Постанова

від 17.08.2022 по справі 260/7225/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/7225/21 пров. № А/857/8315/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Затолочного В.С.,

суддів:Мікули О.І., Курильця А.Р.,

за участю секретаря судового засідання Єршової Ю.С.

розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Львові апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року у справі № 260/7225/21 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування припису (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Микуляк П.П. в м. Ужгороді Закарпатської області 12.04.2022 року о 15:03 год., повний текст судового рішення складено 18.04.2022), -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі Головне управління, відповідач), яким просить визнати протиправним та скасувати припис від 18.11.2021 року № 868-ДК/0302/Пр/03/01/-21 Головного управління, винесений щодо ФОП ОСОБА_1 .

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, його оскаржив позивач, який вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У доводах апеляційної скарги посилається на те, що обставини, встановлені в акті перевірки від 01.11.2021 року, не відповідають дійсності, відтак припис Головного управління від 18.11.2021 року складений безпідставно, незаконно, з порушенням вимог чинного законодавства та без належної перевірки всіх обставин дотримання земельного законодавства, а тому підлягає скасуванню, оскільки земельна ділянка використовується на підставі робочого проекту з усіма погодженнями, перевірка дотримання вимог земельного законодавства проведена з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу скористався, просив в задоволенні такої відмовити.

Представник відповідача, приймаючи участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, проте у судове засідання не з`явився, його неявка не перешкоджає розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Закарпатській області - головним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Туряницею І.В. відповідно до вимог статей 6 і 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», на виконання наказу Головного управління від 20.10.2021 № 868-ДК «Про здійснення державного, контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів» проведено планову перевірку за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням, та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів під час використання земель водного фонду, зокрема земельної ділянки, яка розташована на території села Есень Чопської міської територіальної громади Ужгородського району Закарпатської області.

За наслідками перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 01.11.2021 № 868-ДК/866/АП/09/01-21.

За результатом виявлених порушень, згідно акта перевірки, 18.11.2021 року державним інспектором видано припис, згідно з яким ОСОБА_1 зобов`язано в тридцяти-денний термін усунути порушення вимог земельного законодавства, та про виконання припису повідомити відповідача до 20 грудня 2021 року.

18.11.2021 року державним інспектором Туряницею І.В. складено протокол про адміністративне правопорушення № 868-ДК/0225П/07/01/-21.

Зокрема, у протоколі зазначено, що за вищевказане правопорушення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 землекористувачу земельної ділянки нараховано шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття та використання не за цільовим призначенням земельної ділянки в сумі - 19252,37 грн.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення постановою державного інспектора Туряниці І.В. № 868-ДК/0219ПО/08/01/-21 від 18.11.2021 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 53, статті 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170,00 грн.

Оцінюючи спірні правовідносини що виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступних міркувань.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 встановлено, що державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до пункту 1-3, підпунктів 13, 20 та 21 п. 4 Положення про Головне управління, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, від 21 травня 2021 року № 248 (зі змінами), Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Голова місцевої державної адміністрації, координує діяльність Головного управління і сприяє йому у виконанні покладених на нього завдань.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (далі - також ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно із статтею 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначені Законом України від 19 червня 2003 року № 963-IV «Про державний контроль за використанням та охороною земель» (далі також Закон № 963-IV).

Відповідно до статті 2 Закону № 963-IV,основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Статтею 4 Закону № 963-IV передбачено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно зі статтею 5 Закону № 963-IV,органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно зі статтею 9 Закону № 963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом, зокрема проведення перевірок.

Статтею 10 Закону № 963-IV визначено права державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель.

Зокрема, він в межах своїх повноважень має право складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків.

Системний аналіз вказаних положень земельного законодавства дає підстави дійти висновку про те, що Головне управління наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому, об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися посадовими особами Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності. При цьому, порядок проведення перевірки, види та порядок складання документів за наслідками перевірок у даній сфері, як слідує зі змісту статей 9-10 Закону № 963-IV, визначається іншими нормативно-правовими актами. Приписи про усунення виявлених порушень мають надаватися лише тим особам, які безпосередньо вчинили порушення вимог земельного законодавства.

