Рішення

від 16.05.2022 по справі 640/21628/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2022 року м. Київ № 640/21628/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маскіо-Ґаспардо Україна» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маскіо-Ґаспардо Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 16.07.2019 № 0591021213 на суму 524346,08 грн. та податкове-повідомлення рішення від 16.07.2019 № 1590941213 на суму 188664,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивач не згоден із висновками відповідача, що викладені в акті, крім того, контролюючим органом було порушено порядок проведення камеральних перевірок та складання податкових повідомлень-рішень, крім того, відповідачем безпідставно застосовані до товариства штрафні санкції, а отже, податкові повідомлення-рішення прийняті з порушення вимог чинного законодавства. Також, на переконання позивача, відповідачем не дотримано форми та строку прийняття податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються, як і порушено порядок застосування штрафних санкцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2019 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05.12.2019 до суду від представника ГУ ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, вказав на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до норм чинного законодавства, на підставі висновків акта перевірки, адже позивачем на порушення вимог п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, несвоєчасно сплачено (перераховано) узгоджену суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, визначену в податкових деклараціях з ПДВ по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок та податкових повідомленнях-рішеннях з затримкою до та понад 30 календарних днів (дані щодо погашення сум податкового боргу та інформація щодо несвоєчасної сплати, кількості днів порушення та застосованих штрафних санкцій наведено в акті камеральної перевірки та розрахунку штрафних санкцій). За результатами розгляду матеріалів перевірки, ГУ ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 16.07.2019 № 0591021213 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість у розмірі 10% у сумі 524346,08 грн. та податкове повідомлення-рішення від 16.07.2019 року № 0590941213 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість у розмірі 20% у сумі 188664,21 грн.

10.12.2019 до суду від сторони позивача надійшла відповідь на відзив, у якому наголошено на безпідставності доводів податкового органу, покладених в основу відзиву, та які, на думку позивача, не містять жодних заперечень на доводи позовної заяви та обґрунтування позиції контролюючого органу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби», постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Головне управління ДПС у м. Києві.

Відповідно до пункту 2 постанови № 893, територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною податковою службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної податкової служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Згідно із абзацами 1, 3 пункту 3 Постанови № 893, постановлено Державній податковій службі забезпечити утворення комісій з ліквідації територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються відповідно до пункту 1 цієї постанови та утворення територіальних органів Державної податкової служби відповідно до статті 211 Закону України Про центральні органи виконавчої влади.

Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» наказано відповідно до статті 21-1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" та Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 (зі змінами) утворити як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком.

Згідно додатку до Наказу № 529, утворено Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби.

Наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 № 643, затверджено Положення про Головне управління ДПС у м. Києві, у відповідності до якого Головне управління ДПС у м. Києві (далі ГУ ДПС) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі ДПС).

ГУ ДПС забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території м. Києва.

ГУ ДПС є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267).

У той же час, пунктом 1 Положення про Головне управління ДПС у м. Києві, затвердженого наказом ДПС від 12.11.2020 визначено, що Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44116011) є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України та забезпечує реалізацію повноважень на території міста Києві.

У відповідності до частини 1 статті 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Таким чином, зважаючи на наведене суд вважає за необхідне замінити відповідача ГУ ДПС у м. Києві на його правонаступника - ГУ ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (ЄДРПОУ 44116011).

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів даної справи, Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ «МАСКІО-ҐАСПАРДО УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 34487233).

За результатами проведення перевірки, складений акт від 07.06.2019 № 14338/26-15-12-13-20, яким встановлено порушення позивачем граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маскіо-Ґаспардо Україна» не погодилося із висновками, які викладені у акті, подавши 01.07.2019 заперечення до акта в порядку, визначеному п. 86.7 ст. 86 ПК України.

Однак, листом від 10.07.2019 № 129949/10/26-15-12-13-18, ГУ ДФС у м. Києві повідомило товариство про результати розгляду заперечення, а саме, залишення висновків, викладених в акті без змін, а заперечень - без задоволення.

На підставі акта перевірки, контролюючим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 16.07.2019 № 0591021213 та № 0590941213, якими накладено на товариство позивача штраф в розмірі 524346,08 грн. та 188664,21 гри. відповідно.

Товариство не погодилося із висновками контролюючого органу, що викладені в акті та в листі від 10.07.2019 № 129949/10/26-15-12-13-18, в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, 19.07.2019 року подало скаргу до Державної фіскальної служби України щодо скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

02.10.2019 товариство позивача отримало рішення від 25.09.2019 № 3097/6/99-00-08-05-05 про результати розгляду скарги, яким залишено скаргу без задоволення, а податкові-повідомлення рішення від 16.07.2019 № 0591021213 та № 0590941213 - без змін.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки та вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в повному обсязі, як такі, що є неправомірними та не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків. Наведене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Також, акцентовано увагу і на порушенні процедури прийняття вказаних рішень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (надалі по тексту також - ПК України)

Згідно змісту ст. 62 Податкового кодексу України, одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У відповідності до п. п. 20.1.4, п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно норм п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Абзацом 1 п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 75.1.1. ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

У відповідності до п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Відповідно до 14.1.39 п.14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.

