяви, оформленої з урахуванням вищезазначених вимог, а також з наданням копій у відповідній кількості для направлення відповідачу (відповідачам); належних доказів на підтвердження сплати судового збору у розмірі 2977,20 грн (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/Печерс.р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA908999980313181206084026007; код класифікації доходів бюджету - 22030101); належних доказів на обґрунтування клопотання про витребування доказів або належні докази на підтвердження наявності поважних причин неможливості надання таких документів, а саме, існування обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, оформлених з урахуванням положень ч.5 ст.94 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

З огляду на зазначене та керуючись ст.160, ст.161, ч.1 ст.169, ст.243, ст.248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

2. Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня одержання даної ухвали для усунення недоліків.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п.1 ч.4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особам, що звернулися із позовною заявою.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили відповідно до ч.1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.А. Добрівська