Рішення

від 18.05.2022 по справі 640/22099/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2022 року м. Київ № 640/22099/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шевченко Н. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, скасування наказу,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду із позовною заявою до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (відповідач, Департамент), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 45 від 29.07.2021 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини міста Києва» в частині п. 1 Додатку до наказу Департаменту № 45 від 29.07.2021, яким до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва занесено Будинок прибутковий Марії Станіславської , розташований за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 93;

- визнати протиправними дії Департаменту щодо занесення до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва Будинку прибуткового Марії Станіславської, розташований за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 93.

Позовні вимоги обґрунтовуються порушенням зі сторони відповідача порядку прийняття оскаржуваного рішення, оскільки спеціальними НПА визначений інший порядок занесення об`єкта культурної спадщини до відповідного переліку, що стосується розгляду такого питання, а також форми рішення та суб`єкта його прийняття.

Крім того, позивач звертає увагу на невідповідність будинку критеріям архітектурної цінності, що позбавляє можливості віднесення такого будинку до об`єкта культурної спадщини.

Додатково зазначено про незадовільну технічну складову об`єкта, зокрема, його аварійний стан та повний фізичний знос більшості несучих конструкцій.

У відзиві відповідач наголосив на безпідставності посилань щодо порушення порядку віднесення будинку до переліку об`єктів культурної спадщини. Зокрема, відповідне рішення приймалось за участі кандидата історичних наук та згідно з чинними нормами, якими Департамент наділений повноваженнями виносити накази такого змісту.

Що стосується критеріїв архітектурної діяльності, у відзиві наведений короткий історичний екскурс Будинку прибуткового Марії Станіславської , за змістом якого, елементи останнього збудовані або добудовані відомими архітекторами міста.

Відповідь на відзив зосереджена на критиці заяви по суті відповідача, з точки зору відсутності в ньому заперечень щодо технічного стану будинку. Крім того, позивачем заперечується повноваження Департаменту приймати рішення подібного змісту, оскільки у даному випадку має місце колізія щодо повноважень.

Крім того, позивач наводить додаткові пояснення щодо відсутності збережених автентичних елементів будівлі, які визначають належність до критеріїв об`єкта культурної спадщини.

Доводи заперечення на відповідь на відзив стосуються передчасності тверджень про відсутність або наявність автентичних декоративних елементів, наявності іншої культурної цінності. Відповідач також зазначає про нерелевантність посилань на звіт про визначення технічного стану конструкції будівлі, оскільки останній не має відношення до правовідносин у сфері охорони культурної спадщини.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Як зазначає відповідач, що узгоджується із наданими позивачем поясненнями та наявними у матеріалах справи документами, до Департаменту надійшли звернення депутатів Київської міської ради Владислава Трубіцина від 15.06.2021 та Юрія Федорченка від 01.07.2021 щодо занесення будинку на вул. Володимирській, 93 у Шевченківському районі до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва.

На підставі згаданих звернень Комунальною організацією «Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій» здійснено обстеження будинку з метою визначення його історико-культурної цінності та складено історичну довідку.

На підставі згаданих документів Департаментом розглянуто питання про занесення вказаного об`єкту до Переліку та пунктом 1 додатку до наказу Департаменту № 45 від 29.07.2021 занесено до переліку об`єктів культурної спадщини міста Києва.

Не погоджуючись із діями Департаменту та наказу № 45 від 29.07.2021 в частині п. 1 додатку, позивач звернулась до суду, як власник квартири у згаданому будинку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Релевантними нормативно-правовими актами, якими регулюються спірні правовідносини є Закон України «Про охорону культурної спадщини» (Закон № 1805), Порядок обліку об`єктів культурної спадщини, затверджений наказом Міністерства культури України № 158 від 11.03.2013 зі змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства культури України № 838 від 22.10.2015 та № 501 від 27.06.2019. (Порядок № 158), Положення про Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затверджене розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації № 381 від 07.03.2019 (у редакції розпорядження № 771 від 29.05.2020) (Положення).

Закон № 1805 регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь (Преамбула).

За змістом ст. 1 Закону № 1805 об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 1805 за типами об`єкти культурної спадщини поділяються на:

споруди (витвори) - твори архітектури та інженерного мистецтва, твори монументальної скульптури та монументального малярства, археологічні об`єкти, печери з наявними свідченнями життєдіяльності людини, будівлі або приміщення в них, що зберегли автентичні свідчення про визначні історичні події, життя та діяльність відомих осіб;

комплекси (ансамблі) - топографічно визначені сукупності окремих або поєднаних між собою об`єктів культурної спадщини;

визначні місця - зони або ландшафти, природно-антропогенні витвори, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 14 Закону № 1805 занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки:

а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання;

б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

У заявах по суті справи сторони погоджуються, а наведеними нормами прямо передбачено, що, зокрема, споруда набуває статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини після її занесення до Переліку об`єктів культурної спадщини до вирішення питання про його занесення до Реєстру.

Порядок № 158 визначає єдину систему обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів (п. 1 Розділу І).