З матеріалів справи встановлено, що державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Закарпатській області - головним спеціалістом відділу державного контролю за використанням та охороною земель управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Туряницею І.В. відповідно до вимог статей 6 і 10 Закону № 963-IV, на виконання наказу Головного управління від 20.10.2021 № 868-ДК «Про здійснення державного, контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів» проведено планову перевірку за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням, та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів під час використання земель водного фонду, зокрема земельної ділянки яка розташована на території села Есень Чопської міської територіальної громади Ужгородського району Закарпатської області.

За наслідками перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки від 01.11.2021 № 868-ДК/866/АП/09/01-21.

Згідно даного акта перевірки та розгляду планово - картографічних матеріалів, землевпорядної документації, наявної інформації, обстеження земельної ділянки на місцевості, встановлено наступне.

У результаті проведеної планової перевірки встановлено, що земельна ділянка (без кадастрового номеру) не сформована, знаходиться між річкою Тиса і дамбою, на відстані 100 м. від земельної ділянки з кадастровим номером 2124888000:11:013:0002 та 120 м. від земельної ділянки з кадастровим номером 2124888001:01:002:0026. У відповідності до інформації наданої Чопською міською радою від 28.10.2021 № 03-19/3626 вищевказана земельна ділянка розташована в межах с. Есень Ужгородського району Закарпатської області та відноситься до земель сільськогосподарського призначення.

Згідно з ст. 83 ЗК України усі землі в межах населених пунктів крім земельних ділянок приватної та державної власності належать до комунальної власності. Всі землі комунальної власності належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст. Враховуючи зазначене, земельна ділянка (без кадастрового номеру) належить до комунальної власності Чопської об`єднаної територіальної громади Ужгородського району Закарпатської області.

На час перевірки виявлено, що на земельній ділянці (без кадастрового номеру), яка розташована в с. Есень Ужгородського району, проводиться складування піску. До перевірки надано топографо-геодезичне вимірювання з визначення об`єму піщаного насипу розташованого в с. Есень Ужгородського району, виконаного ФОП ОСОБА_2 . В результаті вищевказаного топографо-геодезичних вимірювання встановлено, що фактична площа земельної ділянки, яка використовується для складування піску, складає - 4305 кв. м (0,4305 га).

Згідно листа від 28.10.2021 № 22/7555, наданого 94 Прикордонним загоном Західного регіонального управління Державної прикордонної служби, земельна ділянка, яка розташована на околиці населеного пункту с. Есень, Ужгородського району, на якій проводиться складування піску, знаходиться в межах прикордонної смуги.

Також, Басейновим управлінням водних ресурсів річки Тиса надано копію робочого проекту «Експлуатаційні заходи для покращення пропускної спроможності русла р. Тиса в районі с. Есень, Ужгородського району, Закарпатської області» (надалі - робочий проект), В даному проекті присутній лист Басейнового управління водних ресурсів річки Тиса від 21.09.2020 № 06-09-/1072, згідно якого замовником вищевказаного робочого проекту виступає ФОП ОСОБА_1 В проекті міститься схема розташування робіт та тимчасового місця складування розроблених твердих наносів, якою визначено місця складування розроблених твердих наносів: місце № 1 на правому березі р. Тиса поблизу покращених польових доріг на віддалі близько 3 км від місця проведення робіт; № 2 на приватній ділянці ФОП ОСОБА_1 за адресою вул. Свободи, 69, с. Холмок, Ужгородський район на віддалі орієнтовано 15 км.

Беручи до уваги робочий проект, відомості, які містяться в ньому та інформаційний стенд, де зазначена інформація щодо виконавця робіт, котрий розміщений на місці насипів, складування піску на земельній ділянці комунальної власності, яка розташована в с. Есень Ужгородського району Закарпатської області, проводиться ФОП ОСОБА_1 . Будь-які документи, які б посвідчували про право власності або право користування (оренда) земельною ділянкою площею 4305 кв.м (0,4305 га) для складування піску та її використання ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано (відсутні).