За змістом пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Відповідно до норм п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення містить підставу для нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків', суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення невід`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

З наведеного слідує, що податкове повідомлення-рішення, яким контролюючий орган нараховує платнику податків штрафну (фінансову) санкцію, повинно містити обов`язкову підставу для такого нарахування, при цьому, суд звертає увагу на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, були прийняті на підставі висновків викладених в акті перевірки від 07.06.2019 № 14338/26-15-12-13-20, за результатом виявлених порушень позивачем вимог пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, що прямо зазначено у висновках акта перевірки. Проте, суд бере до уваги посилання сторони позивача на те, що згідно розрахунку штрафних санкцій, які додані до оскаржуваних рішень, включений штраф за порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого зобов`язання, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями, що передбачено саме п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України. У той же час, дійсно, в акті перевірки не відображено порушення товариством позивача п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України.

Так, предметом перевірки було дотримання позивачем вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету. За результатом перевірки, відповідачем встановлено порушення товариством п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України. Відповідно до зазначеної норми, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації. У той же час, своєчасність сплати узгодженого зобов`язання, визначеного податковими повідомленнями рішеннями не було предметом перевірки, та в акті перевірки не відображено порушення позивачем п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України, з огляду на що, податкові повідомлення-рішення винесені контролюючим органом за порушення, які не відображені в самому акті перевірки.

Також, є обґрунтованими посилання сторони позивача на те, що контролюючим органом не було дотримано строк прийняття податкових повідомлень-рішень, адже, у силу норм п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення, за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акту перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акту перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Так, розгляд заперечень на акт відбувся 10.07.2019, в той же день, відповідачем надана відповідь про результати розгляду заперечень до акту перевірки. В той же час, податкові повідомлення-рішення, що є предметом даного спору, прийняті 16.07.2019, тобто, з пропуском строку, визначеного п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України.

Не применшуючи значення необхідності дотримання процедури прийняття оскаржуваних рішень, суд вважає, що їх порушення повинно бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за умови, якщо останнє за своєю суттю є необґрунтованим та/або незаконним й підлягало би скасуванню чи зміні навіть за відсутності вказаної підстави.

Позивач наголошує на тому, що в порушення норм Податкового кодексу України, до товариства були застосовані штрафні санкції за порушення строку сплати податкового зобов`язання, визначеного в поданій ним податковій декларації з урахуванням уточнюючого розрахунку. Так, з матеріалів справи вбачається, що 21.01.2019 позивачем було подано податкову декларацію за грудень 2018 року з визначенням суми податкового зобов`язання в розмірі 4529476 грн.

Також, 15.03.2019 позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок відповідно до якого збільшено суму зобов`язання з податку на додану вартість на 11157509,00 грн.

Згідно змісту п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, відповідно до п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

25.03.2019 позивачем був поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок у звітному періоді лютому 2019 році. Сума у розмірі 5538995,00 грн., зарахована за рахунок від`ємного значення, що враховуються у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, зазначеного у податкові декларації з податку на додану вартість та уточнюючому до неї розрахунку за період грудень 2018 року.

Згідно приписів п. п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

При цьому, строки сплати податкового зобов`язання визначено ст. 57 ПК України, а саме, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені статтею 200 ПК України.

Згідно з п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, а в разі відсутності податкового боргу - та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п .200.1 цієї статті, має від`ємне значення, то залишок від`ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно приписів п. 35.1 ст. 35 ПК України, сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Тож, сплата податку являє собою фактичне внесення сум податку, які підлягають сплаті до відповідного бюджету.

У відповідності до положень п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник додатків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Слід звернути увагу на те, що зі змісту акта перевірки слідує, що податковим органом встановлено, що заборгованість з податку на додану вартість за податковий період грудень 2018 року була погашена уточнюючим розрахунком з від`ємним значенням з ПДВ за податковий період лютий 2019 року, тобто, мало місце зарахування від`ємного значення у зменшення суми податкового боргу, а не сплата.

Варто зауважити, що пунктом 126.1 ст. 126 ПК України, передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України, у контролюючого органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, оскільки з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.

Суд вважає, що відповідальність у вигляді штрафу застосовуються саме у разі не сплати платником податків протягом строків, визначених ПК України, суми самостійно визначеного грошового зобов`язання та внаслідок набуття узгодженості грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом. Водночас, подання платником податків у встановленому порядку контролюючому органу уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань чинним податковим законодавством не визначено як джерело погашення податкового боргу, тому, застосування до позивача штрафу, передбаченого пунктом 126.1 статті 126 ПК України, є безпідставним.

Адже, оскільки, зменшення суми податкового боргу відбулося шляхом зарахування від`ємного значення, а не сплати, у контролюючого органу відсутні і підстави для застосування відповідальності до товариства.

Правовий висновок про те, що притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу з підстав, визначених ст. 126 ПК України, передбачене саме за несплату узгодженої суми грошового зобов`язання, викладений в постанові Верховного Суду від 28.08.2018 у справі 818/1615/17, поставові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 810/2108/16.

Таким чином, за наслідком розгляду даного спору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, як у частині процедури прийняття оскаржуваних рішень, так і у частині, що стосується самої суті порушень, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. На противагу зазначеному, сторона відповідача у відзиві на позовну заяву не навела суду заперечень на обставини, покладені в основу позову.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні гуди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню у повному обсязі, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 10695,15 грн.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маскіо-Ґаспардо Україна» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16.07.2019 № 0591021213.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 16.07.2019 № 1590941213.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маскіо-Ґаспардо Україна» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 10695,15 грн. (десять тисяч шістсот дев`яносто п`ять гривень 15 коп.)

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Маскіо-Ґаспардо Україна» (ЄДРПОУ 34487233, 04119, м. Київ, вул. Зоологічна, 4а, офіс 139);

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (ЄДРПОУ 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Суддя В.І. Келеберда