За змістом п. 2 Розділу І Порядку № 158 уповноважений орган - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Ініціаторами розгляду питань занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру, передбачених абзацами другим - п`ятим пункту 1 розділу V цього Порядку, та внесення змін до Реєстру (далі - Ініціатор) є:

уповноважений орган - за категорією пам`ятки національного значення;

уповноважений орган, Українське товариство охорони пам`яток історії та культури, інші громадські організації, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини - за категорією пам`ятки місцевого значення.

Суб`єктами прийняття рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру, передбачених абзацами другим - п`ятим пункту 1 розділу V цього Порядку, внесення змін до Реєстру відповідно до категорії пам`яток є:

Кабінет Міністрів України - щодо пам`яток національного значення;

Мінкультури - щодо пам`яток місцевого значення (п. п. 4, 5 Розділу І Порядку № 158).

Розділом ІІ Порядку № 158 регламентується взяття на облік об`єкта культурної спадщини.

Згідно з п. п. 1- 4 Розділу ІІ Порядку № 158 Взяття на облік об`єкта культурної спадщини забезпечують уповноважені органи, повноваження яких поширюється на територію розміщення такого об`єкта, шляхом занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини (далі - Перелік).

Якщо об`єкт розміщений на території двох або більше адміністративно-територіальних одиниць, взяття на облік забезпечується спільним рішенням відповідних уповноважених органів.

Уповноважений орган розглядає питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку за власною ініціативою або за зверненням фізичних, юридичних осіб або інших громадських формувань.

Питання про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку розглядається на підставі:

фотофіксації об`єкта: фото загального вигляду, фото об`єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об`єкта, фото рухомих об`єктів (деталей), фото загроз (дії негативних чинників);

історичної довідки, яка містить інформацію про автентичність об`єкта, його цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду, дані історико-архівних досліджень, архітектурних, мистецтвознавчих, бібліографічних та містобудівних вишукувань, складеної у відповідності до вимог пункту 5 розділу III цього Порядку або витяг із наукового звіту дослідника археологічної спадщини.

Рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акта Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб-сайті уповноваженого органу та має містити таку інформацію про об`єкт:

найменування;

власник або уповноважений ним орган (у разі наявності);

місцезнаходження;

дата утворення;

вид;

автентичність (збережено, збережено частково);

цінність об`єкта з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду.

Наведене чітко та недвозначно регламентує особу та форму рішення, яким об`єкт культурної спадщини заноситься до Переліку.

Із долученої до матеріалів справи копії наказу № 45 від 29.07.2021 убачається, що він підписаний директором Департаменту - Олександром Никоряком.

Жодних інших документів, зокрема, розпорядження голови КМДА, до матеріалів справи сторонами не долучено, натомість, відповідач зазначає про делегування відповідних повноважень, з огляду на що, процедура внесення об`єкту до Переліку дотримана.

Мотивуючи таке твердження, відповідач посилається на п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону № 1805, за змістом якого до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження.

Пунктом 1 Положення (про Департамент) визначено, що Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді.

Департамент під час виконання функцій державної виконавчої влади взаємодіє з Міністерством культури та інформаційної політики України.

Основними завданнями Департаменту є:

Забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони культурної спадщини на території міста Києва.

Контроль за виконанням законів України «Про охорону культурної спадщини», «Про охорону археологічної спадщини» та інших нормативно-правових актів щодо охорони культурної та археологічної спадщини.

Державний контроль за охороною пам`яток історії та культури.

Сприяння збереженню культурної спадщини (п. 4 Положення).

Згідно з пп. пп. 5.25, 5.26 п. 5 Положення Департамент відповідно до визначених завдань виконує такі функції:

Забезпечує складення облікової документації на об`єкти культурної спадщини.

Приймає рішення (видає накази) про затвердження переліку об`єктів культурної спадщини, розташованих на території міста Києва, та про занесення об`єктів культурної спадщини до цього переліку в установленому порядку.

Таким чином, Положення визначає повноваження Департаменту приймати рішення про занесення об`єктів культурної спадщини до Переліку, водночас, Порядок № 158 такими повноваженнями наділяє виключно голову місцевої державної адміністрації.

За висновком відповідача, директор Департаменту, видаючи оскаржуваний наказ, реалізовував делеговані головою КМДА повноваження, що відповідає Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про столицю України - місто герой Київ».

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про столицю України - місто герой Київ» Київська міська та районні в місті ради (у разі їх утворення) мають власні виконавчі органи, які утворюються відповідно Київською міською радою, районними в місті радами (у разі їх утворення), підзвітні та підконтрольні відповідним радам.

Виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві (ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про столицю України - місто герой Київ»).

У даному контексті слід звернути увагу на систему місцевого самоврядування, яка визначена ч. 1 ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та включає:

територіальну громаду;

сільську, селищну, міську раду;

сільського, селищного, міського голову;

виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

органи самоорганізації населення.

Згідно з ч. 3 ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відділами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сільським, селищним, міським головою (у тому числі з метою забезпечення надання адміністративних послуг у строк, визначений законом) в межах повноважень, наданих цим Законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.