Відповідно до частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно із положеннями статті 1 Закону № 963-IV самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочинну щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно із статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У постанові від 20.02.2020 у справі №1940/1655/18 Верховний Суд у схожих правовідносинах сформував наступний правовий висновок: будь-які дії, направлені на фактичне використання земельної ділянки без оформлення права власності на земельну ділянку або права постійного користування чи права оренди земельної ділянки в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є самовільним заняттям земельної ділянки.

Доказів оформлення права користування (оренди) спірної земельної ділянки в порядку, встановленому статтями 125, 126 ЗК України, позивачем не надано та з матеріалів справи не встановлено.

При цьому, апеляційний суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним, а згідно із статтею 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Статтею 36 Закону України «Про охорону земель» визначено, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб. Зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення допускається лише за умови обґрунтування доцільності такої зміни в порядку, визначеному законом.

У разі вилучення (викупу) земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб забезпечується пріоритет максимального збереження продуктивних земель.

Згідно з ст. 1 Закону № 963-IV будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними кваліфікуються як самовільне зайняття земельної ділянки. Невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частими в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Відповідно до наданого топографо-геодезичного вимірювання з визначення об`єму піщаного насипу, розташованого в с. Есень Ужгородського району, виконаного ФОП ОСОБА_2 , встановлено, що фактична площа земельної ділянки комунальної власності Чопської об`єднаної територіальної громади, яка використовується для складування піску, складає - 4305 кв.м (0,4305 га), таким чином площа земельної ділянки (без кадастрового номеру) комунальної власності яку ФОП ОСОБА_1 самовільно зайнято, а також яка використовується не за цільовим призначенням складає 0,4305 га.

Враховуючи вищезазначене, розміщення та складування піску ФОП ОСОБА_1 на земельній ділянці комунальної власності Чопської територіальної громади площею 4305 кв.м (0,4305 га) відповідно до статетй 96, 116, 124, 125, 126 ЗК України та статті 1 Закону № 963-IV кваліфікується як самовільне зайняття земельної ділянки та невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Згідно з частинами першою та другою статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Відповідальність за вищевказані порушення передбачено пунктами «Б» «Ґ» ч. 1 статті 211 ЗК України, статтями 53, 53-1 КУпАП та статтею 56 Закону України «Про охорону земель».

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що відповідачем обґрунтовано встановлено порушення положень ЗК України щодо обов`язку землекористувача, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та самовільне зайняття земельної ділянки.

Згідно зі статтею 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за порушення: б) самовільне зайняття земельних ділянок; ґ) невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

За вказане порушення розраховано шкоду згідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. № 963. Розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття та використання не за цільовим призначенням вищезгаданої земельної ділянки невідомою особою, визначається за формулами (1) та (3) згаданої Методики та становить - 19252,37 грн., із яких: за самовільне зайняття земельної ділянки - 1241,56 грн., використання земельної ділянки не за цільовим призначенням 18010,83 грн.

Отже, факт порушення вимог земельного законодавства підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 01.11.2021 за № 868-ДК/866/АП/09/01/-21.

Також, 01.11.2021 року з метою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та самовільного зайняття земельної ділянки, державним інспектором Туряницею І.В. складено акт обстеження вищезазначеної земельної ділянки 868-ДК/179/АО/10/01/-21.

За результатом виявлених порушень згідно акта перевірки, 18.11.2021 року державним інспектором видано припис, згідно з яким гр. ОСОБА_1 зобов`язано в тридцятиденний термін усунути порушення вимог земельного законодавства та про виконання припису повідомити Головне управління до 20 грудня 2021 року. Даний припис вручено ОСОБА_1

18.11.2021 року державним інспектором Туряницею І.В. складено протокол про адміністративне правопорушення № 868-ДК/0225П/07/01/-21, згідно з яким встановлено, що за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована на території села Есень, Чопської міської територіальної громади, Закарпатської області, земельна ділянка (без кадастрового номеру) не сформована, знаходиться між річкою Тиса і дамбою, на відстані 100 м від земельної ділянки з кадастровим номером 2124888000:11:013:0002 та 120 м від земельної ділянки з кадастровим номером 2124888001:01:002:0026. У відповідності до інформації, наданої Чопською міською радою від 28.10.2021 № 03-19/3626 вищевказана земельна ділянка розташована в межах с. Есень Ужгородського району Закарпатської області та відноситься до земель сільськогосподарського призначення. Згідно з ст. 83 ЗК України усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності належать до комунальної власності. На час перевірки виявлено, що на земельній ділянці без кадастрового номеру, яка розташована в с. Есень, проводиться складування піску. Беручи до уваги робочий проект, відомості, які містяться в ньому та інформаційний стенд, де зазначена інформація щодо виконавця робіт котрий розміщений на місці насипів, складування піску на земельній ділянці комунальної власності, яка розташована в с. Есень, проводиться ФОП ОСОБА_1 . Будь-які документи, які б посвідчували про право власності або право користування (оренда) земельною ділянкою площею 4305 кв.м (0,4305га) для складування піску та її використання ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано (відсутні).

Також, у протоколі зазначено, що за вищевказане правопорушення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 землекористувачу земельної ділянки нараховано шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття та використання не за цільовим призначенням земельної ділянки в сумі - 19252,37 грн.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення постановою державного інспектора Туряниці І.В. № 868-ДК/0219ПО/08/01/-21 від 18.11.2021 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 53, статті 53-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170,00 грн.

Відтак, станом на момент проведення перевірки, на підставі інформації з Державного земельного кадастру та наданих для перевірки матеріалів, встановлено, що державна реєстрація права користування в Державному земельному кадастрі відсутня, що порушує вимоги статей 125, 126 ЗК України, відповідно до яких право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, апелянт зазначає, що в нього наявні всі відповідні та належні документи, які посвідчують право користування земельною ділянкою, щодо якої складено оскаржуваний припис, проте колегія суддів апеляційної інстанції з даним твердженням погодитися не може, з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що земельна ділянка, щодо якої на позивача складено припис, знаходиться у комунальній власності Чопської об`єднаної територіальної громади Ужгородського району Закарпатської області. Відповідно, позивачем не надано будь яких доказів щодо надання Чопською об`єднаною територіальною громадою Ужгородського району Закарпатської області апелянту права власності, користування або оренди земельної ділянки, яка розташована на території села Есень, Чопської міської територіальної громади, Закарпатської області, земельна ділянка (без кадастрового номеру).

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при здійсненні відповідних контролюючих заходів та складанні оскаржуваного припису діяв у передбачений законодавством спосіб, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та з дотриманням принципу верховенства права.

Щодо покликання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме останнім не відкладено розгляд справи за заявленим клопотанням позивача, яке було обґрунтоване введенням в Україні воєнного стану, а також перебуванням адвоката апелянта за межами території України, апеляційний суд виходить з наступного.

На території Закарпатської області та в межах міста Ужгород не велися (станом на час розгляду даної справи в суді першої інстанції) та не ведуться активні бойові дії. Крім того, скаржник та його представник не обмежені у праві брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, також є можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами та явка сторін до суду першої інстанції обов`язковою не визнавалась. Також, скаржник та його представник не були позбавлені права на подання відповіді на відзив на позовну заяву та додаткові пояснення по справі. До того ж, неучасть у судовому засіданні позивача чи його представника не потягли неповноту встановлення обставин справи, не позбавили їх можливості надати всі докази.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи та незгоди з судовими рішеннями.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до частин 1-4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.

Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 310, 315, 317, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року у справі № 260/7225/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. С. Затолочний судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 19.08.2022