Стаття 1 згаданого Закону також містить визначення делегованих повноважень, якими є повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Законом України «Про місцеві державні адміністрації» визначається організація, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.

За змістом ст. 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» голови місцевих державних адміністрацій:

1) очолюють відповідні місцеві державні адміністрації, здійснюють керівництво їх діяльністю, несуть відповідальність за виконання покладених на місцеві державні адміністрації завдань і за здійснення ними своїх повноважень;

2) представляють відповідні місцеві державні адміністрації у відносинах з іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, політичними партіями, громадськими і релігійними організаціями, підприємствами, установами та організаціями, громадянами та іншими особами як в Україні, так і за її межами;

3) призначають на посади та звільняють з посад своїх заступників, керівників структурних підрозділів відповідно до статей 10 та 11 цього Закону;

4) призначають на посади та звільняють з посад керівників апаратів місцевих державних адміністрацій;

4-1) затверджують положення про апарат місцевої державної адміністрації та положення про її структурні підрозділи;

5) укладають та розривають контракти з керівниками підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління відповідної місцевої державної адміністрації, або уповноважують на це своїх заступників;

6) погоджують у встановленому порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників не підпорядкованих підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління органів виконавчої влади вищого рівня, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції;

7) в межах затверджених бюджетів виступають розпорядниками коштів відповідних державних адміністрацій, використовуючи їх лише за цільовим призначенням;

8) регулярно інформують населення про стан виконання повноважень, покладених на місцеву державну адміністрацію;

9) утворюють для сприяння здійсненню повноважень місцевих державних адміністрацій консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, служби та комісії, члени яких виконують свої функції на громадських засадах, а також визначають їх завдання, функції та персональний склад;

10) здійснюють інші функції, передбачені Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня.

Системний аналіз наведених норм дозволяє дійти до висновку про те, що відповідач, мотивуючи делегування йому повноважень, підміняє поняття та повноваження міської ради, її голови та голови виконавчого органу.

Із визначення делегованих повноважень та механізму розмежування повноважень, визначеного ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» убачається, що саме міська рада (у даному випадку) наділена можливістю делегувати та розмежовувати повноваження, зокрема, між структурними підрозділами її виконавчого органу - місцевої державної адміністрації.

У той же час, документ (Положення про Департамент), яким на думку відповідача йому делеговано повноваження заносити об`єкти культурної спадщини до Переліку, затверджений розпорядженням голови КМДА - виконавчого органу міської ради.

При цьому, жодний з наведених вище нормативно-правових актів не наділяє голову місцевої державної адміністрації функцією делегувати повноваження, визначені законами України та актами органів виконавчої влади вищого рівня.

Таким чином, пп. 5.26 п. 5 Положення, затвердженого розпорядженням голови КМДА, не створює наслідків у вигляді наділення Департаменту повноваженнями, які визначені безпосередньо за головою місцевої державної адміністрації.

Крім того, колізія між пп. 5.26 п. 5 Положення, яким повноваження заносити об`єкти до Переліку «делеговано» Департаменту, та п. 4 Розділу ІІ Порядку № 158, яким таке повноваження надано безпосередньо голові місцевої державної адміністрації, шляхом видання відповідного розпорядження, безумовно вирішується на користь положень Порядку № 158, оскільки останній є нормативно-правовим актом, на відміну від Положення - внутрішнього розпорядчого документа.

Отже, Департамент, у розумінні Закону № 1805 та Порядку № 158, може бути суб`єктом ініціювання процедури, водночас, безпосередньо внесення об`єкта до Переліку здійснюється на підставі розпорядження голови місцевої державної адміністрації.

Резюмуючи викладене, відповідач, довільно розтлумачивши наведені вище норми, здійснив занесення об`єкта культурної спадщини у Перелік не у спосіб та поза межами повноважень, визначених спеціальними нормативно-правовими актами, що одночасно є протиправними діями та безумовною підставою для скасування оскаржуваного наказу в частині.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бендерський проти України» від 15.11.2007, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Таким чином, технічний стан об`єкта та його відповідність критеріям, що також заявлено як підстави звернення до суду, не впливають на попередній висновок щодо повноважного суб`єкта, натомість, не змінять результат розгляду даної справи, з огляду на що, оцінка експертним дослідженням, довідкам, витягам з довідника, які долучені як позивачем, так і відповідачем, не надається.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом ч. ч. 1- 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки позивачем доведено грубе порушення відповідачем процедури занесення будинку до Переліку об`єктів культурної спадщини, зважаючи на логічну помилковість мотивації останнього, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, скасування наказу задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Департаменту щодо занесення до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва Будинку прибуткового Марії Станіславської , розташований за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 93.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 45 від 29.07.2021 «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Переліку об`єктів культурної спадщини міста Києва» в частині п. 1 Додатку до наказу Департаменту № 45 від 29.07.2021, яким до Переліку об`єктів культурної спадщини м. Києва занесено Будинок прибутковий Марії Станіславської , розташований за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 93.

4. Стягнути витрати зі сплати судового збору на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у розмірі 1816,00 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Спаська, 12, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ: 42475311).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко